ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
Л И С Т
20.01.2005 N 478/6/17-3216
На виконання доручення КМУ ДПАУ розглянула лист і в межах
компетенції повідомляє.
Стаття 24 Конституції України ( 254к/96-ВР ) встановлює рівні
конституційні права і свободи громадян та їх рівність перед
законом, а стаття 67 Конституції України передбачає обов'язок
кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах,
встановлених законом.
З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України "Про
податок з доходів фізичних осіб" ( 889-15 ) (далі - Закон), яким
запроваджено податок з доходів фізичних осіб замість раніше
діючого згідно з Декретом КМУ "Про прибутковий податок з громадян"
( 13-92 ) прибуткового податку з громадян, також Законом
запроваджені поняття "резиденти" та "нерезиденти".
Підпункт 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону ( 889-15 )
визначає статус фізичної особи як резидента за умови, що вона має
місце проживання в Україні.
У разі якщо фізична особа має місце проживання також в
іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має
місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце
постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається
резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки
(центр життєвих інтересів) в Україні.
Достатньою умовою визначення місця знаходження центру
життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання
членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької
діяльності. Фізична особа сплачує податок з доходів фізичних осіб
як плату за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на
території якої така фізична особа має податкову адресу.
Відповідно до абзацу шостого статті 3 Закону України від
25.06.91 р. N 1251-XII ( 1251-12 ) "Про систему оподаткування"
основними принципами оподаткування є рівність, недопущення
будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення
однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і
фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов'язків
щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Порядок оподаткування іноземних доходів фізичних осіб
визначено пунктом 9.9 Закону. Доходи фізичних осіб, отримані за
межами України, підлягатимуть оподаткуванню і декларуванню
(підпункт 9.9.1 пункту 9.9 статті 9 Закону ( 889-15 ).
Закон передбачає зменшення суми річного податкового
зобов'язання на суму податків, сплачених за кордоном.
Якщо згідно з нормами міжнародних договорів, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України, платник
податку може зменшити суму річного податкового зобов'язання на
суму податків, сплачених за кордоном, то такий платник податку
визначає суму такого зменшення за визначеними підставами у річній
податковій декларації (підпункт 9.9.2 пункту 9.9 статті 9 Закону
( 889-15 ).
Законом встановлені обмеження, за яких не підлягатимуть
зарахуванню у зменшення суми річного податкового зобов'язання
платника податку сплачені за кордоном такі податки (підпункт 9.9.3
пункту 9.9 статті 9 Закону ( 889-15 ):
- податки на капітал (приріст капіталу), податки на майно;
- поштові податки;
- податки на реалізацію (продаж), інші непрямі податки,
незалежно від того, чи підпадають вони під категорію прибуткових
податків або вважаються окремими податками згідно з законодавством
іноземних держав.
Положеннями пунктів 1 і 2 статті 4 чинних конвенцій про
уникнення подвійного оподаткування, укладених Україною, дається
визначення терміна "резидент" і встановлюються правила для
врегулювання випадків подвійного резидентства.
Положення підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону
( 889-15 ) в цілому відповідають загальноприйнятим міжнародним
критеріям визначення резидентства фізичної особи.
Для отримання права на зменшення суми податкового
зобов'язання на суму податку, сплаченого за межами України,
платник податку зобов'язаний отримати від державного органу
країни, в якій сплачується такий дохід, уповноваженого стягувати
такий податок, довідку про суму стягнутого податку, а також про
базу його нарахування. Така довідка має бути легалізована
консульською установою України у відповідній країні (підпункт
9.9.4 пункту 9.9 статті 9 Закону ( 889-15 ).
Законом передбачено, що якщо міжнародним договором, згода на
обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено
інші правила, ніж ті, що передбачені Законом ( 889-15 ),
застосовуються норми такого міжнародного договору стосовно
суб'єктів, які підпадають під його дію (підпункт 21.1 статті 21
Закону).
Україна та Ірландія не мають відповідного міжнародного
договору про уникнення подвійного оподаткування доходів і
капіталу, тому вирішення зазначеного питання знаходиться тільки у
площині Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"
( 889-15 ).
Слід також враховувати, що пунктом 22.2 статті 22 Закону
( 889-15 ) визначено, у разі, якщо норми інших законів чи інших
законодавчих актів, що містять правила оподаткування доходів
(прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам цього Закону,
пріоритет мають норми цього Закону.
Отже, якщо громадянин України працює за трудовим договором в
Ірландії практично весь календарний рік (тобто проводить в
Ірландії 350 днів у році, а в Україні 15) і має в Ірландії
тимчасову посвідку на проживання, надану відповідно до
законодавства Ірландії, або якщо такий громадянин весь 2004 рік
перебував за межами України і не мав будь-яких доходів на
території України, то незалежно від зазначених вище умов такий
громадянин зобов'язаний подати річну податкову декларацію,
оскільки він є громадянином України, і норми Закону ( 889-15 ) до
зазначеної категорії громадян застосовуватимуться на законних
підставах.
Заступник Голови С.Лекарь