Щодо сплати окремих податків та зборів при продажу фізичною особою об'єктів рухомого майна

Державна податкова адміністрація України розглянула Вашого листа <...> щодо сплати окремих податків та зборів при продажу фізичною особою об'єктів рухомого майна і повідомляє.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регулюється прийнятим Верховною Радою України 22 травня 2003 року Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" N 889-IV (889-15) (далі - Закон).

Згідно із підпунктом "ж" пункту 1.3 статті 1 Закону (889-15) доходом з джерелом його походження в Україні, тобто об'єктом оподаткування є, зокрема, дохід від продажу рухомого майна, якщо факт зміни власника (продажу рухомого майна) підлягає державній реєстрації та/або нотаріальному посвідченню.

Пунктом 12.2 статті 12 Закону (889-15) встановлено, що як виняток, при продажу одного з об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера або моторного (парусного) човна не частіше одного разу протягом звітного податкового року доходи продавця від зазначених операцій оподатковуються за ставкою в розмірі 1 відсотка від вартості такого об'єкта рухомого майна за умови сплати (перерахування) ним суми державного мита до бюджету або суми плати нотаріусу за нотаріальне посвідчення відповідного договору до такого посвідчення.

Дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш ніж одного із зазначених об'єктів, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 7.1 статті 7 цього Закону (889-15) .

Згідно із пунктом 12.3 статті 12 Закону (889-15) , якщо об'єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента (в тому числі комісіонера), така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу.

Пунктом 1.15 статті 1 Закону (889-15) визначено, що податковий агент - це юридична чи фізична особа (резидент чи нерезидент), які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Виходячи з наведеного, при укладенні угод купівлі-продажу рухомого майна, яке належить продавцю - фізичній особі (в тому числі і автотранспорту), за посередництвом юридичних осіб - комісіонерів, податковим агентом такого платника - фізичної особи стосовно оподаткування доходів, одержаних ним від такого продажу, є такі комісіонери.

Свої функції податкових агентів зазначені юридичні особи повинні здійснювати відповідно до статей 8, 12 та 16 Закону (889-15) , тобто нараховувати оподатковуваний дохід, утримувати з нього податок за ставкою, встановленою у пункті 7.1 статті 7 Закону (15% з 01.01.2007 р.), та перерахувати його до бюджету за місцем свого знаходження у порядку і у строки, визначені відповідними положеннями зазначених статей. Про одержані фізичними особами доходи та сплачені з них суми податку такі податкові агенти зобов'язані повідомити податкові органи за формою N 1-ДФ згідно із вимогами наказу ДПА України від 29.09.2003 N 451 (z0960-03) "Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. N 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.10.2003 за N 960/8281.

Що стосується державного мита, то його справляння в Україні регулюється Декретом Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року N 7-93 (7-93) "Про державне мито" з відповідними змінами і доповненнями (далі - Декрет). Порядок його обчислення та сплати - Інструкцією про порядок обчислення та сплати державного мита, яка затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України Міністерства фінансів України від 22 квітня 1993 року N 15 (z0050-93) і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 19 травня 1993 року за N 50, із змінами і доповненнями.

Статтею 1 зазначеного Декрету (7-93) встановлено, що платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.

Перелік найменувань документів і дій, за які сплачується державне мито, наведено у статті 2, а розмір ставок державного мита - у статті 3 Декрету (7-93) .

Зокрема, державне мито за нотаріальне посвідчення договорів відчуження транспортних засобів, інших самохідних машин і механізмів дітям, одному з подружжя, батькам справляється у розмірі 1 відсотка суми договору, яка для обчислення державного мита повинна бути не нижче дійсної вартості транспортного засобу, іншої самохідної машини, механізму. За нотаріальне посвідчення договорів відчуження транспортних засобів, інших самохідних машин і механізмів іншим особам державне мито справляється у розмірі 5 відсотків суми договору, яка для обчислення державного мита повинна бути не нижче дійсної вартості транспортного засобу, іншої самохідної машини, механізму (підпункт "г" пункту 3 статті 3 Декрету (7-93) ).

Відповідно до статті 6 Декрету (7-93) державне мито за вищезазначені дії сплачується за місцем розгляду та оформлення документів і зараховується до бюджету місцевого самоврядування.