Незабаром збираюся виїхати у закордонне відрядження на власному автомобілі, проте адміністрація мого підприємства відмовляється відшкодовувати мені витрати на паливо, обслуговування авто, його паркування тощо, мотивуючи це тим, що автомобіль є не службовим, а моїм власним. Але ж у відрядження я їду службове! То чи маю я право відповідно до законодавства вимагати від керівництва відшкодування зазначених витрат?
У п. 8 постанови Кабінету Міністрів України "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон" від 23 квітня 1999 р. № 663 та п. 1. 13. розділу II Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 р. № 59, зазначено, що у разі, коли працівник направляється у відрядження за кордон на службовому автомобілі, йому відшкодовуються і витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів відповідно до діючих норм за кілометр пробігу та затвердженого маршруту, що має бути визначено у наказі (розпорядженні) роботодавця, і витрати, пов'язані з технічним обслуговуванням, стоянкою та паркуванням службового автомобіля, а також збори за проїзд ґрунтовими, шосейними дорогами та водними переправами. А от можливості направлення працівника у відрядження на його власному автомобілі чинним законодавством взагалі не передбачено, тому працівникові не можуть бути відшкодовані й витрати на експлуатацію такого автомобіля у відрядженні — отже, відмова адміністрації підприємства дописувача відшкодувати йому вказані витрата є цілком правомірною.
Втім, ніщо не може змусити дописувача прямувати у відрядження саме на власному автомобілі. Усі ж витрати на проїзд до місця відрядження та у зворотному напрямку (у розмірі фактичної вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) з урахуванням усіх витрат, пов'язаних із придбанням проїзних квитків, наданням у користування постільних речей, а також страхових платежів на транспорті) відрядженим працівникам повинні бути відшкодовані. Щоправда, якщо від місця постійної роботи працівника до місця відрядження можна дістатися кількома альтернативними видами транспорту, то роботодавець може вказати працівникові, яким саме видом транспорту йому слід скористатися (за відсутності такої вказівки працівник обирає вид транспорту на власний розсуд).
Але ж іноді трапляються ситуації, коли і самому підприємству було б вигідніше, якби працівник відправився у відрядження на своєму власному авто, проте цілком зрозуміло, що жоден працівник не погодиться цього зробити у зв'язку з відсутністю компенсації відповідних витрат на експлуатацію свого автомобіля. За таких обставин дописувачу та його роботодавцеві можна порадити укласти договір оренди автомобіля на час відрядження й автомобіль на цей строк набуде статусу службового. А це означає, що дописувач зможе вимагати від керівництва свого підприємства не лише відшкодування витрат на обслуговування свого авто, а й сплати відповідної орендної плати.