Харківська обласна рада - Редакція регламенту N 129/94 (Розділ 5 - розділ 11) втратив чинність з 14.04.2006 /3547-15/

УВАГА! ДОКУМЕНТ ВТРАЧАЄ ЧИННІСТЬ.

РЕГЛАМЕНТ
ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

( Регламент втратив чинність на підставі Постанови ВР
N 3547-IV ( 3547-15 ) від 16.03.2006 )

(Розділ 5 - розділ 11)

( Розділ 1 - розділ 4 див. Закон N 129а/94-ВР від 27.07.94 )

Розділ 5

ФОРМУВАННЯ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ І СУДОВОЇ ВЛАДИ.
ПЕРСОНАЛЬНІ ОБРАННЯ, ПРИЗНАЧЕННЯ,
ЗАТВЕРДЖЕННЯ І ЗВІЛЬНЕННЯ

Глава 5.1. РОЗГЛЯД КАНДИДАТУРИ ПРЕМ'ЄР-МІНІСТРА УКРАЇНИ ТА
КАНДИДАТУР ДО СКЛАДУ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

Стаття 5.1.1.

1. Порядок утворення Кабінету Міністрів (Уряду) України
визначається Конституцією України ( 888-09 ), Законом України про
Кабінет Міністрів України. Розгляд у Верховній Раді запропонованих
Президентом України для затвердження кандидатури Прем'єр-міністра
України та кандидатур до складу Кабінету Міністрів України
здійснюється згідно з Конституцією України, цим Регламентом,
Законом України про постійні комісії Верховної Ради України.

2. Одночасно з письмовою пропозицією про затвердження
кандидатур до Верховної Ради подаються інформаційні матеріали щодо
кожної з них: відомості про освіту, фах; виписка з трудової книжки
про трудову діяльність; автобіографія з висвітленням найбільш
істотних результатів трудової діяльності, що не становлять
охоронювану законом таємницю; декларація про доходи, зобов'язання
фінансового характеру, відомості про нерухоме та цінне рухоме
майно, вклади в банках і цінні папери відповідно до вимог,
встановлених для державного службовця першої категорії; відомості
(власноручно підписані кандидатом) щодо самостійного входження
кандидата (або через представника) до складу керівних органів
підприємств, господарських товариств, організацій, спілок,
об'єднань, кооперативів тощо, що здійснюють підприємницьку
діяльність; інші відомості і документи, які подаються відповідно
до Закону України про постійні комісії Верховної Ради України.

3. Під час розгляду кандидатури Прем'єр-міністра України та
кандидатур до складу Кабінету Міністрів України у засіданні
Верховної Ради бере участь Президент України. Він може зняти з
розгляду запропоновану ним кандидатуру в будь-який момент її
обговорення (ст.3.4.1), але до переходу Верховної Ради до
голосування щодо неї.

Стаття 5.1.2.

1. Перед внесенням на розгляд Верховної Ради кандидатури
Прем'єр-міністра України вона обговорюється у відповідних
постійних комісіях і може розглядатися у депутатських групах
(фракціях). Перелік постійних комісій, яким доручається подати
висновки щодо кандидатури Прем'єр-міністра України, оголошується
головуючим на пленарному засіданні; в разі заперечень з цього
питання Верховною Радою приймається процедурне рішення.

2. Кандидат на посаду Прем'єр-міністра України виступає з
доповіддю про програму майбутньої діяльності Уряду. Кожний
народний депутат України має право ставити запитання Президенту
України, безпосередньо кандидату, висловлювати свої думки щодо
запропонованої кандидатури.

3. У разі, коли запропонована Президентом України кандидатура
на посаду Прем'єр-міністра не дістала підтримки необхідної
більшості депутатів, Президент України представляє Верховній Раді
у десятиденний строк іншу кандидатуру, щодо якої проводиться нове
обговорення і голосування. Повторне подання відхиленої Верховною
Радою кандидатури не допускається.

4. В обговоренні кандидатури на посаду Прем'єр-міністра та
інших посадових осіб можуть брати участь тільки депутати.

Стаття 5.1.3.

1. Перед внесенням на розгляд Верховної Ради України
кандидатур для затвердження і введення до складу Кабінету
Міністрів України вони за дорученням Президії Верховної Ради
обговорюються відповідними постійними комісіями.

2. Постійні комісії, які обговорюють кандидатури до складу
Кабінету Міністрів України, не пізніш як за 3 дні до свого
засідання повинні отримати від Секретаріату Верховної Ради
інформаційні матеріали (зазначені в ч.2 ст.5.1.1) щодо цих
кандидатур.

3. Постійні комісії, яким доручено провести попереднє
обговорення зазначених вище кандидатур, готують щодо них
мотивовані висновки і роблять доповіді з них на пленарних
засіданнях через своїх представників, визначених ними.

Стаття 5.1.4.

1. Затвердження кандидата на посаду Прем'єр-міністра України
здійснюється на засіданні Верховної Ради таємним голосуванням
шляхом подачі бюлетенів відповідно до глави 3.7 цього Регламенту.

2. Про затвердження Прем'єр-міністра України Верховна Рада
приймає постанову (ст.3.7.8, ч.2 ст.3.7.6).

Глава 5.2. ФОРМУВАННЯ ОРГАНІВ СУДОВОЇ ВЛАДИ, ОБРАННЯ,
ПРИЗНАЧЕННЯ І ЗВІЛЬНЕННЯ КЕРІВНИКІВ ІНШИХ ОРГАНІВ

Стаття 5.2.1.

1. Відповідно до підпункту 4 ч.1 ст.108 Конституції України
( 888-09 ) Голова Верховної Ради представляє Верховній Раді
кандидатури для обрання або призначення на посади Голови
Конституційного Суду, Голови Верховного Суду, Голови Вищого
арбітражного суду, Генерального прокурора, Голови Правління
Національного банку, головного редактора газети Верховної Ради.

2. Кожна кандидатура для обрання або призначення на посаду
персонально представляється Головою Верховної Ради, обговорюється
згідно з ст.3.4.1 і голосується на пленарному засіданні.

Стаття 5.2.2.

1. Обрання Голови Конституційного Суду і Голови Верховного
Суду, призначення Голови Вищого арбітражного суду, Генерального
прокурора, Голови Правління Національного банку проводиться
таємним голосуванням шляхом подачі бюлетенів.

Стаття 5.2.3.

1. Про обрання і призначення на посаду осіб, зазначених в
ст.5.2.2 цього Регламенту, Верховна Рада приймає постанови
(ст.3.7.8, ч.2 ст.3.7.6).

2. У разі, коли кандидат на посаду не дістав підтримки
необхідної більшості депутатів, Голова Верховної Ради представляє
Верховній Раді іншу кандидатуру. При цьому проводиться нове
обговорення і голосування. В обговоренні кандидатур на посади,
зазначені в ст.5.2.1, ч.1 ст.5.2.5, можуть брати участь тільки
народні депутати України.

Стаття 5.2.4.

1. Після прийняття Верховною Радою постанов про обрання
Голови Конституційного Суду України і Голови Верховного Суду
України, призначення Голови Вищого арбітражного суду України,
Генерального прокурора України, Голови Правління Національного
банку України і головного редактора газети Верховної Ради України
Голова Верховної Ради України представляє відповідним колективам
обраних і призначених посадових осіб.

Стаття 5.2.5.

1. Відповідно до Конституції України Верховна Рада обирає
членів Конституційного Суду України, Верховного Суду України,
суддів обласних, Київського та Севастопольського міських судів,
призначає арбітрів Вищого арбітражного суду України, арбітражних
судів областей, міст Києва та Севастополя, затверджує президію
Вищого арбітражного суду України, колегію Генеральної прокуратури
України.

2. Пропозиції про персональний склад Конституційного Суду
України представляє Верховній Раді України Голова Верховної Ради
України і Президент України згідно з Законом України про
Конституційний Суд України ( 2400-12 ), членів Верховного Суду
України - Голова Верховного Суду України, суддів обласних,
Київського та Севастопольського міських судів - спільно Міністр
юстиції України і Голова Верховного Суду України. Пропозиції про
призначення арбітрів Вищого арбітражного суду України, арбітражних
судів областей, міст Києва та Севастополя подає Верховній Раді
Голова Вищого арбітражного суду України.

3. Кандидатури до складу президії Вищого арбітражного суду
України і колегії Генеральної прокуратури України пропонуються
відповідно Головою Вищого арбітражного суду України та Генеральним
прокурором України.

Стаття 5.2.6.

1. Обрання і призначення посадових осіб, зазначених у
ст.5.2.1, 5.2.5, проводиться за наявності висновків відповідних
постійних комісій Верховної Ради України. Застосовуються положення
ч.2 ст.5.1.1.

2. Обговорення кандидатур, зазначених в ст.5.2.1, 5.2.5, і
голосування по них в постійних комісіях, обрання або призначення
осіб на відповідні посади проводиться на засіданні Верховної Ради
в порядку, встановленому цим Регламентом та Законом України про
постійні комісії Верховної Ради України.

Стаття 5.2.7.

1. Голосування по кандидатурах до складу Конституційного Суду
України, Верховного Суду України, президії Вищого арбітражного
суду України, колегії Генеральної прокуратури України здійснюється
таємно шляхом подачі бюлетенів, в тому числі списком (ст.3.7.5,
3.7.8, ч.2 ст.3.7.6). Голосування по кандидатурах суддів обласних,
Київського та Севастопольського міських судів, арбітрів
арбітражних судів Республіки Крим, областей, міст Києва та
Севастополя може здійснюватися у відкритому нефіксованому режимі
за допомогою електронної системи підрахунку голосів або таємно
шляхом подачі бюлетенів, в тому числі списком.

2. Про обрання членів Конституційного Суду України і
Верховного Суду України, обласних, Київського та Севастопольського
міських судів, арбітрів арбітражних судів Республіки Крим,
областей, міст Києва та Севастополя, затвердження членів президії
Вищого арбітражного суду України, колегії Генеральної прокуратури
України Верховна Рада приймає відповідні постанови.

Глава 5.3. ВІДСТАВКА ПРЕМ'ЄР-МІНІСТРА, ОКРЕМИХ ЧЛЕНІВ
КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ АБО КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ
УКРАЇНИ В ЦІЛОМУ

Стаття 5.3.1.

1. Питання про відставку Прем'єр-міністра, окремих членів
Кабінету Міністрів або всього складу Кабінету Міністрів України
підлягає включенню до порядку денного (в тому числі і до
затвердженого), якщо за це проголосувало не менше 1/3 депутатів
від їх фактичної кількості. Воно підлягає розгляду і обговоренню
не раніше 5 і не пізніше 10 днів з моменту включення до порядку
денного. Обговорення цього питання здійснюється згідно із
ст.3.4.1.

2. Під час розгляду питання про відставку Прем'єр-міністра,
окремих членів Кабінету Міністрів або всього складу Кабінету
Міністрів України чи про довір'я їм повинно бути надано слово для
виступу.

Стаття 5.3.2.

1. Рішення про відставку Прем'єр-міністра, окремих членів або
всього складу Кабінету Міністрів України чи про довір'я їм
вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість
депутатів від їх фактичної кількості.

2. Голосування постанови Верховної Ради про довір'я чи
недовір'я Кабінету Міністрів завжди проводиться поіменно.

Розділ 6

ЗАКОНОДАВЧА ПРОЦЕДУРА

Глава 6.1. РОЗРОБКА ПРОЕКТІВ ЗАКОНІВ

Стаття 6.1.1.

1. Розробка проектів законів здійснюється за правом,
визначеним законом, за дорученням Верховної Ради, на замовлення на
договірній основі, а також в ініціативному порядку. Порядок
розробки проектів законів визначається Положенням про порядок
розробки проектів законів.

2. Розробка законопроекту про державний бюджет є обов'язком
Уряду України, передбаченим законом, і здійснюється ним за правом.

3. Верховна Рада може доручити розробку проекту закону (його
структурної частини) постійній або тимчасовій спеціальній комісії
Верховної Ради, а також Уряду. Фінансування розробки проекту
закону, дорученої Верховною Радою, здійснюється за рахунок
державного бюджету.

4. Розробку проекту закону (його структурної частини) на
договірній основі замовляє Президія Верховної Ради за рахунок
кошторису витрат Верховної Ради, про що повідомляється на
пленарному засіданні.

5. В ініціативному порядку законопроекти мають право
розробляти громадяни і юридичні особи. Розроблені ними
законопроекти вносяться до Верховної Ради згідно з положеннями
глави 6.2 від імені осіб або органів, які мають право законодавчої
ініціативи, чи за їх підтримкою з обов'язковим зазначенням всіх
авторів (прізвище, ім'я, по батькові, місце роботи, посада,
освіта, поштова адреса, телефон), які розробили законопроект або
його структурні частини.

Стаття 6.1.2.

1. Законопроекти повинні бути оформлені відповідно до вимог
глави 6.2 цього Регламенту та Положення про структуру, виклад,
зміст і оформлення проектів законів. Законопроекти, розроблені за
дорученням або на замовлення Верховної Ради, а також ті, що
вносяться Президентом України або Урядом, повинні супроводжуватися
пояснювальною запискою, виконаною в повному обсязі згідно з
Положенням про порядок розробки проектів законів.

Стаття 6.1.3.

1. До доручення чи замовлення Верховної Ради на розробку
проекту закону (його структурної частини) додаються:
1) завдання на розробку проекту закону (його структурної
частини); рішення Верховної Ради з питань, зазначених у ст.6.4.4,
якщо таке є;
2) законодавча пропозиція, за наслідками розгляду якої було
прийнято рішення про необхідність розробки проекту закону;
3) стенографічні бюлетені засідань Верховної Ради, на яких
розглядалася законодавча пропозиція про необхідність розробки
проекту закону;
4) інші документи щодо розроблюваного законопроекту (його
структурної частини).

Глава 6.2. ВНЕСЕННЯ І ВІДКЛИКАННЯ ЗАКОНОДАВЧИХ
ПРОПОЗИЦІЙ, ЗАКОНОПРОЕКТІВ, ПОПРАВОК

Стаття 6.2.1.

1. Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України
мають особи і органи, визначені Конституцією України; воно
здійснюється у формі, встановленій Конституцією України ( 888-09 )
та Законом України про статус народного депутата України
( 2790-12 ).

Стаття 6.2.2.

1. Голова Верховної Ради попереднього скликання подає
новообраній Верховній Раді перелік питань порядку денного, розгляд
яких не було завершено прийняттям остаточного рішення щодо них на
останній сесії Верховної Ради попереднього скликання. До переліку
додаються пояснювальна записка з даними про виконану роботу щодо
підготовки та розгляду цих питань, а також справи з незавершених
законопроектів (ст.6.7.7).

2. Законодавчі пропозиції і законопроекти, не прийняті
Верховною Радою попереднього скликання в першому читанні,
вважаються відкликаними.

3. Прийняті Верховною Радою України попереднього скликання в
першому чи подальшому читанні законопроекти, щодо яких не прийнято
рішення про введення їх в дію, підлягають подальшому розгляду за
процедурою підготовки і розгляду до другого читання, встановленої
цим Регламентом. ( Частина третя статті 6.2.2 глави 6.2 в
редакції Постанови ВР N 180/98-ВР від 05.03.98 )

Стаття 6.2.3.

1. Народний депутат України вносить на ім'я Верховної Ради
законодавчі пропозиції, законопроекти, поправки (документи
законодавчої ініціативи) в письмовій формі за своїм підписом. Якщо
депутатська пропозиція підписана кількома депутатами, ініціатором
її внесення вважається той, підпис якого стоїть першим; у разі,
коли ініціатор внесення відкликає цю пропозицію, ініціатором її
внесення вважається той, чий підпис є наступним. В одній
депутатській пропозиції не можуть міститися пропозиції з різних
питань порядку денного або з різних законопроектів.

2. Законодавча пропозиція повинна містити проект рішення
Верховної Ради, який пропонується Верховній Раді для прийняття.

3. Пропозиції, внесені на ім'я комісії Верховної Ради,
опрацьовуються нею в ході підготовки відповідних документів і на
розгляд Верховної Ради можуть не подаватися. Це положення також
поширюється на висновки, аналогічно внесені іншими комісіями
Верховної Ради.

Стаття 6.2.4.

1. Питання, пропозиції, резолюції, додаткові статті чи
пункти, поправки, що вносяться у порядку законодавчої ініціативи
для голосування, вносяться в письмовій формі в такій редакції, щоб
щодо них можна було відповісти "так" або "ні"; при цьому ініціатор
повинен уникати наявності в формулюванні кількох заперечень,
підходів від негативного чи зворотнього, які б ускладнювали
однозначне розуміння того, що ставиться на голосування і за що має
голосувати депутат.

2. Внесений на голосування текст може супроводжуватися
стислим обгрунтуванням (його зачитування не може перевищувати 1/3
часу для відповідного виступу, визначеного в ч.1 ст.3.3.1).

3. Обов'язковим є зазначення такими та обгрунтування текстів
законодавчої ініціативи, які підпадають під дію ст.3.5.1 або
суперечать рішенням, прийнятим згідно із ст.6.4.4.

4. Додаткові статті вносяться до законопроекту в формі
пропозицій.

5. Внесення пропозицій і поправок супроводжується вказівкою,
до якої редакції законопроекту вони вносяться.

Стаття 6.2.5.

1. Поправкою вважається пропозиція до іншої пропозиції, що
доповнює, змінює чи виключає частину основної пропозиції. Поправка
до поправки не повинна заперечувати суті самої поправки. В тексті
цього Регламенту під поправкою розуміється і поправка до поправки,
крім випадку, зазначеного в ч.2 ст.3.6.6.

2. Поправка до законопроекту береться до розгляду, якщо вона
містить сформульований текст, що стосується однієї статті, її
частини або речення.

Стаття 6.2.6.

1. Пропозиція щодо структури законопроекту чи іншого
документа може містити послідовно викладені назви частин,
розділів, глав, а в разі необхідності - статей законопроекту чи
пунктів іншого документа. Вона може також містити відповідну
структурну схему законопроекту чи його складової частини.

Стаття 6.2.7.

1. Законодавчі пропозиції і проекти законів вносяться разом з
супровідною запискою, яка повинна містити обгрунтування
необхідності їх розробки або прийняття, а також характеристику
цілей, завдань та основних положень майбутніх законів, вказівку на
їх місце у системі чинного законодавства, а також на очікувані
соціально-економічні та інші наслідки їх застосування. У випадку,
зазначеному в ч.1 ст.6.1.2, законопроект супроводжується
пояснювальною запискою.

2. У разі внесення законодавчої пропозиції, законопроекту або
поправки, реалізація яких потребує матеріальних та інших витрат за
рахунок державного чи місцевих бюджетів, додаються їх
фінансово-економічне обгрунтування та пропозиції щодо покриття цих
витрат.

3. Внесення ініціативних законопроектів (крім тих, що
вносяться Президентом України та Урядом) на ім'я Верховної Ради
супроводжується вказівкою на те, що ініціатор вносить законопроект
для врахування його положень відповідною головною комісією або
наполягає на розгляді законопроекту Верховною Радою в першому
читанні.

4. Законопроект, щодо якого Верховною Радою приймалося
рішення згідно із ст.6.4.4, повинен відповідати вимогам цього
рішення або супроводжуватися вказівкою про таку невідповідність та
обгрунтованою пропозицією про необхідність переглянути раніше
прийняте рішення чи про вирішення преюдиціального питання
відповідно до положень ст.3.5.6.

5. Конституційні законопроекти або конституційні положення,
які містяться в законопроектах, повинні бути зазначені як такі.
Конституційними положеннями в законопроекті є ті, що потребують
внесення змін чи доповнень до Конституції. Обгрунтування до
законопроекту, пропозиції чи поправки повинні містити вказівку на
ті їх положення, рішення щодо яких повинні прийматися іншою
кількістю голосів, ніж більшість голосів депутатів від їх
фактичної кількості.

6. Положення законопроекту, остаточне прийняття рішення по
яких можливе лише за результатами референдуму, повинні бути
зазначені як такі.

Стаття 6.2.8.

1. Проект документа, внесений в порядку законодавчої
ініціативи та поширений серед депутатів, крім його назви, на
титульному та наступних аркушах повинен містити відомості про:
1) назву органу, до якого він вноситься;
2) дату та ініціатора внесення і його підпис (підпис
вимагається при внесенні на перше читання);
3) реєстраційний номер справи законопроекту (ст.6.7.7) та
редакцію проекту документа;
4) дату роздачі або розсилки депутатам;
5) дати і перелік стадій опрацювання та розгляду, які пройшов
поданий проект документа, текст останнього рішення Верховної Ради
щодо нього, а також текст рішення, прийнятого відповідно до
положень ст.3.5.6, якщо таке є;
6) перелік комісій Верховної Ради, яким доручено роботу по
підготовці цього документа, із зазначенням головної комісії, а
також тих, які подали в письмовій формі свої висновки щодо поданої
редакції документа;
7) прізвище і посаду визначеного головною комісією доповідача
(співдоповідача);
8) перелік законодавчих актів, на які є посилання в тексті
проекту документа із зазначенням номерів статей чи пунктів, в яких
міститься таке посилання;
9) авторів, які розробили внесений в порядку законодавчої
ініціативи чи за підтримкою законопроект або його структурні
частини (вимагається при внесенні на перше читання);
10) перелік додатків до проекту документа із зазначенням
кількості аркушів кожного;
11) зміст документа, що містить назви частин, розділів, глав
або, у разі їх відсутності, - назви статей (вимагається при
внесенні на перше і третє читання).

2. При оформленні законодавчих пропозицій, проектів законів,
поправок повинні враховуватися також інші вимоги, встановлені
положеннями про порядок розробки проектів законів та про
структуру, виклад, зміст і оформлення проектів законів.

Стаття 6.2.9.

1. Законодавчі пропозиції, проекти законів, які вносяться на
ім'я Верховної Ради, реєструються в Секретаріаті Верховної Ради.

2. Пропозиції, поправки, зауваження до законопроекту
передаються до Секретаріату Верховної Ради або безпосередньо до
комісії Верховної Ради, визначеної головною з цього законопроекту.
В тому ж порядку передаються висновки інших комісій Верховної Ради
щодо відповідного законопроекту.

Стаття 6.2.10.

1. Внесені для розгляду Верховною Радою законодавча
пропозиція чи проект закону у разі невідповідності вимогам цього
Регламенту та положень про порядок розробки проектів законів і про
структуру, виклад, зміст та оформлення проектів законів з
урахуванням висновків головної комісії не пізніш як у
п'ятнадцятиденний термін повертаються Президією Верховної Ради їх
ініціаторам із зазначенням причин повернення.

2. Якщо документ, внесений у порядку законодавчої ініціативи,
не повернуто ініціатору його внесення, він разом з супровідною
запискою (ч.1 ст.6.2.7) у семиденний термін після перевірки
на відповідність вимогам, зазначеним в розділі 6 цього
Регламенту, поширюється серед депутатів та надсилається іншим
особам і органам, які мають право законодавчої ініціативи. Про
внесений документ оголошується на засіданні Верховної Ради.
Пояснювальна записка до документа, що вноситься у порядку
законодавчої ініціативи (ч.1 ст.6.1.2), та додатки до них
розмножуються і надсилаються Секретаріатом Верховної Ради
постійним комісіям для ознайомлення депутатів, іншим особам і
органам, які мають право законодавчої ініціативи, а також
зареєстрованим депутатським групам (фракціям).

Стаття 6.2.11.

1. Законодавча пропозиція чи законопроект можуть бути
відкликані їх ініціатором за письмовою заявою, якщо питання про їх
розгляд ще не включено до порядку денного сесії Верховної Ради.

2. Законодавча пропозиція чи законопроект, включені до
порядку денного сесії Верховної Ради, можуть бути відкликані лише
за згодою Верховної Ради.

3. Про відкликання законодавчої пропозиції чи законопроекту
оголошується на засіданні Верховної Ради.

4. Законодавча ініціатива депутата оголошується відкликаною,
якщо до її прийняття Верховною Радою в першому читанні депутат
втратив депутатські повноваження.

5. Законодавча ініціатива Президента України або Уряду
оголошується відкликаною, якщо до її прийняття Верховною Радою в
першому читанні відповідно Президент або Уряд України припинили
свої повноваження чи пішли у відставку.

6. У семиденний термін після оголошення про відкликання
документа законодавчої ініціативи інші особи та органи, які мають
право законодавчої ініціативи, можуть внести цей документ без змін
або із змінами за своєю письмовою підтримкою. У разі розгляду
документа законодавчої ініціативи, внесеного за підтримкою після
його відкликання, посилання як на ініціатора робляться на особу чи
орган, який вніс його за своєю підтримкою.

7. Документ законодавчої ініціативи, який відкликано і не
внесено за підтримкою, знімається з розгляду разом з пропозиціями
і поправками, які надійшли щодо нього. Про це оголошується на
засіданні Верховної Ради, наступному після закінчення терміну,
зазначеного у ч.6 цієї статті.

8. На засіданні Верховної Ради або головної комісії, якій
доручено опрацювати законопроект, ініціатор внесеної до
законопроекту пропозиції чи поправки може в усній або письмовій
формі її відкликати. Особа, яка має право законодавчої ініціативи,
може в усній або письмовій формі внести на цьому ж засіданні за
своєю підтримкою відкликану пропозицію, поправку, для чого
головуючий на засіданні надає їй позачергово слово. Якщо
відкликання пропозиції, поправки або її внесення за підтримкою
здійснено в письмовій формі, про них оголошується відповідно на
засіданні Верховної Ради чи комісії.

Стаття 6.2.12.

1. Відхилені Верховною Радою законодавча пропозиція чи
законопроект або такі, що повторюють їх за суттю, не можуть
вноситися на тій же або наступній позачерговій сесії Верховної
Ради даного скликання.

Стаття 6.2.13.

1. Пропозиції щодо законопроекту, який пропонується у першому
читанні, чи альтернативний законопроект вносяться депутатами та
іншими особами і органами, які мають право законодавчої
ініціативи, не пізніш як у чотирнадцятиденний термін після
прийняття Верховною Радою рішення про включення його до порядку
денного сесії.

2. До повторного першого читання пропозиції вносяться у
десятиденний термін після попереднього читання законопроекту. В
той же термін можуть вноситися й альтернативні законопроекти, якщо
розглянутий на попередньому першому читанні законопроект не був
прийнятий за основу.

Стаття 6.2.14.

1. До другого читання законопроекту пропозиції вносяться до
редакції законопроекту, прийнятої Верховною Радою у першому
читанні за основу. Пропозиції вносяться у чотирнадцятиденний
термін після прийняття законопроекту в першому читанні. До
повторного другого читання законопроекту пропозиції вносяться у
десятиденний термін після попереднього читання.

2. Після поширення серед депутатів законопроекту,
підготовленого головною комісією до другого (повторного другого)
читання, у шестиденний термін можуть вноситися:
1) пропозиції і поправки до нових текстів, які виникли в ході
доопрацювання законопроекту до цього читання;
2) поправки до поправок;
3) пропозиції і поправки, запропоновані головною комісією з
цього законопроекту;
4) пропозиції і поправки, запропоновані Погоджувальною радою
депутатських груп (фракцій);
5) пропозиції про неприйнятність (ст.3.5.1), преюдиціальні та
відкладальні питання (ст.3.5.2).

Стаття 6.2.15.

1. До третього (повторного третього) читання законопроекту
пропозиції вносяться у десятиденний термін після попереднього
читання.

Стаття 6.2.16.

1. Верховна Рада своїм рішенням ad hoc (ч.3 ст.3.2.3) може
встановити більш тривалі терміни, ніж зазначено у ст.6.2.13,
6.2.14, 6.2.15. Скорочення зазначених в цих статтях термінів
здійснюється згідно з положеннями ст.6.4.5.

Глава 6.3. РОЗГЛЯД ЗАКОНОДАВЧИХ ПРОПОЗИЦІЙ,
ЗАКОНОПРОЕКТІВ, ПОПРАВОК У КОМІСІЯХ ВЕРХОВНОЇ РАДИ

Стаття 6.3.1.

1. Законодавча пропозиція чи законопроект після поширення їх
серед депутатів згідно з ч.2 ст.6.2.10 для попереднього розгляду
та підготовки висновку про доцільність їх прийняття і включення до
порядку денного сесії, а також про порядок подальшої роботи над
ними передаються Президією Верховної Ради відповідним комісіям
Верховної Ради з визначенням спільно з Погоджувальною радою
депутатських груп (фракцій) терміну виконання і одночасно
передаються постійній комісії, до компетенції якої входять питання
конституційності актів. При цьому для підготовки висновку
визначається головна комісія, якій інші комісії у визначений
термін подають свої висновки про наслідки розгляду ними
законодавчої пропозиції чи законопроекту.

2. Стосовно законопроектів і пропозицій, зазначених в ч.2
ст.6.2.7, головна комісія і постійна комісія з питань бюджету на
спільному засіданні приймають рішення щодо повноти їх фінансового
обгрунтування і забезпечення. З цього питання комісії можуть
запросити висновок Уряду України, а також внести свої пропозиції
та обгрунтування.

3. У разі, коли щодо закріплення законопроекту за комісіями
вносяться інші пропозиції, Верховна Рада приймає процедурне
рішення з цього питання.

Стаття 6.3.2.

1. Постійні комісії опрацьовують законодавчі пропозиції,
законопроекти, поправки та інші документи згідно з Законом України
про постійні комісії Верховної Ради України.

2. Порядок розгляду комісією законодавчих пропозицій,
законопроектів, поправок та підготовки висновків щодо них
визначається відповідною комісією Верховної Ради.

Стаття 6.3.3.

1. Законодавча пропозиція чи законопроект після попереднього
розгляду у відповідних постійних комісіях з їх висновками
передаються Президією Верховної Ради на розгляд Верховної Ради для
прийняття рішення щодо включення їх до порядку денного сесії
відповідно до ст.6.4.1.

2. Висновки комісій щодо законодавчої пропозиції чи
законопроекту повинні обов'язково містити обгрунтування
доцільності прийняття Верховною Радою того чи іншого рішення щодо
відповідного законопроекту, а також пропозиції щодо порядку
подальшої роботи над ним.

3. У разі необхідності комісія вносить пропозицію про
застосування положень ст.6.4.4 та рекомендує перелік питань, щодо
яких, на її думку, Верховна Рада має прийняти рішення.

4. Головна комісія повинна дати свої висновки і пропозиції
щодо альтернативних законопроектів, внесених на розгляд Верховної
Ради.

5. При попередньому розгляді законопроекту застосовуються
положення ч.1, 2 ст.6.3.8.

Стаття 6.3.4.

1. У необхідних випадках Верховна Рада, Президія Верховної
Ради (за своєю ініціативою або за поданням головної комісії)
направляють законодавчу пропозицію чи законопроект на наукову,
юридичну чи іншу експертизу, проведення інформаційного пошуку чи
наукового дослідження; при цьому предмет і мета експертизи,
пошуку, дослідження повинні бути чітко визначені. Щодо
законодавчих пропозицій чи законопроектів можуть запитуватися
висновки Уряду України, Верховної Ради Республіки Крим,
відповідних міністерств і відомств, інших органів, установ і
організацій, а також окремих фахівців.

Стаття 6.3.5.

1. Головна комісія з залученням юридичного та
редакційно-видавничого відділів Секретаріату Верховної Ради
запрошує ініціатора законопроекту, представників інших комісій та
органів, яким доручено доопрацювання законопроекту, і розглядає
внесені і не відкликані у встановленому ст.6.2.11 порядку
пропозиції, поправки та готує законопроект до визначеного
Верховною Радою читання.

2. Альтернативні законодавчі пропозиції і законопроекти
розглядаються комісіями одночасно з основною законодавчою
пропозицією чи законопроектом.

3. Депутат, який вніс пропозицію чи поправку (або за його
письмовим дорученням інший депутат), має право уточнювати їх текст
у ході обговорення законопроекту в комісії чи іншому органі, якому
доручено доопрацювання проекту, а також відкликати та вносити за
власною підтримкою пропозиції і поправки згідно із ст.6.2.11.

4. Внесені і не відкликані в ході доопрацювання законопроекту
пропозиції, поправки додаються до тексту законопроекту для
розгляду їх у другому чи третьому читанні; вони повинні мати
суцільну нумерацію. Пропозиції та поправки, відхилені головною
комісією і не відкликані у встановленому порядку, подаються
комісією на обговорення при розгляді законопроекту на засіданні
Верховної Ради.

Стаття 6.3.6.

1. Головна комісія не може приймати позитивне рішення щодо
законопроектів, пропозицій, поправок, які суперечать рішенням,
прийнятим Верховною Радою відповідно до ст.6.4.4; такі
законопроекти, пропозиції, поправки включаються до таблиці
пропозицій і поправок з вказівкою на мотиви відхилення їх
комісією.

2. Якщо рішення, прийняте головною комісією, не збігається з
рішеннями, прийнятими Верховною Радою щодо обговорюваного
законопроекту, комісія викладає свої пропозиції як альтернативні і
входить з обгрунтованим поданням до Верховної Ради про перегляд
раніше прийнятого нею рішення. Це не виключає необхідності
доопрацювання комісією законопроекту з урахуванням тих пропозицій
і поправок, що відповідають прийнятим Верховною Радою щодо
законопроекту рішенням.

Стаття 6.3.7.

1. Усі законопроекти, які передбачають або зумовлюють нові
прибутки і видатки державного або місцевих бюджетів, подаються,
крім головної комісії, і на розгляд постійної комісії, до
компетенції якої входить розгляд бюджетних питань, а також Уряду
України. Висновки цієї комісії, Уряду України додаються до
висновку головної комісії і поширюються серед депутатів.

2. Висновок постійної комісії, до компетенції якої входять
питання конституційності актів, щодо обговорюваного законопроекту
додається до висновку головної комісії і поширюється серед
депутатів.

3. Постійна комісія Верховної Ради, яка за дорученням або
самостійно брала участь в доопрацюванні законопроекту, може
прийняти рішення, за яким її висновки додаються до висновків
головної комісії і поширюються серед депутатів.

Стаття 6.3.8.

1. Головна комісія вивчає законопроект на його прийнятність
відповідно до ст.3.5.1 і дає висновки щодо зауважень з цих питань
у разі їх надходження. Головна комісія має право увійти до
Президії Верховної Ради з поданням про попередній розгляд питань
щодо прийнятності за правилами, встановленими ст.3.5.5.

2. Комісії Верховної Ради у своїх висновках можуть поставити
преюдиціальні або відкладальні питання (ст.3.5.2). Комісії не
вирішують цих питань, а лише викладають щодо них свої пропозиції.

Стаття 6.3.9.

1. Якщо у висновках комісій Верховної Ради, які за дорученням
брали участь у роботі над законодавчою пропозицією чи
законопроектом, є розбіжності, вони вживають заходів до їх
врегулювання. Питання, з приводу яких не досягнуто згоди,
виносяться на розгляд Верховної Ради. В цьому випадку висновки
комісій поширюються серед депутатів.

Стаття 6.3.10.

1. Доопрацьований законопроект за поданням головної комісії
включається Президією Верховної Ради до першого розділу порядку
денного сесії (ст.2.4.1), а подальше включення його до порядку
денного засідання Верховної Ради здійснюється відповідно до
ст.2.5.1 і ч.1 ст.2.5.2, ч.5 ст.2.4.4.

Глава 6.4. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЩОДО РОЗГЛЯДУ
ЗАКОНОПРОЕКТІВ ВЕРХОВНОЮ РАДОЮ

Стаття 6.4.1.

1. Після попереднього розгляду законопроекту у відповідних
комісіях Верховної Ради, проведеного згідно з положеннями глави
6.3, Верховна Рада не пізніш як у п'ятнадцятиденний термін вирішує
відповідно до ст.2.4.3, 2.4.4 питання щодо включення цього
законопроекту до порядку денного сесії та про порядок продовження
роботи над ним.

2. Відносно законодавчої пропозиції Верховна Рада у
встановленому ч.1 цієї статті порядку приймає рішення щодо
включення розробки відповідного законопроекту до порядку денного
сесії та подальшої роботи над ним.

3. Якщо головна комісія у визначений ч.1 ст.6.3.1 термін не
підготує висновок щодо доцільності прийняття відповідного
законопроекту і включення його до порядку денного сесії, Верховна
Рада у п'ятнадцятиденний термін після письмового звернення з цього
приводу ініціатора внесення документа законодавчої ініціативи
розглядає це питання на пленарному засіданні та приймає відповідне
рішення.

Стаття 6.4.2.

1. Верховна Рада після прийняття рішення про включення до
порядку денного сесії питання про розробку або доопрацювання
законопроекту може прийняти рішення про створення тимчасової
спеціальної комісії як головної для виконання цієї роботи.

2. У процесі розгляду законопроекту зазначена у ч.1 цієї
статті комісія може створюватися без додаткового включення цього
питання до порядку денного засідання після проведення обговорення
з цього законопроекту.

3. У разі, коли Верховною Радою створено тимчасову спеціальну
комісію, раніше визначена головна комісія через Секретаріат
Верховної Ради передає їй справу законопроекту (ст.6.7.7).

Стаття 6.4.3.

1. Верховна Рада після розгляду законопроекту в тому чи
іншому читанні може передати його на додатковий розгляд з
визначенням терміну доопрацювання тим же комісіям, або комісіям в
іншому складі, або іншим комісіям Верховної Ради.

Стаття 6.4.4.

1. У разі необхідності, зокрема за зверненням головної
комісії Верховної Ради чи іншого органу, якому доручено розробку
або доопрацювання законопроекту (його структурної частини),
Верховна Рада проводить обговорення і приймає рішення щодо
основних положень, принципів, критеріїв, на яких має бути
засновано чи доопрацьовано відповідний законопроект (його
структурну частину).

Стаття 6.4.5.

1. Після прийняття рішення про включення законопроекту до
порядку денного сесії або в ході його наступного розгляду Верховна
Рада після скороченого обговорення (ст.3.4.2) може прийняти
рішення більшістю голосів депутатів від їх фактичної кількості про
визнання законопроекту невідкладним. У цьому разі терміни,
зазначені у ст.6.2.13-6.2.15, 6.5.1, 6.6.1, 6.7.1 можуть
скорочуватися, але не більш як наполовину.

Стаття 6.4.6.

1. Верховна Рада розглядає законопроекти на пленарних
засіданнях, які проводяться згідно з правилами, встановленими
розділом 3 цього Регламенту, з урахуванням особливостей,
викладених у розділі 6.

2. Розгляд і прийняття законопроекту Верховною Радою включає:
обговорення і схвалення основних положень в основному, обговорення
і схвалення постатейно та в цілому (розгляд в трьох читаннях).
Прийняття рішення щодо законопроекту може бути відокремлено в часі
від його розгляду.
( Частина друга статті 6.4.6 із змінами, внесеними згідно з
Постановою ВР N 1426-III ( 1426-14 ) від 08.02.2000 )

3. Кількість повторних читань законопроекту не обмежується.

4. Неподання в установлений термін висновків щодо
законопроекту Урядом України, Верховною Радою Республіки Крим,
експертами, комісіями та іншими визначеними цим Регламентом
органами, установами, організаціями, не перешкоджає розгляду цих
законопроектів Верховною Радою та її органами.

Стаття 6.4.7.

1. Рішення щодо подальшої роботи над законопроектом,
розглянутим у тому чи іншому читанні, вважається прийнятим, якщо
за нього проголосувала більшість депутатів від їх фактичної
кількості.

2. Законопроекти, в тому числі і конституційні, приймаються у
першому читанні більшістю голосів депутатів від їх фактичної
кількості.

3. Законопроекти приймаються у другому і третьому читаннях
більшістю голосів, зазначеною в ст.3.2.2.

4. Проект рішення Верховної Ради щодо законопроекту,
розглянутого в тому чи іншому читанні, не направляється для
додаткового доопрацювання в комісії; це не виключає застосування
положень ст.6.6.6 при визначенні питань, зазначених в ч.3
ст.6.6.9, підпункті 2 ч.1 ст.6.7.5.

Стаття 6.4.8.

1. Законодавча пропозиція чи законопроект, не прийняті
Верховною Радою остаточно, з її рішенням щодо них відразу
направляються Секретаріатом Верховної Ради Президенту України та
Уряду. У разі відхилення законодавчої пропозиції чи законопроекту
Секретаріат Верховної Ради повідомляє про це Президента України та
Уряд.

Глава 6.5. РОЗГЛЯД ЗАКОНОПРОЕКТІВ У ПЕРШОМУ ЧИТАННІ

Стаття 6.5.1.

1. Законопроект, підготовлений головною комісією до першого
читання, висновки відповідних комісій та інші матеріали до нього
надаються депутатам не пізніш як за 6, а такі, що стосуються
Конституції або конституційних законів, - не пізніш як за 14 днів
до розгляду на засіданні Верховної Ради.

2. Поправки і пропозиції, внесені перед першим читанням
законопроекту, на розгляд Верховної Ради не подаються, за винятком
тих, що стосуються структури законопроекту (ст.6.2.6), його
основних положень, принципів, критеріїв (ст.6.4.4), питань про
неприйнятність (ст.3.5.1), преюдиціальних та відкладальних питань
(ст.3.5.2).

Стаття 6.5.2.

1. При підготовці законопроекту до першого читання головна
комісія бере один з текстів законопроектів за основу або складає
інший текст.

2. Головною комісією при підготовці законопроекту до першого
читання можуть бути викладені в ньому альтернативні варіанти
спірних положень, які відтворюються у законопроекті у другому
читанні, якщо їх не буде відхилено відповідно до положень
ст.6.4.4.

3. Верховна Рада розглядає у першому читанні ті альтернативні
законопроекти, у поданні яких міститься таке наполягання (за
винятком внесених Президентом України або Урядом). Органи, які
мають право законодавчої ініціативи, визначають особу, яка
представлятиме внесений ними законопроект.

Стаття 6.5.3.

1. При першому читанні законопроекту Верховна Рада заслуховує
доповідь його ініціатора, співдоповіді ініціаторів внесення
кожного альтернативного законопроекту (якщо такі є) в порядку їх
надходження, співдоповідь головної комісії, заслуховує відповіді
на запитання, обговорює (ст.3.4.1) основні положення законопроекту
і його структуру (частини, розділи, глави, статті, повноту і
послідовність їх викладення), заслуховує пропозиції та зауваження
щодо них, розглядає пропозиції про опублікування законопроекту для
народного обговорення, приймає рішення відповідно до ст.6.5.4,
6.5.5.

2. У разі внесення альтернативних законопроектів Верховна
Рада одночасно обговорює їх у першому читанні і приймає рішення
про те, який з проектів, що розглядаються, взяти за основу для
підготовки до другого читання, або доручає комісіям разом з
ініціаторами об'єднати внесені проекти в один і подати його на
повторне перше читання. При розгляді альтернативних законопроектів
Верховна Рада може прийняти за основу їх частини або окремі
положення.

3. При першому читанні законопроекту можуть застосовуватися
положення статті 3.4.2 та частини другої статті 6.6.3.
( Частина третя статті 6.5.3 в редакції Постанови ВР N 1426-III
( 1426-14 ) від 08.02.2000 )

Стаття 6.5.4.

1. За наслідками обговорення законопроекту в першому читанні
Верховна Рада може прийняти рішення про:
1) відхилення законопроекту (в тому числі у спосіб,
зазначений в ч.5 ст.3.2.1);
2) передачу законопроекту на доопрацювання з встановленням
строку доопрацювання і повторне подання його на перше читання;
3) опублікування законопроекту для народного обговорення,
доопрацювання його з урахуванням наслідків обговорення і повторне
подання на перше читання;
4) прийняття законопроекту за основу (з можливим
доопрацюванням) і доручення відповідним комісіям підготувати
законопроект на друге читання.

2. За наявності на першому читанні питань про неприйнятність
(ст.3.5.1), преюдиціальних чи відкладальних питань (ст.3.5.2) щодо
законопроекту або його структурних частин Верховна Рада приймає
відповідні рішення.

3. У разі направлення законопроекту на доопрацювання Верховна
Рада відповідно до ст.6.4.4 може визначити основні положення,
принципи, критерії, яким повинен відповідати доопрацьований
законопроект чи його структурні частини.

4. У разі опублікування законопроекту для народного
обговорення повинні бути вказані всі розробники законопроекту
(його структурних частин), а також ініціатори внесення.

Стаття 6.5.5.

1. Якщо в ході першого читання Верховна Рада визнає поданий
законопроект таким, що не потребує доопрацювання, вона може
прийняти рішення про перехід відразу до його другого читання.

Стаття 6.5.6.

1. На повторне перше читання головна комісія подає
доопрацьований законопроект відповідно до схвалених Верховною
Радою основних положень у новій його редакції з окремим додатком,
який містить пропозиції щодо структури законопроекту (ст.6.2.6),
пропозиції і поправки до статей, які надійшли після попереднього
читання, та висновки головної комісії щодо кожної пропозиції і
поправки. На голосування Верховної Ради ставляться пропозиції і
поправки, зазначені в ч.2 ст.6.5.1. При повторному першому читанні
застосовуються положення ст.6.5.1, 6.5.4, 6.5.5, ч.2 ст.6.6.3.

Стаття 6.5.7.

1. З урахуванням пропозиції головної комісії щодо
законопроекту, поданого нею на повторне перше читання і
викладеного в новій редакції, Верховна Рада, не переходячи до
обговорення законопроекту або в ході його обговорення, може
прийняти рішення про передачу законопроекту на обговорення
депутатам і всім постійним комісіям Верховної Ради з зазначенням
терміну внесення пропозицій, поправок і висновків комісій
(внутрішнє читання).

2. До законопроекту, викладеного в новій редакції, вносяться
нові поправки, пропозиції і висновки комісій.

3. За наслідками розгляду законопроекту в новій редакції
депутатами і постійними комісіями, іншими особами і органами, які
мають право законодавчої ініціативи, головна комісія готує його на
друге читання.

Стаття 6.5.8.

1. У разі винесення законопроекту на народне обговорення він
публікується в друкованому органі, визначеному Верховною Радою, а
також може бути надрукований в інших виданнях.

2. Пропозиції і зауваження, а також альтернативні
законопроекти, що надійшли в ході обговорення законопроекту,
узагальнюються і попередньо розглядаються комісіями Верховної
Ради, яким доручено опрацювання законопроекту. Узагальнені
матеріали комісії надсилають до головної комісії, яка їх остаточно
опрацьовує і доповідає про них Верховній Раді. При цьому на
повторне перше читання Верховної Ради подаються ті законопроекти
та зазначені в ч.2 ст.6.5.1 пропозиції і поправки, що своєчасно
були внесені за підтримкою особами та органами, які мають право
законодавчої ініціативи.

Глава 6.6. РОЗГЛЯД ЗАКОНОПРОЕКТІВ У ДРУГОМУ ЧИТАННІ

Стаття 6.6.1.

1. Законопроект, підготовлений до другого чи повторного
другого читання, висновки відповідних комісій та інші матеріали до
нього поширюються серед депутатів не пізніш як за 12, а той, що
пов'язаний з Конституцією ( 888-09 ) чи є проектом конституційного
закону, - за 16 днів до розгляду цього законопроекту на засіданні
Верховної Ради.

2. Законопроект, підготовлений до другого чи повторного
другого читання, повинен бути завізований керівниками юридичного і
редакційно-видавничого відділів Секретаріату Верховної Ради і
підписаний головою головної комісії. Якщо законопроект завізований
з зауваженнями, вони додаються до матеріалів, які поширюються
серед депутатів разом з законопроектом.

3. Таблиця додаткових пропозицій, поправок, виконана головною
комісією згідно з ч.2 ст.6.6.2, або таблиця, зазначена в ч.3 тієї
ж статті, поширюється серед депутатів не пізніш як за 2, а ті, що
пов'язані з Конституцією чи проектами конституційних законів, - за
4 дні до розгляду законопроекту на засіданні Верховної Ради.

Стаття 6.6.2.

1. Законопроект до другого читання з додержанням вимог
ст.6.2.8 подається у вигляді таблиці, яка містить:
1) законопроект, прийнятий в першому читанні за основу (з
урахуванням вимоги ч.2 ст.6.5.2);
2) всі внесені і не відкликані у встановленому порядку
(ст.6.2.11) пропозиції, поправки (можливо із стислою довідкою), що
мають суцільну нумерацію і розміщуються поряд з відповідними їм
статтями законопроекту в порядку їх голосування згідно із
ст.3.6.4, 3.6.6 з зазначенням ініціаторів їх внесення;
3) висновки головної комісії щодо зазначених у підпункті 2
цієї статті пропозицій, поправок, поправок до поправок, в тому
числі і з вказівками на те, які з них комісія вважає
альтернативними (ч.1 ст.3.6.4);
4) законопроект, запропонований головною комісією в
остаточній редакції, та інформацію відповідно до ч.5, 6 ст.6.2.7.

2. Таблиця додаткових пропозицій, поправок, поправок до
поправок, внесених відповідно до ч.2 ст.6.2.14, поряд з зазначеною
в ст.6.2.8 інформацією повинна містити:
1) номер відповідної статті законопроекту (без її тексту);
2) наскрізний номер пропозиції чи поправки (підпункт 2 ч.1
цієї статті), до якої внесено додаткові пропозиції, поправки;
3) додаткові пропозиції, поправки, поправки до поправок;
4) інформацію, аналогічну зазначеній в підпунктах 3, 4 ч.1
цієї статті.

3. Головна комісія може звести в одну таблицю дані, зазначені
в ч.1, 2 цієї статті.

4. Якщо головна комісія не зможе прийняти рішення щодо тієї
чи іншої статті, пропозиції, поправки, вона зазначає про це в
таблиці відповідно до підпункту 3 ч.1 цієї статті, свої ж
альтернативні пропозиції чи поправки викладає згідно з підпунктом
2, а остаточну редакцію тексту, як це передбачено підпунктом 4, не
викладає.

Стаття 6.6.3.

1. Під час другого читання законопроекту Верховна Рада
проводить його постатейне обговорення (ст.3.4.2) та здійснює
постатейне голосування. У разі необхідності можуть обговорюватися
і ставитися на голосування частини статті, її підпункти або
речення відповідно до ст.3.6.5.

2. Верховна Рада може прийняти рішення про читання
законопроекту частинами з проведенням щодо них самостійного
обговорення і голосування, якщо це не перешкоджає цілісному
розгляду його положень. Таке процедурне рішення може прийматися
після скороченого обговорення (ст.3.4.2).

Стаття 6.6.4.

1. При постатейному розгляді законопроекту проводиться
обговорення кожної статті в порядку їх нумерації (якщо не прийнято
інше рішення відповідно до положень ст.6.6.5) в запропонованій
головною комісією редакції, а також відхилених головною комісією
пропозицій, поправок, що її стосуються. За наполяганням особи чи
органу, які мають право законодавчої ініціативи, проводиться
обговорення також врахованої головною комісією пропозиції,
поправки і здійснюється голосування щодо їх прийняття або
вилучення згідно з правилами, викладеними в ч.3 ст.3.6.7. У такому
ж порядку може бути поставлено питання про розгляд як пропозиції
чи поправки відповідного тексту законопроекту, прийнятого в
першому читанні, але відсутнього в запропонованій головною
комісією редакції. У випадку, зазначеному в ч.4 ст.6.6.2, Верховна
Рада розглядає текст прийнятого в першому читанні законопроекту та
пропозиції і поправки до нього.

2. Прийняття Верховною Радою законопроекту за основу та
схвалення його окремих положень відповідно до ст.6.4.4 або ч.3
ст.6.5.4 не виключає на другому читанні необхідності обговорення і
прийняття рішення щодо кожної статті.

3. Першочергове право на роз'яснення пропозицій, поправок та
статей законопроекту мають ініціатори їх внесення в послідовності,
встановленій ст.3.6.4, 3.6.6. Якщо до однієї статті або її частини
є кілька поправок, які виключають одна одну, їх обговорення
проводиться одночасно з послідовним наданням слова ініціаторам їх
внесення. У тому ж порядку ініціатори внесення можуть виступити з
відкликанням своїх пропозицій, поправок. Відкликані ініціаторами
пропозиції, поправки можуть внести від свого імені інші особи та
органи, які мають право законодавчої ініціативи (ч.8 ст.6.2.11),
для чого їм позачергово надається слово.

4. Якщо своєчасно внесену пропозицію, поправку не було
поширено серед депутатів, це не перешкоджає її обговоренню і
голосуванню на цьому ж пленарному засіданні. Зміст пропозиції чи
поправки оголошується головуючим на засіданні так, щоб депутати
могли її записати.

5. При розгляді законопроекту безпосередньо на засіданні
Верховної Ради можуть вноситися питання, пропозиції, поправки,
зазначені в ст.3.4.7.

6. На голосування ставиться окремо кожна стаття законопроекту
відповідно до правил, викладених в ч.1 цієї статті. Голосування
здійснюється згідно з положеннями глави 3.6. При цьому голосуванню
в цілому підлягає кожна стаття, щодо якої голосувалися пропозиції
та поправки. У разі, коли до статей не надійшло пропозицій чи
поправок або до запропонованого головною комісією тексту і питань
та врахованих чи не врахованих нею пропозицій, поправок і питань
немає зауважень від осіб і органів, які мають право законодавчої
ініціативи, головуючий на засіданні може об'єднати голосування в
цілому щодо декількох послідовно розміщених таких статей; їх текст
підлягає оголошенню, якщо на цьому наполягає депутат.

7. Якщо законопроект не поділяється на статті, на голосування
ставляться окремо назва законопроекту і його текст. Голосування в
цілому здійснюється за правилами третього читання законопроекту.

Стаття 6.6.5.

1. Щодо послідовності розгляду частин, розділів, глав, статей
законопроекту у порядку застосування положень ст.3.5.2 може бути
внесена пропозиція про обговорення і голосування спочатку тих
структурних частин законопроекту, які містять преюдиціальні,
першопохідні, вирішальні або зумовлюючі положення щодо його інших
відповідних структурних частин. Обговорення цього питання
проводиться за скороченою процедурою (ст.3.4.2); рішення
приймається більшістю голосів депутатів, які взяли участь у
голосуванні.

2. Головна комісія розглядає пропозиції щодо послідовності
розгляду частин, розділів, глав, статей законопроекту і викладає
свої висновки чи пропозиції з цього питання.

3. Щодо послідовності розгляду структурних частин
законопроекту може прийматися пропозиція Погоджувальної ради
депутатських груп (фракцій); ця пропозиція ставиться у Верховній
Раді на голосування без обговорення.

Стаття 6.6.6.

1. Верховна Рада до проведення голосування щодо статей
законопроекту, пропозицій і поправок до них може надіслати
законопроект відповідним комісіям для виявлення та усунення
можливих суперечностей, редакційних уточнень, розгляду нових
пропозицій, статей і поправок, внесених безпосередньо на засіданні
Верховної Ради в ході розгляду законопроекту. З цією метою
Верховна Рада може створити ad hoc редакційну групу, яка може
працювати під час пленарного засідання за умов, викладених в ч.2
ст.2.1.1.

2. Документи, підготовлені головною комісією або редакційною
групою згідно з ч.1 цієї статті, можуть бути поширені серед
депутатів під час перерви безпосередньо перед їх розглядом на
засіданні Верховної Ради.

Стаття 6.6.7.

1. У разі, коли жоден з винесених на друге читання варіантів
статті голосуванням не підтримано, стаття вважається відхиленою
(ч.5 ст.3.2.1).

2. Під час другого читання внесення змін і доповнень до вже
прийнятих текстів законопроекту здійснюється після скороченого
обговорення (ст.3.4.2) за процедурою внесення змін і доповнень
згідно з положеннями, встановленими ч.4 ст.6.8.1 та ст.6.8.2, з
зазначеними в них наслідками голосування.

Стаття 6.6.8.

1. Якщо в ході постатейного читання деякі статті (їх частини)
не будуть прийняті, Верховна Рада може продовжити постатейне
читання законопроекту без статей (їх частин), щодо яких відхилені
статті (їх частини) містять преюдиціальні, першопохідні чи
вирішальні положення. Головуючий на засіданні уточнює умови, за
яких постатейне читання законопроекту буде продовжено; у спірних
випадках Верховна Рада приймає процедурне рішення з цього питання.

Стаття 6.6.9.

1. За результатами другого читання законопроекту Верховна
Рада після скороченого обговорення (ст.3.4.2) може прийняти
рішення про:
1) відхилення законопроекту (в тому числі у спосіб,
зазначений у ч.5 ст.3.2.1);
2) повернення законопроекту на доопрацювання з наступним
поданням його на повторне друге читання;
3) опублікування для народного обговорення законопроекту в
редакції, прийнятій на першому або другому читанні (з урахуванням
вимог, зазначених у ч.4 ст.6.5.4), доопрацювання з урахуванням
наслідків обговорення і повторне подання його на друге читання;
4) повернення законопроекту на доопрацювання з наступним
поданням його на третє читання;
5) прийняття законопроекту в другому читанні, підготовку його
і подання на третє читання.

2. У разі наявності на другому читанні питань про
неприйнятність (ст.3.5.1), преюдиціальних чи відкладальних питань
(ст.3.5.2) щодо законопроекту або його структурних частин Верховна
Рада приймає відповідні рішення.

3. Приймаючи рішення про доопрацювання законопроекту,
розглянутого в другому читанні, Верховна Рада зазначає частини,
розділи, глави, статті, частини статей та пропозиції до
законопроекту, що підлягають доопрацюванню; прийняття цього
рішення скасовує результати попереднього голосування щодо них.
Якщо в рішенні, що містить вказівку про необхідність доопрацювання
законопроекту, не визначені структурні частини законопроекту, які
підлягають доопрацюванню, то таке рішення скасовує всі результати
попереднього голосування з даного читання законопроекту.

4. Рішення, зазначене в підпункті 4 ч.1 цієї статті,
приймається Верховною Радою за умов, що обсяг визначених нею для
доопрацювання і розгляду на третьому читанні статей є незначним,
що вони не мають преюдиціального, першопохідного чи визначального
характеру стосовно інших статей законопроекту і щодо них теж нема
питання про неприйнятність або преюдиціального чи відкладального
питання.

5. Приймаючи рішення про подання законопроекту на третє
читання, Верховна Рада одночасно визначає комісії Верховної Ради
та інші органи для розробки, попереднього розгляду і подання
проекту плану організаційних, кадрових, фінансових,
матеріально-технічних, інформаційних заходів для введення закону в
дію в разі його прийняття (підпункт 2 ч.3 ст.6.7.2), а також
проекту закону або постанови Верховної Ради про введення закону в
дію в разі його прийняття в цілому. Для розробки проекту
законодавчого акта про введення прийнятого закону в дію Верховною
Радою може бути визначено іншу головну комісію.

6. Верховна Рада може прийняти рішення про подання перед
третім читанням Урядом України чи іншими центральними органами
проектів їх актів, прийняття яких передбачено в законопроекті, що
розглядається, або є необхідним для введення відповідного закону в
дію.

Стаття 6.6.10.

1. На повторне друге читання законопроект подається
відповідно до вимог ст.6.6.2 з розміщенням прийнятих у цілому
статей законопроекту відповідно до підпункту 4 ч.1 зазначеної
статті. Прийняті Верховною Радою частини статті законопроекту, але
які не були прийняті нею під час голосування щодо відповідної
статті в цілому, розміщуються відповідно до підпункту 1 ч.1
ст.6.6.2. Прийняті Верховною Радою тексти законопроекту повинні
супроводжуватися вказівкою на це.

2. На повторне друге читання головною комісією подаються лише
внесені після другого читання пропозиції і поправки, за винятком,
коли не розглянуті на другому читанні статті чи їх частини
подаються з раніше внесеними пропозиціями і поправками.

3. При повторному поданні законопроекту на друге читання
застосовуються положення ст.6.6.1, 6.6.2.

Стаття 6.6.11.

1. Повторне друге читання законопроекту здійснюється за
процедурою другого читання. Додатково до зазначеного в ч.3
ст.6.6.9 підлягають розгляду нові статті з пропозиціями і
поправками, якщо такі надійшли, а також зазначені в ч.2 ст.6.2.14
пропозиції, поправки і питання.

Глава 6.7. РОЗГЛЯД ЗАКОНОПРОЕКТІВ У ТРЕТЬОМУ ЧИТАННІ

Стаття 6.7.1.

1. Законопроект, підготовлений до третього читання, висновки
відповідних комісій Верховної Ради та інші матеріали щодо нього
поширюються серед депутатів не пізніш як за 4, а пов'язаний з
Конституцією чи проектами конституційних законів, - за 6 днів до
його розгляду на засіданні Верховної Ради.

2. Законопроект, підготовлений до третього або повторного
третього читання, а також проекти нормативних актів про введення
прийнятого закону в дію повинні бути завізовані керівниками
юридичного і редакційно-видавничого відділів Секретаріату
Верховної Ради і підписані головою головної комісії. Якщо
законопроект завізований з зауваженнями, вони додаються до
матеріалів, які поширюються серед депутатів разом з
законопроектом.

Стаття 6.7.2.

1. Підготовлений на третє чи повторне третє читання
законопроект з урахуванням вимог ст.6.2.8 подається головною
комісією у вигляді кінцевої його редакції з матеріалами,
зазначеними в підпунктах 2, 3, 4 ч.1 ст.6.6.2, які можуть
наводитися під текстом статей, що підлягають голосуванню на
третьому читанні. Тексти законопроекту, прийняті Верховною Радою
раніше, повинні супроводжуватися вказівкою на це.

2. Внесені на третє читання пропозиції і поправки, відхилені
за рішенням відповідної головної комісії, подаються нею у вигляді
додатку до законопроекту. Цей додаток оформляється аналогічно
вимогам, зазначеним у ч.2 ст.6.6.2.

3. Одночасно з законопроектом на третє читання визначеною для
цього головною комісією подаються:
1) проект постанови Верховної Ради або проект закону про
порядок введення закону, що розглядається, в дію, який повинен
містити також зміни і доповнення до чинних законів;
2) внесений Урядом України план організаційних, кадрових,
матеріально-технічних, фінансових, інформаційних заходів для
введення закону, що розглядається, в дію; цей план повинен
відповідати вимогам Положення про порядок розробки проектів
законів;
3) проекти законів або інших актів відповідно до рішень
Верховної Ради, прийнятих згідно з ст.3.5.6, якщо такі рішення є;
4) проекти актів, про подання яких зазначено в ч.6 ст.6.6.9,
якщо Верховною Радою приймалося відповідне рішення.

Стаття 6.7.3.

1. Третє читання законопроектів проводиться з метою внесення
редакційних правок, узгодження структурних частин схваленого в
другому читанні законопроекту між собою, узгодження розглянутого
законопроекту з іншими законами.

2. Під час третього читання розглядаються і приймаються
рішення щодо тих статей і поправок, розгляд яких за рішенням
Верховної Ради виносився на третє читання (ч.3 ст.6.6.9).

3. На третьому читанні законопроекту можуть уточнюватися
фінансово-економічне та інші обгрунтування, а також розглядаються
пропозиції і поправки Президента України до прийнятої в другому
читанні редакції законопроекту.

4. У разі наявності нових пропозицій до законопроекту і
поправок до них вони можуть бути прийняті на третьому читанні.

5. Під час третього читання Верховна Рада обговорює
законопроект разом з документами, зазначеними в ч.3 ст.6.7.2, і
приймає їх в такій послідовності:
1) закінчення постатейного голосування щодо всіх статей
законопроекту (ч.2, 3 ст.6.7.4), якщо воно не було до кінця
здійснено під час другого читання;
2) прийняття постанови про схвалення внесеного Урядом України
плану організаційних, кадрових, матеріально-технічних, фінансових,
інформаційних заходів для введення закону, що розглядається, в
дію;
3) постатейне прийняття проекту закону (або прийняття по
пунктах постанови) про порядок введення закону, що розглядається,
в дію (ст.6.7.6);
4) розгляд законопроектів або інших актів відповідно до
рішень Верховної Ради, прийнятих згідно з ст.3.5.6, якщо такі
рішення є;
5) голосування щодо інших структурних частин законопроекту у
випадку, зазначеному в ч.4 ст.6.7.4;
6) прийняття в цілому законопроекту, що розглядається (ч.5
ст.6.7.4);
7) прийняття в цілому проекту закону або постанови про
порядок введення прийнятого закону в дію.

6. Верховна Рада не приймає рішення щодо проектів актів,
зазначених в ч.6 ст.6.6.9. Депутати, депутатські групи (фракції),
комісії Верховної Ради, Президія Верховної Ради подають щодо них
свої зауваження і пропозиції до відповідних органів.

Стаття 6.7.4.

1. Обговорення щодо структурних частин законопроекту на
третьому читанні проводиться за скороченою процедурою (ст.3.4.2),
за винятком розгляду проектів Конституції і конституційних
законів, коли обговорення відкривається у повному обсязі.

2. На третьому читанні голосування щодо статей законопроекту,
не прийнятих в цілому на другому читанні, здійснюється за
процедурою, встановленою Регламентом для другого читання,
незалежно від наслідків голосування при другому читанні щодо
частин цих статей.

3. При внесенні змін і доповнень до прийнятих текстів
законопроекту застосовуються положення ч.4 ст.6.8.1 та ст.6.8.2.

4. Під час розгляду проектів Конституції, конституційних
законів і кодексів після того, як статті законопроекту прийняті,
на третьому читанні Верховною Радою проводиться голосування щодо
глав, розділів, частин законопроекту. Голосування здійснюється
окремо щодо кожної структурної частини в зазначеній послідовності
після обговорення їх повноти, за відсутності суперечностей і
невідповідностей. Під час третього читання застосовується
положення ч.2 ст.6.6.9.

5. Обсяг обговорення перед голосуванням законопроекту в
цілому визначається Верховною Радою, за винятком розгляду проектів
Конституції і конституційних законів, коли обговорення
відкривається в повному обсязі (ст.3.4.1).

6. Після прийняття закону в цілому внесення до його тексту
будь-яких змін, у тому числі і стилістичних, не допускається.
Усунення неточностей чи помилок, за винятком орфографічних та
технічних, які не впливають на зміст і розуміння тексту закону,
здійснюється за процедурою внесення змін і доповнень до законів
(глава 6.8).

Стаття 6.7.5.

1. За результатами третього читання законопроекту Верховна
Рада може прийняти рішення про:
1) відхилення законопроекту (в тому числі у спосіб,
зазначений у ч.5 ст.3.2.1);
2) повернення законопроекту або документів, зазначених в
підпунктах 1, 2, 3 ч.3 ст.6.7.2, на доопрацювання (в тому числі і
з винесенням на народне обговорення) з наступним їх поданням на
повторне третє читання;
3) відкладення голосування щодо законопроекту в цілому до
прийняття інших рішень згідно із ст.3.5.6 або у зв'язку із
схваленням відкладального питання (ст.3.5.2), в тому числі і до
подання Урядом України чи іншими центральними органами проектів їх
актів, прийняття яких передбачено в законопроекті, який
розглядається, або документах, зазначених у підпунктах 1, 2, 3 ч.3
ст.6.7.2;
4) схвалення тексту законопроекту в цілому і винесення його
на всеукраїнський референдум;
5) прийняття закону в цілому і введення прийнятого закону в
дію шляхом прийняття відповідного закону чи постанови.

2. У разі прийняття рішення, зазначеного в підпункті 2 ч.1
цієї статті, застосовуються положення ч.3 ст.6.6.9.

3. У разі прийняття рішення, зазначеного в підпункті 4 ч.1
цієї статті, винесення законопроекту на референдум та визначення
його наслідків здійснюється відповідно до положень Конституції
( 888-09 ) та Закону України про всеукраїнський та місцеві
референдуми ( 1286-12 ).

Стаття 6.7.6.

1. Якщо введення прийнятого в третьому читанні закону не
потребує внесення змін і доповнень до чинних законів, Верховна
Рада приймає в разі необхідності постанову про введення закону в
дію.

2. Верховна Рада приймає закони про введення в дію
Конституції, конституційних законів, а також законів, введення в
дію яких потребує внесення змін та доповнень до чинних законів.

3. Законом про порядок введення в дію прийнятого закону
безпосередньо передбачаються зміни і доповнення, що вносяться до
інших законів у зв'язку з прийняттям цього закону. Пропозиції щодо
тексту таких змін і доповнень подаються юридичним відділом
Секретаріату Верховної Ради і попередньо розглядаються головною
комісією і постійною комісією, до компетенції якої входять питання
конституційності актів.

4. Розгляд проекту постанови Верховної Ради або проекту
закону про порядок введення прийнятого закону в дію здійснюється
згідно з розділом 6; при цьому друге і третє читання цих проектів
може здійснюватися на одному засіданні Верховної Ради. Для цього
не вимагається додаткового включення розгляду цих документів до
порядку денного сесії, попереднього їх розгляду згідно з ст.6.3.1,
окремого винесення на перше читання Верховною Радою.

Стаття 6.7.7.

1. По кожному законопроекту, включеному до порядку денного
сесії Верховної Ради, Секретаріат Верховної Ради за допомогою
головної комісії веде справу законопроекту. Справа законопроекту
містить документи, внесені в порядку законодавчої ініціативи чи
підтримки, документи, підготовлені в процесі розробки,
доопрацювання, розгляду, прийняття відповідного законопроекту
Верховною Радою, її органами та іншими органами, які виконували цю
роботу за дорученням Верховної Ради чи її Президії, а також
документи, пов'язані з розробкою і прийняттям постанови Верховної
Ради чи закону про порядок введення закону в дію.

2. До справи законопроекту, крім переліку документів, що
входять до справи, включаються в хронологічному порядку їх
внесення, подання, направлення, розгляду або прийняття:
1) документи законодавчої ініціативи щодо законопроекту
(закону), в тому числі альтернативні, які були внесені у
встановленому порядку, пояснювальні записки до них та інші
супровідні матеріали;
2) проекти альтернативних рішень, що надходили, і рішення
Верховної Ради щодо розробки, доопрацювання, прийняття
відповідного законопроекту;
3) усі проміжні редакції, в тому числі й альтернативні,
відповідного законопроекту, які виносилися на попередній розгляд
або на перше, друге, третє чи їх повторні читання Верховної Ради,
а також пояснювальні записки до них та інші супровідні матеріали
(в тому числі зазначені в ч.6 ст.6.6.9);
4) поправки і пропозиції до редакцій законопроекту, внесені у
встановленому порядку;
5) висновки щодо законопроекту та дані експертиз,
інформаційних пошуків чи наукових досліджень, виконаних щодо
законопроекту згідно з ст.6.3.4;
6) висновки комісій Верховної Ради щодо розглянутих ними
редакцій законопроекту;
7) протоколи або витяги з протоколів засідань головної
комісії Верховної Ради з цього законопроекту та стенографічні
бюлетені відповідних засідань комісії, якщо такі є;
8) протоколи і стенографічні бюлетені засідань Верховної
Ради, які містять інформацію про розгляд відповідного
законопроекту як питання порядку денного засідання;
9) дані про результати поіменного голосування щодо
законопроекту, які за рішенням Верховної Ради не включалися до
стенографічного бюлетеня засідання (ч.2 ст.3.2.6);
10) висновки та рішення Президента України щодо
законопроекту;
11) документи про результати і наслідки референдуму чи
народного обговорення цього законопроекту;
12) листи, якими супроводжувалися документи законопроекту
(закону) під час офіційного листування;
13) текст закону в прийнятій редакції;
14) аналогічні зазначеним у цій частині статті документи щодо
проекту закону чи постанови Верховної Ради про порядок введення в
дію прийнятого закону;
15) законопроекти та інші документи, пов'язані з розробкою і
розглядом Верховною Радою актів про тлумачення, зміну, доповнення
чи скасування цього закону.

3. До справи законопроекту включаються перші примірники
машинописного тексту, оригінали документів з печатками та
власноручними підписами; в разі відсутності оригіналів документів
до справи законопроекту включаються засвідчені у встановленому
порядку копії.

Стаття 6.7.8.

1. Після введення закону в дію Секретаріат Верховної Ради за
допомогою відповідної постійної комісії Верховної Ради аналогічно
викладеному в ст.6.7.7 веде справу закону, яка включає:
1) прийнятий Верховною Радою чи за наслідками референдуму
текст закону (за наявності - виданий друкарським способом текст),
а також текст закону чи постанови Верховної Ради про порядок
введення прийнятого закону в дію;
2) розроблений Урядом і схвалений Верховною Радою план
організаційних, кадрових, матеріально-технічних, фінансових,
інформаційних заходів для введення прийнятого закону в дію та його
дотримання (підпункт 2 ч.3 ст.6.7.2), а також повідомлення Уряду
Верховній Раді та її Президії про хід виконання цього плану;
3) перелік і тексти офіційно виданих документів Президентом
України, Урядом, міністерствами, іншими центральними органами
державної влади у зв'язку з введенням в дію цього закону;
4) повідомлення Верховного Суду України, Вищого арбітражного
суду України, Міністерства юстиції України, Генерального прокурора
України, інших центральних органів державної влади та їх посадових
осіб про дотримання прийнятого закону, а також їх пропозиції щодо
підвищення ефективності дії цього закону, якщо такі є;
5) документи, пов'язані з тлумаченням, зміною, доповненням,
скасуванням цього закону Верховною Радою та відповідні остаточні
редакції тексту закону;
6) рішення Конституційного Суду України щодо цього закону та
відповідні рішення Верховної Ради (ст.9.7.5), якщо такі є.

2. Справа закону включає остаточні редакції прийнятих
Верховною Радою актів щодо цього закону. Проекти цих актів та інші
документи, пов'язані з розробкою і розглядом цих проектів,
включаються до справи законопроекту (ст.6.7.7).

Стаття 6.7.9.

1. Справа законопроекту і справа закону надаються
Секретаріатом Верховної Ради для ознайомлення депутатам за їх
зверненням.

Глава 6.8. ВНЕСЕННЯ ЗМІН І ДОПОВНЕНЬ, СКАСУВАННЯ ЗАКОНІВ

Стаття 6.8.1.

1. Внесення змін і доповнень до закону здійснюється
шляхом прийняття відповідного закону за процедурою трьох читань.
При цьому обов'язково враховується послідовність внесення змін і
доповнень до закону відповідно до положень ст.6.6.5.

2. Зміни і доповнення вносяться до закону, а не до закону про
внесення змін і доповнень до нього.

3. Законопроект про внесення змін чи доповнень до закону
подається на розгляд Верховної Ради відповідною головною комісією
Верховної Ради у вигляді таблиць, аналогічно зазначеним у
ст.6.6.2, з викладенням тексту закону (його структурних частин),
який підлягає зміні чи доповненню, відповідно до підпункту 1 ч.1
ст.6.6.2. Якщо закон підлягає визнанню таким, що втрачає чинність,
його текст не поширюється серед депутатів.

4. Рішення щодо пропозицій, які стосуються скасування закону,
внесення до нього змін і доповнень, приймаються більшістю голосів
депутатів, зазначеною в ст.3.2.2. Обговорення цих пропозицій може
проводитися за скороченою процедурою (ст.3.4.2), за винятком
випадків скасування, внесення змін і доповнень до Конституції або
конституційних законів, коли обговорення проводиться в повному
обсязі.

Стаття 6.8.2.

1. Скасування закону здійснюється голосуванням щодо нього в
цілому.

2. Зміни і доповнення до закону можуть вноситися шляхом
вилучення або доповнення його структурних частин, прийняття
поправок або викладення тексту закону в новій редакції. Прийняття
Верховною Радою закону в цілому в новій редакції і введення його в
дію скасовує раніше прийнятий закон.

3. У разі, коли пропозиція або поправка, яка вноситься до
тексту закону, відхиляється за наслідками голосування Верховної
Ради (ч.5 ст.3.2.1), попередня редакція закону залишається без
зміни.

4. Закон про державний бюджет підлягає голосуванню в цілому,
якщо внаслідок внесених до нього змін чи доповнень зменшується
сума надходжень до державного бюджету або зростає сума видатків з
нього.

Стаття 6.8.3.

1. Закон або постанова Верховної Ради про порядок введення в
дію закону про внесення змін чи доповнень до закону або про його
скасування повинні містити положення про правові наслідки для
суб'єктів правовідносин, які настануть у зв'язку з внесенням до
чинного закону змін, доповнень або його скасуванням.

Глава 6.9. ТЛУМАЧЕННЯ ЗАКОНІВ

Стаття 6.9.1.

1. Верховна Рада здійснює тлумачення чинних законів, їх
окремих положень, яке має нормативний характер. Про тлумачення
закону чи його окремих положень Верховна Рада приймає постанову.

2. Тлумачення закону не повинно суперечити самому закону,
іншим чинним законам і не повинно створювати нові правовідносини.

Стаття 6.9.2.

1. Текст тлумачення чинного закону чи його окремих положень
приймається Верховною Радою за процедурою трьох читань
законопроекту. При цьому окрема постанова про порядок введення в
дію тлумачення не приймається.

2. Розгляду питання про тлумачення чинного закону чи його
окремих положень передує розгляд і прийняття рішення Верховною
Радою щодо питання про доцільність внесення таких змін і доповнень
до закону, який підлягає тлумаченню (чи до інших законів), які б
виключали необхідність приймати постанову про тлумачення закону чи
його окремих положень. При цьому слід зважати на те, що тлумачення
закону чи його окремого положення діє з моменту набрання чинності
законом чи, відповідно, витлумаченим окремим положенням.

3. Постанова про тлумачення закону чи його окремих положень
приймається більшістю голосів депутатів від їх фактичної кількості
незалежно від характеру закону; обговорення може здійснюватися за
скороченою процедурою (ст.3.4.2), крім тлумачення Конституції і
конституційних законів, коли обговорення здійснюється в повному
обсязі (ст.3.4.1).

Стаття 6.9.3.

1. Тлумачення договорів між державами здійснюється згідно з
Віденською конвенцією про право міжнародних договорів від 23
травня 1969 року ( 995_118 ).

Глава 6.10. ОПУБЛІКУВАННЯ І ВВЕДЕННЯ В ДІЮ ЗАКОНІВ
ТА ІНШИХ АКТІВ ВЕРХОВНОЇ РАДИ

Стаття 6.10.1.

1. Тексти законів та інших законодавчих актів, прийнятих
Верховною Радою, оформляються Секретаріатом Верховної Ради і в
п'ятиденний термін підписуються Головою Верховної Ради України,
після чого закони (разом з законами або постановами Верховної Ради
про порядок введення їх в дію) передаються на підпис Президенту
України.

Стаття 6.10.2.

1. Президент України підписує закон разом з законом або
постановою Верховної Ради про порядок введення його в дію і
приймає їх до виконання. Закон, переданий Президенту України,
повинен бути підписаний ним протягом 10 днів з дня отримання і не
пізніше 24 годин направлений до Президії Верховної Ради України
для реєстрації і опублікування.

2. Якщо Президент України протягом встановленого терміну не
повернув закон разом з законом або постановою Верховної Ради про
порядок введення його в дію на повторний розгляд Верховній Раді
або не направив їх Конституційному Суду України як такі, що не
відповідають Конституції чи іншим законам, закон разом з законом
або постановою Верховної Ради про порядок введення його в дію
вважаються підписаними Президентом України і публікуються
відповідно до положень ст.6.10.3.

3. У випадках, коли Президент України використав право
відкладального вето, закон разом з законом або постановою
Верховної Ради про порядок введення його в дію повертаються в
Секретаріат Верховної Ради із зауваженнями і можливими
пропозиціями у встановлений ч.1 цієї статті термін для повторного
розгляду Верховною Радою. Відкладальне вето Президента України
скасовує результати голосування в цілому відповідно за закон або
закон чи постанову Верховної Ради про порядок введення його в дію.

4. Повторний розгляд закону (разом з законом або постановою
Верховної Ради про порядок введення його в дію), повернутого
Президентом України, є невідкладним. Зауваження Президента України
до повернутого ним закону (чи закону або постанови Верховної Ради
про порядок введення його в дію) розглядаються за процедурою
внесення змін і доповнень, скасування законів (глава 6.8) з новим
голосуванням щодо закону в цілому. Розгляду підлягають структурні
частини закону (чи закону або постанови Верховної Ради про порядок
введення його в дію), щодо яких Президент України зробив
зауваження, а також пов'язані з ними. Наслідки повторного
розгляду закону визначаються Конституцією України ( 888-09 ).
( Пункт 4 статті 6.10.2 із змінами, внесеними згідно з Постановою
ВР N 410/97-ВР від 02.07.97 )

5. Якщо Верховна Рада вносить сформульовані нею поправки до
закону, який був повернутий їй (чи до постанови про порядок
введення закону в дію), Президент України може знову повернути
виправлений закон (чи відповідну постанову) до Верховної Ради з
новими зауваженнями. Якщо Верховна Рада приймає закон (чи
відповідну постанову) у незміненому вигляді або із сформульованими
Президентом України пропозиціями чи поправками (всіма або їх
частиною), Президент України повинен підписати його.

Стаття 6.10.3.

1. Підписані Президентом закони та інші акти, прийняті
Верховною Радою, публікуються державною та російською мовами
Президією Верховної Ради у "Відомостях Верховної Ради України"
протягом 30 днів, а також в газеті "Голос України" протягом 5 днів
і є офіційною публікацією.

2. Закони та інші акти Верховної Ради можуть бути
опубліковані в інших органах друку, обнародувані по телебаченню,
радіо, передані телеграфом, розіслані відповідним державним
органам, установам, органам місцевого і регіонального
самоврядування, об'єднанням громадян. Президія Верховної Ради
сприяє публікації зазначених актів у перекладі на інші мови, якими
користується більшість населення відповідних місцевостей.

Стаття 6.10.4.

1. Підписаний Президентом України закон є оригіналом і
зберігається в Секретаріаті Верховної Ради. Всі інші примірники
закону є копіями.

2. У разі виявлення невідповідності опублікованого закону,
іншого акта Верховної Ради його оригіналу виправлення проводиться
негайно, але не пізніш як через 3 дні з дня виявлення
невідповідності.

Стаття 6.10.5.

1. Закон України набирає чинності відповідно до положень,
встановлених Конституцією України ( 888-09 ).

2. Порядок опублікування і набрання чинності іншими актами,
прийнятими Верховною Радою та її органами, встановлюється законом.

Розділ 7

ПРИЙНЯТТЯ ПОСТАНОВ ТА ІНШИХ АКТІВ ВЕРХОВНОЮ
РАДОЮ УКРАЇНИ, ЇЇ ОРГАНАМИ І ПОСАДОВИМИ ОСОБАМИ

Стаття 7.0.1.

1. Проекти найважливіших постанов та інших актів Верховної
Ради з питань державного, господарського, соціально-культурного
життя, екологічної безпеки і зовнішньої політики розглядаються у
трьох читаннях відповідно до правил, встановлених цим Регламентом
щодо розгляду законопроектів.

Стаття 7.0.2.

1. Президія Верховної Ради України приймає постанови, Голова
Верховної Ради, його заступники видають розпорядження, постійні і
тимчасові комісії Верховної Ради приймають рішення, рекомендації,
висновки.

Стаття 7.0.3.

1. Постанови та інші акти Верховної Ради, постанови Президії
Верховної Ради України підписує Голова Верховної Ради.

Стаття 7.0.4.

1. Постанови та інші акти, прийняті Верховною Радою, не
пізніш як у семиденний після їх прийняття термін публікуються в
друкованих засобах інформації Верховної Ради України.

Розділ 8

ЗДІЙСНЕННЯ ВЕРХОВНОЮ РАДОЮ ТА ЇЇ ОРГАНАМИ
КОНТРОЛЬНИХ ФУНКЦІЙ І ПОВНОВАЖЕНЬ

Глава 8.1. ЗАСАДИ КОНТРОЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВЕРХОВНОЇ РАДИ

Стаття 8.1.1.

1. Верховна Рада України відповідно до встановлених
Конституцією України ( 888-09 ) повноважень безпосередньо або
через свої органи здійснює контроль за забезпеченням
конституційних прав, свобод і обов'язків громадян України,
додержанням законів та інших актів, які вона приймає, за
виконанням загальнодержавних програм і бюджету, діяльністю
органів, а також посадових осіб, яких вона обирає, призначає або
затверджує.

Стаття 8.1.2.

1. Президія Верховної Ради України розглядає питання про
додержання Конституції України з власної ініціативи чи за поданням
постійних та інших комісій Верховної Ради, народних депутатів
України.

Стаття 8.1.3.

1. Постійні комісії Верховної Ради України здійснюють свої
контрольні функції за впровадженням в життя законів України та
інших рішень Верховної Ради України, за діяльністю державних
органів і організацій. Ці органи і організації зобов'язані
виконувати вимоги комісій, подавати їм необхідні матеріали і
документи, розглядати в обов'язковому порядку рекомендації
постійних комісій і повідомляти у встановлений ними строк про
результати розгляду і вжиті заходи.

2. Свої контрольні функції постійні комісії здійснюють згідно
з цим Регламентом та Законом України про постійні комісії
Верховної Ради України.

Стаття 8.1.4.

1. Президія Верховної Ради відповідно до ст.97, 105
Конституції України ( 888-09 ) щорічно звітує про свою роботу
перед Верховною Радою. Звіт Президії Верховної Ради подається
Головою Верховної Ради Верховній Раді в місячний строк після
закінчення календарного року і не менш як за 2 тижні до його
розгляду поширюється серед депутатів, постійних комісій; звіт
розглядається на засіданні Верховної Ради.

2. Верховна Рада за пропозицією не менш як 1/5 частини
депутатів від їх фактичної кількості, або трьох постійних
комісій, або за власною ініціативою може в будь-який час
заслухати звіт Президії Верховної Ради про її роботу в цілому чи
з окремих питань її діяльності та прийняти відповідну постанову.

Стаття 8.1.5.

1. Голова Верховної Ради України підзвітний Верховній Раді
України.

Глава 8.2. ЗДІЙСНЕННЯ КОНТРОЛЬНИХ ФУНКЦІЙ ЩОДО
ВИКОНАВЧОЇ ТА СУДОВОЇ ВЛАДИ

Стаття 8.2.1.

1. Кабінет Міністрів України як підзвітний і відповідальний
перед Верховною Радою орган подає Верховній Раді у місячний термін
після свого утворення програму діяльності на період своїх
повноважень. Верховна Рада розглядає цю програму і приймає
відповідну постанову.

Стаття 8.2.2.

1. Кабінет Міністрів України не менш ніж один раз на рік
звітує про свою роботу перед Верховною Радою, подаючи їй звіт про
свою роботу в 45-денний строк після закінчення календарного року.

2. Верховна Рада за пропозицією Голови Верховної Ради, або не
менш як трьох постійних комісій, або не менш як 1/5 частини
депутатів від їх фактичної кількості може в будь-який час
прийняти рішення про позачерговий звіт Кабінету Міністрів України
про його роботу в цілому чи з окремих питань діяльності.

3. Щорічний звіт Кабінету Міністрів України про його
діяльність не пізніш як за 15 днів до розгляду на засіданні
Верховної Ради передається постійним комісіям Верховної Ради, а
також поширюється серед депутатів, а позачерговий - за 3 дні.

Стаття 8.2.3.

1. Звіт про роботу Кабінету Міністрів на засіданні Верховної
Ради робить Прем'єр-міністр України або Перший
віце-Прем'єр-міністр, якщо розглядається звіт про діяльність Уряду
в цілому, або один із віце-Прем'єр-міністрів, коли Уряд звітує з
окремих питань діяльності.

2. Після заслуховування звіту Кабінету Міністрів та
співдоповідей комісій Верховної Ради проводиться його обговорення
(ст.3.4.1). За підсумками обговорення звіту Верховна Рада приймає
відповідну постанову.

3. У випадках, коли діяльність Кабінету Міністрів буде
визнана незадовільною, Верховна Рада може виразити недовір'я
Прем'єр-міністру України, окремим членам Кабінету Міністрів або
Уряду України в цілому, що тягне за собою їх відставку. Рішення
про це приймається відповідно до розділу 5 цього Регламенту.

Стаття 8.2.4.

1. Верховна Рада може заслухати на засіданні звіт будь-якого
члена Уряду України про його діяльність за пропозицією Президії
Верховної Ради, або вимогою відповідної постійної комісії, або не
менш як 1/5 частини депутатів від їх фактичної кількості. На звіт
члена Уряду Верховна Рада приймає постанову у порядку,
встановленому ст.8.2.3 цього Регламенту.

Стаття 8.2.5.

1. Верховна Рада відповідно до підпункту 12 ч.3 ст.97
Конституції України заслуховує звіти Генерального прокурора
України, Голови правління Національного банку України, головного
редактора газети Верховної Ради та інших органів і посадових осіб,
які обираються, призначаються чи затверджуються Верховною Радою
(крім судових органів та суддів).

2. Щорічні письмові звіти органів і посадових осіб,
зазначених в ч.1 цієї статті, подаються до Верховної Ради протягом
місяця після закінчення календарного року і поширюються серед
депутатів. У разі необхідності їх розгляду на засіданні Верховної
Ради відповідні питання включаються до порядку денного сесії (ч.3
ст.2.4.2).

Глава 8.3. РОЗГЛЯД ДЕПУТАТСЬКИХ ЗАПИТІВ

Стаття 8.3.1.

1. Народні депутати України відповідно до ст.111 Конституції
України ( 888-09 ) та Закону України про статус народного депутата
України ( 2790-12 ) мають право депутатського запиту.

2. Коло питань, з яких вноситься депутатський запит,
визначено в ст.12 та ч.9 ст.19 Закону України про статус народного
депутата України.

Стаття 8.3.2.

1. Депутатський запит вноситься Голові Верховної Ради України
в письмовій формі. Голова Верховної Ради (в разі його відсутності
- його заступники) після отримання депутатського запиту і
оголошення його на засіданні Верховної Ради передають його
Секретаріату Верховної Ради.

2. Одночасно народний депутат може внести не більше двох
запитів.

3. Секретаріат Верховної Ради України негайно надсилає текст
депутатського запиту відповідному органу або посадовій особі.

4. Текст депутатського запиту друкується в стенографічному
бюлетені засідання Верховної Ради.

Стаття 8.3.3.

1. Офіційна письмова відповідь на депутатський запит у
семиденний або в інший встановлений Верховною Радою термін
надсилається Голові Верховної Ради та депутату, який його вніс.

2. Відповідь на депутатський запит оголошується головуючим на
засіданні Верховної Ради в тому разі, якщо на цьому наполягає
депутат.

3. Кожен депутат після оголошення відповіді на його
депутатський запит має право виступити з реплікою і дати оцінку
відповіді. Час на такий виступ не повинен перевищувати 5 хвилин.

4. Відповідь на депутатський запит може бути обговорено,
якщо на цьому наполягає депутат і не менш як 1/5 депутатів від їх
фактичної кількості.

Стаття 8.3.4.

1. У разі обговорення відповіді на депутатський запит на
пленарному засіданні текст депутатського запиту, відповіді на
нього та проект постанови Верховної Ради поширюються серед
депутатів не пізніш як за 3 дні до їх розгляду на пленарному
засіданні.

2. Для розгляду відповіді на депутатський запит Секретаріат
Верховної Ради запрошує на пленарне засідання посадових осіб, до
яких було звернуто запит.

3. За результатами обговорення депутатського запиту Верховна
Рада приймає постанову.

4. Депутатський запит, відповідь на нього та прийнята
постанова з цього питання публікуються у "Відомостях Верховної
Ради України" та газеті "Голос України".

Глава 8.4. КОНТРОЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ ІНШИХ ОРГАНІВ ТА
ДЕПУТАТІВ ВЕРХОВНОЇ РАДИ

Стаття 8.4.1.

1. За ініціативою органів Верховної Ради або групи народних
депутатів України у кількості не менш як 30 чоловік може
призначатися депутатське розслідування з будь-якого питання, що
належить до повноважень Верховної Ради. Про це приймається
постанова Верховної Ради.

Стаття 8.4.2.

1. Підставами для призначення та проведення депутатського
розслідування можуть бути повідомлення про порушення Конституції
України ( 888-09 ) або інших нормативних актів народними
депутатами України, державними органами та посадовими особами, які
обираються, призначаються чи затверджуються Верховною Радою
України; повідомлення про обставини, які загрожують суверенітету,
територіальній цілісності України або її екологічним, політичним,
економічним та культурним інтересам; повідомлення про порушення
законних прав громадян та їх об'єднань.

Стаття 8.4.3.

1. Для проведення депутатського розслідування призначається
комісія з числа народних депутатів України. Депутатська комісія по
розслідуванню має право викликати будь-яку особу для дачі
пояснень.

2. За результатами розслідування складається мотивований
висновок депутатської комісії по розслідуванню, який доводиться до
відома Верховної Ради України, обговорюється (ст.3.4.1) і
затверджується нею.

Стаття 8.4.4.

1. Верховна Рада може створювати, коли визнає за необхідне,
тимчасові контрольні, ревізійні, слідчі комісії з будь-якого
питання своєї компетенції. Завдання та коло повноважень таких
комісій визначаються Верховною Радою при їх створенні. Тимчасові
слідчі комісії мають також повноваження, зазначені у ст.9.5.8,
9.5.10, 9.5.11.

2. Повноваження тимчасової контрольної, ревізійної чи слідчої
комісії Верховної Ради припиняються автоматично з прийняттям
Верховною Радою остаточного рішення щодо результатів роботи цієї
комісії, а також у разі припинення повноважень Верховної Ради, яка
створила цю комісію.

Розділ 9

РОЗГЛЯД І ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ ВЕРХОВНОЮ РАДОЮ
ЗА СПЕЦІАЛЬНИМИ ПРОЦЕДУРАМИ

Глава 9.1. ЗАТВЕРДЖЕННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ І
КОНТРОЛЬ ЗА ЙОГО ВИКОНАННЯМ

Стаття 9.1.1.

1. Процес прийняття бюджету на наступний фінансовий рік
починається після затвердження Верховною Радою поданого
Президентом України звіту про виконання бюджету за минулий рік.

2. З огляду на поточний і прогнозований соціально-економічний
стан постійні комісії Верховної Ради розробляють свої пропозиції
щодо розробки бюджету на наступний рік і надсилають їх до
постійної комісії з питань бюджету не пізніше 20 травня поточного
року.

3. Постійна комісія з питань бюджету розробляє проект
постанови про основні напрями бюджетної політики на наступний рік
(бюджетну резолюцію) і вносить її на розгляд Верховної Ради не
пізніше 15 червня поточного року.

4. Бюджетна резолюція в загальному вигляді окреслює
пріоритети бюджетної політики держави на наступний період. Вона є
орієнтиром для Уряду України при розробці проекту державного
бюджету і для Верховної Ради при розгляді бюджету і законів, що
впливають на доходи і видатки державного бюджету.

5. Верховна Рада приймає постанову про основні напрями
бюджетної політики на наступний рік (бюджетну резолюцію) не
пізніше 1 липня. Перед розглядом проекту бюджетної резолюції
Верховна Рада може прийняти рішення про звіт Президента України з
питань:
1) стан виконання бюджету поточного року;
2) прогноз соціально-економічного розвитку на найближчі
півтора року.

6. Жодний закон, що стосується системи оподаткування або
видатків державного бюджету на наступний фінансовий рік, не може
бути прийнятий Верховною Радою до затвердження бюджетної
резолюції.

Стаття 9.1.2.

1. Президент України подає проект державного бюджету на
розгляд Верховної Ради не пізніше 1 вересня. Проект бюджету має
бути розроблений з дотриманням вимог бюджетної резолюції, а
відхилення від неї - зазначені окремо і вмотивовані.

2. На ознайомлення депутатів з проектом бюджету дається не
менше 20 днів.

Стаття 9.1.3.

1. Не пізніше 25 вересня Президент України представляє проект
державного бюджету на засіданні Верховної Ради. З детальною
доповіддю про проект бюджету виступає Міністр фінансів або особа,
яка виконує його обов'язки. Щодо проекту бюджету проводиться
обговорення (ст.3.4.1).

2. Протягом наступних 5 днів проект бюджету розглядається у
постійних комісіях, які призначають доповідачів для участі у
роботі постійної комісії з питань бюджету. Постійні комісії і
депутати передають свої поправки до проекту бюджету у постійну
комісію з питань бюджету.

3. Поправки можуть бути лише такого змісту:
1) скоротити статтю видатків (доходів);
2) виключити статтю видатків (доходів);
3) збільшити статтю видатків (доходів);
4) додати нову статтю видатків (доходів).

4. Якщо постійна комісія або депутат вносять пропозицію про
збільшення видатків або скорочення доходів, вони зобов'язані
запропонувати на ту ж саму суму, відповідно, збільшення доходів за
рахунок інших джерел або скорочення видатків на іншу статтю.
Постійні комісії і депутати подають до кожної поправки письмове
обгрунтування. В разі недотримання цих вимог поправка до розгляду
не приймається.

Стаття 9.1.4.

1. Постійна комісія з питань бюджету розглядає поправки, що
надійшли у термін, визначений ч.2 ст.9.1.3, не більше двох
тижнів. На цей період не призначаються засідання Верховної Ради.
Про день і час засідань постійної комісії з питань бюджету
офіційно повідомляються інші постійні комісії.

2. Поправки розглядаються у такому порядку:
1) якщо метою поправки є збільшення статті доходу або
зменшення статті видатків, то обговорюється і голосується текст
поправки;
2) якщо метою поправки є зменшення статті доходу, то спочатку
обговорюються і голосуються запропоновані автором поправки
варіанти відповідного зменшення видатків або збільшення доходів за
рахунок інших джерел (допоміжні пропозиції). У разі, коли ці
пропозиції відхиляються, текст поправки не обговорюється, і вона
вважається відхиленою. Якщо допоміжні пропозиції підтримані
комісією, обговорюється і голосується текст поправки;
3) якщо метою поправки є збільшення видатків, то спочатку
обговорюються і голосуються запропоновані автором поправки
варіанти відповідного збільшення доходів або зменшення видатків по
інших статтях (допоміжні пропозиції). У разі, коли ці пропозиції
відхиляються, текст поправки не обговорюється, і вона вважається
відхиленою. Якщо допоміжні пропозиції підтримані комісією,
обговорюється і голосується текст поправки.

3. Постійна комісія з питань бюджету готує доповідь і таблицю
про підтримані поправки і перелік відхилених поправок. Доповідь
робиться на засіданні Верховної Ради. Доповідь та інші матеріали
поширюються серед депутатів не менш як за 5 днів до цього
засідання.

Стаття 9.1.5.

1. Перше читання проекту закону про державний бюджет
починається з доповіді постійної комісії з питань бюджету. Якщо
поправки, відхилені комісією, були внесені іншою постійною
комісією в межах її компетенції, в доповіді повинні бути викладені
мотиви відхилення поправки. У разі виникнення розбіжностей у
поглядах щодо компетенції комісій Верховна Рада може вирішити це
питання без обговорення. По доповіді проводиться обговорення
(ст.3.4.1).

2. Якщо у поправках (як схвалених постійною комісією з питань
бюджету, так і відхилених) містяться пропозиції про зміни до
чинного законодавства, то спочатку обговорюються ці пропозиції і
щодо них приймається рішення відповідно до положень ст.3.5.6.

3. Після обговорення доповіді на голосування ставиться
постанова про схвалення висновків і пропозицій постійної комісії з
питань бюджету. Якщо така постанова не підтримується, Верховна
Рада приймає рішення або про повернення доповіді на доопрацювання
в постійну комісію з питань бюджету, або про розгляд на пленарному
засіданні всіх поправок, що надійшли до постійної комісії з питань
бюджету в термін і з дотриманням вимог, зазначених в ст.9.1.3.

4. Якщо доповідь постійної комісії з питань бюджету
схвалюється, на пленарному засіданні розглядаються тільки ті
поправки, які відхилені комісією і на розгляді яких наполягають
ініціатори їх внесення.

5. Порядок розгляду поправок визначається ч.2 ст.9.1.4.

Стаття 9.1.6.

1. Кабінет Міністрів протягом двох тижнів доопрацьовує
проект бюджету відповідно до схваленої доповіді комісії з питань
бюджету і поправок, підтриманих Верховною Радою, і подає
доопрацьований проект у Верховну Раду на друге читання. Для
ознайомлення з проектом бюджету депутатам дається не менше 5
робочих днів. В ці дні пленарні засідання не проводяться.

2. Друге читання починається з доповіді Міністра фінансів або
особи, яка виконує його обов'язки. Якщо Кабінет Міністрів подає
проект бюджету, в якому передбачено дефіцит, спочатку
затверджується граничний розмір дефіциту державного бюджету.

3. Після затвердження граничного розміру дефіциту державного
бюджету Верховна Рада приймає проект закону про державний бюджет
постатейно. При цьому обговорення статей не проводиться, якщо
Верховна Рада в першому читанні обговорювала і голосувала
поправки, відхилені постійною комісією з питань бюджету.
Дозволяються тільки виступи з мотивів голосування щодо цих статей.

4. Якщо під час постатейного голосування до проекту бюджету
не було внесено істотних змін, Кабінет Міністрів може
запропонувати прийняти закон про державний бюджет в цілому. Якщо
були прийняті поправки (за правилами ст.9.1.3), що призвели до
перевищення граничного розміру дефіциту бюджету, Уряд на свій
розсуд може або відразу запропонувати свої поправки з метою
скорочення дефіциту, або запросити у Верховної Ради перерву для
доопрацювання проекту бюджету.

5. Якщо після обговорення і прийняття поправок Уряду
досягнуто затвердженого граничного розміру дефіциту бюджету,
Верховна Рада голосує проект бюджету в цілому.

6. Якщо дефіцит бюджету перевищує граничний розмір, Верховна
Рада розглядає питання про пропорційне скорочення всіх статей
видатків, крім захищених. У разі прийняття рішення про пропорційне
скорочення статей видатків Верховна Рада за поданням Уряду
затверджує перелік захищених статей бюджету і процент скорочення
видатків по всіх інших статтях. Після цього проект закону про
державний бюджет голосується в цілому.

7. Якщо Верховна Рада не приймає рішення про пропорційне
скорочення статей видатків, проект бюджету передається для
доопрацювання в постійну комісію з питань бюджету і розглядається
у третьому читанні.

Стаття 9.1.7.

1. Протягом трьох днів постійні комісії і депутати подають
свої пропозиції про скорочення дефіциту бюджету до постійної
комісії з питань бюджету.

2. Постійна комісія з питань бюджету розглядає поправки
протягом 5 днів і не менш як за 3 дні до засідання Верховної Ради
висновки комісії поширюються серед депутатів. Порядок розгляду
поправок визначається ч.2 ст.9.1.4.

3. Проект бюджету подається на третє читання. Обговорюються і
голосуються поправки про скорочення дефіциту бюджету. Якщо
внаслідок цього досягнуто затвердженого граничного розміру
дефіциту бюджету, Верховна Рада голосує проект бюджету в цілому
(третє читання), якщо ні - то пропорційно скорочуються статті
видатків згідно з положеннями ч.6 ст.9.1.6.

4. Про введення в дію закону про державний бюджет України
Верховна Рада приймає постанову, проект якої готується Урядом і
поширюється серед депутатів разом з матеріалами до другого
читання.

Стаття 9.1.8.

1. В разі неприйняття закону про державний бюджет до 2 грудня
поточного року Верховна Рада приймає постанову про порядок
фінансування невідкладних витрат до затвердження закону про
державний бюджет.

Стаття 9.1.9.

1. Протягом фінансового року до закону про державний бюджет з
додержанням вимоги ч.4 ст.6.8.2 можуть бути внесені зміни і
доповнення за поданням осіб і органів, які мають право
законодавчої ініціативи.

2. Зміни і доповнення до закону про державний бюджет не
можуть змінювати чинне законодавство. У разі такої потреби
спочатку вносяться зміни до відповідного закону і лише після того
розглядаються пропозиції про зміни і доповнення до закону про
державний бюджет відповідно до положень ст.3.5.6.

3. Зміни і доповнення розглядаються спочатку комісіями, до
компетенції яких належить галузь, фінансування якої зачіпають
пропоновані зміни. Висновки цих комісій розглядає постійна комісія
з питань бюджету і готує проект відповідного рішення. Терміни і
порядок розгляду пропозицій про зміни до бюджету визначаються ч.2
ст.9.1.3 і ч.2 ст.9.1.4.

4. Жодний закон, що впливає на зменшення доходів або
збільшення видатків бюджету поточного року, не може бути прийнятий
в цілому Верховною Радою, якщо відповідні поправки не будуть
внесені до закону про державний бюджет за процедурою ч.2 і 3 цієї
статті.

Стаття 9.1.10.

1. Загальний постійний контроль за виконанням державного
бюджету здійснює Верховна Рада як безпосередньо, так і через
постійну комісію з питань бюджету. Інші постійні комісії Верховної
Ради можуть контролювати виконання статей бюджету відповідно до їх
компетенції. Міністерство фінансів щомісяця надсилає постійній
комісії з питань бюджету необхідну інформацію про стан бюджету і
його виконання.

2. На засіданні Верховної Ради хід виконання державного
бюджету розглядається двічі на рік: у липні і грудні. Під час
розгляду заслуховується доповідь Уряду, проводиться обговорення
(ст.3.4.1) і приймається постанова про затвердження доповіді
Уряду. В разі незатвердження доповіді Уряду Верховна Рада може
вирішити питання про відповідальність Уряду або окремих його
членів. За пропозицією постійної комісії з питань бюджету Верховна
Рада в цьому разі може також розглянути і прийняти закон про
внесення змін і доповнень до закону про державний бюджет.

3. На засіданнях постійних комісій виконання бюджету
розглядається чотири рази протягом терміну його виконання: у
квітні, липні, жовтні і січні. Комісія може або схвалити бюджетну
політику Уряду або ініціювати розгляд Верховною Радою питання про
недовіру до бюджетної політики Уряду. В останньому випадку розгляд
питання здійснюється за процедурою ч.2 цієї статті.

Стаття 9.1.11.

1. Президент України не пізніше 31 березня подає Верховній
Раді докладний письмовий звіт про виконання державного бюджету за
минулий рік.

2. На найближчому засіданні, але не раніш як через 10 днів,
Верховна Рада заслуховує доповідь Кабінету Міністрів про виконання
державного бюджету та відповіді на запитання. Обговорення по
доповіді не проводиться.

3. Протягом двох тижнів після доповіді Уряду постійні
комісії розглядають поданий Президентом України звіт про
виконання державного бюджету і готують висновки.

4. Звіт про виконання державного бюджету повинен бути
розглянутий на засіданні Верховної Ради не пізніше 1 травня. На
засіданні заслуховуються висновки постійної комісії з питань
бюджету та інших постійних комісій. Після обговорення приймається
постанова про звіт про виконання державного бюджету.

5. В разі незатвердження звіту про виконання державного
бюджету Верховна Рада може розглянути питання про відповідальність
державних органів і посадових осіб виконавчої влади, а також
вирішити інші питання, пов'язані з порушеннями закону про
державний бюджет, якщо такі порушення виявлено під час розгляду
звіту.

Глава 9.2. РОЗГЛЯД І ЗАТВЕРДЖЕННЯ НАЙВАЖЛИВІШИХ
ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНИХ ПРОГРАМ ЕКОНОМІЧНОГО, СОЦІАЛЬНОГО
І НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ І ЗВІТІВ
ТА ІНФОРМАЦІЙ ПРО ЇХ ВИКОНАННЯ

Стаття 9.2.1.

1. Проекти найважливіших загальнодержавних програм
економічного, соціального і національно-культурного розвитку
України, звітів та інформацій про виконання цих програм вносяться
у Верховну Раду Кабінетом Міністрів України не пізніш як за місяць
до розгляду їх на засіданні Верховної Ради.

2. Президія Верховної Ради направляє зазначені документи для
попереднього розгляду і підготовки висновків постійним комісіям
Верховної Ради. При цьому визначається головна комісія, якій інші
постійні комісії не пізніш як за 2 тижні до розгляду питання на
засіданні Верховної Ради подають свої висновки щодо цих проектів.

3. Головна комісія і постійна комісія з питань бюджету на
спільному засіданні готують висновки щодо повноти фінансового
обгрунтування і забезпечення найважливіших загальнодержавних
програм економічного, соціального і національно-культурного
розвитку України.

Стаття 9.2.2.

1. Проекти найважливіших загальнодержавних програм
економічного, соціального і національно-культурного розвитку
України, звіти про виконання цих програм з відповідними висновками
постійних комісій не пізніш як за 5 днів до розгляду їх на
засіданні Верховної Ради поширюються серед депутатів.

Стаття 9.2.3.

1. Верховна Рада розглядає проекти найважливіших
загальнодержавних програм економічного, соціального і
національно-культурного розвитку України, звіти про виконання цих
програм на підставі доповіді Кабінету Міністрів України,
співдоповіді головної комісії, інших постійних комісій Верховної
Ради та їх висновків; обговорення здійснюється в повному обсязі
(ст.3.4.1).

2. У разі необхідності Верховна Рада за своєю ініціативою, а
також за поданням головної комісії приймає постанову про
проведення додаткової наукової, економічної, фінансової, правової
експертизи проектів найважливіших загальнодержавних програм
економічного, соціального і національно-культурного розвитку
України або про винесення їх на народне обговорення.

Стаття 9.2.4.

1. Про затвердження найважливіших загальнодержавних програм
економічного, соціального і національно-культурного розвитку
України, звітів або інформацій про їх виконання Верховна Рада
приймає постанову.

2. Затверджені найважливіші загальнодержавні програми
економічного, соціального і національно-культурного розвитку
України, звіти або інформації про їх виконання публікуються в
газеті "Голос України" та інших офіційних виданнях Верховної Ради
України.

Стаття 9.2.5.

1. Контроль за ходом виконання найважливіших
загальнодержавних програм економічного, соціального і
національно-культурного розвитку України Верховна Рада здійснює як
безпосередньо, заслуховуючи доповіді Кабінету Міністрів з цих
питань, так і через постійні комісії відповідно до їх компетенції.

2. Президент України одночасно із звітом про виконання
державного бюджету (ст.9.1.11) подає на розгляд Верховної Ради
доповіді про виконання соціально-економічних та інших програм.

Глава 9.3. РОЗГЛЯД ПИТАНЬ ПРО ВОЄННИЙ ТА НАДЗВИЧАЙНИЙ СТАН

Стаття 9.3.1.

1. В разі запровадження на території України або її частині
режиму воєнного, надзвичайного чи іншого стану, пов'язаного з
обмеженням конституційних прав громадян:
1) Верховна Рада розглядає поданий їй Указ Президента України
про запровадження режиму воєнного чи надзвичайного стану протягом
24 годин. Це питання розглядається без включення його до порядку
денного;
2) в період між сесіями або пленарними засіданнями Верховна
Рада розглядає Указ Президента України про запровадження режиму
воєнного чи надзвичайного стану не пізніш як через 72 години з
моменту його прийняття.

2. Якщо внаслідок стихійного лиха, інших непереборних
труднощів депутати не зможуть терміново (протягом трьох днів)
прибути на позачергові засідання чи засідання позачергової сесії
Верховної Ради в місто Київ або сесія не може відбутися в будинку
Верховної Ради, Президія Верховної Ради обирає інше приміщення в
місті Києві або інше місто України, про що через засоби масової
інформації або в інший спосіб повідомляються депутати.

Стаття 9.3.2.

1. Питання про воєнний, надзвичайний стан можуть виноситися
на розгляд Верховної Ради без попереднього розгляду в комісіях
Верховної Ради.

2. Обговорення проектів закону чи постанови про воєнний,
надзвичайний стан проходять за процедурою, встановленою ст.3.4.1.

3. Рішення про затвердження або відхилення Указу Президента
України про запровадження режиму воєнного чи надзвичайного стану,
а також про запровадження Верховною Радою режиму надзвичайного
стану вважаються прийнятими, якщо за них проголосувала більшість
депутатів від їх фактичної кількості.

Стаття 9.3.3.

1. Верховна Рада може затвердити Указ Президента України про
запровадження режиму воєнного чи надзвичайного стану і передбачені
ним заходи повністю, в частині або відхилити його.

2. В разі схвалення Верховною Радою Указу Президента України
про запровадження режиму воєнного чи надзвичайного стану та
передбачених ним заходів набирають чинності лише положення,
схвалені Верховною Радою.

3. Про прийняте рішення Верховна Рада негайно (протягом
трьох годин) повідомляє Президента України і робить повідомлення
через засоби масової інформації.

Стаття 9.3.4.

1. Указ Президента України про запровадження режиму воєнного
чи надзвичайного стану втрачає чинність, якщо Верховна Рада
України не затвердила його в строки, визначені ч.1 ст.9.3.1 цього
Регламенту.

Стаття 9.3.5.

1. Інші питання щодо режиму надзвичайного стану регулюються
Законом України про надзвичайний стан ( 2501-12 ).

Глава 9.4. РОЗГЛЯД ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНИХ ПИТАНЬ

Стаття 9.4.1.

1. Верховна Рада розглядає зовнішньополітичні питання згідно
з Конституцією України ( 888-09 ), цим Регламентом та іншими
законами.

Стаття 9.4.2.

1. Верховна Рада здійснює ратифікацію міжнародних договорів
відповідно до Закону України про міжнародні договори України
( 3767-12 ), Віденської конвенції про право міжнародних договорів
та цього Регламенту.

2. Ратифікації Верховною Радою підлягають договори,
передбачені Законом України про міжнародні договори України, а
також міжнародні договори України, при укладенні яких сторони
домовилися про наступну їх ратифікацію.

Стаття 9.4.3.

1. Внесення Верховній Раді міжнародних договорів на
ратифікацію здійснюють Президент України або Кабінет Міністрів
України. Верховна Рада може прийняти рішення про внесення їй на
розгляд міжнародного договору.

Стаття 9.4.4.

1. До договорів, що вносяться Верховній Раді на ратифікацію,
додаються:
1) формулювання застережень України щодо договорів, якщо такі
є;
2) застереження інших договірних сторін щодо договорів,
формулювання заперечень щодо цих застережень або згоди з ними за
наявності таких застережень або заперечень;
3) проекти законів або змін і доповнень до чинних законів чи
пропозицій про підготовку і прийняття законів або внесення змін і
доповнень до чинних законів, що випливають з цих договорів;
4) проекти актів щодо ратифікації відповідних міжнародних
договорів.

2. До договорів повинні додаватися також фінансово-економічні
розрахунки і прогнози можливих наслідків ратифікації відповідних
договорів.

Стаття 9.4.5.

1. Верховна Рада при розгляді міжнародних договорів, поданих
їй на ратифікацію, в разі необхідності може зажадати висновки
Конституційного Суду України щодо відповідності таких договорів
Конституції України ( 888-09 ).

Стаття 9.4.6.

1. Особи та органи, які мають право законодавчої ініціативи,
вносять пропозиції про застереження до міжнародних договорів,
заперечення до застережень, законопроекти або пропозиції про
прийняття законів або внесення змін чи доповнень до чинних
законів, спрямованих на виконання договорів, за загальним порядком
законодавчої процедури, встановленим цим Регламентом. У такому ж
порядку здійснюються їх обговорення, прийняття і обнародування.

Стаття 9.4.7.

1. Проекти законів України, змін і доповнень до чинних
законів, пропозицій про прийняття нових законів або внесення змін
і доповнень до чинних законів, проекти актів Верховної Ради,
спрямовані на виконання міжнародних договорів, подаються Верховній
Раді за погодженням з Міністерством юстиції України.

Стаття 9.4.8.

1. Внесені на ратифікацію міжнародні договори попередньо
розглядаються постійною комісією у закордонних справах,
відповідною галузевою комісією, а в разі необхідності - й іншими
постійними комісіями Верховної Ради.

Стаття 9.4.9.

1. Тексти міжнародних договорів України, застереження і
заперечення щодо них подаються Верховній Раді на ратифікацію
державною і російською мовами. Ці тексти повинні бути
автентичними.

2. Автентичні тексти міжнародних договорів, застереження і
заперечення передаються також постійній комісії у закордонних
справах, відповідній галузевій комісії, а в разі необхідності - й
іншим постійним комісіям.

3. Рішення про приєднання України до міжнародних договорів
або їх прийняття ухвалюються Верховною Радою за наявності
українського і автентичного російського тексту.

Стаття 9.4.10.

1. Верховна Рада з урахуванням висновків відповідних
постійних комісій розглядає внесені Президентом України або
Кабінетом Міністрів України на ратифікацію міжнародні договори, а
також формулювання застережень України щодо них, застереження
інших договірних сторін, формулювання заперечень України щодо
застережень або згоди з ними, проекти законів або змін чи
доповнень до чинних законів, пропозиції про підготовку і прийняття
законів або про внесення змін і доповнень до чинних законів, що
випливають з цих договорів, а також проекти актів Верховної Ради з
цих питань, і приймає відповідні рішення щодо кожного з них.

Стаття 9.4.11.

1. Рішення Верховної Ради про ратифікацію міжнародних
договорів приймається у формі закону.

2. В законі про ратифікацію договору зазначаються порядок і
дата набрання чинності цим договором на території України, якщо
інше не передбачено в самому договорі або у Віденській конвенції
про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року.

Стаття 9.4.12.

1. На підставі закону про ратифікацію Голова Верховної Ради
підписує ратифікаційну грамоту, яка засвідчується підписом
Міністра закордонних справ України.

Стаття 9.4.13.

1. В разі ратифікації міжнародного договору Верховна Рада має
офіційно підтвердити застереження, зроблені Україною при
підписанні договору, або зняти їх, виразити згоду з застереженнями
інших держав - учасниць договору або заперечення проти них.

Стаття 9.4.14.

Застереження, згода з застереженнями і заперечення проти них
повинні бути зроблені у письмовій формі і доведені до відома
договірних сторін та інших сторін, які мають право стати
учасниками договору.

Стаття 9.4.15.

1. Верховна Рада України приймає рішення про приєднання до
міжнародних договорів або про їх прийняття.

2. Згода на обов'язковість багатостороннього міжнародного
договору для України, в підписанні якого вона участь не брала,
висловлюється шляхом прийняття закону України про приєднання
України до міжнародного договору або про його прийняття.

Стаття 9.4.16.

1. Пропозиції про денонсацію міжнародних договорів України
вносить Верховній Раді Президент України або Кабінет Міністрів
України.

2. Верховна Рада проводить денонсацію міжнародних договорів
України, ратифікованих Верховною Радою, договорів, прийняття або
приєднання до яких було здійснено на підставі рішень Верховної
Ради.

3. За дорученням Президії Верховної Ради постійна комісія у
закордонних справах, а в разі необхідності - й інші постійні
комісії Верховної Ради попередньо розглядають внесені для
денонсації міжнародні договори України і дають відповідні
висновки.

4. Міжнародні договори України, які вносяться для денонсації,
передаються для попереднього розгляду постійній комісії у
закордонних справах, а в разі необхідності - й іншим постійним
комісіям разом з документами, які дають підстави для відповідних
висновків і рішень щодо їх денонсації, і проектами актів,
прийняття яких зумовлюється денонсацією відповідних міжнародних
договорів.

5. Рішення про денонсацію міжнародного договору приймається у
формі закону.

Стаття 9.4.17.

1. Закони України про ратифікацію міжнародних договорів,
приєднання до них, їх прийняття або денонсацію приймаються
відповідно до цього Регламенту, Закону України про міжнародні
договори України ( 3767-12 ), Віденської конвенції про право
міжнародних договорів. В разі необхідності в законі зазначаються
ті чинні нормативні акти, які потребують змін чи доповнень з метою
виконання відповідних міжнародних договорів.

Стаття 9.4.18.

1. Міжнародні договори, ратифіковані Верховною Радою, і
договори, прийняття або приєднання до яких здійснено на підставі
рішень Верховної Ради або Президента України, публікуються в
офіційних виданнях Верховної Ради.

Стаття 9.4.19.

1. Тлумачення міжнародних договорів, щодо яких приймалося
рішення Верховною Радою, здійснюється нею відповідно до цього
Регламенту, Закону України про міжнародні договори України і
Віденської конвенції про право міжнародних договорів.

Стаття 9.4.20.

1. Офіційні делегації зарубіжних держав приймає Голова
Верховної Ради. Секретаріат Верховної Ради організовує прийом
офіційних делегацій та церемонію вручення грамот.

Стаття 9.4.21.

1. Верховна Рада щорічно ухвалює план співробітництва з
парламентами іноземних держав. Проект плану готує постійна комісія
у закордонних справах Верховної Ради з урахуванням пропозицій
Президії Верховної Ради, інших постійних комісій.

2. Верховна Рада за поданням Президії Верховної Ради визначає
склад офіційних парламентських делегацій до іноземних держав з
урахуванням пропозицій постійних комісій Верховної Ради та
зареєстрованих депутатських груп (фракцій).

3. Офіційні парламентські делегації України в строк до 15
днів після закінчення візиту подають звіт Верховній Раді або її
Президії.

Глава 9.5. ЗАСТОСУВАННЯ ПРОЦЕДУРИ ІМПІЧМЕНТУ

Стаття 9.5.1.

1. Усунення з посади Верховною Радою у зв'язку з вчиненням
злочину або недостойною (негідною) поведінкою вищої посадової
особи (імпічмент) застосовується до вищих посадових осіб державної
влади, які відповідно до Конституції України ( 888-09 )
обираються, призначаються або затверджуються Верховною Радою
України, за винятком посадових осіб Верховної Ради. Верховна Рада
може застосовувати імпічмент і до інших посадових осіб держави,
якщо визнає це за необхідне.

Стаття 9.5.2.

1. Підставою для порушення питання про усунення з посади є
відомості про порушення вищою посадовою особою Конституції і
законів України або вчинення нею дій, які завдали шкоди інтересам
України, заплямували її як державного службовця, дискредитували
державний орган, в якому вона працює.

2. Заяву про недостойну (негідну) поведінку вищої посадової
особи може зробити народний депутат України або група народних
депутатів, Голова Верховної Ради, Голова Верховного Суду України,
Генеральний прокурор України.

3. Особа, яка зробила таку заяву, зобов'язана чітко викласти
на засіданні Верховної Ради суть звинувачення, повідомити про
обставини, які його підтверджують, та дати характеристику їх
достовірності.

4. Особа, щодо якої обговорюється питання про застосування
імпічменту, має право в будь-який момент обговорення взяти в ньому
участь, робити заяви, подавати документи і заявляти клопотання.

5. Ця ж особа має право заявити про відмову від участі в
процедурі імпічменту, що тягне за собою негайне усунення її з
посади.

Стаття 9.5.3.

1. Рішення про порушення процедури імпічменту приймається
після обговорення (ст.3.4.1) більшістю голосів депутатів від їх
фактичної кількості.

Стаття 9.5.4.

1. Особа, щодо якої прийнято рішення про застосування
імпічменту, за розпорядженням головуючого на засіданні негайно
відсторонюється від виконання своїх службових обов'язків (із
збереженням заробітної плати). Строк відсторонення від роботи
визначається Верховною Радою і не може перевищувати 60 днів.

Стаття 9.5.5.

1. Не пізніше 48 годин після прийняття рішення Верховною
Радою про застосування імпічменту Голова Верховної Ради запрошує
особу, щодо якої розпочато цю процедуру, для ознайомлення з
наявними матеріалами.

2. Голова Верховної Ради і особа, щодо якої порушено
процедуру імпічменту, погоджують термін, протягом якого ця особа
дає пояснення щодо матеріалів звинувачення. Цей термін не може
перевищувати 5 днів. За наявності поважних причин термін може бути
продовжено ще на 2 дні.

3. Після закінчення терміну, вказаного в ч.2 цієї статті,
Голова Верховної Ради інформує на пленарному засіданні депутатів
про наявні матеріали, про пояснення і докази, подані особою, щодо
якої порушено процедуру імпічменту, і ставить на голосування
питання про проведення розслідування. Постанова про проведення
розслідування приймається шляхом поіменного голосування більшістю
голосів депутатів від їх фактичної кількості.

Стаття 9.5.6.

За тими ж підставами процедуру імпічменту щодо цієї ж особи
не може бути порушено повторно, крім випадку виявлення нових
обставин.

Стаття 9.5.7.

1. Якщо попереднє обговорення даного питання свідчить про
необхідність проведення розслідування, Верховна Рада створює
тимчасову слідчу комісію. Про створення такої комісії та її
завдання Верховна Рада приймає постанову.

2. Особа, щодо якої порушено процедуру імпічменту, має право
заявити відвід будь-якому члену тимчасової слідчої комісії. Відвід
повинен бути мотивованим і поданим Голові Верховної Ради у
письмовій формі не пізніше 12 годин після створення комісії.
Рішення щодо заявленого відводу Верховна Рада приймає більшістю
голосів депутатів від їх фактичної кількості. В разі задоволення
відводу негайно обирається інший член комісії.

3. Тимчасова слідча комісія для цієї мети обирається таємним
голосуванням у складі 9 депутатів. Якщо хтось із запропонованих
кандидатів у члени комісії не одержав необхідної більшості
голосів, негайно пропонується інша кандидатура. І так до того
часу, поки склад комісії не буде укомплектовано.

4. У тому разі, коли хто-небудь із членів тимчасової слідчої
комісії вибуває з її складу до закінчення роботи, вибори нового
члена комісії не проводяться, якщо кількість членів комісії
залишається не меншою 7 депутатів.

Стаття 9.5.8.

1. Перше засідання тимчасової слідчої комісії повинно
відбутися не пізніш як через 24 години з моменту її обрання.

2. На першому засіданні комісія обирає голову і секретаря,
затверджує процедуру її діяльності і складає план роботи.

3. Комісія веде протоколи і стенограми засідань.

4. Всі засідання комісії є закритими. Інформацію про її
діяльність може одержати в будь-який час Голова Верховної Ради.
Комісія визначає доцільність і обсяг надання попередньої
інформації Верховній Раді.

Стаття 9.5.9.

В разі звільнення з посади посадової особи, щодо якої
порушено процедуру імпічменту, до закінчення роботи тимчасової
слідчої комісії комісія припиняє свою діяльність. В цьому разі
рішення про припинення роботи комісії затверджує Верховна Рада,
про що приймає постанову більшістю голосів депутатів від їх
фактичної кількості, і передає зібрані матеріали Генеральному
прокурору України для вирішення питання щодо подальшого
переслідування в загальному порядку.

Стаття 9.5.10.

1. Тимчасова слідча комісія має право користуватися всіма
засобами встановлення істини: допитувати свідків, вимагати і
досліджувати (вивчати) документи, проводити експертизи, слідчі
експерименти тощо.

2. Порядок одержання і дослідження (вивчення) доказів
встановлюється комісією відповідно до вимог
кримінально-процесуального законодавства України.

3. Свідки, експерти, інші особи, причетні до подання доказів
тимчасовій слідчій комісії, приносять присягу такого змісту:
"Зобов'язуюся повідомляти тимчасовій слідчій комісії
Верховної Ради України достовірні факти, які стали мені відомими у
справі..., не приховуючи і не змінюючи їх навмисно, говорити
тільки правду. Я усвідомлюю свою відповідальність за порушення
цього обов'язку".

4. Експерти, спеціалісти та інші особи, причетні до роботи
тимчасової слідчої комісії у справі дослідження (вивчення)
доказів, приносять присягу такого змісту:
"Зобов'язуюся повідомляти тимчасовій слідчій комісії
Верховної Ради України достовірні дані, відомі мені в силу моїх
спеціальних (професійних) знань, сумлінно їх використовувати при
дачі висновків і їх формулюванні. Я усвідомлюю свою
відповідальність за порушення цього обов'язку".

5. Одночасно з принесенням присяги ці особи підписують текст
аналогічного змісту. Відповідно до ст.178, 179 Кримінального
кодексу України ( 2002-05 ) вони попереджаються про
відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань і відмову
від дачі показань.

6. В разі порушення особами, зазначеними в ч.3, 4 цієї
статті, присяги тимчасова слідча комісія направляє матеріал про це
Генеральному прокурору України. Ці особи несуть відповідальність
згідно з Кримінальним кодексом України ( 2001-05, 2002-05 ).

Стаття 9.5.11.

1. Результати розслідування тимчасова слідча комісія викладає
в письмовому висновку, який повинен містити відомості про:
1) факти і обставини, які стали підставами для розслідування;
2) факти, встановлені комісією, і докази, якими це
підтверджується;
3) факти, що не підтвердилися, і причини цього.

2. При підготовці висновку комісія щодо кожного факту
проводить голосування. Результати голосування з зазначенням
кількості голосів, поданих "за" і "проти", вказуються у висновку.
Кожний член комісії має право викласти свою окрему думку, яка
додається до висновку комісії.

Стаття 9.5.12.

1. Висновок тимчасової слідчої комісії надсилається Голові
Верховної Ради, який вносить ці матеріали на розгляд Президії
Верховної Ради.

Стаття 9.5.13.

1. Президія Верховної Ради, розглянувши висновок тимчасової
слідчої комісії, приймає рішення про термінове винесення питання
на розгляд Верховної Ради; про це повідомляється особа, щодо якої
порушено процедуру імпічменту.

2. Матеріали, подані тимчасовою слідчою комісією, поширюються
серед депутатів не пізніш як за 3 дні до розгляду цього питання на
пленарному засіданні.

Стаття 9.5.14.

1. Засідання Верховної Ради щодо розгляду висновку тимчасової
слідчої комісії є відкритими. Вони можуть бути закритими лише
тоді, коли стосуються питань державної безпеки або становлять
державну чи іншу охоронювану законом таємницю. Вони можуть бути
закритими також на прохання особи, щодо якої порушено процедуру
імпічменту, якщо питання стосуються її особистого життя або членів
її сім'ї.

2. Засідання Верховної Ради для розгляду висновку тимчасової
слідчої комісії починаються з інформації головуючого на засіданні
про відкриття слухань.

3. Після оголошення про відкриття слухань місце Голови
Верховної Ради займає на його запрошення Голова Конституційного
Суду України. Голова Верховної Ради займає місце в залі серед
депутатів.

4. У разі, коли до оголошення про відкриття слухань Голова
Конституційного Суду з будь-яких причин не може виконувати
обов'язки головуючого на засіданнях Верховної Ради при розгляді
питань про імпічмент, ці обов'язки виконує Голова Верховного Суду
України, а якщо процедура імпічменту порушена щодо нього, - то
Генеральний прокурор України.

Стаття 9.5.15.

1. Головуючий на засіданні після відкриття слухання запитує
особу, щодо якої здійснюється процедура імпічменту, про її згоду
брати участь у слуханнях, а також роз'яснює правові наслідки, які
настають в разі її незгоди бути присутньою і брати участь у
слуханнях. В разі згоди цій особі відводиться спеціальне місце в
залі засідань Верховної Ради.

2. В разі відмови особи, щодо якої здійснюється процедура
імпічменту, від участі в слуханнях Верховна Рада слухання припиняє
і головуючий на засіданні оголошує про усунення посадової особи з
посади, про що оформляється відповідна постанова Верховної Ради.

3. Про припинення слухань Верховна Рада приймає постанову
більшістю голосів депутатів від їх фактичної кількості.

Стаття 9.5.16.

1. Головуючий на засіданні починає слухання з короткої
інформації про зміст обвинувачення проти посадової особи, називає
її прізвище, ім'я, по батькові, посаду, термін її зайняття,
повідомляє про зроблену роботу для встановлення обгрунтованості
обвинувачення, про готовність висновку тимчасової слідчої комісії.

2. Після інформації головуючого на засіданні Верховна Рада
заслуховує доповідь тимчасової слідчої комісії. Документ
оголошується головою комісії або доповідачами, визначеними для
цього комісією.

3. Доповідачі зобов'язані відповідати на всі запитання
депутатів та особи, щодо якої здійснюється процедура імпічменту.

4. Особа, щодо якої здійснюється процедура імпічменту, має
перевагу в черговості постановки запитань доповідачам.

5. Після закінчення доповіді і відповідей на всі запитання
головуючий на засіданні надає слово особі, щодо якої здійснюється
процедура імпічменту. Час для її пояснень не обмежується.

6. Пояснення особи, щодо якої здійснюється процедура
імпічменту, повинно мати заперечення або визнання обвинувачення
щодо кожного його пункту. Заперечення обвинувачень має бути
мотивованим.

Стаття 9.5.17.

1. Особа, щодо якої здійснюється процедура імпічменту, має
право в будь-який момент слухання виступити з поясненнями,
клопотати про витребування і долучення нових документів, виклик
свідків або про додатковий допит раніше допитаних, проведення
експертизи.

2. В разі задоволення цих клопотань Верховна Рада доручає
тимчасовій слідчій комісії виконати ці дії, у зв'язку з чим у
слуханнях оголошується перерва, під час якої Верховна Рада може
здійснювати поточну діяльність. Її засідання веде Голова Верховної
Ради або інші особи, зазначені в ч.1 ст.3.1.2.

Стаття 9.5.18.

1. Після виконання тимчасовою слідчою комісією доручень
Верховної Ради вона може внести зміни чи доповнення до свого
висновку, про що Верховній Раді подається письмове повідомлення,
або залишити висновок без змін. Про це голова тимчасової слідчої
комісії робить усну заяву на слуханнях.

2. Після виголошення доповідей, відповідей на запитання і
виступу особи, щодо якої здійснюється процедура імпічменту,
головуючий на засіданні надає слово для виступів депутатам.
Депутати зобов'язані формулювати своє ставлення до обвинувачення,
обгрунтовуючи, які з його пунктів вони вважають доведеними і які -
ні.

3. Після виступу депутатів головуючий на засіданні ставить на
голосування питання про закінчення слухань. Думка особи, щодо якої
здійснюється процедура імпічменту, заслуховується обов'язково.

4. Рішення про закінчення слухань приймається більшістю
голосів депутатів від їх фактичної кількості.

5. Незалежно від часу закінчення слухань, голосування про
усунення з посади не може бути проведено раніше ніж через 24
години. В цей час інші питання на пленарних засіданнях не
розглядаються.

Стаття 9.5.19.

1. Рішення про усунення посадової особи з посади в порядку
імпічменту приймається не менш як 2/3 голосів депутатів від їх
фактичної кількості шляхом поіменного голосування щодо кожного
пункту обвинувачення та в цілому.

2. Голосуванням щодо пункту звинувачення визначається
доведеність викладених у ньому фактів та вина особи у
пред'явленому за цим пунктом звинуваченні.

3. Голосуванням в цілому визначається достатність підстав для
усунення посадової особи з посади; це голосування проводиться,
якщо хоча б з одного пункту звинувачення ця особа визнана винною.

4. Про усунення з посади в порядку імпічменту посадової особи
Верховна Рада голосуванням в цілому відповідно до ч.1, 3 цієї
статті приймає постанову. Рішення Верховної Ради з цих питань не
переглядаються.

5. Усунення з посади відбувається невідкладно. Посадова особа
вважається усунутою з посади з моменту оголошення про це
головуючим на засіданні за результатами голосування.

6. Одночасно приймається рішення про припинення повноважень
тимчасової слідчої комісії.

7. Про прийняте рішення Верховна Рада повідомляє Генерального
прокурора України і направляє йому, за наявності передбачених
законом підстав, матеріали тимчасової слідчої комісії.

8. Якщо посадова особа, яка користується правом
недоторканності, усунута з посади в порядку імпічменту, рішення
Верховної Ради про дачу згоди на притягнення її до
відповідальності не потрібно. Якщо при голосуванні в цілому
відповідно до положень ч.1, 3 цієї статті за усунення посадової
особи з посади було подано менше 2/3, але більше половини голосів
депутатів від їх фактичної кількості, вважається, що Верховна Рада
дала згоду на притягнення зазначеної особи до відповідальності, і
відповідна постанова Верховної Ради оформляється без додаткового
голосування щодо неї.

Стаття 9.5.20.

1. В разі відхилення пропозиції про усунення з посади
головуючий на засіданні:
1) скасовує всі обмеження стосовно функцій посадової особи,
щодо якої здійснювалася процедура імпічменту;
2) оголошує про припинення процедури імпічменту;
3) дає розпорядження про публікацію про це в засобах масової
інформації;
4) оголошує про розпуск тимчасової слідчої комісії;
5) від імені Верховної Ради України вибачається перед
посадовою особою, якщо жоден з пунктів обвинувачення не дістав
підтвердження.

Глава 9.6. РОЗГЛЯД ПИТАНЬ ПРО ЗГОДУ
НА ПРИТЯГНЕННЯ ДО ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Стаття 9.6.1.

1. Подання про дачу згоди на притягнення до відповідальності
депутата вноситься Верховній Раді. Клопотання, порушені органами
попереднього слідства, повинні бути підтримані Генеральним
прокурором України, а клопотання судових органів - Головою
Верховного Суду України.

2. Подання про дачу згоди на притягнення до відповідальності
депутата повинні бути мотивованими, містити конкретні факти і
докази з долученням матеріалів, що підтверджують обвинувачення у
скоєнні суспільно небезпечного діяння або адміністративного
проступку, за які стягнення накладаються в судовому порядку.

3. Подання, що не відповідає цим вимогам, Президія Верховної
Ради повертає відповідно Генеральному прокурору або Голові
Верховного Суду. Про це негайно на найближчому засіданні
повідомляється Верховна Рада.

4. Якщо подання відповідає вимогам ч.2 цієї статті, Президія
Верховної Ради у найкоротший строк визначає день розгляду подання
на засіданні Верховної Ради.

Стаття 9.6.2.

1. Президія Верховної Ради пропонує подати письмові пояснення
депутату, щодо якого внесено подання про притягнення до
відповідальності, комісії, до компетенції якої входять питання
депутатської етики, і доручає їй подати висновок щодо питання про
дачу згоди.

Стаття 9.6.3.

1. Комісія, до компетенції якої входять питання депутатської
етики, з додержанням звичайної процедури визначає законність і
обгрунтованість подання. Підготовку цього питання комісія здійснює
в терміновому порядку. На засідання комісії запрошується депутат,
щодо якого внесено подання. Відсутність запрошеного депутата на
засіданні комісії без поважних причин не є перешкодою для
прийняття рішення комісією.

2. В засіданнях комісії бере участь Генеральний прокурор або
виконуючий обов'язки Генерального прокурора, якщо клопотання
виходить від органів слідства, або Голова Верховного Суду, якщо
клопотання виходить від судових органів. ( Частина друга статті
9.6.3 із змінами, внесеними згідно з Постановою ВР N 1207-IV
( 1207-15 ) від 19.09.2003 )

3. Комісія, якщо визнає це за необхідне, може витребувати
додаткові матеріали справи. Комісія не проводить дослідження
представлених доказів. Вона може заслухати пояснення осіб, про
яких йдеться в клопотанні депутата.

4. В разі відсутності достатніх доказів щодо обгрунтування
подання Президія Верховної Ради разом з вмотивованим висновком
комісії має право повернути його Генеральному прокурору або Голові
Верховного Суду з пропозицією подати додаткові обгрунтування. В
цьому разі комісія зупиняє перевірку, про що повідомляється Голова
Верховної Ради, який інформує про це Верховну Раду.

5. Комісія залишає подання без розгляду, доки не надійдуть
матеріали або вмотивована відповідь, що вимагаються. Про це
Верховну Раду повідомляє Голова Верховної Ради.

Стаття 9.6.4.

1. Президія Верховної Ради визначає день розгляду внесеного
подання на засіданні Верховної Ради, але не пізніше 7 днів з дня
подання висновку комісією.

Стаття 9.6.5.

1. Засідання Верховної Ради починаються інформацією
головуючого на засіданні про подання, що надійшло, проведену
роботу і наявність висновку комісії, до компетенції якої входять
питання депутатської етики. Головуючий на засіданні оголошує
подання про дачу згоди на притягнення до відповідальності
депутата, письмове пояснення депутата, а також пропонує йому дати
пояснення на пленарному засіданні.

2. Якщо на засіданні Верховної Ради буде встановлено, що
депутат відмовляється від дачі пояснень, Верховна Рада дає згоду
на притягнення його до кримінальної відповідальності.

3. Доповідь від імені комісії оголошує її голова або
визначений комісією доповідач. Обговорення здійснюється відповідно
до правил ст.3.4.1.

4. Головуючий на засіданні ставить на голосування питання про
дачу згоди на притягнення до кримінальної відповідальності
депутата. Згода на притягнення до відповідальності депутата
приймається поіменним голосуванням у вигляді постанови не менш як
2/3 голосів депутатів від їх фактичної кількості. Рішення
Верховної Ради з цього питання не переглядаються.

5. Про прийняту постанову Верховна Рада негайно ставить до
відома Генерального прокурора або Голову Верховного Суду.

Глава 9.7. ПРОЦЕДУРИ, ЗУМОВЛЕНІ РІШЕННЯМ
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ

Стаття 9.7.1.

1. Рішення і висновки Конституційного Суду України у справах,
порушених за поданням Верховної Ради України або з ініціативи
інших юридичних і фізичних осіб, з питань, що входять до
компетенції Верховної Ради, розглядаються на її відкритих
засіданнях. Їх розгляд здійснюється у невідкладному порядку.

Стаття 9.7.2.

1. З рішенням чи висновком Конституційного Суду України
попередньо знайомиться Президія Верховної Ради, яка може залучати
фахівців та постійні комісії Верховної Ради для складання висновку
та пропозицій.

2. Про винесення рішення чи висновку Конституційного Суду на
розгляд Верховної Ради депутати повідомляються протягом трьох
днів після відповідного подання Конституційного Суду.

Стаття 9.7.3.

1. Рішення Конституційного Суду, якими визначається
невідповідність законодавчого акта чи його окремих положень
Конституції України або чинному законодавству, розглядаються на
пленарному засіданні не пізніше одного місяця з дня його подання
до Верховної Ради України. Матеріали, пов'язані з розглядом
подання Конституційного Суду, поширюються серед депутатів не
пізніш як за 10 днів до проведення пленарного засідання.

Стаття 9.7.4.

1. Рішення Конституційного Суду України підлягають негайному
виконанню. Рішення Верховної Ради з цього питання публікуються у
"Відомостях Верховної Ради України" та газеті "Голос України".

Стаття 9.7.5.

1. У разі визнання законодавчого акта чи його окремих
положень такими, що не відповідають Конституції України
( 888-09 ), іншим законам України, міжнародним договорам,
Верховною Радою приймається рішення про врегулювання цих питань.

Стаття 9.7.6.

1. Висновки Конституційного Суду про додержання Президентом
України, Прем'єр-міністром та членами Уряду, Головою Верховного
Суду, Головою Вищого арбітражного суду, Генеральним прокурором, а
також дипломатичними та іншими представниками України Конституції
і законів України розглядаються на засіданнях Верховної Ради і
щодо них приймаються відповідні постанови.

Глава 9.8. ПРО ПОРЯДОК ДОСТРОКОВОГО ПРИПИНЕННЯ
ПОВНОВАЖЕНЬ НАРОДНОГО ДЕПУТАТА УКРАЇНИ

Стаття 9.8.1.

1. Верховна Рада України розглядає питання про дострокове
припинення повноважень народного депутата України у випадках,
зазначених у ст.3 Закону України про статус народного депутата
України ( 2790-12 ).

2. Про дострокове припинення повноважень народного депутата
України Верховна Рада приймає відкритим (але не поіменним)
голосуванням постанову і доручає Центральній виборчій комісії по
виборах народних депутатів України провести вибори депутата
замість вибулого відповідно до Закону України про вибори народних
депутатів України ( 3623-12 ).

3. Прийняте Верховною Радою рішення про дострокове припинення
повноважень депутата не підлягає перегляду.

Стаття 9.8.2.

1. Депутат, який бажає достроково скласти депутатські
повноваження, подає особисту письмову заяву на ім'я Голови
Верховної Ради. В заяві депутат може викласти мотиви свого
рішення. Заява депутата про складення повноважень не може
відкликатися; вона розглядається у десятиденний термін з дня
подання.

2. Верховна Рада за поданням комісії, до компетенції якої
входять питання депутатської етики, розглядає заяву депутата і
приймає постанову про припинення його повноважень.

3. Заява депутата про складення ним повноважень та постанова
Верховної Ради з цього питання друкуються в газеті "Голос
України".

Стаття 9.8.3.

1. У разі відкликання депутата виборцями комісія, до
компетенції якої входять питання депутатської етики, розглядає
відповідні матеріали, що подаються Центральною виборчою комісією,
і готує висновок.

2. Верховна Рада України за пропозицією комісії, до
компетенції якої входять питання депутатської етики, приймає
постанову про доручення Центральній виборчій комісії провести
голосування про відкликання депутата у випадку, зазначеному в ч.3
ст.4.1.8.

Стаття 9.8.4.

1. В разі перебування депутата на посаді, не сумісній із
статусом народного депутата України, Верховна Рада за поданням
комісії, до компетенції якої входять питання депутатської етики,
на основі відповідних документів приймає постанову про дострокове
припинення його депутатських повноважень.

Стаття 9.8.5.

1. Після отримання Верховною Радою копії обвинувального
вироку суду, який набрав законної сили щодо народного депутата,
Верховна Рада за поданням комісії, до компетенції якої входять
питання депутатської етики, протягом місяця приймає постанову про
дострокове припинення повноважень народного депутата України.

Стаття 9.8.6.

1. Після отримання Верховною Радою України копії рішення суду
про визнання депутата недієздатним або безвісно відсутнім Верховна
Рада за поданням комісії, до компетенції якої входять питання
депутатської етики, приймає постанову про дострокове припинення
повноважень депутата.

Стаття 9.8.7.

1. Після отримання Верховною Радою від органів внутрішніх
справ повідомлення про втрату депутатом громадянства або виїзду
його на постійне проживання за межі України Верховна Рада за
поданням комісії, до компетенції якої входять питання депутатської
етики, приймає постанову про дострокове припинення його
повноважень.

Розділ 10

АПАРАТ І КОШТОРИС

Стаття 10.0.1.

1. Народні депутати України, Президія Верховної Ради,
посадові особи Верховної Ради, постійні і тимчасові комісії
Верховної Ради та зареєстровані депутатські групи (фракції)
забезпечуються документами та іншими інформаційними матеріалами
Секретаріатом Верховної Ради України та іншими структурами
Верховної Ради з питань інформаційного і наукового забезпечення її
законотворчої діяльності.

Стаття 10.0.2.

1. Забезпечення документами та інформаційними матеріалами
народних депутатів України, членів Президії Верховної Ради,
посадових осіб Верховної Ради, її постійних і тимчасових комісій
та зареєстрованих депутатських груп (фракцій) здійснюється
відповідно до правил, встановлених нормативними актами про органи
і організації з інформаційного і наукового забезпечення
законотворчої діяльності Верховної Ради та законодавчими актами
про статус народного депутата України, про постійні і тимчасові
комісії Верховної Ради України, цим Регламентом та іншими
законодавчими актами.

Стаття 10.0.3.

1. Організаційне, технічне та інше обслуговування діяльності
Верховної Ради України та її органів, народних депутатів України,
зареєстрованих депутатських груп (фракцій) забезпечує Секретаріат
Верховної Ради.

Стаття 10.0.4.

1. Положення про Секретаріат Верховної Ради затверджує
Верховна Рада, а його структуру і штати - Президія Верховної Ради
в межах кошторису витрат, пов'язаних з діяльністю Верховної Ради,
затвердженого Верховною Радою.

Стаття 10.0.5.

1. Кошторис витрат, пов'язаних з діяльністю Верховної Ради,
затверджується Верховною Радою.

Розділ 11

ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 11.0.1.

1. При обчисленні строків, зазначених у: ч.4 ст.4.5.2; ч.3
ст.4.6.3; ч.2 ст.5.1.3; ч.1 ст.6.5.1; ч.1 ст.6.6.1; ч.1 ст.6.7.1;
ч.1 ст.6.10.3; ч.2 ст.6.10.4; ч.1 ст.7.0.4; ч.1 ст.8.3.5; ч.1
ст.9.1.6 щодо строку доопрацювання проекту бюджету Кабінетом
Міністрів; ч.2 ст.9.5.14, - не враховуються офіційні вихідні та
святкові дні.

2. Не враховуються офіційні вихідні та святкові дні, а також
дні пленарних засідань Верховної Ради при обчисленні строків,
зазначених у: ч.5 ст.4.2.1; ч.2 ст.5.1.3; ст.6.2.13; ст.6.2.14;
ст.6.2.15; ч.2 ст.9.1.2; ч.2 ст.9.1.3; ч.1, 3 ст.9.1.4; ч.1
ст.9.1.6 щодо строку для ознайомлення з проектом бюджету
депутатів; ч.1, 2 ст.9.1.7; ч.3 ст.9.1.11; ст.9.2.2.

3. При обчисленні інших строків, зазначених у статтях цього
Регламенту (крім наведених у ч.1, 2 цієї статті), враховуються
календарні дні.

4. У разі, коли закінчення строків, зазначених в цьому
Регламенті, припадає на офіційний вихідний або святковий день, то
днем закінчення строку вважається наступний робочий день.

5. День поширення матеріалів серед депутатів не враховується
при обчисленні відповідних строків.

Голова Верховної Ради України О.МОРОЗ

м. Київ, 27 липня 1994 року
N 129/94-ВР

ЗМІСТ

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

РОЗДІЛ 2. СЕСІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ
Глава 2.1. РОЗПОРЯДОК РОБОТИ
Глава 2.2. ПЕРША СЕСІЯ ВЕРХОВНОЇ РАДИ НОВОГО СКЛИКАННЯ
Глава 2.3. ЧЕРГОВІ І ПОЗАЧЕРГОВІ СЕСІЇ
Глава 2.4. ПОРЯДОК ДЕННИЙ СЕСІЇ
Глава 2.5. РОЗКЛАД РОЗГЛЯДУ І ПІДГОТОВКИ ПИТАНЬ

РОЗДІЛ 3. ЗАСІДАННЯ ВЕРХОВНОЇ РАДИ
Глава 3.1. ВЕДЕННЯ ПЛЕНАРНИХ ЗАСІДАНЬ
Глава 3.2. ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ
Глава 3.3. ПОРЯДОК НАДАННЯ СЛОВА
Глава 3.4. ОРГАНІЗАЦІЯ РОЗГЛЯДУ ПИТАНЬ
Глава 3.5. РОЗГЛЯД ПИТАНЬ ПРО НЕПРИЙНЯТНІСТЬ,
ПРЕЮДИЦІАЛЬНИХ ТА ВІДКЛАДАЛЬНИХ ПИТАНЬ
Глава 3.6. ПОРЯДОК ГОЛОСУВАННЯ ПРОПОЗИЦІЙ
Глава 3.7. ТАЄМНЕ ГОЛОСУВАННЯ ШЛЯХОМ ПОДАЧІ БЮЛЕТЕНІВ
Глава 3.8. ДИСЦИПЛІНА ТА ЕТИКА ПЛЕНАРНИХ ЗАСІДАНЬ
Глава 3.9. ПРОТОКОЛ, СТЕНОГРАФІЧНИЙ БЮЛЕТЕНЬ,
СТЕНОГРАФІЧНИЙ ЗВІТ ТА СПРАВА ЗАСІДАННЯ

РОЗДІЛ 4. НАРОДНІ ДЕПУТАТИ УКРАЇНИ, ПОСАДОВІ ОСОБИ І
ОРГАНИ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
Глава 4.1. НАРОДНІ ДЕПУТАТИ УКРАЇНИ
Глава 4.2. ГРУПИ (ФРАКЦІЇ) НАРОДНИХ ДЕПУТАТІВ УКРАЇНИ
Глава 4.3. ГОЛОВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ І ЙОГО ЗАСТУПНИКИ
Глава 4.4. ПОСТІЙНІ КОМІСІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ
Глава 4.5. ПРЕЗИДІЯ ВЕРХОВНОЇ РАДИ
Глава 4.6. ТИМЧАСОВІ СПЕЦІАЛЬНІ КОМІСІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ

РОЗДІЛ 5. ФОРМУВАННЯ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ І
СУДОВОЇ ВЛАДИ. ПЕРСОНАЛЬНІ ОБРАННЯ,
ПРИЗНАЧЕННЯ, ЗАТВЕРДЖЕННЯ І ЗВІЛЬНЕННЯ
Глава 5.1. РОЗГЛЯД КАНДИДАТУРИ ПРЕМ'ЄР-МІНІСТРА УКРАЇНИ
ТА КАНДИДАТУР ДО СКЛАДУ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
Глава 5.2. ФОРМУВАННЯ ОРГАНІВ СУДОВОЇ ВЛАДИ, ОБРАННЯ,
ПРИЗНАЧЕННЯ І ЗВІЛЬНЕННЯ КЕРІВНИКІВ ІНШИХ ОРГАНІВ
Глава 5.3. ВІДСТАВКА ПРЕМ'ЄР-МІНІСТРА, ОКРЕМИХ ЧЛЕНІВ КАБІНЕТУ
МІНІСТРІВ АБО КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ В ЦІЛОМУ

РОЗДІЛ 6. ЗАКОНОДАВЧА ПРОЦЕДУРА
Глава 6.1. РОЗРОБКА ПРОЕКТІВ ЗАКОНІВ
Глава 6.2. ВНЕСЕННЯ І ВІДКЛИКАННЯ ЗАКОНОДАВЧИХ
ПРОПОЗИЦІЙ, ЗАКОНОПРОЕКТІВ, ПОПРАВОК
Глава 6.3. РОЗГЛЯД ЗАКОНОДАВЧИХ ПРОПОЗИЦІЙ, ЗАКОНОПРОЕКТІВ,
ПОПРАВОК У КОМІСІЯХ ВЕРХОВНОЇ РАДИ
Глава 6.4. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЩОДО РОЗГЛЯДУ
ЗАКОНОПРОЕКТІВ ВЕРХОВНОЮ РАДОЮ
Глава 6.5. РОЗГЛЯД ЗАКОНОПРОЕКТІВ У ПЕРШОМУ ЧИТАННІ
Глава 6.6. РОЗГЛЯД ЗАКОНОПРОЕКТІВ У ДРУГОМУ ЧИТАННІ
Глава 6.7. РОЗГЛЯД ЗАКОНОПРОЕКТІВ У ТРЕТЬОМУ ЧИТАННІ
Глава 6.8. ВНЕСЕННЯ ЗМІН І ДОПОВНЕНЬ, СКАСУВАННЯ ЗАКОНІВ
Глава 6.9. ТЛУМАЧЕННЯ ЗАКОНІВ
Глава 6.10. ОПУБЛІКУВАННЯ І ВВЕДЕННЯ В ДІЮ
ЗАКОНІВ ТА ІНШИХ АКТІВ ВЕРХОВНОЇ РАДИ

РОЗДІЛ 7. ПРИЙНЯТТЯ ПОСТАНОВ ТА ІНШИХ АКТІВ ВЕРХОВНОЮ РАДОЮ
УКРАЇНИ, ЇЇ ОРГАНАМИ І ПОСАДОВИМИ ОСОБАМИ

РОЗДІЛ 8. ЗДІЙСНЕННЯ ВЕРХОВНОЮ РАДОЮ ТА ЇЇ ОРГАНАМИ
КОНТРОЛЬНИХ ФУНКЦІЙ І ПОВНОВАЖЕНЬ
Глава 8.1. ЗАСАДИ КОНТРОЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВЕРХОВНОЇ РАДИ
Глава 8.2. ЗДІЙСНЕННЯ КОНТРОЛЬНИХ ФУНКЦІЙ ЩОДО
ВИКОНАВЧОЇ ТА СУДОВОЇ ВЛАДИ
Глава 8.3. РОЗГЛЯД ДЕПУТАТСЬКИХ ЗАПИТІВ
Глава 8.4. КОНТРОЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ ІНШИХ ОРГАНІВ
ТА ДЕПУТАТІВ ВЕРХОВНОЇ РАДИ

РОЗДІЛ 9. РОЗГЛЯД І ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ ВЕРХОВНОЮ
РАДОЮ ЗА СПЕЦІАЛЬНИМИ ПРОЦЕДУРАМИ
Глава 9.1. ЗАТВЕРДЖЕННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ
УКРАЇНИ І КОНТРОЛЬ ЗА ЙОГО ВИКОНАННЯМ
Глава 9.2. РОЗГЛЯД І ЗАТВЕРДЖЕННЯ НАЙВАЖЛИВІШИХ
ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНИХ ПРОГРАМ ЕКОНОМІЧНОГО,
СОЦІАЛЬНОГО І НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНОГО
РОЗВИТКУ УКРАЇНИ І ЗВІТІВ ТА ІНФОРМАЦІЙ
ПРО ЇХ ВИКОНАННЯ
Глава 9.3. РОЗГЛЯД ПИТАНЬ ПРО ВОЄННИЙ ТА НАДЗВИЧАЙНИЙ СТАН
Глава 9.4. РОЗГЛЯД ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНИХ ПИТАНЬ
Глава 9.5. ЗАСТОСУВАННЯ ПРОЦЕДУРИ ІМПІЧМЕНТУ
Глава 9.6. РОЗГЛЯД ПИТАНЬ ПРО ЗГОДУ НА
ПРИТЯГНЕННЯ ДО ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
Глава 9.7. ПРОЦЕДУРИ, ЗУМОВЛЕНІ РІШЕННЯМ
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
Глава 9.8. ПРО ПОРЯДОК ДОСТРОКОВОГО ПРИПИНЕННЯ
ПОВНОВАЖЕНЬ НАРОДНОГО ДЕПУТАТА УКРАЇНИ

РОЗДІЛ 10. АПАРАТ І КОШТОРИС

РОЗДІЛ 11. ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ