ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
Л И С Т
14.06.2006 N 11159/7/17-0717
Щодо оподаткування регресних
сум та компенсацій
Державна податкова адміністрація України розглянула <...>
запит <...> щодо оподаткування регресних сум та сум компенсацій,
виплачуваних за несвоєчасну виплату таких сум, і повідомляє.
Згідно із абзацом другим пп. "д" 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону
України від 22.05.03 р. N 889 ( 889-15 ) "Про податок з доходів
фізичних осіб" (далі - Закон N 889) не підлягають включенню до
складу оподатковуваного доходу платника податку регресні виплати.
Разом з тим чинне законодавство України не містить чіткого
визначення поняття "регресні виплати". Зокрема, Цивільний кодекс
України ( 435-15 ) (ст. 1191) визначає, що особа, яка відшкодувала
шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу)
до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший
розмір не встановлений законом.
В зв'язку з цим немає законодавчих підстав розглядати
виплати, що здійснюються працедавцем фізичній особі як
відшкодування шкоди, заподіяної їй каліцтвом або іншим ушкодженням
здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, як регресні
виплати.
Водночас згідно із ст. 9 Закону України "Про охорону праці"
( 2694-12 ) відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок
ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника,
здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків
відповідно до Закону України від 23.09.99 р. N 1105 ( 1105-14 )
"Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від
нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" (далі - Закон N 1105). Крім
цього, працедавець може за рахунок власних коштів здійснювати
потерпілим та членам їх сімей додаткові виплати відповідно до
колективного чи трудового договору.
Стаття 21 Закону N 1105 ( 1105-14 ) встановлює перелік
обов'язків, які у разі настання страхових випадків Фонд
соціального страхування від нещасних випадків повинен виконати у
встановленому законодавством порядку, зокрема, своєчасно та в
повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові
внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті,
виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні:
- допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до
відновлення працездатності або встановлення інвалідності;
- одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної
працездатності або смерті потерпілого;
- щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати
працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого
заробітку потерпілого;
- грошову суму за моральну шкоду за наявності факту
заподіяння цієї шкоди потерпілому.
Суми виплат та вартість соціальної допомоги, зазначених у
ст. 21 Закону N 1105 ( 1105-14 ), не підлягають оподаткуванню
податком з доходів фізичних осіб на підставі пп. 4.3.1 п. 4.3
ст. 4 Закону N 889 ( 889-15 ).
Саме на зазначені у ст. 9 Закону "Про охорону праці"
( 2694-12 ) виплати розповсюджувався і пп. "л" п. 1 ст. 5 Декрету
КМУ "Про прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ).
Враховуючи наведене, якщо зазначені виплати відшкодування
шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я
або у разі смерті працівника, здійснюються у періоди дії Закону
N 889 ( 889-15 ), але за періоди до набрання ним чинності (до
1 січня 2004 року), суми таких виплат на підставі п. 22.6 ст. 22
Закону N 889 не підлягають оподаткуванню, оскільки такий порядок
було передбачено Декретом ( 13-92 ).
Щодо оподаткування сум компенсацій за несвоєчасні виплати
зазначених сум відшкодування, то якщо їх було нараховано у
податкові періоди до 2004 року та лише виплачено після 2004 року,
то ці суми не підлягають оподаткуванню на підставі пп. "г" п. 1
ст. 5 Декрету ( 13-92 ) незалежно від джерела їх виплати (кошти
Фонду, бюджету чи власні кошти працедавця).
Якщо ж суми компенсацій нараховуються у періоди дії Закону
N 889 ( 889-15 ) за податкові періоди до 1 січня 2004 року, то при
розгляді питання їх оподаткування слід враховувати наступне.
При здійсненні таких компенсаційних виплат за рахунок коштів
Фонду соціального страхування або бюджетів їх суми не є об'єктом
оподаткування на підставі пп. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону N 889
( 889-15 ).
У разі коли такі виплати здійснюються за рахунок коштів
працедавця, зокрема за рішенням суду, слід керуватися наступним.
Згідно із ст. 3 та 4 Закону України "Про компенсацію
громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків
їх виплати" ( 2050-14 ) сума компенсації обчислюється шляхом
множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу
за відповідний місяць на індекс інфляції в період невиплати доходу
(інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не
береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому
ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за
відповідний місяць.
Тобто компенсацію за несвоєчасну виплату сум відшкодування
розраховують з застосуванням індексу інфляції, що склався у період
дії Закону N 889 ( 889-15 ). В зв'язку з цим такі суми компенсацій
не можна розглядати як такі, що нараховані за податкові періоди до
2004 року, і тому на них не може бути розповсюджено дію п. 22.6
ст. 22 Закону N 889.
Враховуючи наведене, якщо компенсація за несвоєчасну виплату
сум, передбачених ст. 21 Закону N 1105 ( 1105-14 ), виплачується
за рахунок коштів працедавця і її нарахування здійснено у період
дії Закону N 889 ( 889-15 ), то сума такої компенсації підлягає
оподаткуванню на загальних підставах за ставкою п. 7.1 ст. 7
Закону N 889 (13% до 1 січня 2007 року) працедавцем - податковим
агентом.
Заступник Голови С.Лекарь