Керівництво наполягає на укладенні зі мною контракту при прийомі на роботу, а не трудового договору на невизначений термін. Наскільки правомірні вимоги керівництва?
Сфера застосування контракту під час оформлення трудових відносин не може бути безмежною, оскільки згідно зі ст. 21 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) контракт є особливою формою трудового договору, в якому термін його дії, права, обов'язки та відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення й організації праці працівника, умови розірвання договору (у тому числі дострокового) можуть встановлюватися угодою сторін.
Сфера його застосування визначається законодавством. Відповідно до Рішення від 9 липня 1998 року №12-рп/98 Конституційний Суд України розуміє під терміном "законодавство" у випадку визначення сфери застосування контракту як особливої форми трудового договору закони, чинні міжнародні договори України, а також постанови Верховної Ради, укази Президента, декрети і постанови Кабінету Міністрів, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції і законів України. Контрактна форма трудового договору не може впроваджуватися нормативними актами центральних і "місцевих органів виконавчої влади, актами органів місцевого самоврядування, а також колективними договорами і угодами та іншими локальними нормативними актами.
Укладення трудового договору у формі контракту дозволяється переліченими законами України (перелік використовується в роботі Міністерства праці та соціальної політики України згідно із листом № 06/2-4/66 від 06.05.2000 p.):
"Про цивільну оборону України" (статті 9, 10); "Про фізичну культуру і спорт" (ст. 23); "Про угоди про розподіл продукції" (ст. 35); "Про товарну біржу" (ст. 12); "Про телебачення і радіомовлення" (ст. 5); "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (ст. 42); "Про споживчу кооперацію" (п. 2 ст. 14); "Про Службу безпеки України" (ст. 19, 20); "Про сільськогосподарську кооперацію" (статті 15, 17, 35); "Про професійно-технічну освіту" (ст. 24); "Про пожежну безпеку" (ст. 19); "Про освіту" (статті 20, 54); "Про нотаріат" (ст. 13); "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" (ст. 14); "Про наукову і науково-технічну діяльність" (ч. 5 ст. 24); "Про місцеві державні адміністрації" (ст. 36); "Про міліцію" (ст. 17); "Про концесії" (п. 1, 2 ст. 18); "Про комітети Верховної Ради України" (п. 5 ст. 31); "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (ст. 19); "Про карантин рослин" (ст. 17); "Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання" (ст. 7); "Про залізничний транспорт" (ст. 15); "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон" (статті 11, 17); "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" (п. 7 ст. 7, ст. 20); "Про війська Цивільної оборони України" (ст. 12); "Про адвокатуру" (ст. 8); Основи законодавства України про охорону здоров'я (ст. 79); Основи законодавства України про культуру (ст. 30); Кодекс торговельного мореплавства України (ст. 54).
Порядок укладення контрактів визначено Положенням про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1994 р. № 170, а типова форма контракту з працівником затверджена наказом Мінпраці від 15.04.1994 р. № 23.
Сторонами в контракті можуть передбачатися невигідні для працівника умови: зокрема, це, як правило, тимчасовий характер трудових відносин, підвищена відповідальність працівника, додаткові підстави розірвання договору тощо. Але умови контракту, які погіршують становище працівника порівняно з чинним законодавством, угодами і колективним договором, вважаються недійсними (ст. 9 КЗпП). Порушення цих вимог може бути підставою для визнання умов праці за контрактом недійсними.
Якщо дописувач не входить до категорії працівників, які відповідно до законодавства працюють за контрактом, то вимога керівництва укласти з таким працівником контракт є безпідставною. Згідно зі ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення порушення вимог законодавства про працю тягне відповідальність у вигляді накладення штрафу на відповідних посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності.