Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити Державну цільову програму сільськогосподарської дорадчої діяльності на період до 2009 року (далі - Програма), що додається.

2. Міністерству економіки включати щороку за поданням Міністерства аграрної політики визначені Програмою завдання і заходи та показники до розділів проекту Державної програми економічного і соціального розвитку України на відповідний рік.

3. Міністерству фінансів під час складання проекту Державного бюджету України на відповідний рік враховувати обсяги бюджетних коштів, необхідних для виконання завдань і заходів Програми, з урахуванням можливостей державного бюджету.

4. Міністерству аграрної політики забезпечити залучення відповідно до законодавства суб'єктів дорадчої діяльності до виконання завдань і заходів, визначених Програмою.

5. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям надсилати до 1 березня року, що настає за звітним періодом, Міністерству аграрної політики інформацію про стан виконання Програми для її узагальнення та подання до 15 квітня Кабінетові Міністрів України.

ЗАТВЕРДЖЕНО

постановою Кабінету Міністрів України

від 11 липня 2007 р. N 927

За період проведення аграрної реформи відбулося істотне розукрупнення суб'єктів господарювання на селі. Загальна кількість таких суб'єктів зросла від 13,4 тис. у 1990 році до 57,9 тис. у 2006 році, або в 4,3 раза. Питома вага фермерських господарств становить 74,1 відсотка. На початок 2007 року 6,8 млн. громадянам видано сертифікати на право володіння земельними частками (паями) загальною площею 26,7 млн. гектарів, з яких 17,7 млн., або 66,3 відсотка, передано в оренду. За даними вибіркового обстеження Держкомстату, проведеного у 2006 році, 2,2 млн. особистих селянських господарств (близько 40 відсотків) мають більш як 2 гектари землі, 4,5 млн. (83 відсотки) утримують худобу, птицю або бджіл. У минулому році господарствами населення вироблено 61 відсоток валової продукції сільського господарства. Проте ефективність їх діяльності з кожним роком знижується, а у разі посилення конкуренції вони змушені будуть згорнути своє виробництво.

Докорінно змінилися соціально-трудові відносини на селі, що спричинило зниження рівня життя сільського населення. Кількість найманих працівників у аграрних підприємствах скоротилася до 1 млн. осіб, або майже в 5 разів. На початок 2007 року кожна друга особа з 781 тис. безробітних, які перебували на обліку в державній службі зайнятості, проживала в сільській місцевості. Майже в половині сільських населених пунктів України немає жодного суб'єкта господарювання. Частка оплати праці в структурі сукупних ресурсів сільських домогосподарств становить менше третини. Водночас доходи від підприємницької діяльності та самозайнятості населення становлять менш як 5 відсотків.

Погіршуються якісні показники трудових ресурсів у сільському господарстві, зокрема у 2006 році неповну та базову вищу освіту мали 14,2 відсотка, а повну вищу освіту 8,4 відсотка облікової кількості штатних працівників, що значно менше порівняно із середніми показниками у національній економіці. У минулому році тільки 1 відсоток працівників, зайнятих у галузі сільського господарства, пройшли перепідготовку і 1,5 відсотка - підвищили свою кваліфікацію.

Виникнення проблем у суб'єктів господарювання, які провадять діяльність у сільській місцевості, та сільського населення зумовлене такими факторами:

недостатня ефективність існуючої системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації селян, керівників і спеціалістів сільського господарства;

невідповідність отриманих знань вимогам щодо ефективного ведення сільськогосподарського виробництва та обмежені можливості щодо їх постійного оновлення;

відсутність практичного досвіду роботи і навичок з пошуку та використання конкурентних переваг на ринку сільськогосподарської продукції;

недостатня диверсифікація джерел доходів сільських домогосподарств, відсутність у частини сільського населення мотивації до продуктивної праці і підвищення рівня свого добробуту;

нерозвинутість інфраструктури аграрного ринку та припинення функціонування об'єктів соціальної сфери у сільській місцевості;

повільне впровадження прикладних наукових розробок у сільськогосподарське виробництво;

ускладнення вимог до оформлення документів, необхідних для участі в цільових державних програмах щодо підтримки розвитку галузей сільського господарства та сільської місцевості;

відсутність оперативних каналів доступної інформації з питань державної аграрної політики та підтримки галузей сільського господарства, результатів моніторингу внутрішнього і зовнішнього ринку сільськогосподарської продукції, а також фінансових і матеріально-технічних засобів для її виробництва.

Проблема, що склалася з наданням суб'єктам господарювання на селі інформаційно-дорадчих послуг, потребує невідкладного її розв'язання. Прогнозні обсяги і джерела фінансування Програми наведені у Паспорті Програми (додаток 1).

Метою Програми є формування в Україні ефективної та доступної мережі сільськогосподарських дорадчих служб для задоволення потреб сільськогосподарських товаровиробників та сільського населення у розширенні професійних знань і вдосконаленні практичних навичок, підвищенні ефективності господарювання та розвитку сільської місцевості.

Проблеми діяльності суб'єктів господарювання у сільській місцевості та сільського населення передбачається розв'язати шляхом:

1) сприяння підвищенню рівня ефективності господарювання у сільському господарстві через:

навчання і надання дорадчої допомоги сільськогосподарським товаровиробникам та сільському населенню з питань врегулювання відносин власності на землю і майно та ефективного їх використання;

інформування про новітні досягнення аграрної науки і техніки, впровадження у виробництво сучасних технологій, поширення передового досвіду господарювання, дотримання стандартів якості та безпеки сільськогосподарської продукції;

сприяння диверсифікації сільськогосподарського виробництва;

сприяння освоєнню методів виробництва нових видів сільськогосподарської продукції;

залучення до розв'язання зазначених проблем вищих аграрних навчальних закладів III-IV рівня акредитації, які здійснюють підготовку кадрів для сільського господарства, суб'єктів наукової і науково-технічної діяльності у сфері сільського господарства;

роз'яснення питань, пов'язаних з реалізацією державної аграрної політики;

2) сприяння розвитку інфраструктури аграрного ринку, зокрема:

організації мережі збуту сільськогосподарської продукції від виробника до споживача шляхом надання дорадчих послуг із створення сільських агромагазинів, сільськогосподарських заготівельно-збутових кооперативів, кредитних спілок, агроторгових домів тощо;

налагодженню взаємовигідних партнерських відносин між сільськогосподарськими товаровиробниками та іншими суб'єктами аграрного ринку;

3) поширення інформації про:

ціни і кон'юнктуру ринків, переваги та загрози їх розширення (при вступі України до СОТ, ЄС, інших міжнародних організацій і регіональних угруповань);

збут сільськогосподарської продукції і придбання ресурсів для її виробництва;

порядок участі у державних і галузевих програмах підтримки розвитку сільського господарства та сільських територій;

4) розвитку сільської місцевості та розв'язання соціальних проблем сільського населення, зокрема:

сприяння самоорганізації сільських громад і проведенню зборів для розв'язання соціальних, побутових та екологічних проблем, надання консультаційної допомоги під час розроблення та виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку сільських територіальних громад, районів, областей;

надання дорадчих послуг з питань створення інформаційно-навчальних центрів, клубів, груп за інтересами для різних категорій сільського населення;

надання дорадчих послуг з питань зайнятості та самозайнятості сільського населення, створення підприємств з надання соціально-побутових послуг сільському населенню, навчання та профорієнтації сільської молоді;

підготовка та проведення науково-практичних конференцій з актуальних питань розвитку аграрного та несільськогосподарського виробництва, сільських територій.

Надання сільському населенню дорадчих послуг може здійснюватися за такими варіантами:

повна оплата споживачами дорадчих послуг їх вартості. Цей варіант через низьку платоспроможність суб'єктів господарювання, які провадять діяльність у сільській місцевості, та сільського населення значно звужує спектр послуг, які можуть надаватися. Такий підхід уповільнить розвиток національної мережі сільськогосподарських дорадчих служб, не дасть змоги досягти визначеної Програмою мети;

надання суб'єктам господарювання, які провадять діяльність у сільській місцевості, та сільському населенню соціально спрямованих дорадчих послуг, що мають найбільший соціальний ефект, за рахунок коштів державного бюджету, а інших послуг - за рахунок замовників.

З урахуванням соціально-економічної ситуації, що склалася у сільській місцевості, найбільш прийнятним є останній варіант надання дорадчих послуг.

Кошти державного бюджету, що передбачаються для надання соціально спрямованих дорадчих послуг суб'єктам господарювання, які провадять діяльність у сільській місцевості, та сільському населенню, використовуються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Завдання і заходи, спрямовані на розв'язання проблем і досягнення мети Програми, визначені у додатку 2.

Мінагрополітики в межах своїх повноважень забезпечує виконання Програми, координує дії виконавців.

Програма виконується двома етапами:

перший (2007 рік) - сприяння формуванню інформаційно-технічної бази сільськогосподарських дорадчих служб для надання соціально спрямованих дорадчих послуг суб'єктам господарювання, що провадять діяльність у сільській місцевості, та сільському населенню;

другий (2008-2009 роки) - розвиток системи поширення сільськогосподарськими дорадчими службами знань з питань сільського господарства, сучасних технологій та інформації про кон'юнктуру аграрного ринку, а також надання соціально спрямованих дорадчих послуг.

Виконання Програми дасть можливість створити умови для адаптації діяльності суб'єктів господарювання, які провадять діяльність у сільській місцевості, до вимог ринкової економіки, підвищити рівень якості життя сільського населення та комплексного розвитку сільської місцевості, а саме:

забезпечити конкурентоспроможність суб'єктів господарювання, які провадять діяльність у сільській місцевості, та збільшення обсягів залучення інвестицій у розвиток сільського господарства і сільської місцевості;

сприяти залученню у виробництво товарної сільськогосподарської продукції особистих селянських господарств, перетворенню їх у сучасні фермерські господарства, участі у виконанні державних і місцевих програм підтримки сільськогосподарського виробництва, агротехнологічного і сервісного забезпечення, а також формуванню постачальницько-збутових обслуговуючих кооперативів;

створити передумови для розвитку людського потенціалу, розширення сфери зайнятості сільського населення, наближення рівня оплати праці в сільському господарстві до середнього показника в національній економіці та заохочення молоді до роботи і постійного проживання у сільській місцевості;

створити умови для ефективного впливу аграрної освіти, науки і дорадництва на сільськогосподарське виробництво з метою переходу галузі на інноваційну модель розвитку;

сприяти розвитку сільських територіальних громад, інфраструктури сільських населених пунктів та формуванню середнього класу в сільській місцевості;

забезпечити проведення постійного діалогу між місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування і суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сільській місцевості, та сільським населенням з питань реалізації аграрної політики;

зменшити навантаження на соціальні фонди, сприяти збільшенню надходжень до місцевих бюджетів для розв'язання проблем сільських територій.

Очікувані результати виконання Програми наведені у додатку 3.

Фінансування Програми здійснюється у межах коштів, які щороку передбачаються у державному і місцевих бюджетах для здійснення заходів, визначених Програмою.

Орієнтовний обсяг коштів державного бюджету, передбачених для виконання Програми, становить 31,51 млн. гривень. Контроль за їх використанням здійснюється відповідно до законодавства.

Додаток 1

до Програми

1. Концепцію Програми схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20 червня 2005 р. N 210 (210-2005-р) "Про схвалення Концепції Державної цільової програми сільськогосподарської дорадчої діяльності на 2006-2009 роки" (Офіційний вісник України, 2005 р., N 25, ст. 1447).

2. Програму затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 р. N 927.

3. Державний замовник-координатор - Мінагрополітики.

4. Державні замовники: Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації.

5. Керівник програми - заступник Міністра аграрної політики.

6. Виконавці заходів Програми: Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, Українська академія аграрних наук, вищі аграрні навчальні заклади, всеукраїнська громадська професійна організація, що об'єднує суб'єктів дорадчої діяльності і має статус саморегулівної організації, сільськогосподарські дорадчі служби.

7. Строк виконання: 2007-2009 роки.

8. Прогнозний обсяг та джерела фінансування, млн. гривень.

Додаток 2

до Програми

Додаток 3

до Програми