Згідно з Конституцією України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю, а головним обов'язком держави є утвердження та забезпечення прав і свобод людини. У випадку порушення останніх, громадянин має право звернутися до суду з метою їх захисту та відновлення. Крім того, він може вимагати компенсації моральної (немайнової) шкоди, завданої таким порушенням.
В Україні відшкодування моральної шкоди передбачають: Цивільний кодекс (далі — ЦК), Кодекс законів про працю, Кримінально-процесуальний кодекс, закони "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю", "Про захист прав споживачів", "Про інформацію", "Про телебачення і радіомовлення", "Про авторське право і суміжні права" та іншими нормативно-правовими актами.
Моральна шкода — це втрати немайнового характеру, які виражаються у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності, прав споживача, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, що потребує додаткових зусиль для організації свого життя та при настанні інших негативних наслідків.
Моральна шкода може, зокрема, полягати:
— у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
— у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
— у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
— у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Найбільш ефективним юрисдикційним способом компенсації моральної шкоди є звернення з відповідним позовом до суду. Останнім часом кількість позовів про відшкодування моральної (немайнової) шкоди значно зросла. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Це означає, що особа, права якої порушені, повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; вона має право на подання доказів для їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Спори про відшкодування моральної шкоди підвідомчі місцевому суду, якщо однією зі сторін у них є фізична особа. Підсудність справ даної категорії визначається за місцем знаходження відповідача, крім випадків, коли позивачеві надано право вибору підсудності. Так, відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі, права яких порушені, за своїм вибором подають позови до суду за місцем свого проживання або за місцем знаходження відповідача, за місцем заподіяння шкоди або за місцем виконання договору.
Можливість захисту прав у примусовому порядку шляхом звернення із позовом до суду, обмежується позовною давністю — строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права чи інтересу. Відповідно до ст. 268 ЦК, на вимоги, що випливають з порушення особистих немайнових прав, позовна давність не поширюється, крім випадків, встановлених законом. Так, до вимог про спростування недостовірної інформації, оприлюдненої у ЗМІ, застосовується строк позовної давності в один рік. Заяви ж про вирішення трудових спорів, предметом яких також може бути вимога відшкодування моральної шкоди, повинні подаватися працівниками до суду протягом трьох місяців від дня, коли вони дізналися (або мали дізнатися) про порушення свого права.
Позовна заява повинна відповідати вимогам ст. 119 Цивільного процесуального кодексу України. У позовній заяві про компенсацію моральної шкоди, зокрема, має бути: зазначено зміст позовних вимог, вказано в чому саме полягає моральна шкода, викладено обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, зазначено якими саме неправомірними діями чи бездіяльністю завдано шкоду, визначено ціну позову (розмір відшкодування моральної шкоди в грошовій або іншій матеріальній формі) та викладено докази, що підтверджують позов.
Розмір грошової компенсації моральної шкоди визначається судом у кожному випадку індивідуально, залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала шкоду, якщо вина є підставою для відшкодування. Враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, міра зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Якщо моральну шкоду заподіяно кількома особами, пов'язаними спільними діями або діями з єдиним наміром, на них покладається солідарна відповідальність.
Наразі, у правовому інституті компенсації моральної шкоди існує одна суттєва прогалина — чіткі критерії визначення розміру відшкодування моральної шкоди не визначені у законодавчому порядку. Тому суд змушений індивідуально визначати її розмір, виходячи з конкретних обставин справи. Часто визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає вимогам розумності та справедливості, а тому постає нагальна необхідність законодавчого врегулювання цього питання.
Наприклад, суд у вироку зазначив, що підсудний Б завдав потерпілій моральних і фізичних страждань, принизивши її честь і гідність, "однак суд визначив, що розмір моральної шкоди не може перевищувати 400 грн." Обставини ж цієї справи такі: помічник оперуповноваженого В. у службовому автомобілі силоміць примусив гр. Г. задовольнити статеву пристрасть неприродним способом. Потерпіла після цього хотіла накласти на себе руки.
Інший приклад: гр. В. з метою крадіжки відкотив мотоцикл на 300 м від будинку, де проживав його власник. Крадія затримали, а мотоцикл одразу ж повернули власнику. У позовній заяві потерпілий визначив заподіяну моральну шкоду в розмірі 1 тис. грн., стверджуючи, що нібито через вчинений щодо нього злочин він запізнився у військову частину на нараду, внаслідок чого постраждала його ділова репутація. Суд задовольнив позов частково, стягнувши із засудженого 300 грн.
Із наведених прикладів видно, що моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) способу точного визначення майнового еквіваленту душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням. Отже будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, тим більше, якщо така компенсація стосується юридичної особи. Але у будь-якому випадку розмір відшкодування повинен відповідати завданій моральній шкоді.
Моральна шкода компенсується одноразово, незалежно від майнової шкоди, крім випадку, коли моральна шкода спричинена каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я — у такому випадку вона може відшкодовуватися у формі здійснення щомісячних платежів.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому доказуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в її заподіянні (крім випадків, передбачених у ч. 2 ст. 1167 ЦК).
Позовні заяви про відшкодування моральної шкоди оплачуються державним митом. Якщо в одній позовній заяві об'єднані вимоги майнового та немайнового характеру, державне мито підлягає сплаті за ставками, встановленими як для позовів майнового, так і немайнового характеру.
Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" передбачено, що відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянину внаслідок:
— незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;
— незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;
— незаконного проведення оперативно-розшукових заходів.
У цих випадках підставою відшкодування шкоди є:
— постановлення виправдувального вироку суду;
— закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину;
— відмова у порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи з вищезазначених підстав;
— закриття справи про адміністративне правопорушення.
Право на відшкодування шкоди, завданої оперативно-розшуковими заходами до порушення кримінальної справи, виникає за умови, що протягом 6 місяців після проведення таких заходів не було прийнято рішення про порушення за результатами цих заходів кримінальної справи або таке рішення було скасовано.
Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням конкретних обставин справи, але за час незаконного перебування під слідством чи судом він має бути не меншим одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування.
Підприємство чи організація має право вимагати відшкодування моральної шкоди відповідно до статей 23, 1167 ЦК та інших законодавчих актів (ст. 49 Закону "Про інформацію", ст. 52 Закону "Про авторське право і суміжні права", ст. 10 Закону "Про режим іноземного інвестування"). Чинне законодавство не містить вичерпного переліку обставин, за яких підприємство чи організація може вважати, що їм заподіяно моральну шкоду. Найхарактернішими випадками заподіяння моральної шкоди юридичним особам є поширення, у тому числі через ЗМІ, відомостей, що не відповідають дійсності або викладені неправдиво, які порочать їх ділову репутацію або завдають шкоди їхнім інтересам.
За змістом ч. 2 ст. 49 Закону України "Про інформацію" органи державної влади та місцевого самоврядування як позивачі у справах про захист честі, гідності та ділової репутації вправі вимагати лише спростування недостовірної інформації, але не мають права вимагати компенсації моральної шкоди.
За моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу.
Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними свої повноважень.
Отже, встановлене Конституцією та законами України право на компенсацію моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. У практичній діяльності суддям, адвокатам та іншим категоріям юристів при вирішенні питань компенсації моральної шкоди також необхідно врахувати положення постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995, № 4.
При розгляді справ про відшкодування моральної шкоди суди виявляють і всебічно з'ясовують причини й умови, що призводять до порушення прав фізичних і юридичних осіб та заподіяння їм моральної шкоди, реагують на них окремими ухвалами.