МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
Л И С Т
18.04.2006 N 20-35-60
На ваш лист щодо порядку нарахування та виплати працівнику
будь-якого доходу, в тому числі заборгованості із заробітної
плати, на підставі рішення суду Міністерство юстиції повідомляє.
Відповідно до пункту 1.15 статті 1, підпункту 8.1 пункту 8
статті 8, підпункту "а" пункту 19.2 статті 19 Закону України "Про
податок з доходів фізичних осіб" ( 889-15 ) податковий агент - це
юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений
підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента -
юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового
статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані
нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від
імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та
подавати податкову звітність податковим органам відповідно до
закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього
Закону.
Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний
дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого
доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у
відповідних пунктах статті 7 цього Закону ( 889-15 ).
Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час
виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки
не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які
не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету.
Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується
платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який
підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті
(перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для
місячного податкового періоду.
Особи, які відповідно до цього Закону ( 889-15 ) мають статус
податкових агентів, зобов'язані, зокрема, своєчасно та повністю
нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету
податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та
оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.
В свою чергу, відповідно до статті 1 Закону України "Про
виконавче провадження" ( 606-14 ) виконавче провадження, як
завершальна стадія судового провадження та примусове виконання
рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів
і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на
примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових
осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах
повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими
актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а
також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають
примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно з частиною першою та абзацом другим частини другої
статті 5 цього Закону ( 606-14 ) державний виконавець зобов'язаний
вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим
Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Державний виконавець, зокрема, здійснює необхідні заходи щодо
своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі
на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у
спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Таким чином, дії державного виконавця при примусовому
виконанні рішення суду, у тому числі про стягнення заробітної
плати, здійснюються у спосіб і порядок, визначені виконавчим
документом, а отже і рішенням суду.
Утримання податків із суми стягнутої заробітної плати
працівника, яку останній отримує при примусовому виконанні рішення
суду, Законом України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) не
передбачено.
З огляду на вищевикладене та з метою врегулювання питання
оподаткування сум, що стягуються з підприємств на користь
працівника за рішенням суду, пропонуємо органам державної
податкової служби звертатися до судових органів для прийняття
відповідного рішення суду.
Разом з цим, зазначаємо, що згідно з абзацом п'ятим пункту 6
Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року
N 13 ( v0013700-99 ) "Про практику застосування судами
законодавства про оплату праці" задовольняючи вимоги про оплату
праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив
при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і
сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком
роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без
утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що
зазначає в резолютивній частині рішення.
Заступник Міністра Л.В.Єфіменко