ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
Л И С Т
10.02.2005 N 1152/6/17-3116,
2533/7/17-3117
Першій Київській державній
нотаріальній конторі
вул. М. Коцюбинського, 12-а,
м. Київ, 01030
Державним податковим
адміністраціям в АР Крим,
областях, мм. Києві
і Севастополі
Державна податкова адміністрація України розглянула вашого
листа від 11.01.2005 р. N 58 з питань застосування Закону України
від 22.05.2003 р. N 889 ( 889-15 ) "Про податок з доходів фізичних
осіб" (далі - Закон) в частині оподаткування операцій з відчуження
нерухомого та рухомого майна і повідомляє.
Щодо визначення оціночної вартості нерухомого майна, при його
купівлі-продажу (міні), то згідно підпункту 11.2.3 пункту 11.2
статті 11 Закону ( 889-15 ), дохід платника податку від продажу
об'єкта нерухомості визначається виходячи з ціни, зазначеної у
договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого
нерухомого майна, розрахованої державним органом, уповноваженим
здійснювати таку оцінку відповідно до законодавства.
До визначення державного органу, уповноваженого здійснювати
таку оцінку, при нарахуванні податку слід виходити з ціни,
зазначеної в договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче
вартості такого майна, яка міститься у витягах з реєстру прав
власності на нерухоме майно (довідках-характеристиках), які
видаються бюро технічної інвентаризації.
Грошова оцінка земельної ділянки проводиться відповідними
місцевими органами Державного комітету України по земельних
ресурсах за місцем знаходження такої земельної ділянки.
Щодо визначення оціночної вартості рухомого майна, яке
відчужується, то оподаткування операцій з купівлі-продажу або міни
об'єкта рухомого майна здійснюється виходячи з ціни, зазначеної в
договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче оціночної вартості
об'єкта рухомого майна, визначеної в порядку, передбаченому
Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну
оціночну діяльність в Україні" ( 2658-14 ). Зокрема, вартість
транспортних засобів визначається відповідно до Методики
товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів,
затвердженої спільним наказом Мін'юсту України та Фонду державного
майна України від 24.11.2003 р. N 142/5/2092 ( z1074-03 ),
зареєстрованим Мін'юстом України 24.11.2003 р. за N 1074/8395.
Стосовно питання розміру відсотку податку з доходів фізичних
осіб, який слід сплатити кожному з співвласників нерухомого майна,
площа якого перевищує 100 м кв., із своєї частки, то згідно із
пунктом 1 статті 356 Цивільного кодексу України ( 435-15 ),
власність двох або більше осіб із визначенням часток кожного з них
у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно, у разі купівлі-продажу (міни) платником податку
частки об'єкта нерухомості, що належить йому на праві спільної
часткової власності, податок розраховується від вартості тієї
частки майна, що ним продається (міняється). Якщо площа належної
платнику податку частки не перевищує 100 м кв., то він сплачує 1 %
податку, якщо перевищує, то з вартості частини, що перевищує 100 м
кв. сплачується податок за ставкою 5 %.
Виходячи з норм зазначеної вище статті Цивільного кодексу
України ( 435-15 ), якщо при продажу об'єкту нерухомого майна,
який належить кільком співвласникам, як єдиного цілого (продаж
об'єкту нерухомості оформлено одним договором купівлі-продажу)
буде одержано нульовий прибуток чи збиток, то при цьому відповідно
до вимог пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону податок з такого
нульового (мінусового) прибутку повинен бути сплачений у сумі, що
дорівнює одному розміру мінімальної заробітної плати, встановленої
на 1 січня звітного податкового року, в якому відбувається таке
відчуження. У випадках, коли співвласники нерухомості продають
окремо свої частки такого об'єкту (договори купівлі-продажу
укладаються окремо на кожну частку майна, що перебуває в сумісній
спільній власності) і розрахований окремому продавцю прибуток є
нульовим або від'ємним, то кожен такий окремий продавець повинен
сплатити податок з доходів фізичних осіб у сумі одного розміру
мінімальної заробітної плати.
Щодо оподаткування доходу від продажу земельної ділянки, то
відповідно до Закону ( 889-15 ) (підпункт 4.3.18 пункту 4.3 статті
4) до складу загального місячного або річного оподаткованого
доходу не включається, тобто не є об'єктом оподаткування, сума
доходу, отриманого платниками податку внаслідок відчуження
земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних
часток (паїв), безпосередньо отриманих платником податку у
власність у процесі приватизації згідно з нормами земельного
законодавства (Декрет Кабінету Міністрів України від 26.12.92
N 15-92 ( 15-92 ) "Про приватизацію земельних ділянок" та
положення Земельного кодексу України ( 2768-14 ), інших
нормативних документів з цих питань).
Щодо порядку визначення розміру податку з доходів фізичних
осіб при нотаріальному посвідченні договорів купівлі-продажу
(міни) земельних ділянок, які відносяться до житлових та садових
будинків, то це питання слід розглядати з врахуванням положень
статей 337 та 381 Цивільного кодексу України ( 435-15 ), згідно
положень яких, якщо договором про відчуження житлового будинку,
будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, то до
набувача переходить право власності на ту частину земельної
ділянки, яка зайнята, зокрема, житловим будинком, та на частину
земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. В
такому ж порядку розглядається питання щодо відчуження садових
(дачних) ділянок.
Граничні норми безоплатної передачі громадянам земельних
ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку,
господарських будівель, споруд (присадибна ділянка), для ведення
садівництва та індивідуального дачного будівництва визначені у ст.
121 Земельного кодексу України ( 2768-14 ).
При оформленні одним договором відчуження двох об'єктів
нерухомості (земельної ділянки та окремо розташованого на ній
об'єкту нерухомого майна) податок розраховується окремо з сум
оцінки кожного окремого об'єкту оподаткування.
При оформленні договору купівлі-продажу чи міни земельної
ділянки (її частини) окремо від об'єкту нерухомості (будинку)
податок нараховується з оціночної вартості землі у загальному
порядку, встановленому ст. 11 Закону ( 889-15 ).
Стосовно обов'язків нотаріусів при видачі свідоцтв про право
на спадщину, нотаріального посвідчення договорів дарування
нерухомого майна, то статтями 13 та 14 Закону ( 889-15 ) нотаріуси
не визначені податковими агентами. Разом з тим, відповідно до
постанови Кабінету Міністрів України від 21.01.2005 р. N 67
( 67-2005-п ) "Про реалізацію статті 13 Закону України "Про
податок з доходів фізичних осіб" державні нотаріальні контори
(приватні нотаріуси при посвідченні договорів дарування)
зобов'язані подавати відповідним органам державної податкової
служби у строки, встановлені законом для податкового кварталу,
інформації щодо виданих свідоцтв про право на спадщину та
нотаріально посвідчених договорів дарування за формою, визначеною
Державною податковою адміністрацією. Доходи, одержані платниками
податку у вигляді вартості успадкованого майна (подарунків) у
межах, що підлягають оподаткуванню згідно із статтями 13 і 14
Закону включаються до складу загального річного оподатковуваного
доходу такого платника податку з доходів фізичних осіб і
відображаються ним у річній декларації про майновий стан і доходи.
Щодо податку з доходів фізичних осіб при нотаріальному
посвідченні договорів довічного утримання, то згідно із ст. 748
(гл. 57) Цивільного кодексу України ( 435-15 ) набувач стає
власником майна, переданого йому за договором довічного утримання
(догляду), відповідно до статті 334 цього Кодексу.
Згідно із ст. 334 ЦКУ ( 435-15 ) право власності на майно за
договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у
набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання
законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого
нотаріально, дійсним.
Якщо договір про відчуження майна підлягає державній
реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої
реєстрації.
Оскільки договори відчуження нерухомого майна укладаються у
письмовій формі і підлягають обов'язковому нотаріальному
посвідченню та державній реєстрації (ст. 657 гл. 54 ЦКУ
( 435-15 ), то якщо договір довічного утримання укладено щодо
нерухомого майна, то об'єкт оподаткування виникатиме у набувача у
податковому періоді (році), коли пройшла така державна реєстрація.
При цьому дохід, одержаний у вигляді вартості такого
нерухомого майна, платник податку - його одержувач зобов'язаний
включити до річної податкової декларації за відповідний звітний
період (рік) та сплатити належну суму податку з доходів фізичних
осіб.
Заступник Голови С.І.Лекарь