Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" примусове виконання судових рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим; обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції; районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
Першим кроком після отримання виконавчого документа стягувачем має бути звернення до відповідного органу виконавчої служби з заявою про порушення виконавчого провадження. Згідно із чинним законодавством державний виконавець у триденний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення — п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.
Гарантії прав громадян та юридичних осіб у виконавчому провадженні регламентуються ст. 7 Закону України "Про виконавче провадження", перелік їх, з огляду на дану статтю, не є вичерпним. Однією із важливих гарантій громадян та юридичних осіб у виконавчому провадженні є роз'яснення державним виконавцем прав особам, які беруть участь у виконавчому провадженні.
На практиці найчастіше виникають проблемні питання з правами боржника та стягувача, які породжують досить велику кількість скарг на дії державних виконавців, відповідно, правами боржника є :
Якими ж є права стягувача :
Державний виконавець може роз'яснити права сторін виконавчого провадження як в усній, так і в письмовій формі.
Виконавчі дії, як правило, провадяться державним виконавцем за місцем проживання, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Якщо боржник є юридичною особою, то виконання проводиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. І тут виникають проблеми: як правило, постанова про відкриття виконавчого провадження та строк для добровільного виконання судового рішення свого адресата не знаходить. Оскільки і у позовних документах, і у виконавчому документі фігурує не адреса фактичного місцезнаходження боржника, а його юридична адреса. Відповідно накласти арешт на рухоме та нерухоме майно боржника з метою його майбутньої реалізації для задоволення суми заборгованості перед стягувачем неможливо, або ж нереаль- но — це є перша практична проблема.
Друга проблема — це використання своїх прав боржником, про які говорилося вище: боржник, як правило, звертається зі скаргою про порушення державним виконавцем вимог ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження". Скарга приймається до розгляду начальником відділу державної виконавчої служби, далі постанова про відкриття виконавчого провадження скасовується, боржнику надається від- строчка і за цей час, як правило, бажане майно відчужується. Для того, щоб уникнути цих неприємностей, необхідно уважно ставитися до заповнення позовних документів на стадії підготовки позову для передачі у судовий орган.
Слід звернути увагу на момент отримання державним виконавцем виконавчого листа та заяви про відкриття виконавчого провадження. Не завжди після того, як стягувач (його представник) надіслав поштою (бажано з повідомленням) або передав особисто оригінал виконавчого документа та заяву до канцелярії відділу державної виконавчої служби, він отримає копію постанови про відкриття виконавчого провадження через три календарних дні, як це встановлено Законом. У більшості випадків, на практиці датою отримання державним виконавцем виконавчого документа та заяви про відкриття виконавчого провадження є дата, коли спеціаліст канцелярії відділу ДВС передає державному виконавцю заведену обкладинку із виконавчим документом та заявою, про що державний виконавець ставить свій підпис та дату в Журналі обліку виконавчих документів, переданих державному виконавцю. І тільки після цього починається передбачений Законом триденний термін, за який державний виконавець зобов'язаний винести постанову про відкриття виконавчого провадження.
За заявою стягувача з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника та оголосити заборону на його відчуження. Одночасно з винесенням такої постанови державний виконавець може провести опис і арешт майна боржника в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження". Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами начальнику відповідного органу державної виконавчої служби або до відповідного суду в десятиденний строк.
Законом передбачено, що заробітна плата та інші доходи боржника не входять до тих видів майна та предметів громадян, на які не може бути звернене стягнення за виконавчими документами. Умовами звернення стягнення на грошові доходи (заробітну плату, стипендію, пенсію) визначено такі обставини: коли у боржника відсутні кошти та відсутнє майно для повного покриття належних до стягнення сум, коли виконуються рішення про стягнення періодичних платежів (аліментів, відшкодування шкоди заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, втратою годувальника).
Що ж відноситься законодавством до інших доходів боржника — це: доходи, отримані фізичною особою, яка є суб'єктом підприємницької діяльності; доходи за виконану роботу на підприємстві згідно з цивільно-правовою угодою; авторські винагороди, винагороди за відкриття, винахід.
На такий вид доходу, як допомога по державному соціальному страхуванню та допомога по безробіттю може бути звернено стягнення тільки за рішенням щодо стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, а також втратою годувальника.
Під час виконання державним виконавцем судового рішення стосовно наказів про стягнення грошових коштів через недотримання стягувачем вимог ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" виникають певні складощі. Ця стаття встановлює необхідні дані, що має містити виконавчий документ. Однією з таких вимог є зазначення у виконавчому документі платіжних реквізитів боржника. Відсутність банківських реквізитів боржника у виконавчому документі унеможливлює виставлення державним виконавцем платіжної вимоги до відповідної банківської установи. Такі відомості про боржника має право отримувати державний виконавець особисто після відкриття виконавчого провадження. Але на практиці найчастіше органи, які мають їх надавати, ігнорують вимоги статті 6 Закону України "Про виконавче провадження". Нагадаємо, ця стаття встановлює, що вимоги державного виконавця щодо виконання судових рішень є обов'язковими для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України. Отже, не зайвим буде на стадії судового процесу заявити клопотання до суду про надання податковими органами інформації про наявність рахунків боржника за місцем їх реєстрації для подальшого накладення арешту на ці рахунки з метою забезпечення позову.
Виконавчі документи для проведення стягнення із заробітної плати направляються державним виконавцем за місцем роботи боржника. Адміністрації підприємств, установ, організацій зобов'язані здійснювати відрахування із заробітної плати. У випадку зміни місця роботи боржника, адміністрація підприємства зобов'язана у строк до 3-х днів повернути державному виконавцеві виконавчий документ і у супровідному листі зазначити нове місце роботи боржника чи місце його проживання. Відповідна копія супровідного листа повинна також бути направлена стягувачеві.
З такого виду доходу, як пенсія може бути відраховано не більше 50 відсотків її розміру у випадках: на стягнення аліментів, на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку зі смертю годувальника.
Стаття 50 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає, що в першу чергу стягуються кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, зокрема, кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунках в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. Стягнення на майно боржника відбувається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.
Для прикладу: якщо у вашому випадку йде стягнення на будинок (у рахунок заборгованості), попри те, що на ваших рахунках є достатньо коштів для погашення заборгованості, це буде вважатися порушенням вимог ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження". І такі дії державного виконавця можуть бути оскаржені у порядку, визначеному законодавством.
p.s. У цьому матеріалі наведені найпоширеніші проблеми, які можуть постати перед стягувачем під час виконання законного судового рішення. Недосконалість законодавства в сфері виконання судових рішень дає можливість маніпулювати діями державних виконавців на стадії виконавчого провадження. Але дотримання всіх вимог чинного законодавства та відповідальне ставлення до процесу виконавчого провадження стане вам у пригоді під час виконання законного судового рішення.
Автор: Євгенія ОЛЕВСЬКА
Юридичний вісник України № 35/ 2008