Офіційний переклад
Конвенція
про гербовий збір стосовно
переказних векселів і простих векселів
( Про приєднання див. Закон N 828-XIV ( 828-14 )
від 06.07.99, ВВР, 1999, N 34, ст.292 )
Стаття 1
У разі, якщо це не передбачено їхніми законами, Високі
Договірні Сторони зобов'язуються внести зміни до своїх законів,
відповідно до яких дійсність зобов'язань, які виникають за
переказним або за простим векселем, або використання прав, які
випливають з них, не обумовлюється дотриманням положень про
гербовий збір.
Проте Договірні Сторони можуть припинити здійснення цих прав
до сплати встановленого ними гербового збору або пені, яка
виникла. Вони можуть прийняти рішення про те, що характер і зміст
документа, який "підлягає негайному виконанню", які, відповідно до
їхнього законодавства, можуть бути присвоєні переказному і
простому векселю, обумовлюються тим, що, починаючи з видачі
документа, відповідно до їхніх законів було належним чином
дотримано закону про гербовий збір.
Кожна з Високих Договірних Сторін залишає за собою право
обмежити зобов'язання, зазначене у першому абзаці, лише
переказними векселями.
Стаття 2
Ця Конвенція, французький та англійський тексти якої є рівною
мірою автентичними, позначена сьогоднішнім числом.
Вона може бути підписана у подальшому до 6 вересня 1930 року
від імені будь-якої держави-члена Ліги Націй або держави, що не є
її членом.
Стаття 3
Ця Конвенція підлягає ратифікації.
Ратифікаційні грамоти передаються до 1 вересня 1932 року на
зберігання Генеральному Секретареві Ліги Націй, який негайно
повідомляє про їх одержання всі держави-члени Ліги Націй і
держави-сторони в цій Конвенції, які не є членами Ліги Націй.
Стаття 4
Починаючи з 6 вересня 1930 року, будь-яка держава-член Ліги
Націй і будь-яка держава, що не є її членом, можуть приєднатися до
цієї Конвенції.
Таке приєднання здійснюється шляхом повідомлення Генерального
Секретаря Ліги Націй, яке передається на зберігання до архіву
Секретаріату.
Генеральний Секретар негайно повідомляє про таку передачу на
зберігання всі Високі Договірні Сторони, які підписали цю
Конвенцію або приєдналися до неї.
Стаття 5
Ця Конвенція набуває чинності після того, як вона буде
ратифікована або до неї приєднаються сім держав-членів Ліги Націй
або держав, що не є її членами, включаючи три держави-члени Ліги
Націй, постійно представлені у Раді.
Датою набрання чинності є дев'яностий день після одержання
Генеральним Секретарем Ліги Націй сьомої ратифікаційної грамоти
або документа про приєднання відповідно до першого абзацу цієї
статті.
Генеральний Секретар Ліги Націй, надсилаючи повідомлення,
передбачені у статтях 3 і 4, зокрема, зазначає, що ратифікаційні
грамоти або документи про приєднання, згадані у першому абзаці
цієї статті, були одержані.
Стаття 6
Кожна ратифікація або кожне приєднання, які здійснюються
після набуття чинності Конвенцією відповідно до статті 5,
набувають чинності на дев'яностий день від дати їх одержання
Генеральним Секретарем Ліги Націй.
Стаття 7
Ця Конвенція не може бути денонсована до закінчення
дворічного строку від дати набуття нею чинності для держави-члена
Ліги Націй або держави, що не є її членом; така денонсація набуває
чинності на дев'яностий день після одержання Генеральним
Секретарем адресованого йому повідомлення.
Про кожну денонсацію Генеральний Секретар Ліги Націй негайно
повідомляє всі інші Високі Договірні Сторони.
Кожна денонсація є чинною лише щодо тієї Високої Договірної
Сторони, від імені якої вона здійснена.
Стаття 8
Кожна держава-член Ліги Націй і кожна держава, що не є її
членом, для яких ця Конвенція є чинною, можуть після закінчення
четвертого року з моменту набуття Конвенцією чинності звернутися
до Генерального Секретаря Ліги Націй з проханням про перегляд
деяких або всіх положень цієї Конвенції.
Якщо таке прохання, після повідомлення його іншим
державам-членам Ліги Націй або державам, що не є її членами, для
яких Конвенція є на той час чинною, підтримується протягом одного
року не менше ніж шістьма з них, то Рада Ліги Націй приймає
рішення про скликання Конференції з цього приводу.
Стаття 9
Будь-яка Висока Договірна Сторона може в момент підписання,
ратифікації або приєднання заявити про те, що, приймаючи цю
Конвенцію, вона не має наміру брати на себе будь-які зобов'язання
щодо всіх або деяких колоній, протекторатів або територій, що
знаходяться під її сюзеренітетом або мандатом; і ця Конвенція не
застосовується до будь-яких територій, зазначених у такій заяві.
Будь-яка Висока Договірна Сторона може в будь-який час у
подальшому повідомити Генерального Секретаря Ліги Націй про те, що
вона бажає застосувати цю Конвенцію до всіх або деяких її
територій, про які зазначено у заяві, передбаченій у попередньому
абзаці; Конвенція застосовується до всіх територій, зазначених у
такому повідомленні, через дев'яносто днів після його одержання
Генеральним Секретарем Ліги Націй.
Будь-яка Висока Договірна Сторона може у будь-який час
заявити, що вона бажає припинити застосування цієї Конвенції до
всіх або деяких її колоній, протекторатів або територій, що
знаходяться під її сюзеренітетом або мандатом; в такому разі
Конвенція припиняє застосовуватися до територій, зазначених у
такій заяві, через рік після її одержання Генеральним Секретарем
Ліги Націй.
Стаття 10
Ця Конвенція реєструється Генеральним Секретарем Ліги Націй,
одразу ж після набуття нею чинності. В подальшому вона негайно
публікується у "Збірнику Договорів" Ліги Націй.
На посвідчення чого зазначені вище Уповноважені Представники
підписали цю Конвенцію.
Вчинено в Женеві сьомого червня тисяча дев'ятсот тридцятого
року в одному примірнику, який передається на зберігання до архіву
Секретаріату Ліги Націй, а засвідчені копії цього примірника
передаються всім державам-членам Ліги Націй і державам, що не є її
членами, які представлені на Конференції.