Угода
між Урядом України і Урядом Республіки Куба
про торговельне судноплавство
( Угоду затверджено Постановою КМ
N 686 ( 686-94-п ) від 05.10.94 )
Дата підписання: 29.06.1994
Дата затвердження: 05.10.1994
Дата набуття чинності: 14.01.1995
Уряд України і Уряд Республіки Куба, ( далі - "Договірні
Сторони"),
керуючись бажанням зміцнювати дружні відносини і розвивати
економічне співробітництво між обома країнами,
виходячи з загальновизнаних принципів і норм міжнародного
права, зокрема, принципу суверенної рівноправності і невтручання у
внутрішні справи,
прагнучи взаємної вигоди і бажаючи розвивати торговельне
судноплавство обох країн,
домовились про нижченаведене:
Стаття 1
В цій Угоді:
1. Термін "судно Договірної Сторони" означає будь-яке торгове
судно, що плаває під прапором цієї Договірної Сторони у
відповідності з її законодавством, а також судна, які зафрахтовано
її судновласниками без екіпажу (бербоутчартер).
Це визначення виключає військові кораблі і рибопромислові
судна із сфери застосування цієї Угоди.
2. Термін "член екіпажу" означає капітана і будь-яку іншу
особу, яка дійсно зайнята під час рейсу на борту судна виконанням
обов'язків, що пов'язані з експлуатацією судна чи обслуговуванням
на ньому, і включена до суднової ролі.
3. Термін "судновласник" означає будь-яку юридичну або
фізичну особу, яка проживає на території Договірних Сторін і
уповноважена їх законодавством здійснювати роботи по експлуатації
та обробці суден.
4. Термін "агент" означає будь-яку юридичну або фізичну
особу, яка займається обслуговуванням суден і вантажів у портах
Договірних Сторін згідно з їх законодавствами.
5. Компетентними органами Договірних Сторін є:
в Україні - Міністерство транспорту України;
в Республіці Куба - Міністерство транспорту Республіки Куба.
Стаття 2
Договірні Сторони всебічно сприятимуть суднам обох країн і
утримуватимуться від будь-яких дій, які могли б перешкодити
розвиткові торговельного судноплавства.
Стаття 3
Договірні Сторони продовжуватимуть докладати зусиль для
підтримки і розвитку ефективного ділового співробітництва між
властями в їхніх країнах. Зокрема, Договірні Сторони погоджуються
проводити взаємні консультації і взаємний обмін інформацією між
цими владними структурами і заохочувати розвиток контактів між
відповідними судноплавними організаціями та підприємствами двох
країн.
Стаття 4
1. Договірні Сторони сприятимуть участі своїх флотів у
пасажирських і вантажних перевезеннях між портами обох країн на
умовах взаємної економічної вигоди і утримуватимуться від
будь-яких дій, що перешкоджають вільній участі суден другої
Договірної Сторони в міжнародних морських перевезеннях, включаючи
перевезення із своїх портів в порти третіх країн.
2. Специфічні аспекти, що стосуються морських перевезень,
включаючи фрахтові питання, регулюватимуться окремою угодою між
компетентними органами Договірних Сторін.
3. Ця Угода не обмежує права суден під прапором третіх країн
брати участь у перевезеннях між портами Договірних Сторін і між
портами однієї з Договірних Сторін і портами третіх країн.
Стаття 5
Договірні Сторони поважатимуть право кожної Договірної
Сторони максимально використовувати свій торговий флот в
обслуговуванні своєї торгівлі з третіми країнами. Надалі вони
погодились, що національні судноплавні компанії однієї Договірної
Сторони співробітничатимуть з національними судноплавними
компаніями другої Договірної Сторони в галузі найбільш ефективного
використання їхніх торгових суден. Національні судноплавні
компанії обох Договірних Сторін проводитимуть, на прохання однієї
з Договірних Сторін, консультації з питань, що представляють
взаємний інтерес.
Стаття 6
Кожна Договірна Сторона надасть другій Договірній Стороні та
її суднам режим найбільшого сприяння з усіх питань торгового
судноплавства, якщо інше не передбачено цією Угодою.
Стаття 7
1. Кожна Договірна Сторона надасть суднам другої Договірної
Сторони такий же режим, який вона забезпечує своїм суднам, що
зайняті в міжнародних перевезеннях, у частині вільного доступу в
порти, використання портів для навантаження і розвантаження
вантажів, посадки і висадки пасажирів, сплати корабельних та інших
портових зборів і податків, користування всіма послугами для
судноплавства і здійснення звичайних комерційних операцій.
2. Положення пункту 1 цієї статті:
а) не поширюються на порти, закриті для заходу іноземних
суден;
б) не поширюються на види діяльності, які зарезервовані
кожною з Договірних Сторін для своїх організацій;
в) не зобов'язують одну з Договірних Сторін поширювати на
судна другої Договірної Сторони винятки з правил обов'язкової
лоцманської проводки, які надаються своїм суднам;
г) не поширюються на застосування правил, щодо в'їзду і
перебування іноземців.
Судновласники Договірних Сторін, які використовують
судна-атомоходи або перевозять ядерне паливо або інші шкідливі
речовини, що потенціально становлять загрозу, вживуть відповідних
заходів для запобігання і зменшення такої загрози, перешкодження
забрудненню зон, що відносяться до морського суверенітету і
юрисдикції обох країн. Судновласники зобов'язуються додержуватись
правил, практичних норм і процедур, встановлених відповідними
внутрішніми законодавствами і міжнародними угодами, учасницями
яких є кожна з Договірних Сторін.
Використання суден цього типу в двосторонньому прямуванні
допускається лише за наявності особливої угоди для кожного
окремого випадку.
Стаття 8
1. Договірні Сторони вживатимуть в межах свого законодавства
і портових правил усіх необхідних заходів для полегшення і
прискорення морських перевезень, запобігання затримкам суден і
максимально можливого прискорення і спрощення митних процедур і
інших портових формальностей.
2. Договірні Сторони взаємно визнають право на відкриття
представництв однієї з Договірних Сторін на території другої
Договірної Сторони. Діяльність зазначених представництв
здійснюватиметься у відповідності із законами і правилами, які
чинні на території країни перебування.
Стаття 9
Кожна Договірна Сторона визнаватиме національність суден
другої Договірної Сторони на підставі документів, які видані
компетентними властями другої Договірної Сторони і є на борту
судна.
Кожна Договірна Сторона визнаватиме всі документи, які є на
борту судна, стосовно конструкції суден, їхнього обладнання та
комплектування команд, суднові сертифікати, обмірні свідоцтва та
інші документи, які видані компетентними властями другої
Договірної Сторони.
Стаття 10
Кожна з Договірних Сторін визнаватиме посвідчення особи
моряка, що видані компетентними властями другої Договірної
Сторони.
Такими посвідченнями особи є:
для моряків українських суден - посвідчення особи моряка або
паспорт моряка;
для моряків Республіки Куба - паспорт моряка.
Стаття 11
Власникам посвідчень особи моряка, зазначених у статті 10
цієї Угоди, дозволятиметься, як членам екіпажів суден Договірної
Сторони, що видала ці посвідчення, перебувати у звільненні на
березі під час стоянки судна в порту другої Договірної Сторони за
умови, що капітан судна передав компетентним властям список
екіпажу (суднову роль) відповідно до правил, які чинні в цьому
порту.
Якщо член команди - власник документа, який засвідчує його
особу, висаджується на берег у порту другої Договірної Сторони у
зв'язку з хворобою, службовою необхідностю або з іншого приводу,
який визнано поважним місцевими властями, останні видадуть
необхідний дозвіл для перебування зацікавленої особи на території
цієї Договірної Сторони у випадку госпіталізації або повернення до
своєї країни або прямування до іншої країни або порту відправки.
При висадженні на берег і поверненні на судно зазначені особи
підлягатимуть встановленому в цьому порту прикордонному і митному
контролю.
Стаття 12
1. Власникам зазначених у статті 10 цієї Угоди посвідчень
особи моряка дозволятиметься виїздити будь-яким видом транспорту
на територію другої Договірної Сторони або пересікати її
територією транзитом під час прямування на своє судно чи переїзду
на інше судно, або прямувати до своєї країни, або з будь-якого
іншого приводу, який буде схвалено властями цієї другої Договірної
Сторони.
2. Якщо власник зазначеного в статті 10 цієї Угоди
посвідчення особи моряка не є громадянином жодної з двох країн,
віза видаватиметься за умови, що такому власникові ґарантується
повернення на територію Договірної Сторони, яка видала посвідчення
особи моряка.
Стаття 13
1. За винятком положень статей 10, 11, 12 цієї Угоди на
територіях Договірних Сторін зберігають чинність правила відносно
в'їзду, перебування і виїзду іноземців.
2. Кожна з Договірних Сторін залишає за собою право
відмовити в доступі на свою територію будь-якому моряку, якого
вона визнає небажаним. У цьому випадку компетентна дипломатична
або консульська службова особа Договірної Сторони, моряку якої
було відмовлено у в'їзді, буде повідомлена про таке рішення.
Стаття 14
1. Судові власті однієї Договірної Сторони не прийматимуть до
розгляду позови, що випливають з договорів найму на роботу як
членів екіпажу судна другої Договірної Сторони, без згоди
компетентної дипломатичної або консульської службової особи, за
винятком випадків, коли договір найму було укладено в межах
території першої Договірної Сторони.
2. Без шкоди для положень пункту 1 цієї статті, судові та
адміністративні власті однієї Договірної Сторони без прохання або
згоди компетентної консульської посадової особи не здійснюватимуть
юрисдикцію і не втручатимуться в будь-які справи, що відбуваються
на борту судна другої Договірної Сторони, включаючи випадки
затримання на судні будь-якої особи за умови, що таке затримання є
правомірним згідно із законодавством першої Договірної Сторони.
Зазначені власті можуть, однак, здійснювати цивільну юрисдикцію,
яку не виключено положеннями пункту 1.
3. Положення пункту 2 цієї статті не застосовуються:
а) у зв'язку з будь-яким правопорушенням, яке вчинено на
борту судна однієї з Договірних Сторін:
якщо наслідки порушення поширюються на територію другої
Договірної Сторони;
якщо порушення здійснено громадянином або проти громадянина
другої Договірної Сторони, або будь-якою особою або проти
будь-якої особи, окрім капітана судна або члена екіпажу судна;
якщо порушення є тяжким правопорушенням за законами другої
Договірної Сторони;
б) у зв'язку з будь-якими діями властей відносно питань
митних, імміграційних, санітарних, охорони людського життя на
морі, забруднення моря нафтою або будь-яких подібних питань.
Стаття 15
Судноплавні компанії, які засновано на території однієї з
Договірних Сторін, не обкладатимуться другою Договірною Стороною
ніякими податками на доходи і прибутки, що їх одержано при
перевезенні вантажів до/з її портів, а також податками на
прибутки, що їх одержано в результаті іншої діяльності в межах
цієї Угоди.
Стаття 16
1. Якщо судно однієї з Договірних Сторін зазнає корабельної
аварії, сяде на мілину, буде викинуте на берег або зазнає
будь-якої іншої аварії в межах національних кордонів другої
Договірної Сторони, судно, екіпаж, пасажири і вантаж отримають на
території цієї останньої Договірної Сторони таку ж допомогу, яка
надається цією Договірною Стороною своїм національним суднам,
екіпажу, пасажирам і вантажу.
Власникам судна і вантажів буде надано необхідне сприяння в
дослідженні причин аварії, а також за ними визнається право
власності на судно і вантажі у випадку розпорядження компетентних
органів про їх переміщення.
2. З судна однієї Договірної Сторони, що зазнало корабельної
аварії, його вантажів або запасів другою Договірною Стороною не
стягуватимуться ніякі митні збори за умови, що ці вантажі і запаси
не були доставлені на територію першої Договірної Сторони для
використання.
3. Ніщо в положеннях цієї статті не перешкоджає застосуванню
законів і правил Договірних Сторін і виконанню ними міжнародних
зобов'язань.
Стаття 17
Договірні Сторони нададуть необхідну медичну допомогу членам
екіпажів суден, які керуються цієї Угодою згідно із своїм
законодавством.
Стаття 18
Судна і члени екіпажів зобов'язані додержуватись законів і
норм країни тієї Договірної Сторони, в територіальних водах якої
вони перебувають.
Стаття 19
Капітан судна, що перебуває в порту другої Договірної
Сторони, або будь-який інший член екіпажу, призначений ним, має
право зв'язуватись з дипломатичною або консульською посадовою
особою, агентом або представником його судновласника в названому
місці.
Стаття 20
З метою оцінки, нагляду і розгляду дії цієї Угоди в цілому і
вирішення всіх спірних принципових питань Договірні Сторони
погоджуються заснувати Спільну морську комісію з судноплавства,
яка скликатиметься періодично. Договірні Сторони призначають своїх
представників до цієї Спільної морської комісії.
Спільна морська комісія з судноплавства періодично
розглядатиме діяльність національних судноплавних компаній
відносно цього і вживатиме таких заходів, які будуть визнані
необхідними.
Комісія збиратиметься на прохання однієї з Договірних Сторін.
Стаття 21
Кожна Договірна Сторона сповістить другу Договірну Сторону
про завершення процедур, які необхідні для набуття цією Угодою
чинності.
Угода набуде чинності після тридцяти днів з дати останнього
повідомлення.
Ця Угода буде чинною протягом п'яти років і потім буде
автоматично продовжуватись кожного разу на один рік, якщо
одна з Договірних Сторін не висловить свого бажання переглянути
Угоду або будь-яке з її положень шляхом письмового повідомлення
про це другої Договірної Сторони за шість місяців до закінчення
будь-якого з вищезазначених періодів.
Здійснено в м.Києві 29 червня 1994 р. у двох примірниках,
кожний українською, іспанською та російською мовами, прицьому всі
тексти є автентичними.
За Уряд За Уряд
України Республіки Куба
(підпис) (підпис)