Згідно зі ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу, якщо в установленому порядку їх визнано безробітними та протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, вони працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менш як 26 календарних тижнів і сплачували страхові внески.
Відповідно до ч.1 ст. 23 цього Закону допомога по безробіттю застрахованим особам обчислюється у відсотках до середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, залежно від страхового стажу: до 2 років — 50 %, від 2 до 6 — 55 %, від 6 до 10 — 60 %, понад 10 років — 70 %.
Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках визначеного розміру: перші 90 календарних днів — 100%, протягом наступних 90 календарних днів — 80%, надалі — 70%.
А особи, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали менш як 26 календарних тижнів, мають право на допомогу по безробіттю без урахування страхового стажу в мінімальному розмірі, встановленому законодавством.
Ст. 3 Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування» передбачено, що, виходячи з можливостей Фонду загальнообов'язкового соціального страхування України на випадок безробіття, мінімальний розмір допомоги по безробіттю встановлено у розмірі не нижче 23 % прожиткового мінімуму для працездатної особи.