П О С Т А Н О В А
ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
Про інформацію Кабінету Міністрів України
"Розвиток вугільної галузі України та запровадження
енергозберігаючої моделі економіки - шлях
до набуття енергетичної незалежності"
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2007, N 2, ст.23 )
Заслухавши і обговоривши інформацію Кабінету Міністрів
України з питання "Розвиток вугільної галузі України та
запровадження енергозберігаючої моделі економіки - шлях до набуття
енергетичної незалежності", Верховна Рада України відмічає таке.
Вугільна промисловість України є однією із найважливіших
складових частин її енергетичної безпеки, оскільки вугілля -
єдиний енергоносій, обсяги якого є потенційно достатніми для
практично повного забезпечення потреб національної економіки.
Проте вугільна промисловість України за економічними,
фінансовими, технічними та соціальними показниками перебуває у
глибокій кризі. Це характеризується падінням видобутку вугілля,
фізичним зношенням основних фондів, значним відставанням від
передбачених проектами реконструкції та технічного переоснащення
термінів введення потужностей, катастрофічним станом шахтного
фонду.
На сьогодні 96 відсотків функціонуючих шахт працюють без
реконструкції понад 20 років. Дві третини основного стаціонарного
устаткування відпрацювало нормативний строк експлуатації і
потребує термінової заміни.
У вугледобувній промисловості механізовані комплекси та
прохідницькі комбайни сучасного технічного рівня становлять лише
третину, а сучасні навантажувальні машини і стрічкові конвеєри -
близько 15 відсотків. На шахтах, що розробляють крутоспадні
пласти, майже 60 відсотків загального обсягу вугілля видобувається
з використанням відбійних молотків.
Шахти України - у числі найглибших, найнебезпечніших та
найменш економічних у світі. Як правило, розробляються вугільні
пласти потужністю менше ніж 1 метр, значна частина з них залягає
на глибині понад 700 метрів і має високий вміст метану.
Протягом двох десятиліть (з 1976 по 1996 роки) видобуток
вугілля в Україні зменшився більше ніж у 2,5 раза. Державні та
урядові заходи з реформування та реструктуризації вугільної
галузі, розпочаті у середині 90-х років, не принесли очікуваних
результатів і не привели до стабільного поліпшення роботи шахт та
запланованого зростання вуглевидобутку. Значно погіршилася
ситуація і з вирішенням питань соціального захисту шахтарів.
Сьогодні у зв'язку із суттєвим зростанням цін на природний
газ у світі значно підвищилась увага до розвитку вугільної
промисловості. В Україні для суттєвого нарощування вуглевидобутку
можуть бути задіяні 67 резервних ділянок із запасами 13,1 млрд
тонн та можливою потужністю з видобутку 124,9 млн тонн вугілля на
рік. Але при цьому необхідно усунути наявну невідповідність
надзвичайно важливого значення вугільної промисловості України для
економіки та енергетичної безпеки держави і стану цієї галузі,
який є вкрай важким за економічними, фінансовими, технічними та
соціальними показниками.
Для стабілізації роботи підприємств галузі та нарощування
вуглевидобутку в Україні необхідне комплексне вирішення проблеми
розвитку шахтного фонду на сучасній техніко-технологічній основі
та відтворення шахтобудівельного комплексу з його подальшим
роздержавленням. Вугільна галузь потребує надалі збільшення
обсягів державної підтримки, зокрема, за оцінками Міністерства
вугільної промисловості України, у державному бюджеті на 2007 рік
на це необхідно передбачити 6,9 млрд гривень.
У зв'язку з майбутнім вступом України до Світової організації
торгівлі Уряду України необхідно розробити систему відповідних
запобіжних заходів для забезпечення конкурентоспроможності
вугільної галузі та подальшої державної підтримки вугільної
промисловості на період її становлення і розвитку.
Потребує свого невідкладного розв'язання і кризова ситуація,
що склалася у буровугільному комплексі, де за минулі три роки
обсяг видобутку вугілля зменшився у 2 рази, а виробництво
вугільних брикетів скоротилося у 5 разів. Це призвело до того, що
соціальна напруга в м. Олександрія досягла критичної межі.
Щодо запровадження енергозберігаючої моделі економіки слід
зазначити, що Україна має величезний потенціал підвищення
ефективності використання енергії. За період 1995-2005 років
зниження енергоємності ВВП забезпечувалося в основному за рахунок
впливу наявного в промисловості структурного фактора, а саме:
вартість постійної складової енерговитрат у собівартості продукції
зменшувалася пропорційно до зростання обсягів виробництва,
внаслідок чого динаміка зростання ВВП у цей період перевищувала
динаміку споживання енергоресурсів.
Фактор енергозбереження є одним із визначальних для
енергетичної стратегії України. При цьому слід зазначити, що на
даний час структурний фактор як складова потенціалу
енергозбереження вичерпаний, у зв'язку з чим для збереження
наявних темпів зниження енергоємності ВВП (4-6% щорічно) необхідно
терміново задіяти технологічний фактор потенціалу
енергозбереження. Інакше, у разі невжиття кардинальних заходів,
відставання показників енергоефективності економіки України від
показників розвинутих країн стане хронічним. Це, у свою чергу,
значно ускладнить в коротко- та середньостроковій перспективі
конкурентоспроможність вітчизняного продукту на світовому ринку.
Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
1. Інформацію Кабінету Міністрів України "Розвиток вугільної
галузі України та запровадження енергозберігаючої моделі
економіки - шлях до набуття енергетичної незалежності" взяти до
відома.
2. Рекомендувати Кабінету Міністрів України:
1) удосконалити систему управління вугільною галуззю;
2) враховуючи нові реалії та підходи в реалізації
соціально-економічної політики України, у рамках реалізації
Енергетичної стратегії України на період до 2030 року розробити та
затвердити концепцію розвитку вугільної промисловості України. На
її основі розробити поетапні державні програми розвитку вугільної
галузі з установленням джерел їх фінансування:
поточну програму на 5-річний період (2007-2011 роки);
перспективну програму на період до 2030 року;
3) забезпечити впровадження:
механізмів розрахунків за поставлену вугільну продукцію
відповідно до її калорійності, енерготехнологічної цінності та
екологічної прийнятності;
системи незалежного контролю якості вугілля, що постачається
на теплоелектростанції, в тому числі посилення статусу незалежних
експертних компаній з визначення якості вугільної продукції;
вдосконаленої системи фінансування галузі з боку держави
шляхом ефективної кредитної політики;
4) розробити та затвердити цільові галузеві програми:
промислового видобутку та використання шахтного газу метану;
використання низькосортного і бурого вугілля на теплових
електростанціях за сучасними технологіями та у виробництві
синтетичного палива;
спалювання вугілля із застосуванням новітніх високих
технологій та обладнання;
фінансового оздоровлення та технічного переоснащення
шахтобудівельних організацій;
охорони праці працівників вугільної промисловості України;
поліпшення системи охорони здоров'я шахтарів;
енергозбереження;
розвитку нетрадиційних і відновлюваних джерел енергії
(передбачивши розділ з біопалива);
розвитку видобутку торфу;
диверсифікації джерел постачання нафти та газу;
5) розробити та впровадити державні програми "Допомога сім'ям
загиблих шахтарів" і "Здоров'я шахтаря";
6) внести пропозиції щодо запровадження мораторію на закриття
шахт, що мають значні підготовлені запаси вугілля. Відпрацювати
систему ефективного та швидкого фізичного закриття непрацюючих
шахт і зняття їх з реєстру.
Розглянути доцільність реорганізації підприємств вугільної
галузі шляхом приєднання збиткових підприємств до більш
рентабельних;
7) розробити проект комплексного розвитку видобутку та
використання бурого вугілля для потреб теплоенергетики. Для
підтримки виконання проектів єдиного технологічного циклу
"видобуток бурого вугілля - виробництво електроенергії" розглянути
доцільність створення окремого підприємства;
8) підвищити ефективність використання вугільних ресурсів,
зокрема через:
реалізацію інвестиційних проектів єдиного технологічного
циклу "розвиток видобутку вугілля - використання вугільної
продукції на ТЕС, коксохімзаводах";
укладання довгострокових контрактів між виробниками та
споживачами вугільної продукції в Україні та за кордоном;
формування пільгових кредитних ліній іноземних і вітчизняних
банків та створення спільних підприємств;
9) внести законодавчі пропозиції до Верховної Ради України
щодо:
адаптації законодавства України до законодавства ЄС стосовно
державного регулювання та ринкових механізмів функціонування
вугільної галузі, приватизаційних процесів у вугільному секторі, а
також механізмів ціноутворення на вугільну продукцію виходячи із
світових цін;
гармонізації з нормами ЄС і СОТ системи державної підтримки
та захисту інтересів вугільної промисловості;
особливостей розвитку та приватизації підприємств вугільної
промисловості України;
підвищення престижності шахтарської праці, передбачивши
гарантії та посилення соціального захисту працівників вугільної
промисловості України;
захисту інвестицій орендарів, що працюють на шахтах;
10) з метою підвищення ефективності використання власних
коштів вугледобувних підприємств опрацювати питання щодо
звільнення їх від рентних платежів за користування надрами на ту
частку, яка буде спрямована на оновлення виробництва та збільшення
видобутку вугілля. Передбачити при цьому диференційований підхід
відповідно до гірничо-геологічних умов видобутку;
11) з метою запобігання втраті надзвичайно важливих для
економіки України гірничих підприємств та уникнення значних
екологічних і соціальних проблем опрацювати питання щодо
продовження мораторію на банкрутство таких підприємств, оскільки
зміна власника без процедури приватизації може призвести до
значних збитків держави.
3. Комітету Верховної Ради України з питань
паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної
безпеки разом з Кабінетом Міністрів України прискорити опрацювання
і внесення на розгляд Верховної Ради України законопроектів,
спрямованих на стимулювання енергозбереження, застосування
енергозберігаючих технологій та використання відновлюваних джерел
енергії.
4. Контроль за виконанням цієї Постанови покласти на Комітет
Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу,
ядерної політики та ядерної безпеки.
Голова Верховної Ради України О.МОРОЗ
м. Київ, 17 листопада 2006 року
N 373-V