Механізм притягнення народних депутатів до кримінальної відповідальності

Відповідно до ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України, яка складається з 450 народних депутатів. Чинне законодавство передбачає систему гарантій, покликаних забезпечити ефективність діяльності народного депутата. До їх числа належить і недоторканність народних депутатів.

Сутність депутатського імунітету

Конституційний Суд України, у своєму рішенні від 26.06.2003 р. № 12-рп/2003 визначив, що депутатська недоторканність як елемент статусу народного депутата України є конституційною гарантією безперешкодного та ефективного здійснення ним депутатської діяльності (депутатських повноважень).
Вона не є особистим привілеєм, а має публічно-правовий характер. Її мета — не тільки убезпечити народного депутата України від незаконного втручання в його депутатську діяльність, а й сприяти належному функціонуванню парламенту. Депутатська недоторканність передбачає звільнення народного депутата України від юридичної відповідальності у визначених Конституцією випадках та особливий порядок його притягнення до кримінальної відповідальності, затримання, арешту, а також застосування інших заходів, пов’язаних з обмеженням його особистих прав і свобод.
Згідно з ч. 3 ст. 80 Конституції України народні депутати не можуть бути без згоди Верховної Ради притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані. Причому Конституційний Суд у своєму рішенні від 27.10.1999 р. № 9-рп/99 визначив, що притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред’явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину. Особливості порядку притягнення народного депутата до відповідальності відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону ’’Про статус народного депутата України’’ визначаються Конституцією, цим Законом та законом про регламент Верховної Ради України. Перш за все хочеться наголосити, що в Україні немає закону про Регламент Верховної Ради України, діє тільки Регламент Верховної Ради (далі – Регламент ВР), введений в дію постановою Верховної Ради, а не законом.
Особливий порядок притягнення народних депутатів до кримінальної відповідальності має двоякий характер. Так, з одного боку, він покликаний створити належні умови для роботи депутатів аби унеможливити незаконне, необґрунтоване їх переслідування, і, тим самим, гарантувати депутатам незалежність, а з іншого – особливий порядок притягнення до кримінальної відповідальності не повинен перетворюватися на перешкоду для досягнення цілей кримінального судочинства, обмежувати права та законні інтереси громадян, порушувати конституційний принцип рівності всіх перед законом і судом (Волкотруб С.Г. Імунітет у кримінальному процесі України. – Харків: Консул, 2005. – 39 с.). Так, Конституційний Суд України у п. 2.2.2 Висновку КС від 11.07.2001 р. № 3-в/2001 встановив, що недоторканність певної категорії посадових осіб — це не їх привілей; вона пов’язана з виконанням ними важливих державних функцій, а тому відповідно до Конституції і міжнародно-правових зобов’язань України не може розглядатися як гарантія їх безкарності.
Недоторканність народних депутатів, Президента, суддів передбачає лише спеціальні умови притягнення їх до кримінальної відповідальності.
Особливий порядок притягнення народних депутатів до кримінальної відповідальності в багатьох аспектах суперечить Кримінально-процесуальному кодексу України (далі – КПК). Зокрема, правоохоронні органи не можуть виконати вимоги ст. 2 КПК про швидке та повне розкриття злочинів; ст. 4 КПК про обов’язок порушити кримінальну справу в кожному випадку виявлення ознак злочину; ч.1 ст. 67 КПК, відповідно до якої право на оцінку доказів мають тільки суд, прокурор, слідчий і особа, що провадить дізнання.

Внесення подання про надання згоди та його розгляд

Першим етапом процесуального порядку притягнення народних депутатів до кримінальної відповідальності є внесення подання про надання згоди на це. Воно ініціюється відповідно органами досудового слідства і судовими органами (надалі розглядатиметься особливий порядок притягнення народних депутатів до кримінальної відповідальності, ініційований органами досудового слідства). Таке подання згідно з ч. 3 ст. 213 Регламенту ВР повинно бути вмотивованим і достатнім, містити конкретні факти і докази, що підтверджують факт вчинення зазначеною в поданні особою суспільно небезпечного діяння, визначеного Кримінальним кодексом України. Потім таке подання має бути підтримане і внесене до Верховної Ради Генеральним прокурором України. На мою думку, слід передбачити і необхідність погодження такого подання з прокурором за місцем провадження досудового розслідування, оскільки саме на прокуратуру Конституцією (п. 3 ст. 121) покладається нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство. Після цього прокурор передає дане подання вищестоящому прокуророві і так до Генерального прокурора. Якщо ж подання не відповідає вищевказаним вимогам, то відповідно до ч. 4 ст. 213 Регламенту ВР Голова Верховної Ради повертає його Генеральному прокуророві, про що повідомляє Верховну Раду на найближчому пленарному засіданні ВР. Вважаю, що у разі внесення подання Генеральним прокурором про надання згоди на притягнення народних депутатів до кримінальної відповідальності необхідно передбачити обов’язок Голови Верховної Ради прийняти таке подання.
Після цього Голова Верховної Ради пропонує народному депутату, щодо якого внесено подання про надання згоди на притягнення його до кримінальної відповідальності, подати протягом п’яти днів письмові пояснення комітету, до відання якого належать питання регламенту, і доручає зазначеному комітету надати висновок щодо подання про надання згоди на притягнення депутата до кримінальної відповідальності. Даний комітет згідно з ч. 1 ст. 215 Регламенту ВР визначає достатність, законність і обґрунтованість подання, законність одержання доказів, зазначених у поданні, і встановлює наявність відповідних скарг. Підготовку цього питання комітет здійснює у терміновому порядку, але в строк не більше двадцяти днів. Верховна Рада розглядає на пленарному засіданні внесене подання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата у визначений нею день, але не пізніше семи днів з дня подання відповідного висновку комітетом.
Рішення про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності Верховна Рада приймає відкритим поіменним голосуванням більшістю голосів народних депутатів від її конституційного складу, яке оформляється постановою Верховної Ради. Рішення ВР про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності не переглядаються, крім випадку виявлення обставин, що не були відомі Верховній Раді під час розгляду відповідного подання.

Проблемні питання

Виникає питання, до якого моменту повинна бути отримана згода на притягнення до кримінальної відповідальності. Відповідь на нього дав Конституційний Суд у своєму рішенні від 27.10.1999 р. № 9-рп/99 (справа про депутатську недоторканність), вказавши, що згода Верховної Ради на притягнення до кримінальної відповідальності має бути одержана до пред’явлення йому обвинувачення у вчиненні злочину відповідно до чинного Кримінально-процесуального кодексу України.
Незрозумілим залишається і те, що слід робити з кримінальною справою, яка вже порушена щодо народного депутата, але ще не одержана згода ВР на притягнення народного депутата до кримінальної відповідальності? Адже йдуть строки досудового слідства, воно повинно відповідно до ч. 1 ст. 120 КПК бути закінчено протягом двох місяців. У цей строк включається час з моменту порушення справи до направлення її прокуророві з обвинувальним висновком чи постановою про передачу справи до суду для розгляду питання про застосування примусових заходів медичного характеру або до закриття чи зупинення провадження у справі. З огляду на це, вбачаю за необхідне досудове слідство у такій кримінальній справі зупиняти з моменту виявлення статусу народного депутата України до одержання згоди чи відмові в наданні згоди ВР на притягнення його до кримінальної відповідальності, передбачивши відповідну підставу для зупинення слідства у ст. 206 КПК. Якщо Верховна Рада надасть згоду на притягнення народного депутата до кримінальної відповідальності – то слідчий на підставі ст. 210 КПК виносить мотивовану постанову, якою відновлює досудове слідство.
У випадку, якщо Верховна Рада прийме рішення про відмову в наданні згоди на притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата, порушена кримінальна справа, на мою думку, підлягає закриттю. Крім того, як зазначає О. Муравін, у разі ненадання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності депутат позбавляється можливості бути виправданим, якщо він невинуватий; Верховна Рада не має права вирішувати питання про винуватість чи невинуватість особи, оскільки це є виключною прерогативою суду (Муравин А.Б. Депутатская неприкосновенность и уголовно-процессуальный закон // Юридический вестник. – 1997. – №1. – С.102).
Не відповідає особливий порядок притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата і вимогам статей 2, 4, 67 КПК.
Окремо зупинимося на питанні, з якого моменту на народного депутата поширюється недоторканність, і, відповідно, особливий механізм притягнення його до кримінальної відповідальності. Згідно з п. 1.4 Рішення Конституційного Суду України від 27.10.1999 р. № 9-рп/99 депутатська недоторканність поширюється на народного депутата з моменту визнання його обраним за рішенням відповідної виборчої комісії і до моменту припинення повноважень народного депутата України. Відповідно до ст. 81 Конституції повноваження народних депутатів України припиняються одночасно з припиненням повноважень Верховної Ради. Повноваження народного депутата можуть припинятися і достроково у разі: складення повноважень за його особистою заявою; набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього; визнання його судом недієздатним або безвісно відсутнім; припинення його громадянства або його виїзду на постійне проживання за межі України; якщо протягом двадцяти днів з дня виникнення обставин, які призводять до порушення вимог щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності, ці обставини ним не усунуто; невходження народного депутата України, обраного від політичної партії (виборчого блоку політичних партій), до складу депутатської фракції цієї політичної партії (виборчого блоку політичних партій) або виходу народного депутата України зі складу такої фракції; його смерті. Повноваження народного депутата України припиняються достроково також у разі дострокового припинення відповідно до Конституції повноважень Верховної Ради — у день відкриття першого засідання Верховної Ради України нового скликання.
Отже, особливий порядок притягнення народних депутатів до кримінальної відповідальності спрямований перш за все на забезпечення незалежності народних депутатів. Він не є особистим привілеєм, а має публічно-правовий характер. Мета особливого механізму притягнення народних депутатів до кримінальної відповідальності не тільки убезпечити народного депутата від незаконного втручання в його депутатську діяльність, а й сприяти належному функціонуванню парламенту. Він є конституційною гарантією безперешкодного та ефективного здійснення народним депутатом України своїх повноважень.