Державна податкова адміністрація України розглянула лист, який надійшов з Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності, і в межах своєї компетенції повідомляє.

З 1 січня 2004 року набрав чинність Закон України N 889 (889-15) "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон), прийнятий Верховною Радою України 22 травня 2003 року, у зв'язку з чим Декрет Кабінету Міністрів України від 26.12.92 N 13-92 (13-92) "Про прибутковий податок з громадян" (далі - Декрет), яким передбачалось проведення податковими органами перерахунків прибуткового податку за сукупним річним оподатковуваним доходом громадян, на підставі поданої ними декларації, втратив чинність.

На відміну від Декрету (13-92) , Законом (889-15) (стаття 9) установлено, що доходи, одержані фізичними особами від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю оподатковуються при їх виплаті за їх рахунок за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону у розмірі 15 відсотків (до 01.01.07 - 13 відсотків).

Зазначені доходи кінцево оподатковуються при їх виплаті за їх рахунок і Закон (889-15) не передбачає проведення перерахунків податку по таких доходах.

Податковим агентом платника податку - орендодавця при нарахуванні доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар (пп. 9.1.1 п. 9.1 ст. 9 Закону (889-15) .

Отже, у разі виплати орендарем - юридичною особою доходу - орендної плати фізичній особі від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю, орендар як податковий агент зобов'язаний нарахувати, утримати, перерахувати податок до бюджету і повідомити податковий орган про виплачені суми доходу і утриманий податок за ф. N 1ДФ (z0960-03) .

Що стосується пільг з оподаткування, то Законом (889-15) передбачено їх надання у вигляді податкової соціальної пільги. Згідно із статтею 6 Закону податкова соціальна пільга застосовується лише до нарахованого на користь платника податку місячного доходу у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати). Визначення поняття "заробітна плата" наведено у пунктах 1.1 та 1.3 "д" статті 1 Закону.

Згідно з положеннями цих підпунктів, "заробітна плата" - це доходи нараховані (виплачені, надані) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця, незалежно від того, чи є такий працедавець резидентом або нерезидентом. Крім того, для цілей цього Закону (889-15) під терміном "заробітна плата" розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом. До доходів, відмінних від заробітної плати, застосування податкової соціальної пільги Законом не передбачено.

Водночас повідомляємо, що згідно з Законом (889-15) (п. 22.2 ст. 22) у разі, якщо норми інших законів чи законодавчим актів, що містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають норми цього Закону, а згідно з п. 22.11 цієї статті інші не податкові Закони, в т.ч. і Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) повинні бути приведені у відповідність до Закону у частині оподаткування і звільнення від сплати податку.

Дану норму Закону (889-15) підтверджено листом Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 18 вересня 2006 року N 06-10/12-425.

Водночас повідомляємо, що ДПА України поділяє думку щодо необхідності більшої підтримки з боку державі категорії осіб, на яких розповсюджується дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціальною захисту" (3551-12) , зокрема, шляхом повного забезпечення законодавче встановлених соціальних гарантій для таких громадян. Разом з цим, виходячи з конституційного принцип рівності всіх перед законами, в тому числі податковими, вважаємо, що вирішення цього значущого соціального питання має здійснюватися не за рахунок надання преференцій в оподаткуванні, а шляхом розширення державної фінансової підтримки даної категорії громадян та заміни податкових пільг адресними грошовими компенсаціями.