Ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» (далі — Закон) визначає, що в колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема:
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Ці статті визначають основні напрями договірного регулювання соціально-економічних і трудових відносин, але не обмежують їх. За потреби і наявності можливостей сторони можуть розширити коло питань, що виносяться на переговори.
У колективному договорі можуть установлюватися додаткові або вищі, порівняно з чинним законодавством, генеральною, галузевою, регіональною угодами, соціальні пільги, компенсації за рахунок коштів підприємства.
Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов'язковими і для власника або уповноваженого ним органу, і для працівників підприємства.
При цьому відповідно до ст. 14 Закону зміни і доповнення до колективного договору вносяться лише за взаємної згоди сторін упродовж терміну його чинності в порядку, визначеному колективним договором.
Унесення змін і доповнень є обов'язковим, якщо їх обумовлено зміною чинного законодавства, колективних угод вищого рівня, якщо чинність їхніх норм поширюється на суб'єктів сторін колективного договору. Це відповідає нормі ст. 5 Закону, за якою умови колективного договору, які погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними і їх заборонено включати до договорів.
Жодна зі сторін упродовж чинності колективного договору не може односторонньо ухвалити рішення про зміну норм і положень, обов'язків за колективним договором або призупинити їхнє виконання.
Матеріали підготував ВАСИЛЬ МОРОЗ, юрист
Інформаційно-довідкова
газета ЮРИСТ КОНСУЛЬТУЄ 14 /2007