Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 1533 від 02.03.2000 p., який набув чинності з 01.01.2001 p., встановлено, що зараховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу з безробіття залежно від страхового стажу.
Розмір допомоги з безробіття таким особам визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), залежно від страхового стажу.
Загальна тривалість виплати допомоги з безробіття не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років.
Водночас ч.3 ст. 23 цього Закону визначено, що тривалість виплати допомоги з безробіття особам, які звільнилися з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин, скорочується на 90 календарних днів, тобто виплата починається з 91-го календарного дня після її призначення.
Матеріали підготував ВАСИЛЬ МОРОЗ, юрист
Інформаційно-довідкова газета ЮРИСТ КОНСУЛЬТУЄ 10/2008