Керівництво наполягає на укладенні зі мною контракту при прийомі на роботу, а не трудового договору на невизначений термін. Наскільки правомірні вимоги керівництва?
Згідно з ч. З ст. 21 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки та відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору (в тому числі дострокового) можуть встановлюватися угодою сторін.
Сфера застосування контракту визначається законами України. А отже, контракт можна укласти тільки у тому випадку, якщо дозвіл на його укладення з відповідною категорією працівників прямо передбачений відповідним законом. А тому, якщо чинними законами не передбачена можливість укладення контракту, роботодавець і працівник не вправі укласти контракт, хоч би він і укладався при повному погодженні сторін і відсутності будь-якого тиску з боку роботодавця.
Чинними законодавчими актами України передбачено достатньо широке коло осіб, щодо яких можливе застосування контрактної форми трудового договору. На сьогодні до законодавчих актів, які дозволяють застосування контрактної форми трудового договору при прийнятті на роботу працівників, зокрема належать Господарський кодекс (ст. 46); закони "Про Цивільну оборону України" (статті 9, 10); "Про фізичну культуру і спорт" (статті 232, 233); "Про угоди про розподіл продукції'" (ст. 35); "Про товарну біржу" (ст. 12); “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (ст. 42); "Про споживчу кооперацію" (п. 2 ст. 14); "Про Службу безпеки України" (статті 19, 20); "Про сільськогосподарську кооперацію" (статті 15, 17, 35); "Про професійно-технічну освіту" (ст. 24); "Про пожежну безпеку" (ст. 19); "Про освіту" (статті 20, 54); "Про нотаріат" (ст. 13); "Про наукову і науково-технічну діяльність" (ст. 24); "Про місцеві державні адміністрації" (ст. 36); "Про міліцію" (ст. 17); "Про концесії" (частини 1, 2 ст. 18); "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (ст. 19); "Про залізничний транспорт" (ст. 15); "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон" (статті 11, 17); "Про адвокатуру" (ст. 8) тощо.
Однак ці акти лише визначають категорії працівників, але не роз'яснюють механізм застосування контрактної форми. Порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників на підприємства, в установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та галузевої приналежності, а також до фізичних осіб-підприємців визначено Положенням про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1994 р. № 170 (разом із цим, його дія не поширюється на керівників підприємств державної форми власності, порядок укладення контракту з якими регулюється Положенням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1993 р. № 203), а типова форма контракту з працівником затверджена наказом Мінпраці від 15.04.1994 р. № 23.
Відповідно до ст. 24 КЗпП контракт укладається у письмовій формі і підписується роботодавцем та працівником, якого приймають (наймають) на роботу за контрактом. Контракт є підставою для видання наказу (розпорядження) про прийняття (найм) працівника на роботу з дня, встановленого у контракті за угодою сторін.
Сторонами в контракті можуть передбачатися невигідні для працівника умови: зокрема, це, як правило, тимчасовий характер трудових відносин, підвищена відповідальність працівника, додаткові підстави розірвання договору тощо. Але умови контракту, які погіршують становище працівника порівняно з чинним законодавством, угодами і колективним договором, вважаються недійсними (ст. 9 КЗпП). Порушення цих вимог може бути підставою для визнання умов праці за контрактом недійсними.
Крім того, у постанові Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 р. № 9 передбачено, що власник або уповноважений ним орган може вимагати від працівника, який працює за трудовим договором, укладення контракту тільки в тому разі, коли він належить до категорії працівників, які згідно з законодавством працюють за контрактом. Порушення цих вимог може бути підставою для визнання відповідно до ст. 9 КЗпП недійсними умов праці за контрактом, які погіршують становище порівняно із законодавством України.
Отже, якщо Ви не належите до категорії працівників, які відповідно до законів працюють за контрактом, то вимога керівництва укласти з Вами контракт є безпідставною.