Працівники байку, в якому вже давно відкритий рахунок підприємства, почали вимагати копію свідоцтв про державну реєстрацію юридичних осіб—засновників підприємства. Чи правомірні такі вимоги і які можливі наслідки, якщо ми їх не надамо?
Нормами статей 5, 6 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" від 28.11.2002 р. № 249 встановлено обов'язок суб'єкта первинного фінансового Моніторингу (банку) ідентифікувати особу, яка здійснює фінансову операцію, що підлягає фінансовому моніторингу, або відкриває рахунок (у тому числі депозитний). При цьому, для ідентифікації юридичної особи банк на підставі наданих оригіналів або належним чином завірених копій документів має визначити: найменування, юридичну адресу, документи про підтвердження державної реєстрації (включаючи установчі документи, інформацію щодо посадових осіб та їх повноважень тощо), ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України, реквізити банку, в якому відкрито рахунок, та номер банківського рахунку.
Частиною 3 ст. 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 р. № 2121 (далі — Закон) на банки покладено обов'язок ідентифікувати: клієнтів, що відкривають рахунки в банку; клієнтів, які здійснюють операції, що підлягають фінансовому моніторингу; клієнтів, що здійснюють операції з готівкою без відкриття рахунку на суму, що перевищує еквівалент 50000 гривень; осіб, уповноважених діяти від імені зазначених клієнтів.
Крім того, ч. 6 ст. 64 Закону встановлено обов'язок банків ідентифікувати фізичних осіб, які є власниками юридичної особи—клієнта банку, мають прямий або опосередкований вплив на цю юридичну особу та отримують економічну вигоду від її діяльності. Водночас, якщо юридична особа є господарським товариством, банк має ідентифікувати фізичних осіб, які мають істотну участь у цій юридичній особі.
Банк зобов'язаний на підставі наданих оригіналів або належним чином завірених копій документів встановити наступні дані про клієнта—юридичну особу (резидента): найменування; юридичну адресу; посадових осіб (керівників) цієї юридичної особи та їх повноваження; ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України; реквізити банків, у яких відкрито поточні рахунки та номери цих рахунків.
Крім того, банк має володіти належним чином завіреними копіями установчих документів такого клієнта та документів, що підтверджують його державну реєстрацію.
Водночас, у разі, якщо юридична особа—клієнт банку є господарським товариством, банк при ідентифікації такого клієнта має ідентифікувати: керівників цієї юридичної особи та їх повноваження; фізичних осіб, які мають істотну участь (10 і більше % статутного фонду) у цій юридичній особі; фізичних осіб, які мають прямий або опосередкований вплив на цю юридичну особу; осіб, уповноважених діяти від імені цієї юридичної особи.
При цьому, відповідно до п. 3.1 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.05.2003 р. № 189 (далі — Положення), банк має забезпечити документальне фіксування інформації про клієнта. Надані клієнтом належним чином засвідчені копії документів, копії представлених ним оригіналів документів та інші документи, що є підставою для ідентифікації юридичної або фізичної особи, мають міститися у справі клієнта і зберігатися протягом термінів, визначених законодавством України (пункт 3.4 Положення).
Відповідно до ч. 5 ст. 64 Закону передбачено, що для ідентифікації клієнта—юридичної особи банк має право витребувати, а клієнт зобов'язаний надати документи і відомості, необхідні для з'ясування особи клієнта, суті його діяльності, фінансового стану.
У разі ненадання клієнтом таких відомостей або умисного подання неправдивих відомостей банк зобов'язаний відмовити клієнту в обслуговуванні.
При цьому, відповідно до пп. "д" п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", відмова клієнта у наданні відомостей, передбачених законодавством та відповідними внутрішніми документами суб'єкта первинного фінансового моніторингу (банку), необхідних банку для виконання законодавства з питань запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, тягне віднесення операцій цього клієнта до таких, що підлягають внутрішньому фінансовому моніторингу.
Підготувала Ірина Диба
Юридичний вісник України № 23(7 - 13 червня 2008 року)