Які особливості регулювання праці тимчасових працівників?
У ст. 7Додексу законів про працю України (далі — КЗпП) встановлено, що особливості регулювання праці, зокрема тимчасових працівників, та додаткові (крім передбачених у статтях 37 і 41 КЗпП) підстави припинення трудового договору деяких категорій працівників за певних умов встановлюються законодавством.
Указом Президії Верховної Ради СРСР "Про умови праці тимчасових працівників і службовців" від 24.09.1974 р. № 311-09 (оскільки немає конкретної правової підстави для визнання його таким, що. втратив чинність, цей нормативно-правовий акт є чинним на сьогодні в частині, що не суперечить законодавству України про працю) встановлено, що тимчасові трудові договори можуть укладатися на строк, що не перевищує двох місяців, а якщо прийняття на роботу проводиться для заміщення відсутнього працівника, такий договір може укладатися на термін до 4-х місяців. Крім того, особи, що приймаються на роботу тимчасово, повинні бути попереджені про це при укладенні трудового договору. У наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу вказується, що даний робітник приймається на тимчасову роботу і на який строк.
Згідно зі ст. 4 зазначеного Указу при прийнятті на роботу тимчасовими робітниками і службовцями-випробування з метою перевірки відповідності робітника або службовця роботі, яка йому доручається, не встановлюється. Тож звільнення за цією підставою зазначених працівників вважається незаконним.
Відповідно до ч. 9 ст. 6 Закону України "Про відпустки" тимчасовим працівникам відпустка надається пропорційно до відпрацьованого ними часу. Як передбачено у п. 9 Указу, тимчасових робітників і службовців, які уклали трудовий договір на строк не більше шести днів, може бути в межах цього строку залучено до роботи у вихідні дні без дозволу профспілкового комітету підприємства, установи, організації, а також до роботи в святкові дні. За роботу в ці дні інші дні відпочинку не надаються, а оплата праці провадиться в одинарному розмірі.
У випадку, якщо працівник продовжує працювати і після закінчення терміну тимчасової роботи, тимчасовий трудовий договір автоматично трансформується у трудовий договір на невизначений термін.
Тимчасові працівники мають право розірвати трудовий договір, попередивши про це власника за З дні. Крім цього, відповідно до п. 6 Указу трудовий договір з тимчасовими робітниками і службовцями може бути розірвано з ініціативи роботодавця на підставах, передбачених у статтях 37 і 41 КЗпП, а також у випадках:
а) припинення роботи на підприємстві, в установі, організації на строк більше одного тижня з причин виробничого характеру, а також скорочення роботи в них;
б) нез'явлення на роботу протягом більше двох тижнів підряд внаслідок тимчасової непрацездатності.
в) невиконання робітником або службовцем без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором чи правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Сторінку підготувала Катерина ФОМІНА
Юридичний вісник України № 45 (10-16 листопада 2007 року)