Що являє собою спадковий договір, який його зміст?
Спадковий договір є новелою у цивільному законодавстві України. Згідно зі ст. 1302 Цивільного кодексу України (далі — ЦК) за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувана) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.
Відчужувачем у спадковому договорі може бути подружжя, один із подружжя або інша особа, а набувачем — фізична або юридична особа.
Відповідно до ст. 1305 ЦК набувач у спадковому договорі може бути зобов'язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття.
Згідно зі ст. 1304 ЦК спадковий договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Нотаріальне посвідчення даного договору здійснюється відповідно до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. № 20/5 (далі — Інструкція).
Згідно з цією Інструкцією спадкові договори, предметом яких є нерухоме майно, посвідчуються нотаріусом з дотриманням загальних правил посвідчення договорів відчуження.
Якщо предметом спадкового договору є майно, яке підлягає державній реєстрації, нотаріус у тексті договору зазначає про необхідність його реєстрації у відповідному реєстру-вальному органі після смерті відчужувача.
Також предметом спадкового договору може бути майно, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності, а також майно, яке є особистою власністю будь-кого з подружжя. Цим договором може бути встановлено, що в разі смерті одного з подружжя спадщина переходить до другого, а в разі смерті другого з подружжя його майно переходить до набувача за договором.
Відповідно до ст. 1307 ЦК на майно, визначене у спадковому договорі, нотаріус, який посвідчив його, накладає заборону відчуження. У разі смерті відчужувача на підставі свідоцтва органу цивільного стану про смерть нотаріус знімає заборону відчуження. Згідно з Законом України "Про нотаріат" від 02.09.1993 р. № 3425-XII (далі — Закон) ця нотаріальна дія може вчинятись лише у державних нотаріальних конторах. Оскільки предметом спадкового договору може бути будь-яке майно відчужувача (рухоме і нерухоме), а згідно з п. 7 ч. 1 ст. 34 Закону нотаріус накладає заборону відчуження лише нерухомого майна (жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки), то, поки це питання не буде врегульовано, предметом цього договору може бути лише нерухоме майно.
Заповіт, який відчужувач склав щодо майна, вказаного у спадковому договорі, є нікчемним.
Відчужувач має право призначити особу, яка буде здійснювати контроль за виконанням спадкового договору після його смерті. У разі відсутності такої особи контроль за виконанням спадкового договору здійснює нотаріус за місцем відкриття спадщини.
Згідно зі ст. 1308 ЦК спадковий договір може бути розірваний як на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень, так і на вимогу набувача у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача.
У разі смерті фізичної особи-набувача або ліквідації юридичної особи-набувача за спадковим договором, нотаріус, за письмовою заявою відчужувача, припиняє дію цього договору, про що на всіх його примірниках робиться відповідний напис.
Відомості про припинення дії договору та зняття заборони відчуження майна, яке є предметом спадкового договору, нотаріус вносить до Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна.