КОМІТЕТ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ
ФІНАНСІВ І БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
N 06-10/911 від 27.12.99
м.Київ
vd991227 vn06-10/911
Акціонерному поштово-пенсійному
банку "Аваль"
Державній податковій
адміністрації України
Про деякі питання щодо застосування
податкового законодавства
На ваш запит стосовно надання роз'яснення щодо застосування
окремих положень Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) Комітет Верховної Ради України з питань
фінансів і банківської діяльності повідомляє наступне.
1. Стосовно правомірності віднесення до складу валових витрат
платника податку витрат, пов'язаних із виплатою працівникам
підприємства матеріальної допомоги на оздоровлення, за умови, що
такі виплати передбачені колективним договором підприємства.
Особливості визначення складу витрат на оплату праці
передбачені пунктом 5.6 статті 5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств".
Згідно із підпунктом 5.6.1 цього пункту до складу валових
витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці
фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким
платником податку, які включають витрати на виплату основної і
додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат,
виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень,
відшкодувань вартості товарів (робіт, посяуг), витрати на виплату
авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг) згідно
з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в
грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю
сторін, з урахуванням норм пункту 5.3 статті 5 цього Закону.
Зокрема, підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 передбачено, що до
складу валових витрат платника не включаються витрати на
фінансування особистих потреб фізичних осіб, за винятком виплат,
передбачених пунктами 5.6 і 5.7 статті 5, та в інших випадках,
передбачених нормами цього Закону.
Підпунктом 5.6.1 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" конкретного переліку виплат, що відносяться до
основної та додаткової заробітної плати, а також інших
заохочувальних та компенсаційних виплат, не визначено. Структуру
заробітної плати визначено статтею 2 Закону України "Про оплату
праці" ( 108/95-ВР ), на виконання якого видано Інструкцію зі
статистики заробітної плати (затверджена наказом Міністерства
статистики України від 11.12.95 за N 323 ( z0465-95 ) та
зареєстрована в Міністерстві юстиції України 21.12.95 за
N 465/1001), в якій наведено вичерпний перелік виплат, які
відносяться до складу витрат на оплату праці.
Слід мати на увазі, що суми виплат матеріальної допомоги на
оздоровлення відносяться до складу інших заохочувальних та
компенсаційних виплат.
Таким чином, суми матеріальної допомоги на оздоровлення,
нараховані (сплачені) платником податку, відносяться до витрат на
оплату праці і включаються до складу валових витрат платника
податку при визначенні податкових зобов'язань щодо податку на
прибуток підприємств згідно з вищевказаними нормами Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" за умови, що такі виплати
передбачені колективним договором підприємства.
2. Щодо правомірності врахування при визначенні податкових
зобов'язань від'ємного значення об'єкта оподаткування
відокремлених підрозділів, отриманого в попередні звітні податкові
періоди до прийняття рішення банком про перехід на консолідовану
сплату податку на прибуток.
Відповідно до підпункту 2.1.3 пункту 2.1 статті 2
вищеназваного Закону України платник податку, який має філії,
відділення та інші відокремлені підрозділи (далі - філії), що не
мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж
такий платник податку, територіальної громади, може прийняти
рішення про сплату консолідованого податку на прибуток. Порядок
сплати податку на прибуток платник податку обирає самостійно до
початку звітного року, про що повідомляються податкові органи за
місцезнаходженням такого платника податку та його філій.
Сума податку на прибуток філій за відповідний звітний
(податковий) період визначається розрахунково. Таким чином
податкові зобов'язання філій перед бюджетом з прийняттям банком
рішення про перехід на консолідовану сплату податку залишаються,
при цьому змінюється лише порядок їх визначення.
При консолідованій сплаті податку на прибуток платником
податку - юридичною особою для визначення податкових зобов'язань
складається декларація про прибуток підприємства на підставі
податкового обліку, який здійснюється кожною філією
(підпорядкованим структурним підрозділом). При цьому має бути
враховано від'ємне значення об'єкта оподаткування відокремлених
підрозділів, отримане в попередні звітні (податкові) періоди,
відповідно до статті 6 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств", якою, зокрема, встановлено, що якщо об'єкт
оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами
звітного (податкового) кварталу має від'ємне значення (з
урахуванням суми амортизаційних відрахувань), дозволяється
відповідне зменшення об'єкта оподаткування наступного звітното
(податкового) кварталу, а також кожного з наступних двадцяти
звітних (податкових) кварталів до повного погашення такого
від'ємного значення об'єкта оподаткування.
Таким чином, якщо до переходу на консолідовану сплату податку
на прибуток за результатами господарської діяльності відокремлені
підрозділи мали від'ємне значення об'єкта оподаткування, то таке
від'ємне значення повинно бути враховано при визначенні податкових
зобов'язань, оскільки із зміною порядку сплати податку на прибуток
не можуть змінюватися загальні правила визначення об'єкта
оподаткування.
3. Щодо віднесення до складу валових витрат сум страхового
резерву, сформованого для відшкодування можливих витрат від
дебіторської заборгованості банків по активних операціях.
Особливості покриття безнадійної заборгованості банками та
небанківськими фінансовими установами визначено пунктом 12.2
статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Відповідно до підпункту 12.2.1 пункту 12.2 зазначеного Закону
України будь-який банк, а також будь-яка небанківська фінансова
установа, створена згідно з нормами відповідних законів, крім
страхових компаній (далі - фінансові установи), зобов'язана
створювати страховий резерв для відшкодування можливих втрат по
основному боргу (без процентів та комісій) за всіма видами
кредитів та інших активних операцій, які відносяться до їх
господарської діяльності згідно з законодавством.
Згідно з підпунктом 12.2.2 Закону створення страхового
резерву здійснюється вказаними фінансовими установами самостійно
(з урахуванням положень підпункту 12.2.3 пункту 12.2 Закону) у
розмірі, достатньому дпя повного покриття ризиків неповернення
основного боргу за кредитами (іншими видами заборгованості),
визнаними нестандартними за методикою, яка встановлюється для
банків Національним банком України, а для небанківських фінансових
установ - Кабінетом Міністрів України, а також за кредитами
(іншими видами заборгованості), визнаними безнадійними згідно з
нормами вищеназваного Закону. При цьому ознаки безнадійної
заборгованості наведено у пункті 1.25 статті 1 вищевказаного
Закону України.
Розмір страхового резерву, що створюється за рахунок
збільшення валових витрат фінансової установи, згідно з підпунктом
12.2.3 обмежений для комерційних банків у розмірі 20 відсотків від
суми боргових вимог, а саме сукупної заборгованості за кредитами,
гарантіями та поруками, фактично наданими (встановленими на
користь) дебіторам на останній робочий день звітного податкового
періоду (40, 30 та 20 відсотків залежно від періоду його
нарахування відповідно до пункту 22.13 статті 22 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств").
До суми зазначеної заборгованості не включаються зобов'язання
дебіторів, які виникають при здійсненні операцій, що не
включаються до основної діяльності фінансових установ.
Виходячи із вищевикладеного, до складу валових витрат
фінансової установи повинні відноситися лише суми страхового
резерву, створеного згідно із вищевказаними нормами Закону, для
відшкодування заборгованості за нестандартними або безнадійними
кредитами (іншими видами заборгованості).
Порядок відшкодування сум безнадійної заборгованості за
рахунок страхового резерву платника податку визначено пунктом 12.3
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
4. Щодо питання стосовно правомірності включення до складу
валових витрат сум прямих інвестицій, здійснених платником
податку, то згідно з підпунктом 1.28.2 статті 1 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" під прямою інвестицією
розуміється господарська операція, яка передбачає внесення коштів
або майна до стагутного фонду юридичної особи в обмін на
корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.
Згідно із підпунктом 4.2.5 зазначеного Закону України суми
коштів або майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих
інвестицій, не включаються до складу валового доходу такого
платника податку. Крім того, кошти або майно, що повертаються
власнику корпоративних прав, емітованих юридичною особою, після
повної і кінцевої ліквідації такої юридичної особи-емітента або
після закінчення договору про спільну діяльність, але не вище
номінальної вартості акцій (часток, паїв), також до валового
доходу платника податку не включаються (підпункт 4.2.5 Закону).
Здійснення прямих інвестицій у вигляді коштів або майна до
статутного фонду юридичної особи не може вважатися валовими
витратами платника податку, оскільки зазначена господарська
операція не пов'язана безпосередньо з підготовкою, організацією,
веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і
охороною праці.
Враховуючи викладене, можна зробити висновок, що прямі
інвестиції здійснюються платником податку на зворотній основі і не
повинні включатися як до складу валового доходу платника податку,
до якого вони надходять, так і до складу валових витрат платника
податку, який здійснив такі інвестиції.
5. Відносно порядку зменшення податку на прибуток підприємств
на вартість придбаних платником податку торгових патентів.
Згідно з пунктом 16.2 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" податок на прибуток нараховується за
ставкою, визначеного статтею 10 цього Закону, від прибутку, що
підлягає оподаткуванню, розрахованому згідно з пунктом 3.1 Закону,
з урахуванням подожень пунктів 7.12, 7.13, 7.14, 14.1, 16.8, 16.9
та статті 6 цього Закону.
Відповідно до пункту 16.3 Закону податок, що підлягає сплаті
до бюджету, дорівнює сумі, визначеній згідно з пунктом 16.2, яка
зменшується на вартість торгових патентів, придбаних платником
податку відповідно до Закону України "Про патентування деяких
видів підприємницької діяльності" ( 98/96-ВР ).
При цьому згідно із пунктом 16.4 вказаного Закону України
платники податку складають податкову декларацію про прибуток за
звітний період наростаючим підсумком з початку звітного
фінансового року.
Таким чином, при зменшенні за відповідний звітний податковий
період суми нарахованого до сплати податку на прибуток на суму
придбаних платником податку торгових патентів слід враховувати, що
оподатковуваний прибуток, з якого визначаються податкові
зобов'язання платника податку перед бюджетом, обчислюється
наростаючим підсумком з початку звітного фінансового року.
"Рекомендації щодо прийому та термінів розгляду податкової
декларації по податку на прибуток і механізму реалізації виявлених
порушень", які затверджені наказом Державної податкової
адміністрації України від 11.05.99 за N 253, є внутрішнім
документом Державної податкової адміністрації України, розробку
яких Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" не
передбачено.
Голова Комітету В.Альошин
"Налоговый-банковский-таможенный Консультант", N 22000