Втративши роботу, я спробувала знайти іншу. Однак доволі часто трапляються оголошення приватних фірм, де однією з умов працевлаштування є вік до 30 років. Чи правомірна ця вимога?
Звернімося до законодавства України, яке встановлює вікові обмеження для працевлаштування. Згідно з ч. З ст. 22 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) вимоги щодо віку працівника можуть встановлюватись законодавством України.
Наприклад, ст. 23 Закону "Про державну службу" встановлює граничний вік перебування на державній службі, який становить 60 років для чоловіків і 55 років для жінок. Такі ж вимоги містяться у ст. 18 Закону "Про службу в органах місцевого самоврядування". Але вказані норми регулюють службу в органах державної влади і місцевого самоврядування і на комерційні структури не поширюються.
На сьогодні у законодавстві України дозволу або обов'язку встановлювати вікові обмеження в 30 років при прийнятті на роботу будь-яким суб'єктом господарювання і форми власності не передбачено, отже, маємо обмеження конституційних прав на працю певної вікової категорії громадян.
Відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається.
Частина 1 ст. 22 КЗпП прямо забороняє роботодавцеві будь-якої форми власності необґрунтовано відмовляти працівникові у прийнятті на роботу.
Отже, можна зробити висновок, що обмеження віку при прийнятті на роботу може встановлюватися лише у випадку, якщо законодавством це обмеження прямо передбачено для відповідної категорії працівників.
На жаль, відсоток громадян, які повною мірою користуються механізмами захисту своїх трудових прав, дуже низький. Тому громадянину, якому відмовили у працевлаштуванні саме з причини його віку, слід:
по-перше, звернутися до керівництва підприємства з письмовою заявою про прийняття на роботу, до якої додати копії документів про освіту, стаж роботи. При відмові керівництва в укладенні трудового договору бажано зафіксувати цей факт на папері, за допомогою свідків тощо;
по-друге, при необґрунтованій відмові у прийнятті на роботу у працівника виникає право на пред'явлення позовної заяви до суду на підставі ч. 1 ст. 22 та ч. 2 ст. 232 КЗпП.
Сторінку підготувала Катерина ФОМІНА
Юридичний вісник України №7 ( 17 - 23 лютого 2007 року)