Юридический Харьков плюс - Текст документу N f4406ac1e4d1538857ef87e642f216d7-1

1. Схвалити Концепцію Загальнодержавної національно-культурної програми дослідження Голодомору 1932-1933 років в Україні та увічнення пам'яті його жертв на період до 2012 року, що додається.

Визначити Український інститут національної пам'яті замовником зазначеної Програми.

2. Українському інститутові національної пам'яті разом із заінтересованими центральними органами виконавчої влади розробити і подати у тримісячний строк Кабінетові Міністрів України проект Загальнодержавної національно-культурної програми дослідження Голодомору 1932-1933 років в Україні та увічнення пам'яті його жертв на період до 2012 року.

КОНЦЕПЦІЯ

Загальнодержавної національно-культурної програми дослідження Голодомору 1932-1933 років в Україні та увічнення пам'яті його жертв на період до 2012 року

Проблема дослідження Голодомору 1932-1933 років в Україні

Відновлення та збереження національної пам'яті є обов'язком держави, важливим фактором консолідації та розвитку українського суспільства, його історичної свідомості та культури, утвердження власної ідентичності, а також основою формування демократичного суспільства та правової держави.

Політика тоталітарного режиму колишнього СРСР, яка була спрямована на організацію Голодомору та знищення Українського народу, послідовно проводилася протягом 1931-1934 років. Особливо великих масштабів реалізація такої політики набула восени 1932 - навесні 1933 року, внаслідок чого були знищені мільйони людей, зруйновано соціальні основи Українського народу, його вікові традиції, духовна, культурна та етнічна самобутність. За даними переписів колишнього СРСР, втрати українців протягом 1926-1936 років унаслідок терору та репресій, зниження рівня народжуваності і підвищення смертності, викликані низьким рівнем життя, становили понад 10 млн. чоловік, більшість з них, за оцінками різних дослідників, померла під час Голодомору 1932-1933 років в Україні (далі - Голодомор).

Відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду і покарання за нього (995_155) наведені факти мають чіткі ознаки геноциду.

Факт штучного і цілеспрямованого Голодомору офіційно заперечувався владою колишнього СРСР протягом багатьох десятиліть. Лише за кордоном проводилися наукові дослідження, публікувалися наукові праці та художні твори. Тільки після проголошення Незалежності України тема Голодомору стала повністю відкритою для українських учених. Проте на сьогодні залишається нерозв'язаним ряд проблем, зокрема розширення доказової бази Голодомору як геноциду, увічнення пам'яті його жертв, визнання геноциду на міжнародному рівні. На сьогодні видано близько 11,5 тис. праць, присвячених Голодомору.

Згідно із Законом України "Про Голодомор 1932-1933 років в Україні" (376-16) Голодомор визнано геноцидом Українського народу, цілеспрямованим актом масового знищення людей, визначено нові підходи до розв'язання проблем, які потребують правового врегулювання та практичного застосування в суспільному житті держави.

Оскільки статтею 11 Конституції України (254к/96-ВР) передбачено, що держава сприяє розвитку історичної свідомості української нації, визнання необхідності відновлення історичної справедливості, вшанування пам'яті мільйонів співвітчизників, які стали жертвами Голодомору, утвердження в суспільстві нетерпимості до будь-яких проявів насильства повинні стати одним з пріоритетів державної політики.

Реалізація положень Конституції України (254к/96-ВР) та зазначеного Закону (376-16) повинна бути спрямована на заповнення правових, наукових, освітніх та інформаційних прогалин у питанні Голодомору.

Аналіз причин виникнення необхідності дослідження Голодомору та увічнення пам'яті його жертв, обґрунтування необхідності розв'язання зазначеної проблеми програмним методом

У зв'язку із замовчуванням протягом тривалого періоду факту Голодомору громадяни України та світова громадськість не мають повної об'єктивної інформації про трагедію, пов'язану з Голодомором, масштаб скоєного злочину, його причини і наслідки. Однією з причин Голодомору було втілення в життя ідеї колективізації та розкуркулення, що призвело до знищення вікових традицій українського села, зруйнування господарського устрою.

З прийняттям Закону України "Про Голодомор 1932-1933 років в Україні" (376-16) створено нові можливості для проведення необхідних широкомасштабних історичних, архівних, правових, демографічних досліджень.

З огляду на загальнодержавний характер проблеми окремі дослідники і навіть наукові колективи не мають змоги розв'язати її без державної підтримки та координування діяльності центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Відповідно до статті 4 Закону України "Про Голодомор 1932-1933 років в Україні" (376-16) розв'язання зазначеної проблеми потребує розроблення та виконання Загальнодержавної національно-культурної програми дослідження Голодомору 1932-1933 років в Україні та увічнення пам'яті його жертв на період до 2012 року (далі - Програма).

Мета Програми

Метою Програми є здійснення адміністративно-правових, науково-методичних, культурно-просвітницьких та фінансово-економічних заходів, що дасть змогу створити умови для забезпечення всебічного наукового дослідження Голодомору з метою встановлення істини, поширення об'єктивної інформації про ці трагічні події, увічнення пам'яті їх жертв, консолідації зусиль у цьому напрямі різних дослідників, установ і громадських організацій та реалізації державної політики у сфері відновлення і збереження національної пам'яті Українського народу, пов'язаної із цією трагедією.

Визначення оптимального варіанта розв'язання проблеми на основі порівняльного аналізу можливих варіантів

На даний час існують різні варіанти розв'язання проблеми.

Одним з варіантів є проведення вибіркових досліджень з питань Голодомору окремими істориками, науковцями, публіцистами та науковими колективами, вивчення окремих архівних документів, збирання свідчень очевидців з метою створення доказової бази Голодомору як факту геноциду Українського народу.

Іншим варіантом є відображення подій Голодомору в художніх та публіцистичних творах, поширення інформації про нього окремими дослідниками, громадськими організаціями та засобами масової інформації.

У певний спосіб ці варіанти реалізуються як в Україні, так і за її межами, але незважаючи на їх цінність і доцільність, не мають чіткого, системного характеру.

З прийняттям Закону України "Про Голодомор 1932-1933 років в Україні" (376-16) відкривається новий етап у вирішенні багатогранного комплексу питань, пов'язаних з Голодомором та його наслідками.

Найоптимальнішим варіантом розв'язання проблеми стане діяльність, що провадитиметься в рамках Програми. Її виконання дасть змогу охопити і об'єднати правові, фінансові, матеріально-технічні, меморіально-архівні, історичні та науково-методичні аспекти проблеми, пов'язаної з подоланням наслідків замовчування історичної правди про Голодомор. До виконання Програми залучатимуться всі заінтересовані центральні та місцеві органи виконавчої влади, що сприятиме проведенню фундаментальних наукових досліджень, максимально ефективному використанню архівних джерел і результатів опитувань очевидців трагедії, поширенню об'єктивної інформації як в Україні, так і за її межами, здійсненню заходів з увічнення пам'яті жертв Голодомору.

До розроблення проекту Програми Український інститут національної пам'яті як її замовник залучить в установленому законодавством порядку всі заінтересовані органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, наукові та архівні установи, навчальні заклади та організації.

Шляхи і способи розв'язання проблеми, строк виконання Програми

Основними шляхами і способами розв'язання проблеми є:

проведення наукових досліджень, пов'язаних з Голодомором, зокрема у сфері політики, економіки, історії, права, етнології, медицини, публікація наукових монографій, збірників документів та підручників на цю тему (підготовка ілюстрованого збірника документів у друкованому та електронному вигляді, створення спеціальної навчальної хрестоматії тощо);

розроблення методики проведення польових експедицій та інших форм опитування очевидців Голодомору, складення зведеного реєстру документальних свідчень, створення баз даних та впорядкування спогадів;

виявлення, опрацювання і дослідження доказової бази Голодомору, складення зведених реєстрів та баз даних за документами центральних, галузевих, місцевих державних архівів та архівів об'єднань громадян, активізація роботи з розсекречення архівних документів про події тих часів і створення умов для введення у науковий обіг нових документальних свідчень;

опрацювання в установленому законодавством порядку документів архівних фондів інших держав, насамперед Російської Федерації, Республіки Польща, Румунії, Республіки Чехія, Федеративної Республіки Німеччина, Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, Французької Республіки, Італійської Республіки, з метою виявлення документальних свідчень про Голодомор;

проведення конференцій, симпозіумів, засідань за круглим столом з питань Голодомору;

провадження діяльності, пов'язаної з широким інформуванням громадськості (підготовка популярного документального нарису іноземними мовами у друкованому та електронному вигляді для поширення через дипломатичні представництва України), з метою міжнародного визнання Голодомору геноцидом та однією з найбільших трагедій в історії людства;

юридичне опрацювання фактів Голодомору, а також правових наслідків прийняття Закону України "Про Голодомор 1932-1933 років в Україні" (376-16) , в тому числі виконання статті 2 і пункту 2 статті 5 зазначеного Закону (376-16) , та вивчення питання щодо встановлення відповідальності за публічне заперечення Голодомору як геноциду;

поширення об'єктивної інформації про Голодомор серед громадян України та світової громадськості;

організація роботи з пошуку, ведення обліку та впорядкування місць масових поховань жертв Голодомору;

складення реєстру постраждалих та померлих внаслідок Голодомору;

спорудження у населених пунктах меморіалів пам'яті та встановлення пам'ятних знаків жертвам Голодомору, в тому числі створення в м. Києві Меморіалу пам'яті жертв голодоморів з музеєм Голодомору, а також організація постійно діючої тематичної виставки;

складення карти-атласу адміністративно-територіальних одиниць України, що постраждали внаслідок Голодомору, та створення відповідної географічно-інформаційної системи;

проведення заходів та акцій з вшанування пам'яті жертв Голодомору, а також підготовка пересувних музейних експозицій;

розроблення навчальних курсів і методик з вивчення Голодомору, його причин і наслідків.

Строк виконання Програми - п'ять років.

Очікувані результати

Виконання Програми сприятиме консолідації Українського народу, ефективному і демократичному розвитку держави, реалізації державної політики у сфері відновлення та збереження національної пам'яті, проведенню повномасштабного наукового дослідження Голодомору, усвідомленню суспільством всієї глибини національної трагедії, створенню системи інформаційних ресурсів, пов'язаних з цією проблемою, вирішенню відповідних правових питань, а також створенню і впровадженню ефективної системи поширення об'єктивної інформації про Голодомор в Україні та за її межами, увічненню пам'яті жертв Голодомору.

Фінансове забезпечення

Фінансування витрат на виконання Програми здійснюватиметься за рахунок коштів державного бюджету, а також благодійних внесків фізичних та юридичних осіб.