Нормальна тривалість робочого часу визначена ст. 50 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) — вона не може перевищувати 40 годин на тиждень.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» питання режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку визначаються сторонами в межах їх компетенції у колективному договорі.
Таким чином, тривалість щоденної роботи (зміни), графіки змінності встановлюються на основі чинного законодавства з додержанням установленої тривалості робочого часу власником або уповноваженим ним органом за погодженням з первинною профспілковою організацією.
Графіки з 12-годинними змінами багато в чому влаштовують як працюючих, так і роботодавців, оскільки при їх застосуванні значно більше часу відводиться на відпочинок між змінами. Проте така тривалість роботи призводить до значного напруження організму і, як наслідок, до швидкого розвитку втоми. Тому більш довга зміна може мати негативні наслідки для працездатності і стану здоров'я працюючих. Особливо це стосується тих випадків, коли графік передбачає роботу як в денних, так і в нічних змінах.
Згідно зі ст. 58 КЗпП при змінних роботах працівники чергуються в змінах рівномірно в порядку, встановленому правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Перехід з однієї зміни в іншу переважно має відбуватися через кожний робочий тиждень в години, визначені графіками змінності.
Ст. 59 КЗпП передбачено, що тривалість перерви в роботі між змінами має бути не меншою подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (включаючи і час перерви на обід).
Окрім того, відповідно до ст. 61 КЗпП на безперервно
діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути дотримана встановлена для даної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації запровадження підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин (ст. 50 і 51 КЗпП).
Робота понад норму робочого часу, яка виникає в окремі дні, тижні, при підсумованому обліку, може компенсуватися додатковими днями відпочинку або відповідним скороченням норми робочого часу в інші дні або тижні облікового періоду.
Обліковий період встановлюється у колективному договорі підприємства і може вимірюватися місяцем, кварталом, півріччям або роком.