Підприємство, яке надає послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом, працює вже декілька місяців. Чи потрібно отримувати ліцензію на цей вид господарської діяльності? Які наслідки для підприємства у разі її неотримання?
Згідно з ч. 3 ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії). Відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.2000 р. № 1775-ІІІ (далі - Закон) ліцензуванню підлягає, Зокрема, надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їхнього багажу на таксі). Статтею 2 Закону визначено, що дія цього Закону поширюється на всіх суб'єктів господарювання.
Суб'єкт господарювання, який має намір провадити певний вид господарської діяльності, що ліцензується, особисто або через уповноважений ним орган чи особу звертається до відповідного органу ліцензування із заявою встановленого зразка про видачу ліцензії. Відповідно до Переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2000 р. № 1698, право видачі ліцензій на здійснення господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом покладено на Головавтотрансшспекцію.
Таким чином, Вам необхідно звернутися до Головавтотрансінспекції із заявою про отримання ліцензії на здійснення діяльності, пов'язаної з наданням послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом. До заяви також додається копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності або копія довідки про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчена нотаріально або органом, який видав оригінал документа. Для окремих видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, до заяви також додаються документи, вичерпний перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів за поданням спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування (ст. 10 Закону). Зокрема, згідно з Переліком документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.07.2001 р. № 756, для отримання ліцензії на здійснення діяльності, пов'язаної з наданням послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, потрібно також подати відомості за підписом заявника—суб'єкта господарської діяльності про відповідність матеріально-технічної бази, необхідної для підтримання належного технічного стану транспортних засобів та проходження технічного огляду автомобілів, забезпечення проведення медичного огляду водіїв або копії договорів на проведення цих робіт у разі відсутності власної бази та спеціалістів.
Згідно з ч. 7 ст. 20 Закону контроль за наявністю ліцензії у суб'єктів господарювання здійснюють спеціально уповноважений орган з питань ліцензування та інші органи виконавчої влади в межах їх повноважень шляхом проведення планових та позапланових перевірок.
Відповідно до Положення про Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, затвердженого указом Президента України від 25.05.2000 р. № 721/2000, спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування є Держпідприємництво України. Також у п. 1 ч. 1 ст. 8 та п. 4 ч. 1 ст. 10 Закону "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ визначено, що контроль за наявністю ліцензій, торгових патентів, інших спеціальних дозволів на здійснення деяких видів підприємницької діяльності здійснюють органи податкової служби.
Згідно з ч. 2 ст. 22 Закону до суб'єктів господарювання за провадження господарської діяльності без ліцензії застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, встановлених законом. Рішення про стягнення штрафів приймаються органом, на який згідно з чинним законодавством покладено функції контролю за наявністю ліцензій.
Відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема за надання послуг з перевезення пасажирів чи вантажів автомобільним транспортом без ліцензії, передбачена також ст. 69 Закону України "Про автомобільний транспорт", ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 202 Кримінального кодексу України.
Потрібно мати на увазі, що відповідно до ч. 1 ст. 227 Цивільного кодексу України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним. А згідно з п. 11 ч. 1 ст. 10 Закону "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними (в даному випадку угод, укладених при здійсненні діяльності, що підлягає ліцензуванню) і стягнення в дохід держави коштів, одержаних ними за такими угодами.