ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
Л И С Т
14.09.2005 N 18388/7/17-2117
Щодо відповідальності за неподання
або несвоєчасне подання податковими агентами
податкового розрахунку за формою N 1 ДФ
Державна податкова адміністрація України у зв'язку із
введенням у дію з 1 січня 2004 р. Закону України від 22.05.2003 р.
N 889-IV ( 889-15 ) "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі -
Закон N 889-IV), Закону України від 12.01.2005 р. N 2322-IV
( 2322-15 ) "Про внесення змін до деяких законодавчих актів
України (щодо посилення правового захисту громадян і впровадження
механізмів реалізації конституційних прав громадян на
підприємницьку діяльність, особисту недоторканність, безпеку,
повагу до гідності особи, правову допомогу, захист)" (далі - Закон
N 2322-IV), яким внесено зміни, зокрема, до Кодексу України про
адміністративні правопорушення ( 80731-10, 80732-10 ) (далі -
КУпАП) та Закону України від 04.12.90 р. N 509-XII ( 509-12 ) "Про
державну податкову службу в Україні" із змінами та доповненнями
(далі - Закон N 509-XII), та з метою єдиного підходу до
застосування норм чинного законодавства під час накладання
адміністративних штрафів повідомляє наступне.
Відповідно до ст. 2 Закону N 889-IV ( 889-15 ) платниками
податку з доходів фізичних осіб є резиденти, які отримують як
доходи з джерелом їх походження з території України, так і
іноземні доходи, та нерезиденти, які отримують доходи з джерелом
їх походження з території України.
Обов'язки нарахування, утримання та сплати (перерахування)
податку до бюджету відповідно до пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону
N 889-IV покладено на податкового агента, який нараховує
(виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку,
утримує податок від суми такого доходу за його рахунок,
використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах
ст. 7 Закону N 889-IV.
З 1 січня 2004 р. податок підлягає сплаті (перерахуванню) до
бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним
документом. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не
виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то
податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу,
підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені
законом для місячного податкового періоду (протягом 30 календарних
днів, наступних за останнім календарним днем звітного
(податкового) місяця).
Порядок сплати (перерахування) податку до бюджету визначено
ст. 16 Закону N 889-IV ( 889-15 ) і застосовується всіма
юридичними особами, у тому числі такими, що мають філії,
відділення, інші відокремлені підрозділи, які розташовані на
території іншої територіальної громади, ніж така юридична особа, а
також відокремленими підрозділами юридичних осіб, яким в
установленому порядку надано повноваження щодо нарахування,
утримання і сплати (перерахування) до бюджету податку (далі -
уповноважений підрозділ). У разі якщо останній день сплати податку
припадає на вихідний або святковий день, останнім днем сплати є
наступний після вихідного (святкового) робочий день.
Із визначення податкового агента, даного п. 1.15 ст. 1 Закону
N 889-IV ( 889-15 ), та змісту ст. 16 Закону N 889-IV випливає, що
сплату (перерахування) сум утриманого податку на відповідні
розподільчі рахунки, відкриті в територіальних управліннях
Державного казначейства України, здійснюють:
юридичні особи - за своїм місцезнаходженням;
відокремлені підрозділи юридичних осіб, які є уповноваженими
підрозділами, - за своїм місцезнаходженням;
юридичні особи - за місцезнаходженням інших своїх
підрозділів, які не є уповноваженими підрозділами;
фізичні особи, які є підприємцями або здійснюють незалежну
професійну діяльність та які використовують найману працю інших
фізичних осіб, - за місцем реєстрації у податкових органах щодо
виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим
фізичним особам;
фізичні особи - за їх податковою адресою в інших випадках.
При цьому слід зауважити, що згідно із визначенням ст. 1
Закону N 755-IV ( 755-15 ) відокремлений підрозділ юридичної
особи - це філія, інший підрозділ юридичної особи, що знаходиться
поза її місцезнаходженням та виробляє продукцію, виконує роботи
або операції, надає послуги в єдиному замкнутому технологічному
процесі з юридичною особою, або представництво, що здійснює
представництво і захист інтересів юридичної особи. Статтею 28
Закону N 755-IV визначено, що відомості про відокремлені
підрозділи юридичної особи залучаються до її реєстраційної справи
та включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та
фізичних осіб - підприємців. Кожному відокремленому підрозділу
присвоюється ідентифікаційний код за ЄДРПОУ.
Згідно з абзацом другим ст. 9 Закону України від 22.12.94 р.
N 320/94-ВР ( 320/94-ВР ) "Про Державний реєстр фізичних осіб -
платників податків та інших обов'язкових платежів" керівники і
посадові особи підприємств, установ, організацій всіх форм
власності, включаючи Національний банк України та його установи,
комерційні банки, інші фінансово-кредитні установи, та фізичні
особи - суб'єкти підприємницької діяльності відповідно до чинного
законодавства зобов'язані подавати до державних податкових
інспекцій відомості про нараховані та виплачені фізичним особам
суми доходів і суми утриманих з них податків та інших обов'язкових
платежів.
Пунктом 19.2 ст. 19 Закону N 889-IV ( 889-15 ) визначено, що
особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових
агентів, зобов'язані:
б) надавати у строки, встановлені законом для податкового
кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий
розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь
платників податку, а також сум утриманого з них податку
податковому органу за місцем свого розташування. У разі коли
зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи
або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність
не подається або подається стосовно платників податку, які
фактично отримали такі доходи. Запровадження інших форм звітності
із зазначених питань не припускається.
Згідно із п. 2.1 ст. 2 Порядку заповнення та подання
податковими агентами податкового розрахунку сум доходу,
нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум
утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від
29.09.2003 р. N 451 ( z0960-03 ) та зареєстрованого в Міністерстві
юстиції України 22.10.2003 р. за N 960/8281 (далі - Порядок),
податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал
(податковий період) протягом 40 календарних днів, наступних за
останнім календарним днем звітного кварталу.
У п. 5.3 розділу 5 Порядку ( z0960-03 ) зазначено, що якщо
юридична особа має філію або інший відокремлений підрозділ (далі -
філія) з окремим ідентифікаційним кодом за ЄДРПОУ та іншим
місцезнаходженням, ніж у головного підприємства, то податковий
розрахунок на працівників філії потрібно подавати до того органу
державної податкової служби, де знаходиться філія. У разі
відсутності у філії коду за ЄДРПОУ податковий розрахунок як окрему
порцію за філію подає головне підприємство до органу державної
податкової служби за своїм місцезнаходженням. У разі якщо останній
день подання розрахунку припадає на вихідний або святковий день,
останнім днем подання є наступний після вихідного (святкового)
робочий день.
У зв'язку з набранням чинності з 16.02.2005 р. Законом
N 2322-IV ( 2322-15 ) скасовано норму ст. 11 Закону N 509-XII
( 509-12 ) в частині стягнення податковими органами
адміністративного штрафу за неповідомлення або несвоєчасне
повідомлення податковим органам за встановленою формою відомостей
про доходи громадян.
Слід зазначити, що Законом N 2322-IV ( 2322-15 ) доповнено
КупАП ( 80731-10 ) ст. 163-4 "Порушення порядку утримання та
перерахування податку на доходи фізичних осіб і подання відомостей
про виплачені доходи", яка передбачає попередження або накладання
штрафу на посадових осіб юридичної особи, а також на
громадян-підприємців за неповідомлення або несвоєчасне
повідомлення державним податковим інспекціям за встановленою
формою відомостей про доходи громадян - у розмірі від двох до
трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, при повторному
такому порушенні протягом року - штраф у розмірі від трьох до
п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 24 КупАП ( 80731-10 ) дає визначення видів
адміністративних стягнень. Так, за вчинення адміністративних
правопорушень може застосовуватися такий вид адміністративного
стягнення, як штраф. Статтею 27 КУпАП визначено, що штраф є
грошовим стягненням, що накладається на громадян і посадових осіб
за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі,
встановлених цим Кодексом та іншими законами України. Крім того, у
ст. 234-2 ( 80732-10 ) зазначено, що органи державної податкової
служби України розглядають справи про адміністративні
правопорушення, пов'язані з ухиленням від подання декларації про
доходи (ст. 164-1), порушенням порядку подання фінансової
звітності та ведення бухгалтерського обліку при ліквідації
юридичної особи (стаття 166-6).
До 16.02.2005 р. від імені органів державної податкової
служби України розглядати справи про адміністративні
правопорушення і накладати адміністративні стягнення мали право
начальник Головної державної податкової інспекції України та його
заступники, начальники державних податкових інспекцій Автономної
Республіки Крим, областей, районів, міст і районів у містах та їх
заступники (на даний час - Голова Державної податкової
адміністрації України та його заступники, голови державних
податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях,
мм. Києві та Севастополі, начальники державних податкових
інспекцій районів, міст і районів у містах та їх заступники).
Пунктом 1.11 ст. 1 Закону України від 21.12.2000 р.
N 2181-III ( 2181-14 ) "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" (далі - Закон N 2181-III) визначено, що податкова
декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - це
документ, що подається платником податків до контролюючого органу
у строки, встановлені законодавством, на підставі якого
здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору
(обов'язкового платежу). Податковий розрахунок ф. N 1 ДФ
( z0960-03 ) не є декларацією (розрахунком) у розумінні Закону
N 2181-III.
Отже, за неподання або несвоєчасне подання податкового
розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь
платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. N 1-ДФ
( z0960-03 ) передбачено адміністративну відповідальність.
Законом N 2322-IV ( 2322-15 ) КупАП ( 80731-10 ) доповнено
статтями 163-1, 163-2, 163-3, 163-4, які передбачають
адміністративну відповідальність за порушення порядку ведення
податкового обліку, надання аудиторських висновків, неподання або
несвоєчасне подання платіжних доручень на перерахування належних
до сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), невиконання
законних вимог посадових осіб органів державної податкової служби,
порушення порядку утримання та перерахування податку на доходи
фізичних осіб і подання відомостей про виплачені доходи.
Статті 164, 164-1 ( 80731-10 ) викладено у новій редакції, а
також внесено зміни у статті 221, 255, 294 КупАП ( 80732-10 ) щодо
підвідомчості справ, складання протоколів та повноважень суддів,
начальника органу внутрішніх справ та їх органів вищого рівня.
Таким чином, з моменту набрання чинності Законом N 2322-IV
( 2322-15 ), тобто з 16.02.2005 р., органи державної податкової
служби уповноважені складати протоколи про адміністративні
правопорушення та відповідно до ст. 221 КУпАП ( 80731-10 )
направляти до районних (міських) судів для розгляду та винесення
постанови по справі про адміністративне правопорушення. До суду
необхідно направляти супровідний лист з протоколом про
адміністративне правопорушення, копію акта або витяг з акта
(завірені належним чином), пояснення правопорушника (за наявності)
та інші матеріали.
Постанова про накладання адміністративного стягнення по
справі про адміністративне правопорушення є обов'язковою для
виконання державними і громадськими органами, підприємствами,
установами, посадовими особами. Постанова про накладання
адміністративного стягнення відповідно до ст. 3 Закону України
"Про виконавче провадження" ( 606-14 ) підлягає виконанню
державною виконавчою службою.
Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше як
через два місяці від дня вчинення правопорушення, а при триваючому
правопорушенні - два місяці від дня його виявлення (ст. 38 КупАП
( 80731-10 ). У разі відмови в порушенні кримінальної справи або
закриття кримінальної справи адміністративне стягнення може бути
накладено не пізніше як через місяць від дня прийняття рішення про
відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття.
Відповідно до ст. 277 КупАП ( 80732-10 ) справа про
адміністративне правопорушення розглядається в п'ятнадцятиденний
строк від дня одержання органом, правомочним розглядати справу
(протокол про адміністративне правопорушення та інші матеріали
справи).
З урахуванням викладеного та з метою недопущення закриття
справ у зв'язку із закінченням строків накладання стягнення
протоколи з іншими матеріалами слід направляти до суду для
розгляду з урахуванням норм ст. 38 ( 80731-10 ) та ст. 277 КупАП
( 80732-10 ).
Заступник Голови С.І.Лекарь