Значення інституту комерційної таємниці для цивілізованих ділових стосунків важко переоцінити. В країнах з відла-годженим механізмом правового регулювання бізнесу його розроблено як теоретично, так і практично. В Україні цей інститут поки що знаходиться на стадії становлення: законодавство в сфері охорони комерційної таємниці не систематизоване та складається із мінімальної кількості норм, які, на жаль, не можуть ефективно врегулювати дане правове питання. Спробуємо визначити можливі шляхи забезпечення надійного та гарантованого захисту комерційної таємниці сучасних підприємців в Україні.
Термін «комерційна таємниця» вперше з'явився у вітчизняному законодавстві в 1991 р. з прийняттям Закону України «Про підприємства в Україні», згідно з яким під комерційну таємницю підприємства підпадали відомості, пов'язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами та іншою діяльністю підприємства, що не є державною таємницею, розголошення (передача, витік) яких може завдати шкоди його інтересам. На сьогоднішній день чинне законодавство України не дає єдиного чіткого визначення терміну «комерційна таємниця». Правові ознаки комерційної таємниці випливають лише зі ст. 505 Цивільного кодексу України (далі — ЦК), за якою комерційна таємниця — це інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію. Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру.
При визначенні комерційної таємниці слід звернути особливу увагу на два аспекти.
По-перше, відомості, що становлять комерційну таємницю, не є матеріальними, і для того, щоб вони становили предмет комерційної таємниці, а отже були забезпечені захистом, вони повинні бути матеріалізовані у відповідному документі. Жодним нормативним документом не визначено, що мається на увазі під документом як носієм комерційної таємниці,— можна зробити висновок, що відповідні відомості можуть міститися на будь-яких матеріальних носіях, в тому числі паперових, електронних, магнітних тощо.
По-друге, чинним законодавством України підприємцеві надано право самостійно визначити характер відомостей, які складають його комерційну таємницю. Однак слід пам'ятати, що законодавством встановлені певні обмеження щодо переліку таких відомостей. Так, відомостями, що складають комерційну таємницю, не можуть бути ті, що складають державну таємницю і правовий режим яких регулюється Законом України «Про державну таємницю» від 21 січня 1994 р. Крім того, Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці». Ці відомості використовуються при здійсненні перевірок контролюючими органами, аудиторами для проведення аудиту при здачі звітності в різні фонди. До них відносяться:
Хоча зазначені відомості не віднесені до тих, що складають комерційну таємницю, вони не є ні відкритими, ні загальнодоступними. Надаватися вони можуть лише на підставах, встановлених у нормативних актах України.
Таким чином, комерційною таємницею, що підлягає захисту, є відомості, що самостійно визначені підприємцем (з урахуванням обмежень, встановлених законодавством) і матеріалізовані у відповідному документі. Перелік відомостей, збирання, розголошення та використання яких може завдавати підприємцеві шкоду, може бути визначений договором, статутом або внутрішніми нормативними документами підприємства, зокрема наказом, положенням тощо.
Слід враховувати, що на практиці досить часто трапляються випадки, коли підприємці ототожнюють терміни «комерційна таємниця» і «конфіденційна інформація». Ці поняття не є тотожними. Більшість нормативно-правових документів встановлюють відповідальність за порушення прав власників, а отже забезпечують захист саме комерційної . таємниці, тому вживання в документах терміну «конфіденційна інформація» замість «комерційна таємниця» може певним чином ускладнювати реалізацію законодавчо встановлених механізмів захисту, зокрема захисту в судовому порядку.
На сьогоднішній день законодавством України встановлено такі види відповідальності за порушення прав власників комерційної таємниці:
При цьому згідно з ч. 2 зазначеної статті майнові права інтелектуальної власності на комерційну таємницю належать лише особі, яка правомірно визначила інформацію комерційною таємницею. Отже, в разі, якщо у вас є підстави вважати, що ваші майнові права на комерційну таємницю порушені, ви маєте право звернутися до суду для захисту своїх прав у судовому порядку. Водночас слід пам'ятати, що кожна сторона по справі зобов'язана доводити ті обставини, на які вона посилається в обґрунтуванні своїх позовних вимог.
Найбільш розповсюдженими є два варіанти розвитку подій при порушенні ваших прав на комерційну таємницю.
Перший — порушення здійснюється контрагентом за договором. За таких обставин ми можемо порадити укладати окрему угоду про нерозголошення комерційної таємниці, якою визначати перелік відомостей, що становлять комерційну таємницю, режим доступу до таких відомостей, обмежувати коло представників, які можуть діяти від імені контрагента при виконанні договору, а також детально визначати відповідальність за порушення вашого права на комерційну таємницю та санкції, наприклад у вигляді штрафу. В разі небажання займатися зайвою паперовою роботою, можна включати відповідні положення до основного договору, укладеного з будь-яким контрагентом.
Другий — порушення прав на комерційну таємницю здійснюється особою, з якою нема договірних відносин, проте в силу обставин вона отримала доступ до комерційної таємниці. В цьому разі можна розробити внутрішнє положення компанії про нерозголошення комерційної таємниці та ознайомлювати осіб, з якими не виникає договірних відносин, але які на будь-яких законних підставах знаходяться в офісі компанії (стажування, співбесіда тощо) та можуть отримати доступ до комерційної таємниці, з таким положенням під письмову розписку, що містить зобов'язання не порушувати умови положення;
4) відповідальність в рамках правових правовідносин (матеріальна і дисциплінарна), яка може бути застосована до працівників суб'єкта підприємницької діяльності за недотримання режиму роботи з відомостями, що складають комерційну таємницю.
Відповідно до Кодексу Законів про працю України (далі — КЗпП) працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків (тобто зазначених у посадовій інструкції відповідного працівника, оформленій належним чином та наданій працівнику для ознайомлення під розписку, а це можуть бути серед іншого і обов'язки не розголошувати комерційну таємницю).
Заходами дисциплінарного стягнення за порушення режиму комерційної таємниці є догана та звільнення. Порядок застосування дисциплінарної відповідальності визначається КЗпП.
Для законного застосування санкцій за правопорушення, пов'язані з комерційною таємницею в рамках трудових відносин, підприємцеві необхідно мати певний перелік документів, а саме:
а) документ, що встановлює перелік відомостей, які складають комерційну таємницю. Це може бути затверджене підприємцем (компетентним органом управління суб'єкта підприємницької діяльності) положення про комерційну таємницю, у якому б чітко обумовлювалося, які відомості є комерційною таємницею, порядок віднесення їх до таких, умови збереження, а також, хто з працівників підприємця може передавати закриті відомості представникам державних органів і організацій;
б) посадові інструкції, якими повинно визначатися коло повноважень працівників підприємця, відомості, що містять комерційну таємницю, з якими працівник має право працювати, а також порядок роботи з ними.
Усі ці моменти можна відобразити і в трудовому контракті.
В ньому можуть бути встановлені додаткові підстави і межі відповідальності, але, на жаль, сфера застосування трудових контрактів обмежена законодавством і не завжди може бути використана підприємцем.
* * *
Таким чином, відсутність повноцінного правового регулювання інституту комерційної таємниці призводить до завдання збитків власникам відомостей, які складають комерційну таємницю, та ускладнює ділові стосунки українських суб'єктів господарювання. Але надія на покращення все ж таки є. 20 лютого 2004 р. у Верховній Раді України зареєстровано законопроект «Про комерційну таємницю», який на сьогоднішній день знаходиться на стадії опрацювання в профільних комітетах. Будемо сподіватися, що нашим підприємцям найближчим часом пощастить.