ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
Л И С Т
06.09.2006 N 9934/6/12-0116
Щодо оподаткування доходів
нерезидентів від надання
монтажних робіт для резидента
на території України
Державна податкова адміністрація України розглянула листи
стосовно оподаткування доходів нерезидентів від надання монтажних
і пусконалагоджувальних робіт для резидента на території України і
повідомляє.
Термін "постійне представництво" застосовується у Законі
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР )
(далі - Закон) та у міжнародних договорах про уникнення подвійного
оподаткування для визначення податкового статусу іноземної
юридичної особи і не має організаційно-правового значення.
Постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з
джерел їх походження з України або виконують агентські
(представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх
засновників, є платниками податку (підпункт 2.1.4 пункту 2.1
статті 2 Закону ( 334/94-ВР ) та відповідно до пункту 10.1 статті
10 цього Закону оподатковуються за ставкою 25 відсотків до об'єкта
оподаткування.
Податок на прибуток нерезидента, отриманий ним через постійне
представництво в Україні, визначається відповідно до Порядку
складання розрахунку податку на прибуток нерезидента, що проводить
діяльність на території України через постійне представництво,
затвердженого наказом ДПА України від 31.07.97 N 274 ( z0352-97 ),
зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.08.97 за
N 352/2156.
Як правило, відповідно до пункту 3 статті 5 міжнародних
договорів про уникнення подвійного оподаткування термін "постійне
представництво" також включає будівельний майданчик, будівельний,
монтажний або складальний об'єкт або послуги, пов'язані з наглядом
за виконанням робіт на згаданих об'єктах, а також надання послуг,
включаючи консультаційні послуги, резидентами через службовців або
інший персонал, найнятий резидентом для таких цілей. Згадане
положення передбачає обмеження у термінах існування таких
майданчиків і послуг, визначених окремо у кожному міжнародному
договорі.
Якщо існування будівельного майданчика чи тривалість надання
послуг перевищили обмеження, зазначені у міжнародних договорах,
які надавали їм право не вважатися постійним представництвом, то,
перевищивши їх, вони ретроспективно стають постійним
представництвом, навіть якщо діяльність триває не повний
календарний місяць, але носить регулярний характер.
Відповідно до пункту 3 статті 5 Угоди між Урядом України і
Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування
доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків
( 643_599 ) будівельний майданчик, монтажний або складальний
об'єкт вважаються постійним представництвом тільки в тому разі,
якщо вони існують більше 12 місяців.
Відповідно до пункту 2 статті 4 Конвенції між Урядом Союзу
Радянських Соціалістичних Республік і Урядом Іспанії про уникнення
подвійного оподаткування доходів і майна ( 724_006 ) місце
виконання будівельних або монтажних робіт вважається постійним
представництвом, якщо тривалість таких робіт перевищує 12 місяців.
Згідно з пунктом 13.2 статті 13 Закону ( 334/94-ВР ) резидент
або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь
нерезидента будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з
України, отриманого таким нерезидентом від провадження
господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що
ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у
пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких
доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою розмірі
15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до
бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами
міжнародних угод, які набрали чинності.
Угода між Урядом України і Урядом Російської Федерації про
уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження
ухилень ( 643_599 ) набула чинності відповідно до статті 27 Угоди
3 серпня 1999 року.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про правонаступництво
України" ( 1543-12 ), якою передбачено, що Україна є
правонаступником прав і обов'язків за міжнародними договорами
СРСР, які не суперечать Конституції України ( 254к/96-ВР ) та
інтересам республіки, Україна застосовує договори колишнього СРСР
про уникнення подвійного оподаткування, що діють до набуття
чинності новими договорами, зокрема, Конвенцію між Урядом Союзу
Радянських Соціалістичних Республік і Урядом Іспанії про уникнення
подвійного оподаткування доходів і майна ( 724_006 ).
Механізм застосування міжнародних договорів про уникнення
подвійного оподаткування, у тому числі з Російською Федерацією та
Іспанією, визначено Порядком звільнення (зменшення) від
оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з
міжнародними договорами України про уникнення подвійного
оподаткування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України
від 6 травня 2001 р. N 470 ( 470-2001-п ).
Згідно з пунктом 4 вищеназваного Порядку ( 470-2001-п )
підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із
джерелом їх походження з України є подання нерезидентом особі, яка
виплачує йому доходи, довідки, яка видасться відповідно
компетентними органами Російської Федерації та Іспанії, і
підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено
міжнародний договір.
В Російській Федерації підтвердження постійного
місцеперебування своїх резидентів на території Російської
Федерації для цілей застосування згаданої Угоди ( 643_599 )
здійснюється централізовано стосовно фізичних осіб - Управлінням
адміністрування податків на доходи фізичних осіб Федеральної
податкової служби Росії, а стосовно організацій - Управлінням
міжнародного співробітництва Федеральної податкової служби Росії.
Сертифікат резидента Іспанії, що видається платнику податку
на бланку місцевого податкового органу, не має встановленої форми,
однак обов'язково повинен містити печатку податкового органу,
прізвище та ім'я податкового службовця, його ранг та підпис.
Відповідно до положень Гаазької конвенції, що скасовує вимогу
легалізації іноземних офіційних документів ( 995_082 ), учасницями
якої є Україна та Іспанія, згаданий сертифікат звільняється від
консульської легалізації як формальної процедури, що вимагає
обов'язкового посвідчення документів компетентних органів Іспанії
в консульській установі України.
Єдиною формальною вимогою, що має місце при застосуванні
Гаазької конвенції ( 995_082 ), - є проставлення апостиля
("Apostille") компетентним органом Іспанії.
Заступник Голови ДПА України С.Лекарь