Міністерство фінансів 

Відповідно до листа Мінфіну в Міністерстві юстиції розглянуто питання щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість при імпорті товарів та повідомляється.

Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) (далі - Закон) визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Статтею 5 Закону (168/97-ВР) встановлено перелік операцій, що звільнені від оподаткування, а також випадки, на які звільнення від оподаткування, встановлені цим Законом, не поширюються.

Так, відповідно до пункту 5.5 статті 5 Закону (168/97-ВР) звільнення від оподаткування, встановлені цим Законом, не поширюються на операції з:

- поставки товарів у митному режимі імпорту або реімпорту (крім випадків, зазначених у підпунктах 5.1.7 і 5.1.24 пункту 5.1 та пункті 5.3 цієї статті);

- поставки підакцизних товарів (крім легкових автомобілів для інвалідів згідно з підпунктом 5.1.4 пункту 5.1 та товарів згідно з пунктом 5.3 цієї статті).

Водночас, на сьогоднішній день залишаються чинними пункти 5.4, 5.13, 5.14 статті 5 та пункти 11.23, 11.37, 11.44 статті 11 Закону (168/97-ВР) , норми яких встановлюють звільнення від оподаткування операцій з імпорту відповідних товарів.

Таким чином, між нормами Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) існує неузгодженість (колізія) у частині звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з поставки товарів в митному режимі імпорту/реімпорту.

Вирішення такої колізії, на нашу думку, можливе шляхом внесення відповідних змін до Закону "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

До вирішення порушено питання на законодавчому рівні, на нашу думку, слід керуватися нормою підпункту 4.4.1. пункту 4.4. статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , згідно з якою у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.