Трудовий договір — це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою. Трудовий договір укладається, зазвичай, у письмовій формі, і неодмінно у випадках, коли працівник на-
полягає на укладенні трудового договору у письмовій формі (п.4 ст. 24 Кодексу законів про працю України, далі — КЗпП). Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.
Отже, трудовий договір з вами було укладено.
Згідно зі ст. 15 Закону України «Про відпустки» № 504 від 15.11.1996 р. працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, надаються додаткові оплачувані відпустки. Судячи з вашого листа, вас звільнено незаконно, тому що згідно зі ст. 40 КЗпП звільнення працівника з ініціативи власника може бути проведено лише у випадках:
виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи;
систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення;
прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;
появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння;
вчинення за місцем роботи розкрадання майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили.
Крім того, що вас незаконно звільнили з роботи, вам ще і не виплатили заробітну плату. Щоб захистити свої права, ви можете звернутись з позовом до суду про поновлення вас на роботі і про утримання належної вам зарплати. Водночас керівники підприємств, установ і організацій усіх форм власності і підприємці, що використовують найману силу, можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності за ст. 41 Кодексу про адміністративні правопорушення. За порушення вимог законодавства про працю, зокрема термінів виплати зарплати чи виплати її не в повному обсязі, передбачено штраф від 15 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Ст. 175 Кримінального кодексу України передбачає кримінальну відповідальність посадової особи підприємства, установи, організації незалежно від форм власності за безпідставну, навмисну затримку не тільки зарплат, а й усіх інших установлених законом виплат більш ніж на місяць. У такому разі керівнику підприємства загрожує штраф від 100 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю на термін до 5 років, або виправні роботи до 2 років, або позбавлення волі до 2 років з позбавленням права займати певні посади чи займатися певною діяльністю на термін до 3 років.
Якщо з'ясується, що зарплату затримали через те, що гроші, призначені для її виплати, пішли на інші цілі, порушника карають штрафом від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян чи обмеженням волі на термін до 5 років.
Ст. 116 КЗпП передбачено: при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення, а якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після висунення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
У разі невиплати з вини власника належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені вище, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Тому ви маєте право на виплату вашої заробітної плати, не одержаної при звільненні, і на виплату вашого середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а також на відшкодування моральної шкоди.
Згідно зі ст. 237 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Оскільки звільнення було проведене з порушенням ст. 40 КЗпП, і це призвело до втрати можливості налагодження нормальних життєвих зв'язків та необхідності звернення до суду про поновлення прав, що завдало моральних страждань, ви можете також звернутися з позовом до суду про відшкодування моральної шкоди.