Відповідно до Конституції та Законів України судді визнані носіями судової влади, вони є незалежними (ст. 129 Конституції України), недоторканними (ст. ІЗ Закону України "Про статус суддів") та незмінюваними (ст. 16 Закону України "Про судоустрій України"). Однією з гарантій незалежності суддів є особлива процедура притягнення їх до юридичної відповідальності, яка регламентується Конституцією України. Законами "Про статус суддів", „Про судоустрій України”. "Про Вищу раду юстиції1, "Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України". Питання дисциплінарної відповідальності суддів вже неодноразово було предметом Жвавих дискусій серед правників. зокрема працівників самого суддівського корпусу. 3-поміЖ тем. які обговорювали на третьому засіданні члени Громадської Ради "Судова реформа", зазначеному питанню було присвячено окрему увагу, оскільки оптимізація процедури дисциплінарного провадження щодо суддів балансує на грані, за якою можуть бути порушені гарантії незалежності суддів.
У світлі неналежної якості правосуддя, зростання кількості скарг громадян на неправомірні дії суддів, у яких нерідко звертається увага на порушення правил судової етики та бюрократизм, питання відповідальності судці є особливо актуальним. Юридична відповідальність судді є насамперед його здатність звітувати перед собою, суддівським корпусом, органами, що здійснюють дисциплінарне провадження, за результати своєї професійної діяльності та додержання норм моралі, і одержувати позитивні чи негативні оцінки своєї діяльності Ь застосуванням, у разі потреби, відповідних санкцій за неналежну поведінку. Законодавством передбачені підвищені вимоги до суддів у плані як позитивної, так і ретроспективної юридичної відповідальності, але вони певною мірою врівноважуються особливою процедурою притягнення суддів до юридичної відповідальності, що містить елементи недоторканності суддів, гарантії від необґрунтованого переслідування.
Дисциплінарна відповідальність суддів у системі юридичної відповідальності полягає у застосуванні до суддів спеціально уповноваженими органами (відповідно до чинного законодавства — кваліфікаційними комісіями) юридичних санкцій за правопорушення в службовій і неслужбовій сфері, визначених Конституцією України і законодавством про судоустрій.
Треба зауважити, що дисциплінарна відповідальність суддів має подвійний характер, оскільки вона встановлюється як на загальних умовах з іншими суб'єктами згідно з нормами трудового права, так і відповідно до спеціальних нормативних актів, що регламентують дисциплінарну відповідальність суддів з урахуванням специфіки їх професійної діяльності.
Дисциплінарна відповідальність судді передбачена Конституцією, Законом "Про статус судців" та законодавством України про працю. Разом з тим, судді не можуть бути суб'єктами дисциплінарної відповідальності, яка передбачена Законом "Про державну службу", оскільки дисциплінарна відповідальність судців урегульована Законом "Про статус судців", а тому Закон "Про державну службу" поширюється лише на ті правовідносини, які не врегульовані Законом "Про статус суддів". Що стосується трудових відносин суддів, то на них також поширюється законодавство України про працю відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону "Про статус суддів". Масштаби застосування дисциплінарної відповідальності, характер дисциплінарної практики залежать від поширеності проявів непрофесіоналізму і викривлень у моральній свідомості суддів. Вона спрямована на подолання цих негативних явищ.
Відповідно до чинного законодавства, зокрема ст. 31 Закону "Про статус суддів", дисциплінарним проступком, за вчинення якого суддя притягується до дисциплінарної відповідальності, є порушення:
· законодавства при розгляді судових справ;
· вимог, передбачених ст. 5 цього Закону (суддя не може належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої);
· обов'язків, вказаних у ст. 6 цього Закону (судді зобов'язані при здійсненні правосудця дотримувати Конституції та законів України, забезпечувати повний, всебічний та об'єктивний розгляд судових справ з дотриманням встановлених законом строків; додержувати службової дисципліни та розпорядку роботи суду; не розголошувати відомості, що становлять державну, військову, службову, комерційну та банківську таємницю, таємницю нарадчої кімнати, відомості про особисте життя громадян та інші відомості, про які вони дізналися під час розгляду справи в судовому засіданні, для забезпечення нерозголошення яких було прийнято рішення про закрите судове засідання; не допускати вчинків та будь-яких дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності).
Здається, поняття дисциплінарного проступку у чинному законодавстві окреслено достатньо, але воно лише окреслено. Так, невиконання вимог та обов'язків, передбачених законом, є підставою для відповідальності.
Але не треба забувати, що все, що законом не заборонено, є дозволеним. Тож таке питання, як підстава притягнення судді до відповідальності, вимагає більшої конкретики, ніж її пропонує чинний закон. Поняття самого дисциплінарного проступку судді є, певним чином, туманним, що дозволяє членам органу, уповноваженого здійснювати дисциплінарне провадження щодо судді, оцінювати його поведінку на підставі цілком суб'єктивних чинників. Особливо це стосується положення ч. 4 ст. 6 Закону "Про статус суддів" — точний перелік випадків, у яких дії судді можна розцінити як такі, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності у Законі відсутній. Особливий статус судді вимагає від нього не тільки особливого контролю за власною поведінкою, а також відповідних дій з боку держави, оскільки авторитет судової влади та його підтримка, все ж таки є державною справою — судові рішення проголошуються ім'ям держави. Дисциплінарна відповідальність полягає в офіційному реагуванні на вчинення суддею дій, які компрометують його як судцю, незалежно від того, вчинені вони в суді під час здійснення своїх повноважень, чи поза судом. Тож з метою запобігання дискредитації судової влади в особі судді, який допустив негідну поведінку, закон має містити підстави для належної кваліфікації дій представників суддівського корпусу.
Всеукраїнська незалежна суддівська асоціація пропонує визначення дисциплінарного проступку як винного невиконання або неналежного виконання суддею визначених законодавством обов'язків та вчинення суддею негідного вчинку, що дискредитує його як суддю. Але ця новела також не усуває основного недоліку норми чинного Закону, що мала б визначити вичерпний перелік випадків, які тягнуть за собою дисциплінарну відповідальність. Особливе значення при пошуку підстав для притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності відіграють порушення моральних норм і приписів суспільства, яким стосовно суддів бажано надати більш виразного юридичного значення. Тож питання, чи притягати суддю до відповідальності за справляння правосуддя без мантії чи порушення розумних строків розгляду справи, залишається відкритим.
Відповідно до чинного законодавства, зокрема ст. 98 Закону "Про судоустрій України , дисциплінарне провадження здійснюють кваліфікаційні комісії суддів — щодо суддів місцевих судів; Вища кваліфікаційна комісія суддів України — щодо судців апеляційних судів та Касаційного суду України; Вища рада юстиції — щодо суддів вищих спеціалізованих судів та судців Верховного Суду України. У проекті Кодексу судової влади (автори — Микола Хандурін та Микола Катеринчук) передбачено, що дисциплінарне провадження щодо суддів місцевих господарських судів здійснюватимуть кваліфікаційні комісії суддів господарських судів. Але все ж таки тре1 ба погодитись із тим, що питання дисципліни та кваліфікації судді напряму між собою не пов'язані, тож слушною вбачається пропозиція Всеукраїнської незалежної суддівської асоціації розділити повноваження кваліфікаційних комісій та утворити окремі Кваліфікаційні та Дисциплінарні комісії судців України, що є юридичними особами та постійно діючими органами при Державній судовій адміністрації України. Відповідно до законопроекту про внесення змін до Закону "Про судоустрій України", розробленого фахівцями асоціації, ця комісія є єдиним органом здійснення дисциплінарного провадження.
Іншим питанням є склад, порядок формування та повноваження органу, що має здійснювати розгляд справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів.
Хто має вирішувати питання притягнення судді до дисциплінарної відповідальності? Хто призначатиме членів дисциплінарної комісії? Хто має входити до її складу?
Всеукраїнська незалежна суддівська асоціація пропонує обирати сім членів Дисциплінарної комісії з числа суддів з'їздом судців України, двох членів — Верховною Радою, два члени згідно із розробленим законопроектом призначаються Президентом України, один — Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини. До складу комісій не можуть входити судці, що обіймають адміністративні посади в судах, адвокати, працівники прокуратури та інших правоохоронних органів, Державної судової адміністрації, а також члени Вищої ради юстиції. Така новела, на думку розробників, унеможливить тиск на судцю через участь у розгляді справи щодо дисциплінарного проступку потенційних учасників судового процесу. Справа в тому, що участь у роботі комісії лише судців у відставці (адже законопроектом ВНСА передбачено, що Дисциплінарна комісія є постійно діючим органом) забезпечить найбільш повний, неупереджений, об'єктивний та незалежний розгляд справи, адже судця, навіть у відставці, перебуває під присягою.
Якщо погодитись із думкою адвоката Олексія Рєзникова (АК "Правіс"), і включити до складу комісій правників, зокрема представників адвокатури, то чи не буде це тією умовою, що перешкоджатиме незалежності суддів? Хоча законодавством і заборонено зловживання правом ініціювати питання про дисциплінарну відповідальність судді, зокрема ініціювання питання відповідальності судді без достатніх підстав і використання вказаного права як способу тиску на суддю у зв'язку із здійсненням ним правосуддя (ч. 3 ст. 97 Закону "Про судоустрій України"), доцільність участі адвокатів у розгляді справи щодо дисциплінарної відповідальності судді є доволі дискусійною.
Для досягнення справедливих результатів дисциплінарна процедура, на думку фахівців Центру політико-правових реформ, має наближатися до судової. Особа, яка вважає себе потерпілою від негідної поведінки судді, а також суддя, щодо якого здійснюється дисциплінарне провадження, повинні мати право бути вислуханими. Дисциплінарна справа має розглядатися на змагальних засадах. Змагальність у процедурі вирішення питань дисциплінарної відповідальності судців видається більш демократичною засадою, ніж установлений у Вищій раді юстиції порядок, коли право ініціювати розгляд відповідних питань належить тільки членові Вищої ради юстиції, який, до речі, не усувається від участі у їх вирішенні. Тож члени дисциплінарного органу, які перевіряли повідомлення, не мали б брати участі в ухваленні рішення у справі. За наслідками її розгляду до порушників дисципліни мають вживатися відповідні заходи — аж до ініціювання звільнення судді з посади через порушення присяги. Такі заходи повинні запобігти проявам суддівського свавілля, а також забезпечити відповідальне ставлення суддів до своїх обов'язків та усвідомлення високого статусу судці.