Згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» у середньомісячній заробітній платі для обчислення допомоги по безробіттю враховуються всі види виплат, на які нараховуються страхові внески. Відповідно до ст. 19 цього Закону наймані працівники сплачують страхові внески із сум оплати праці, які включають основну і додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб. Саме до цих виплат належить компенсація за невикористану відпустку.
Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. № 1266, установлено, що розрахунковим періодом для застрахованих осіб є останні шість календарних місяців (з першого до першого числа) за останнім основним місцем роботи, що передують місяцю, в якому настав страховий випадок. Якщо особу звільнено в останній календарний день місяця, цей місяць включається до розрахункового періоду.
Оскільки в разі звільнення працівника всі суми (в тому числі компенсація за невикористану відпустку), що належать йому від підприємства, згідно зі ст. 116 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) виплачуються в день звільнення, то і компенсація за невикористану відпустку також ураховується під час обчислення середньої заробітної плати в межах максимальної величини заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески.
Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про відпустки» забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років поспіль, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до 18 років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці.
Законодавством не встановлено термін давності, після якого втрачається працівником право на щорічні відпустки, воно не містить заборони надавати щорічні відпустки в разі їхнього невикористання, а тому, якщо працівник з якихось причин не скористався своїм правом на таку відпустку за кілька попередніх років, він має право їх використати, а в разі звільнення йому має бути виплачено компенсацію за всі невикористані дні відпусток, незалежно від того, що спричинило ненадання працівникові щорічної відпустки — його небажання чи воля роботодавця.
Отже, компенсації за невикористані щорічні відпустки при звільненні працівника з роботи включаються до довідки про середню заробітну плату.