П О С Т А Н О В А
ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
Про Рекомендації парламентських слухань
"Сучасний стан та перспективи розвитку
земельних відносин в Україні"
( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2005, N 48, ст.494 )
Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
1. Схвалити Рекомендації парламентських слухань "Сучасний
стан та перспективи розвитку земельних відносин в Україні"
(додаються).
2. Кабінету Міністрів України до 1 березня 2006 року
поінформувати Верховну Раду України про стан виконання цієї
Постанови.
3. Контроль за виконанням цієї Постанови покласти на Комітет
Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних
відносин.
Голова Верховної Ради України В.ЛИТВИН
м. Київ, 22 вересня 2005 року
N 2897-IV
Схвалено
Постановою Верховної Ради України
від 22 вересня 2005 року
N 2897-IV
РЕКОМЕНДАЦІЇ
парламентських слухань "Сучасний стан та
перспективи розвитку земельних
відносин в Україні"
Учасники парламентських слухань "Сучасний стан та перспективи
розвитку земельних відносин в Україні", що відбулися у Верховній
Раді України 13 вересня 2005 року, відзначають таке.
Реформування земельних відносин у державі здійснюється з
1991 року. Основним принципом, який визначає напрями земельного
реформування, є подолання монополії держави на земельну власність
і встановлення багатосуб'єктності права власності на землю.
У результаті перерозподілу земельних ресурсів у державній
власності залишилося 49,3 відсотка земель, у приватну власність
передано 50,7 відсотка.
Продовжується процес роздержавлення землі та передачі її у
власність юридичним особам і громадянам, які можуть набувати права
власності на землю, згідно з законом.
Із 6,77 млн громадян, які отримали сертифікати на право на
земельну частку (пай), 5,40 - отримали державні акти на право
власності на земельну ділянку, що становить 79,7 відсотка.
Водночас із 13,56 млн громадян України, що мають право на
приватизацію земельних ділянок, тільки 3,68 млн громадян (або
31,6 відсотка) оформили державні акти на право власності на землю.
Проведена нормативна грошова оцінка земель
сільськогосподарського призначення, продовжуються роботи по
нормативній оцінці земель несільськогосподарського призначення і
земель у межах населених пунктів.
Здійснюється інвентаризація земель. Площа проінвентаризованих
земель несільськогосподарського призначення за межами населених
пунктів становить 54,5 відсотка від їх загальної площі, а земель
населених пунктів - відповідно 50,3 відсотка.
З прийняттям нового Земельного кодексу України ( 2768-14 )
визначилася земельна політика держави, яка концентрується на
остаточному розв'язанні проблем розвитку відносин власності на
землю, формуванні цивілізованого ринку земель, розвитку іпотечного
кредитування, удосконаленні системи земельних платежів, підвищенні
ефективності управління земельними ресурсами, поліпшенні
організації державного контролю за використанням і охороною
земель.
У цілому чинний Земельний кодекс України ( 2768-14 ) створив
широку законодавчу основу для вирішення проблем, які виникають у
процесі реформування земельних відносин. Водночас Кодексом не були
охоплені всі питання, пов'язані з регулюванням земельних відносин,
і для його доповнення і створення необхідної законодавчої бази
передбачено розробку та прийняття значної кількості законів, в
першу чергу щодо функціонування ринку земель, використання земель
природно-заповідного фонду, природоохоронного, рекреаційного,
оздоровчого, історико-культурного призначення тощо.
Верховною Радою України четвертого скликання відповідно до
Земельного кодексу України прийнято ряд законів України, зокрема:
"Про особисте селянське господарство" ( 742-15 ), "Про
землеустрій" ( 858-15 ), "Про порядок виділення в натурі (на
місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)"
( 899-15 ), "Про охорону земель" ( 962-15 ), "Про державний
контроль за використанням та охороною земель" ( 963-15 ), "Про
фермерське господарство" ( 973-15 ), "Про оренду землі"
( 161-14 ), "Про використання земель оборони" ( 1345-15 ), "Про
оцінку земель" ( 1378-15 ), "Про розмежування земель державної та
комунальної власності" ( 1457-15 ), "Про державну експертизу
землевпорядної документації" ( 1808-15 ), "Про захист
конституційних прав громадян на землю" ( 2375-15 ).
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування
мають достатнє законодавче забезпечення щодо здійснення своїх
повноважень у галузі земельних відносин, у тому числі й дієвого
контролю за використанням та охороною земель усіх категорій в
Україні.
Разом з тим учасники парламентських слухань зазначають, що в
державі ще не створено достатніх умов для реалізації в повному
обсязі вимог Земельного кодексу України ( 2768-14 ) та прийнятих
відповідно до нього законів України.
Кабінетом Міністрів України відповідно до положень Земельного
кодексу України ( 2768-14 ) не розроблено і не подано на розгляд
Верховної Ради України близько 20 законопроектів, не повною мірою
виконуються прийняті закони, не розроблені відповідні
нормативно-правові акти. Так, до цього часу не діє Закон України
"Про розмежування земель державної та комунальної власності"
( 1457-15 ), оскільки не затверджено форму державного акта на
право комунальної власності на землю, не розроблені рекомендації
щодо складання проектів розмежування земель державної та
комунальної власності тощо.
Ситуація, яка складається на місцях у процесі реформування
земельних відносин, зумовлює ряд критичних зауважень, про що
свідчать факти незаконного надання у власність та користування
земельних ділянок, яке провадиться за безпосередньої участі
відповідних органів виконавчої влади або за їх сприяння.
Більшість власників і землекористувачів у населених пунктах
не мають правовстановлюючих документів на землю. Однією з причин
такої ситуації є недостатність, а в деяких областях України майже
повна відсутність, бланків державних актів на право власності на
землю, що призводить до неприпустимого затягування видачі
документів та зловживань у цій сфері.
Оформлення правовстановлюючих документів на земельні частки
(паї) у багатьох випадках провадиться без визначення меж земельних
ділянок у натурі (на місцевості). Оренда таких земельних ділянок
призводить до втрати власником права володіння і розпорядження
ними, обумовлює зниження родючості ґрунтів і здійснюється за
мізерну плату. Належного контролю за дотриманням умов договорів
оренди землі не запроваджено.
Економічно необґрунтованим і соціально небезпечним є
прискорення видачі державних актів на право власності на земельні
ділянки власникам земельних часток (паїв) всупереч положенням
Земельного кодексу України ( 2768-14 ).
Ринок земель несільськогосподарського призначення та
підготовка включення в оборот земель сільськогосподарського
призначення розвивається в умовах недостатньої законодавчої бази,
в першу чергу відсутності законів України про ринок земель та про
державний земельний кадастр. Не створюється інфраструктура такого
ринку. Недостатньо врегульована процедура продажу земель,
проведення земельних аукціонів і конкурсів, не створюються
земельні банки, біржі. До врегулювання всього комплексу питань у
цій сфері пропозиції про зняття мораторію з продажу земель
сільськогосподарського призначення є передчасними.
Недостатньо реалізовується одне з головних завдань земельної
реформи - раціональне використання та охорона земель. В Україні
залишається найвищою в світі розораність сільськогосподарських
угідь - 78 відсотків. Роботи щодо раціоналізації землекористування
та охорони земель проводяться досить повільно і як результат -
деградація ґрунтового покриву деяких територій досягла критичного
стану.
Області, райони, міста, селища, села не повною мірою
забезпечені відповідними землевпорядними, планово-картографічними,
ґрунтовими, землеоціночними, екологічними матеріалами. Не
встановлені межі більшості населених пунктів, що призводить до
конфліктних ситуацій при сплаті земельного податку та наданні
земельних ділянок громадянам і юридичним особам.
Потребує термінового вирішення питання встановлення меж
прибережних захисних смуг та земель природоохоронного,
оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.
Відсутність планових матеріалів і невизначеність на
місцевості меж особливо цінних земель призводять до грубих
порушень земельного законодавства при їх використанні. Насамперед
це стосується незаконного відчуження земельних ділянок особливо
цінних земель, заповідників, курортів, цінних лісових масивів під
будівництво тощо.
У результаті незаконного будівництва непоправної шкоди
завдано таким загальнонаціональним заповідним об'єктам, як
Нікітський ботанічний сад, парк-пам'ятник "Фороський", Ялтинський
гірський лісовий заповідник. Спостерігаються численні випадки
забудови та розпаювання прибережних захисних смуг вздовж великих
та малих річок, морів, навколо озер та водосховищ. І відбувається
це за згодою місцевих органів виконавчої влади та органів
місцевого самоврядування.
Аналіз виявлених порушень земельного законодавства свідчить,
що основною причиною їх виникнення є неналежне виконання
передбачених законом повноважень органами земельних ресурсів,
місцевими державними адміністраціями та органами місцевого
самоврядування. Прийняття неправомірних рішень цими органами вже
призвело до соціальної напруги, зокрема, у Києві та Київській
області (Пуща-Водиця, Козин), в Криму, Одесі та інших регіонах.
Недосконалість регулювання земельних відносин, організації
землекористування, інші проблеми галузі обумовлюються й
відсутністю фінансування фундаментальної землевпорядної науки,
наукового обґрунтування оптимального використання земельних
ресурсів, наукових досліджень перспектив розвитку земельних
відносин, апробації законодавства тощо. Не вистачає галузі й
високопрофесійних кадрів.
Украй незадовільним залишається державне фінансування
проведення земельної реформи, оскільки щорічно законом про
Державний бюджет України зупиняється дія статей Закону України
"Про плату за землю" ( 2535-12 ) щодо відрахування коштів від
земельного податку на фінансування заходів із забезпечення
раціонального використання та охорони земель, підвищення родючості
ґрунтів.
Кабінетом Міністрів України не розроблено комплексну програму
подальшого розвитку земельних відносин у державі, здійснення
першочергових заходів із землеустрою, охорони земельного фонду,
запровадження сучасної системи земельного кадастру, що гальмує
завершення земельної реформи, не сприяє організації ефективного
використання земель, гарантуванню прав на землю, зокрема
запровадженню земельного ринку та підвищенню інвестиційної
привабливості українського землекористування.
Основними причинами, що стримують здійснення заходів щодо
виконання основних напрямів проведення земельної реформи, на думку
учасників парламентських слухань, є:
відсутність з боку органів виконавчої влади дієвого контролю
за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною
земель усіх категорій, а також виконанням конституційних вимог
щодо набуття громадянами та юридичними особами у власність
земельних ділянок;
дублювання функцій Державного комітету України по земельних
ресурсах іншими центральними органами виконавчої влади
(Міністерством юстиції України, Міністерством охорони
навколишнього природного середовища України), місцевими органами
виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;
невиконання Урядом України вимог Земельного кодексу України
( 2768-14 ) щодо розробки нормативно-правових актів, передбачених
цим Кодексом;
неузгодженість земельного законодавства з цивільним,
природоохоронним та господарським законодавством;
неналежне фінансове забезпечення заходів земельної реформи;
непроведення розмежування земель державної та комунальної
власності;
відсутність грошової оцінки земель несільськогосподарського
призначення в межах та за межами населених пунктів;
надто ускладнені процедура надання (продажу) земельних
ділянок для підприємницької діяльності, а також механізм
приватизації земельних ділянок;
відсутність належної кількості бланків державних актів на
право власності на земельні ділянки;
невизначеність меж прибережних захисних смуг, земель
природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного,
історико-культурного призначення, охоронних зон різного
призначення та особливо цінних земель;
недостатність належних планово-картографічних матеріалів та
інформації про стан ґрунтів;
практичне припинення здійснення заходів щодо охорони земель,
ґрунтових обстежень, локалізації територій техногенного
забруднення земель тощо;
відсутність фінансування землевпорядної науки, недостатня
забезпеченість галузі земельних відносин високопрофесійними
кадрами.
Враховуючи значимість регулювання земельних відносин у період
становлення ринкової економіки в країні та зважаючи на
необхідність вжиття невідкладних заходів щодо комплексного
вирішення питань у галузі земельних відносин, формування нових
пріоритетів земельної політики в державі та вдосконалення системи
органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів, учасники
парламентських слухань "Сучасний стан та перспективи розвитку
земельних відносин в Україні" р е к о м е н д у ю т ь:
1. Президентові України посилити контроль за виконанням у
повному обсязі норм Конституції України ( 254к/96-ВР ), Земельного
кодексу України ( 2768-14 ), закону про Державний бюджет України
та інших нормативно-правових актів з питань земельних відносин.
2. Верховній Раді України розглянути у першочерговому порядку
проекти законів:
про ринок земель (реєстр. N 2600-1);
про державний земельний кадастр (реєстр. N 5394);
про державний земельний (іпотечний) банк (реєстр. N 3566,
N 3566-1);
про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо
земель несільськогосподарського призначення) (реєстр. N 8033).
Розглянути проекти законів України, подані на розгляд
Верховної Ради України Кабінетом Міністрів України на виконання
цих Рекомендацій.
3. Кабінету Міністрів України:
3.1. До 1 січня 2006 року подати на розгляд Верховної Ради
України:
а) проект Загальнодержавної програми використання та охорони
земель;
б) проект закону про відчуження земельних ділянок права
приватної власності;
в) розробити та затвердити проект Державної програми розвитку
земельних відносин в Україні на 2006-2010 роки, спрямованої на
визначення перспектив цієї галузі, а саме: завершення земельної
реформи; реалізацію заходів у сфері власності на землю та форм
господарювання на землі; раціоналізацію сільськогосподарського
землекористування; вдосконалення системи заходів ефективного та
раціонального використання та охорони земель; завершення введення
землі в економічний оборот; формування та розвиток інфраструктури
земельного ринку.
3.2. Завершити до 1 липня 2006 року підготовку та подання на
розгляд Верховної Ради України проектів законів, передбачених
Земельним кодексом України ( 2768-14 ), щодо регулювання земельних
відносин:
про використання земель природно-заповідного та іншого
природоохоронного призначення;
про використання земель оздоровчого призначення;
про використання земель рекреаційного призначення;
про використання земель історико-культурного призначення;
про землі промисловості;
про землі житлової та громадської забудови;
про правовий режим земель охоронних зон;
про правовий режим земель зон санітарної охорони;
про правовий режим земель санітарно-захисних зон;
про консервацію земель;
про використання техногенно забруднених земельних ділянок.
Розробити проекти законів про державну інвентаризацію земель;
про зонування земель; про управління землями державної власності;
про гарантійний фонд Державного реєстру прав на нерухоме майно та
їх обмежень.
3.3. Подати на розгляд Верховної Ради України проекти законів
щодо приведення цивільного, природоохоронного і господарського
законодавства, інших законодавчих актів України у відповідність із
вимогами Земельного кодексу України ( 2768-14 ), а також про
внесення змін до відповідних законів щодо дублювання повноважень
органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з
питань здійснення державного, самоврядного і громадського контролю
за використанням та охороною земель та їх відповідальності.
3.4. При підготовці проекту закону про Державний бюджет
України на відповідний рік передбачати виділення достатніх коштів
на фінансування та впровадження Державної програми розвитку
земельних відносин в Україні на 2006-2010 роки.
3.5. При підготовці проекту Закону України про Державний
бюджет України на 2006 рік і в подальшому передбачити цільове
використання коштів, що надходять від плати за землю, відповідно
до Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ).
3.6. Забезпечити можливість безперешкодної реалізації
громадянами та юридичними особами права власності на землю шляхом
дотримання вимог Закону України "Про захист конституційних прав
громадян на землю" ( 2375-15 ).
3.7. Відповідно до Закону України "Про проведення
розмежування земель державної та комунальної власності"
( 1457-15 ) забезпечити проведення розмежування земель державної
та комунальної власності. З цією метою у місячний строк:
а) розробити і затвердити заходи щодо розмежування земель
державної та комунальної власності, визначити конкретні строки
проведення відповідних робіт і джерела їх фінансування;
б) розробити методичні рекомендації з виготовлення проектів
розмежування земель державної та комунальної власності;
в) затвердити форму правовстановлюючого документа на право
комунальної власності на землю, визначити потребу у цих документах
сільських, селищних, міських рад і забезпечити виготовлення їх у
необхідній кількості.
3.8. Завершити створення системи державного земельного
кадастру та забезпечити на належному рівні здійснення державного
контролю за використанням та охороною земель.
3.9. Запровадити єдину державну систему реєстрації речових
прав на нерухоме майно та їх обмежень, відповідно до Закону
України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та
їх обмежень" ( 1952-15 ).
3.10. З метою посилення контролю за використанням та охороною
особливо цінних земель:
а) подати на розгляд Верховної Ради України проект закону про
внесення змін до статті 150 Земельного кодексу України в частині
вдосконалення порядку зміни цільового призначення особливо цінних
земель;
б) забезпечити в установленому порядку приведення наказу
Державного комітету України по земельних ресурсах від 6 жовтня
2003 року N 245 ( z0979-03 ) щодо переліку особливо цінних груп
ґрунтів у відповідність із нормами Земельного кодексу України
( 2768-14 );
в) вжити заходів щодо визначення на місцевості меж особливо
цінних земель.
3.11. З метою збереження та відтворення родючості
сільськогосподарських угідь, а також упередження подальшої
деградації земель здійснювати моніторинг земель за агрохімічними
показниками, забрудненням пестицидами, важкими металами,
радіонуклідами та усувати наслідки негативних змін стану земель.
3.12. Вжити заходів щодо вилучення з інтенсивного
використання деградованих, малопродуктивних та техногенно
забруднених земель сільськогосподарського призначення,
передбачивши фінансування цих робіт з державного бюджету окремою
статтею.
3.13. З метою забезпечення раціонального землекористування,
вдосконалення земельних відносин, підвищення ефективності наукових
досліджень та розробок розглянути питання щодо інтеграції
науково-дослідних та проектних інститутів у галузі земельних
відносин в єдину науково-виробничу систему. Вирішити питання щодо
достатнього фінансування фундаментальних і прикладних наукових
досліджень у галузі земельних відносин, землеустрою та земельного
кадастру.
3.14. Вжити заходів щодо забезпечення галузі земельних
відносин висококваліфікованими науковими та інженерно-технічними
кадрами, запровадження дієвої системи підготовки, перепідготовки
та підвищення кваліфікації кадрів.
3.15. Підготувати пропозиції щодо кодифікації земельного
законодавства шляхом об'єднання норм існуючих законів, що
регулюють земельні відносини, в одному нормативно-правовому акті -
Земельному кодексі України ( 2768-14 ).
3.16. Забезпечити відповідне фінансування заходів,
передбачених цими Рекомендаціями.
4. Рахунковій палаті щорічно за підсумками року перевіряти
цільове використання коштів, наданих згідно з Угодою про позику
(Проект "Видача державних актів на право власності на землю в
сільській місцевості та розвиток системи кадастру") між Україною
та Міжнародним банком реконструкції та розвитку.