Допомогу з тимчасової непрацездатності надають застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, котре повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в особи одного з таких страхових випадків:
— тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві;
— потреби догляду за хворою дитиною;
— потреби догляду за хворим членом сім'ї;
— догляду за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 16 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною;
— карантину, накладеного органами санітарнй-епідеміо-логічної служби;
— тимчасового переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу, нижчеоплачувану роботу;
— протезування з поміщенням у стаціонар протезно-ортопедичного підприємства;
— санаторно-курортного лікування.
Допомогу з тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, виплачує застрахованим особам Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення МСЕК інвалідності незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, установлених законодавством.
Застрахованим особам, які працюють на сезонних і тимчасових роботах, допомогу з тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, надають не більш як за 75 календарних днів протягом календарного року.
У разі настання тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, під час перебування в щорічній (основній чи додатковій) відпустці допомогу надають у порядку і розмірах, установлених Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» № 2240-11! від 18.01.2001 р. (далі - Закон).
Допомогу з тимчасової непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років виплачують застрахованій особі з першого дня за рахунок фонду соціального страхування за період, протягом якого дитина за висновком лікаря потребує догляду, але не більш як за 14 календарних днів.
Допомогу з тимчасової непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років, якщо вона потребує стаціонарного лікування, виплачують застрахованій особі з першого дня за весь час її перебування в стаціонарі разом з хворою дитиною.
Допомогу з тимчасової непрацездатності по догляду за хворим членом сім'ї (крім догляду за хворою дитиною віком до 14 років) надають застрахованій особі за рахунок фонду з першого дня, але не більш як за три календарні дні, а у виняткових випадках з урахуванням тяжкості хвороби члена сім'ї і побутових обставин — не більш як за 7 календарних днів.
Допомогу з тимчасової непрацездатності в разі захворювання матері або іншої особи, яка фактично доглядає за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 16 років, надають застрахованій особі, яка доглядає за дитиною, з першого дня за весь період захворювання в порядку та розмірах, установлених Законом за рахунок фонду.
Допомогу з тимчасової непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років, по догляду за хворим членом сім'ї та в разі захворювання матері або іншої особи, яка фактично доглядає за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 16 років, не надають, якщо застрахована особа перебувала в цей час у щорічній (основній чи додатковій) відпустці, додатковій відпустці у зв'язку з навчанням або творчій відпустці.
Допомогу з тимчасової непрацездатності в разі санаторно-курортного лікування надають застрахованій особі, якщо тривалість щорічної (основної та додаткової) відпустки недостатня для лікування та проїзду до санаторно-курортного закладу й назад.
Застрахованій особі, яка направляється на лікування в реабілітаційне відділення санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм безпосередньо із стаціонару лікувального закладу, допомога з тимчасової непрацездатності надається за весь час перебування в санаторно-курортному закладі (з урахуванням часу на проїзд до санаторно-курортного закладу і у зворотному напрямку) у порядку і розмірах, установлених Законом.
Допомога з тимчасової непрацездатності застрахованій особі, яка виховує дитину-інваліда віком до 16 років, надається за весь період санаторно-курортного лікування ди-тини-інваліда (з урахуванням часу на проїзд до санаторно-курортного закладу і назад) за наявності медичного висновку про потребу стороннього догляду за нею.
У разі настання тимчасової непрацездатності застрахованої особи в період вирішення спору про незаконність її звільнення з роботи допомога з тимчасової непрацездатності надається за умови поновлення застрахованої особи на роботі з дня винесення такого рішення відповідним органом.
Ст. 36 Закону передбачено підстави для відмови в наданні допомоги з тимчасової непрацездатності:
— одержання застрахованою особою травм або її захворювання під час вчинення нею злочину;
— навмисне заподіяння шкоди своєму здоров'ю з метою ухилення від роботи чи інших обов'язків або симуляція хвороби;
— час перебування під арештом і судово-медичної експертизи;
— час примусового лікування, призначеного за постановою суду;
— тимчасова непрацездатність у зв'язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або дій, пов'язаних з таким сп'янінням;
— період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв'язку з навчанням.
Застраховані особи, які в період одержання допомоги з тимчасової непрацездатності порушують режим, установлений для них лікарем, утрачають право на цю допомогу з дня допущення порушення на строк, що встановлюється рішенням органу, котрий призначає допомогу з тимчасової непрацездатності.
Допомога з тимчасової непрацездатності у зв'язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або дій, пов'язаних з таким сп'янінням, за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності не надається. Якщо в листку непрацездатності є позначка, що застрахована особа на момент одержання травми була в стані алкогольного сп'яніння, комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства з'ясовує обставини травмування і встановлює причинний зв'язок з уживанням алкоголю. Якщо такий зв'язок установлено, комісія (уповноважений) ухвалює рішення про відмову в наданні допомоги. Такі висновки викладено в листі Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 04-29-95 від 23.01.2004 р.
Відповідно до ст. 51 Закону підставою для призначення допомоги з тимчасової непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом — копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи.
Розмір допомоги з тимчасової непрацездатності залежить від страхового стажу застрахованої особи і розміру її середньої заробітної плати.
Страховий стаж — це період (сума періодів), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, і сплачує або за неї сплачують страхові внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в порядку, встановленому законодаством. До страхового стажу зараховують періоди тимчасової втрати працездатності, перебування у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами і час перебування застрахованої особи у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також періоди одержання виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, крім пенсій усіх видів. До страхового стажу зараховується загальний трудовий стаж особи до набрання чинності Законом в порядку і на умовах, передбачених раніше чинним законодавством.
Допомога з тимчасової непрацездатності виплачується застрахованим особам залежно від страхового стажу в таких розмірах:
60 % середньої заробітної плати (доходу), коли страховий стаж до 5 років;
80 % середньої заробітної плати (доходу), коли страховий стаж від 5 до 8 років;
100 % середньої заробітної плати (доходу), коли страховий стаж понад 8 років;
100 % середньої заробітної плати (доходу) застрахованим особам, віднесеним до 1—4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; одному з батьків або особі, що їх заміняє та доглядає хвору дитину віком до 14 років, потерпілу від Чорнобильської катастрофи; ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Матеріали підготував ВАСИЛЬ МОРОЗ, юрист
Інформаційно-довідкова газета ЮРИСТ КОНСУЛЬТУЄ 14/2008