ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
Л И С Т
11.03.2006 N 1466/К/17-0715/4570/7/17-0717
(Витяг)
Державна податкова адміністрація України розглянула листа ...
щодо порядку оподаткування доходів, одержаних від виконання
цивільно-правових договорів, і повідомляє.
Згідно із п. 1 ст. 9 Цивільного кодексу України ( 435-15 )
(далі - ЦКУ) положення цього Кодексу застосовуються до трудових
відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
Спеціальним законодавством, яке регулює трудові відносини, є
Кодекс законів про працю України ( 322-08 ), а законодавство, що
регулює оплату праці, грунтується на Конституції України
( 254к/96-ВР ) і складається з КЗпП України, Закону України "Про
оплату праці" ( 108/95-ВР ), Закону України "Про колективні
договори і угоди" ( 3356-12 ) та інш.
Відповідно до ст. 626 гл. 52 ЦКУ ( 435-15 ) договором є
домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення,
зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є
відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не
випливає із суті договору.
Договір підряду є різновидом цивільно-правових договорів, які
регулюються ЦКУ. Відповідно до ст. 837 гл. 61 ЦКУ ( 435-15 ) за
договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій
ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони
(замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити
виконану роботу.
Щодо оплати роботи за цивільно-правовим договором, то згідно
із ст. 854 ЦКУ ( 435-15 ) якщо договором підряду не передбачена
попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник
зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після
остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним
чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та
в розмірі, встановлених договором.
Згідно із пунктами 1 та 3 ст. 19 Закону України від
09.07.2003 р. N 1058-IV ( 1058-15 ) "Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування" страхові (пенсійні) внески
нараховуються на суми виплат винагород фізичним особам за
виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру,
які не зменшені відповідно до законодавства про податок на доходи
фізичних осіб.
Законами України від 18.01.2001 р. N 2240-III ( 2240-14 )
"Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку
з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими
народженням та похованням" та від 23.09.99 р. N 1105-XIV
( 1105-14 ) "Про загальнообов'язкове державне страхування від
нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" особи, які працюють за
цивільно-правовими договорами, не визначені як особи, які
підлягають такому виду страхування. Тобто з доходів, нарахованих
до виплати фізичним особам за виконання цивільно-правових
договорів, згідно із законодавством провадяться відрахування
тільки до Пенсійного фонду України, а здійснення відрахувань до
інших страхових соціальних фондів чинним законодавством України не
передбачено.
Разом з тим відповідно до п. 3.5 ст. З Закону при нарахуванні
доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування
визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена
на суму збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів
загальнообов'язкового державного соціального страхування, які
відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої
особи.
Підпунктом "д" п. 1.3 ст. 1 Закону доходи у вигляді
заробітної плати - це доходи, нараховані (виплачені, надані)
внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на
території України, від працедавця, незалежно від того, чи є такий
працедавець резидентом або нерезидентом.
З метою виконання норм Закону під терміном "наймана особа"
розуміється фізична особа, яка безпосередньо власною працею
виконує трудову функцію виключно за дорученням або наказом
працедавця згідно з умовами укладеного з ним трудового договору
(контракту) відповідно до закону. При цьому усі вигоди від
виконання такої трудової функції (крім заробітної плати такої
найманої особи, інших виплат чи винагород на її користь,
передбачених законодавством), а також усі ризики, пов'язані з
таким виконанням або невиконанням, отримуються (несуться)
працедавцем (п. 1.8 ст. 1 Закону).
Згідно із п. 1.17 ст. 1 працедавець - юридична особа (її
філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її
представництво) або фізична особа - суб'єкт підприємницької
діяльності (включаючи самозайнятих осіб), яка укладає трудові
договори (контракти) з найманими особами та несе обов'язки із
сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та
сплати цього податку до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці,
інші обов'язки, передбачені законами.
Для цілей Закону під терміном "заробітна плата" розуміються
також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати
та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у
зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом (п. 1.1
ст. 1 Закону).
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оплату праці"
( 108/95-ВР ) інші заохочувальні і компенсаційні виплати - це
виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за
спеціальними системами і положеннями, компенсаційні виплати та
інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами
чинного законодавства або які провадяться понад встановлені
зазначеними (законодавчими) актами норми.
Щодо відрахувань із заробітної плати, передбачених п. 3.5
ст. 3 Закону, то їх справляння встановлено законами України, а
саме: від 09.07.2003 р. N 1058-IV ( 1058-15 ) "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; від
18.01.2001 р. N 2240-III (2240-14 ) "Про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою
працездатності та витратами, зумовленими народженням та
похованням"; від 23.09.99 р. N 1105-XIV ( 1105-14 ) "Про
загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на
виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності" підлягають особи, які працюють на умовах трудового
договору (контракту).
Таким чином, враховуючи наведені вище норми законодавства, а
також те, що згідно з п. 22.2 ст. 22 Прикінцевих положень Закону у
разі, якщо норми інших законів чи інших законодавчих актів, що
містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб,
суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають норми цього
Закону, то положення п. 3.5 ст. 3 та ст. 6 Закону можуть бути
застосовані виключно до доходів, одержаних у вигляді заробітної
плати.
Доходи фізичних осіб, одержувані за договорами
цивільно-правового характеру, повинні оподатковуватися податковим
агентом при їх нарахуванні за ставкою п. 7.1 ст. 7 Закону (13% на
період 2004-2006 рр.) без виключення з нарахованої суми перед
оподаткуванням передбачених п. 3.5 ст. 3 Закону відрахувань до
соціальних фондів та податкової соціальної пільги.
Заступник Голови С.І.Лекарь