Юридический Харьков плюс - Ратифікація (закон від 15.01.2008 N 116-VI /116-17/) від 15.01.2008 N 994

бажаючи запровадити за допомогою цієї Угоди та на основі взаємності швидкі й ефективні процедури ідентифікації та безпечного й організованого повернення осіб, які не виконують умов, передбачених для в'їзду на територію України або однієї з держав - членів Європейського Союзу та перебування на ній, або припинили виконувати такі умови, а також полегшити транзитний проїзд таких осіб, керуючися духом співробітництва;

беручи до уваги, що у випадку необхідності Україна й держави - члени Європейського Союзу докладатимуть усіх зусиль для повернення громадян третіх країн та осіб без громадянства, які незаконно в'їхали на територію Договірних Сторін, до держав їхнього походження або постійного проживання;

визнаючи необхідність дотримання прав і свобод людини та наголошуючи на тому, що ця Угода не завдає шкоди правам й обов'язкам України, Співтовариства та держав - членів Європейського Союзу, які випливають із Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року (995_015) та з міжнародного права, зокрема відповідно до Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (995_004) , Конвенції про статус біженців від 28 липня 1951 року (995_011) та Протоколу до неї від 31 січня 1967 року (995_363) , Міжнародного пакту про громадянські та політичні права від 19 грудня 1966 року (995_043) та міжнародних документів стосовно екстрадиції;

ураховуючи, що співробітництво між Україною та Співтовариством у галузі реадмісії та спрощення взаємних поїздок громадян становить взаємний інтерес;

беручи до уваги, що положення цієї Угоди, які підпадають під дію Розділу IV Договору про заснування Європейського Співтовариства (994_017) , не застосовуються до Королівства Данія відповідно до Протоколу про позицію Данії (994_617) , який додається до Договору про Європейський Союз (994_029) та Договору про заснування Європейського Співтовариства;

домовилися про таке:

Стаття 1

Визначення

Для цілей цієї Угоди:

a) "Договірні Сторони" означає Україну та Співтовариство;

b) "Держава-член" означає будь-яку державу - члена Європейського Союзу, за винятком Королівства Данія;

c) "Громадянин держави-члена" означає будь-яку особу, яка має громадянство держави-члена, як це визначено для цілей Співтовариства;

d) "Громадянин України" означає будь-яку особу, яка має громадянство України;

e) "Громадянин третьої країни" означає будь-яку особу, яка має громадянство інше, ніж громадянство України або однієї з держав-членів;

f) "Особа без громадянства" означає будь-яку особу, яка не має громадянства;

g) "Дозвіл на проживання" означає посвідчення будь-якого типу, видане Україною або однією з держав-членів, яке надає особі право проживати на її території. Це визначення не включає тимчасових дозволів на перебування на її території у зв'язку з розглядом заяви про надання притулку, заяви про надання статусу біженця чи заяви про надання дозволу на проживання;

h) "Віза" означає наданий дозвіл або рішення, прийняте Україною або однією з держав-членів, необхідні для в'їзду або для транзитного проїзду через її територію. Це визначення не включає віз для транзиту через аеропорт;

i) "Запитуюча держава" означає державу (Україну або одну з держав-членів), яка робить запит про реадмісію відповідно до статті 5 або запит про транзитний проїзд відповідно до статті 11 цієї Угоди;

j) "Запитувана держава" означає державу (Україну або одну з держав-членів), до якої надсилається запит про реадмісію відповідно до статті 5 або запит про транзитний проїзд відповідно до статті 11 цієї Угоди;

k) "Компетентний орган" означає будь-який національний орган України або однієї з держав-членів, якому доручено імплементацію цієї Угоди відповідно до її статті 16;

l) "Прикордонний район" означає територію, яка знаходиться в межах 30 кілометрів від спільного сухопутного кордону між Україною та державою-членом, а також територію морських портів, зокрема митні зони, та міжнародні аеропорти України й держав-членів.

Розділ I

ЗОБОВ'ЯЗАННЯ СТОСОВНО РЕАДМІСІЇ

Стаття 2

Реадмісія власних громадян

1. Запитувана держава на запит Запитуючої держави та без будь-яких інших формальностей, крім тих, що передбачені цією Угодою, приймає на свою територію всіх осіб, які не виконують чинних умов стосовно в'їзду на територію Запитуючої держави чи перебування на ній або припинили виконувати такі умови, якщо надано докази відповідно до статті 6 цієї Угоди того, що вони є громадянами Запитуваної держави.

Те саме стосується осіб, які після в'їзду на територію Запитуючої держави припинили громадянство Запитуваної держави й не набули громадянства Запитуючої держави.

2. Запитувана держава, у випадку необхідності, невідкладно видає особі, реадмісію якої погоджено, проїзні документи строком дії не менш ніж 6 місяців, незалежно від бажання особи, яка підлягає реадмісії. Якщо з юридичних або фактичних причин відповідна особа не може бути передана протягом періоду дії попередньо виданого їй проїзного документа, Запитувана держава протягом 14 календарних днів подовжує строк дії цього проїзного документа або, у випадку необхідності, видає новий проїзний документ з таким самим строком дії. Якщо Запитувана держава протягом 14 календарних днів не видала проїзного документа, не подовжила строку його дії або, у випадку необхідності, не поновила його, Запитувана держава повинна погодитися визнати документ, строк дії якого закінчився.

Стаття 3

Реадмісія громадян третіх країн та осіб без громадянства

1. Запитувана держава на запит Запитуючої держави та без будь-яких інших формальностей, крім тих, що передбачені цією Угодою, приймає на свою територію громадян третіх країн чи осіб без громадянства, які не виконують чинних умов стосовно в'їзду на територію Запитуючої держави або перебування на ній або припинили виконувати такі умови, якщо надано докази відповідно до статті 7 цієї Угоди того, що такі особи:

a) незаконно в'їхали на територію держав-членів безпосередньо з території України або на територію України безпосередньо з території держав-членів,

b) на момент в'їзду мали дійсний дозвіл на проживання, виданий Запитуваною державою,

c) на момент в'їзду мали дійсну візу, видану Запитуваною державою, і в'їхали на територію Запитуючої держави безпосередньо з території Запитуваної держави.

2. Зобов'язання стосовно реадмісії, зазначене в пункті 1, не застосовується, якщо:

a) громадянин третьої країни чи особа без громадянства, яка перебувала тільки в зоні транзиту міжнародного аеропорту Запитуваної держави; або

b) Запитуюча держава видала громадянину третьої країни чи особі без громадянства візу або дозвіл на проживання до або після в'їзду на її територію, якщо:

(i) така особа не має візи або дозволу на проживання, виданих Запитуваною державою, які мають більший строк дії; або

(ii) віза або дозвіл на проживання, видані Запитуючою державою, не були отримані на підставі підроблених або сфальсифікованих документів;

c) громадянину третьої країни чи особі без громадянства не потрібна віза для в'їзду на територію Запитуючої держави.

3. Зобов'язання держав-членів стосовно реадмісії, зазначене в підпунктах "b" та (або) "c" пункту 1, покладається на державу-члена, яка видала візу або дозвіл на проживання. Якщо дві чи більше держав-членів видали візу або дозвіл на проживання, зобов'язання стосовно реадмісії, зазначене в підпунктах "b" та (або) "c" пункту 1, покладається на державу-члена, яка видала візу або дозвіл на проживання, що має більший строк дії або є дійсним, якщо строк дії одного чи декількох з них закінчився. Якщо закінчився строк дії всіх віз або дозволів на проживання зобов'язання стосовно реадмісії, зазначене в підпунктах "b" та (або) "c" пункту 1, покладається на державу-члена, яка видала візу або дозвіл на проживання, строк дії якого закінчився останнім. Якщо не буде пред'явлено ні візи, ні дозволу на проживання, зобов'язання стосовно реадмісії, зазначене в пункті 1, покладається на державу-члена, територія якої була останньою, з якої ця особа виїхала.

4. Після того, як Запитувана сторона надала позитивну відповідь на запит стосовно здійснення реадмісії, Запитуюча сторона оформлює особі, реадмісія якої погоджена, проїзний документ, що визнається Запитуваною стороною. Якщо Запитуючою стороною є держава-член ЄС, таким документом є стандартний проїзний документ ЄС для видворення відповідно до форми, установленої рекомендацією Ради ЄС від 30 листопада 1994 року (додаток 7). Якщо Запитуючою стороною є Україна, то таким документом є Посвідчення особи на повернення (додаток 8).

Стаття 4

Помилкова реадмісія

Запитуюча держава приймає назад будь-яку особу, прийняту Запитуваною державою, якщо протягом трьох місяців після передачі такої особи буде встановлено, що вимоги, викладені в статтях 2 або 3 цієї Угоди, не виконані.

У таких випадках процедурні положення цієї Угоди застосовуються mutatis mutandis, а Запитувана держава також надає всю наявну інформацію стосовно фактичних особових даних та громадянства особи, яка підлягає прийняттю назад.

Розділ II

ПРОЦЕДУРА РЕАДМІСІЇ

Стаття 5

Запит стосовно здійснення реадмісії

1. Відповідно до пункту 2 будь-яка передача особи, яка підлягає реадмісії, за одним із зобов'язань, що містяться в статтях 2 і 3, вимагає подання запиту стосовно здійснення реадмісії до компетентного органу Запитуваної держави.

2. Якщо особа, яка підлягає реадмісії, має дійсний проїзний документ або документ, що посвідчує особу, та у випадку, коли такою особою є громадянин третьої країни чи особа без громадянства, що має дійсну візу або дозвіл на проживання Запитуваної держави, то повернення такої особи може відбуватися без запиту стосовно здійснення реадмісії або письмового звернення Запитуючої держави до компетентних органів Запитуваної держави.

3. Без шкоди для положень пункту 2, якщо особу було затримано в прикордонному районі Запитуючої держави протягом 48 годин з моменту незаконного перетинання державного кордону такою особою (морські порти й аеропорти включно) безпосередньо з території Запитуваної держави, Запитуюча держава може протягом двох днів після затримання цієї особи подати запит стосовно здійснення реадмісії (прискорена процедура).

4. Запит стосовно здійснення реадмісії містить таку інформацію:

a) усі можливі детальні дані про особу, яка підлягає реадмісії (наприклад, імена, прізвища, дату й місце народження, стать й останнє місце проживання);

b) докази громадянства, умови для реадмісії громадян третіх країн та осіб без громадянства.

5. У випадку потреби запит стосовно здійснення реадмісії повинен також містити таку інформацію:

a) повідомлення про те, що особа, яка передається, може потребувати допомоги або догляду, за умови, що відповідна особа дає чітку згоду на таке повідомлення;

b) будь-які інші заходи, які можуть бути необхідними для захисту чи безпеки в ході передачі певної особи.

6. Загальна форма, яка використовуватиметься для запитів стосовно здійснення реадмісії, міститься в додатку 5 до цієї Угоди.

Стаття 6

Засоби доведення громадянства

1. Громадянство Запитуваної держави відповідно до пункту 1 статті 2 цієї Угоди може бути:

a) доведене одним з документів, перелічених у додатку 1 до цієї Угоди, навіть якщо строк їхньої дії закінчився. Якщо такі документи надаються, Запитувана держава визнає громадянство без необхідності проведення дальшого розслідування. Громадянство не може бути доведено на підставі підроблених або сфальсифікованих документів;

b) установлено на підставі одного з документів, перелічених у додатку 2 до цієї Угоди, навіть якщо строк їхньої дії закінчився. Якщо такі документи надаються, Запитувана держава визнає громадянство встановленим, якщо інше не буде доведено за результатами розслідування за участю компетентних органів Запитуючої держави. Громадянство не може бути встановлено за допомогою підроблених або сфальсифікованих документів.

2. Якщо жодний з документів, перелічених у додатках 1 та 2, не може бути поданий, компетентне дипломатичне представництво Запитуваної держави протягом не більш ніж 10 календарних днів повинно провести співбесіду з особою, яка підлягає реадмісії, для встановлення її громадянства. Перебіг цього строку починається з дня отримання запиту на реадмісію.

Стаття 7

Засоби доведення стосовно громадян третіх країн та осіб без громадянства

1. Умови для реадмісії громадян третіх країн та осіб без громадянства відповідно до підпункту "a" пункту 1 статті 3 цієї Угоди можуть бути:

a) доведені будь-яким з документів, перелік яких міститься в додатку 3a до цієї Угоди. Якщо такі документи надаються, Запитувана держава визнає незаконним в'їзд таких осіб на територію Запитуючої держави (або держав-членів, якщо Запитуваною державою є Україна) зі своєї території;

b) установлені на підставі будь-якого з документів, перелік яких міститься в додатку 3b до цієї Угоди. Якщо такі документи надаються, Запитувана держава проводить розслідування та дає відповідь протягом не більш ніж 20 календарних днів. У випадку позитивної відповіді або її відсутності протягом зазначеного строку, Запитувана держава визнає факт нелегального прибуття таких осіб з її території на територію Запитуючої держави (або держав-членів, якщо Запитуваною державою є Україна).

2. Незаконність в'їзду на територію Запитуючої держави відповідно до підпункту "a" пункту 1 статті 3 цієї Угоди встановлюється за допомогою проїзних документів відповідної особи, в яких відсутня відповідна віза чи інший дозвіл на проживання на території Запитуючої держави. Належним чином обґрунтована заява Запитуючої держави стосовно того, що в зазначеної особи відсутні необхідні проїзні документи, віза або дозвіл на проживання, також надає первинні докази незаконного в'їзду, перебування або проживання.

3. Умови для реадмісії громадян третіх країн та осіб без громадянства відповідно до підпунктів "b" й "c" пункту 1 статті 3 цієї Угоди можуть бути:

a) доведені будь-яким з документів, перелік яких міститься в додатку 4a до цієї Угоди. Якщо такі документи надаються, Запитувана держава визнає проживання таких осіб на своїй території без необхідності проведення дальшого розслідування.

b) установлені на підставі будь-якого з документів, перелічених у додатку 4b до цієї Угоди. Якщо такі документи надаються, Запитувана держава проводить розслідування та дає відповідь протягом не більш ніж 20 календарних днів. У випадку позитивної відповіді, або якщо не доведено інше, або у випадку відсутності відповіді після закінчення встановленого строку, Запитувана держава визнає перебування таких осіб на її території.

4. Доказ умов реадмісії громадян третіх країн та осіб без громадянства не може надаватися на підставі підроблених або сфальсифікованих документів.

Стаття 8

Обмеження в часі

1. Запит стосовно здійснення реадмісії повинен бути поданий компетентному органові Запитуваної держави протягом не більш ніж одного року після того, як компетентному органові Запитуючої сторони стало відомо про те, що громадянин третьої країни чи особа без громадянства не виконують чинних умов для в'їзду, перебування або проживання або перестали виконувати такі умови.

Зобов'язання стосовно реадмісії не виникає у випадках, коли запит стосовно здійснення реадмісії таких осіб подається після закінчення зазначеного строку. У випадку наявності юридичних чи практичних обставин несвоєчасної передачі заяви, цей строк може бути подовжений на підставі заяви до 30 календарних днів.

2. За винятком обмежень, викладених у підпунктах "b" пунктів 1 й 3 статті 7, відповідь Запитуваної держави на запит стосовно здійснення реадмісії надається без зволікання та в будь-якому випадку протягом 14 календарних днів від дати отримання такого запиту. У випадку існування юридичних або практичних перешкод для надання своєчасної відповіді цей строк може бути збільшений на підставі належним чином умотивованого запиту, але в будь-якому випадку не більш ніж до 30 календарних днів.

3. Якщо запит стосовно здійснення реадмісії подано за прискореною процедурою (пункт 3 статті 5), відповідь повинна бути надана протягом двох робочих днів від дати отримання такого запиту. У випадку необхідності на підставі належно вмотивованого звернення Запитуваної держави та після згоди Запитуючої сторони строк надання відповіді на запит може бути подовжений на один робочий день.

4. Якщо протягом строків, про які йдеться в пунктах 2 й 3 цієї статті, не надходить відповідь, уважається, що згоду на передачу отримано.

5. Причини відмови в реадмісії повинні бути надані Запитуючій державі.

6. Після надходження позитивної відповіді або, залежно від обставин, після закінчення строку, передбаченого в пункті 2, передача відповідної особи здійснюється без затримки в погоджений компетентними органами строк відповідно до пункту 1 статті 9 цієї Угоди. На прохання Запитуючої держави цей строк може бути подовжений на час, необхідний для усунення юридичних або практичних перешкод для передачі.

Стаття 9

Способи передачі та види транспортування

1. До здійснення передачі особи компетентні органи Запитуючої держави та Запитуваної держави завчасно погоджують у письмовій формі дату передачі, місце перетину кордону, можливе транспортування під вартою та іншу інформацію, пов'язану з передачею.

2. Дозволяється використання всіх видів транспорту: повітряного, наземного або морського. Передача повітряним транспортом не обмежується використанням національних перевізників Запитуючої держави або Запитуваної держави й може здійснюватися як регулярними, так і чартерними рейсами. У випадку необхідності транспортування під вартою може здійснюватися не тільки вповноваженими особами Запитуючої держави, а й іншими особами за умови, що вони є вповноваженими від України чи будь-якої держави-члена.

Розділ III

ТРАНЗИТНЕ ПЕРЕВЕЗЕННЯ

Стаття 10

Принципи

1. Україна та держави-члени обмежуватимуть транзитний проїзд громадян третіх країн чи осіб без громадянства лише тими випадками, коли немає можливості повернути таких осіб безпосередньо до держави призначення.

2. Запитувана держава дозволяє здійснювати транзитний проїзд громадян третіх країн чи осіб без громадянства, якщо забезпечується дальше транспортування таких осіб до можливих інших транзитних держав та гарантується реадмісія державою призначення.

3. Транзитний проїзд громадян третіх країн чи осіб без громадянства здійснюється під вартою, якщо цього вимагає Запитувана держава. Процедурні подробиці здійснення транзитного проїзду під вартою визначатимуться в імплементаційних протоколах відповідно до статті 16.

4. Запитувана Держава може відмовити в транзитному проїзді:

a) якщо громадянину третьої країни чи особі без громадянства в державі призначення або іншій транзитній державі дійсно загрожує бути підданим катуванню, нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню, смертній карі або стати жертвою переслідування за ознаками раси, віросповідання, національності, належності до певної соціальної групи або політичних переконань у країні призначення або іншій транзитній державі; або

b) якщо громадянин третьої країни чи особа без громадянства в Запитуваній державі або в іншій транзитній державі підлягає кримінальному переслідуванню або санкціям; або

c) виходячи з інтересів охорони здоров'я населення, державної безпеки, громадського порядку або інших національних інтересів Запитуваної держави.

5. Будь-який наданий дозвіл може бути відкликаний Запитуваною державою, якщо після його надання виникають або виявляються обставини, про які йдеться в пункті 4 цієї статті, що перешкоджають здійсненню транзитного проїзду, або якщо більше не забезпечується дальший проїзд до можливих транзитних держав чи реадмісія державою призначення.

Стаття 11

Процедура транзитного проїзду

1. Запит стосовно здійснення транзитного проїзду повинен подаватися компетентному органові Запитуваної держави в письмовій формі й містити таку інформацію:

a) вид транзитного проїзду (повітряний, наземний чи морський), маршрут транзитного проїзду, інші транзитні держави, якщо такі є, та кінцеву державу призначення;

b) детальні відомості про відповідну особу (ім'я, прізвище, дівоче прізвище, інші відомі або використовувані імена чи прізвиська, стать, дату й, за можливості, місце народження, громадянство, мову, тип і номер проїзного документа);

c) передбачений пункт перетину кордону, час передачі та можливе транспортування під вартою;

d) заяву про те, що, на думку Запитуючої держави, умови, передбачені в пункті 2 статті 10, виконані, а також про те, що не відомо жодної підстави для відмови відповідно до пункту 4 статті 10.

Загальна форма, яка використовуватиметься для запитів стосовно транзитного проїзду, міститься в додатку 6 до цієї Угоди.

2. Запитувана держава протягом 10 календарних днів після отримання запиту інформує в письмовій формі Запитуючу державу про свою згоду на здійснення транзитного проїзду, підтверджуючи пункт перетину кордону та передбачений час прийняття або інформує її про відмову у транзитному проїзді й причини такої відмови.

3. Якщо транзитний проїзд здійснюється повітряним транспортом, від особи, яка підлягає реадмісії, та можливих осіб, що забезпечують транспортування під вартою, не вимагається оформлення аеропортових транзитних віз.

4. Компетентні органи Запитуваної держави за умови проведення взаємних консультацій надають допомогу в здійсненні транзитного проїзду, зокрема шляхом здійснення нагляду за відповідними особами та надання із цією метою відповідних зручностей.

Розділ IV

ВИТРАТИ

Стаття 12

Витрати на транспортування й транзитний проїзд

Усі витрати на транспортування, що виникли у зв'язку з реадмісією та здійсненням транзитного проїзду відповідно до цієї Угоди до кордону держави кінцевого призначення, сплачує Запитуюча держава, а також витрати Запитуваної держави на транспортування й утримання, які стосуються повернення осіб згідно зі статтею 4 цієї Угоди. Це не завдає шкоди праву компетентних органів України й держав-членів відшкодувати такі витрати за рахунок відповідної особи або третіх країн.

Розділ V

ЗАХИСТ ОСОБОВИХ ДАНИХ І СТАТТЯ ПРО ВІДСУТНІСТЬ ВПЛИВУ

Стаття 13

Захист особових даних

1. Передача даних про особу здійснюється, лише якщо така передача є необхідною для виконання цієї Угоди компетентними органами України чи держави-члена, залежно від обставин. Під час передачі, обробки або поводження з даними про особу в кожному конкретному випадку компетентні органи України керуються відповідним законодавством України, а компетентні органи держави-члена керуються положеннями директиви 95/46/ЄС (994_242) та національним законодавством держави-члена, прийнятим відповідно до цієї директиви.

2. Крім того, застосовуються такі принципи:

a) дані про особу повинні оброблятися сумлінно та на законних підставах;

b) дані про особу повинні збиратися для певної, чітко визначеної та законної мети виконання цієї Угоди й у подальшому не можуть підлягати обробці в будь-який несумісний з такою метою спосіб ні органом, що їх передає, ні органом, що їх отримує;

c) дані про особу повинні бути адекватними, відповідними й не містити надмірної інформації з урахуванням мети, для якої вони збираються та (або) обробляються. Передані дані про особу, зокрема, можуть містити лише таку інформацію:

(i) детальні дані про особу, яка підлягає передачі (прізвище, ім'я, інші відомі чи використовувані імена або прізвиська, стать, цивільний стан, дату й місце народження, наявне та будь-яке попереднє громадянство);

(ii) паспорт, посвідчення особи або посвідчення водія та інші ідентифікаційні чи проїзні документи (номер, строк дії, дату й місце видачі та орган, який видав цей документ);

(iii) маршрут і місця зупинок;

(iv) іншу інформацію, необхідну для ідентифікації особи, яка підлягає передачі, або для розгляду вимог стосовно здійснення реадмісії відповідно до цієї Угоди;

d) дані про особу повинні бути точними й оновлюватись у випадку потреби;

e) дані про особу повинні зберігатися в такій формі, яка дозволяла б ідентифікувати суб'єктів даних протягом часу, який не перевищує часу, необхідного для тієї мети, заради якої вони збиралися та оброблятимуться в подальшому;

f) органи, які надають і які отримують дані, уживають усіх необхідних заходів для забезпечення, залежно від обставин, виправлення, знищення чи блокування даних про особу у випадку, коли їхня обробка суперечить положенням цієї статті, зокрема коли дані не є адекватними, відповідними, точними або є надмірними в тому, що стосується мети, заради якої вони обробляються. Це включає повідомлення іншій Стороні про будь-яке виправлення, знищення чи блокування таких даних;

g) на запит органу, який передає дані, орган, який їх отримує, інформує про їхнє використання та результати, які були отримані в результаті цього;

h) дані про особу можуть передаватися лише компетентним органам. Їхня подальша передача іншим органам потребує попередньої згоди на це органу, який передає дані;

i) органи, які передають і які отримують дані, повинні здійснювати письмову реєстрацію передачі та отримання відомостей про особу.

Стаття 14

Застереження стосовно відсутності впливу

1. Ця Угода не завдає шкоди правам та обов'язкам України, Співтовариства та держав-членів, що випливають з міжнародного права й, зокрема, з будь-якої відповідної міжнародної конвенції або угоди, що застосовуються, сторонами яких вони є, у тому числі тих, що зазначені в преамбулі.

2. Ніщо в цій Угоді не перешкоджає поверненню особи в рамках інших формальних або неформальних домовленостей.

Розділ VI

ВИКОНАННЯ ТА ЗАСТОСУВАННЯ УГОДИ

Стаття 15

Спільний комітет з питань реадмісії

1. Договірні Сторони надають одна одній взаємну допомогу в застосуванні й тлумаченні цієї Угоди. Із цією метою вони створюють Спільний комітет з питань реадмісії (далі - Комітет), який має такі завдання та компетенцію:

a) здійснення моніторингу застосування цієї Угоди, а також проведення на регулярній основі обміну інформацією стосовно імплементаційних протоколів, підписаних Україною та кожною окремою державою-членом відповідно до статті 16;

b) підготовка пропозицій та вироблення рекомендацій для внесення змін до цієї Угоди;

c) прийняття рішень стосовно імплементаційних заходів, необхідних для однакового застосування цієї Угоди.

2. Рішення Комітету є обов'язковими для Сторін.

3. До складу Комітету входять представники України та Співтовариства; Співтовариство буде представлено Комісією із залученням експертів держав-членів.

4. Засідання Комітету скликаються у випадку необхідності на прохання однієї з Договірних Сторін.

5. Комітет приймає свій регламент.

Стаття 16

Імплементаційні протоколи

1. Україна та держава-член можуть складати імплементаційні протоколи, які містять положення стосовно:

a) визначення компетентних органів;

b) пунктів перетину кордону для передачі осіб;

c) механізму зв'язку між компетентними органами;

d) засобів повернення осіб за прискореною процедурою;

e) умов для повернення осіб під вартою, у тому числі транзитного проїзду громадян третьої країни та осіб без громадянства під вартою;

f) додаткових засобів та документів, необхідних для імплементації цієї Угоди;

g) способів і порядку відшкодування витрат, пов'язаних з реалізацією статті 12 цієї Угоди.

2. Імплементаційні протоколи, зазначені в пункті 1, набирають чинності лише після повідомлення Комітетові з питань реадмісії, зазначеному в статті 15 цієї Угоди.

3. Україна погоджується застосовувати будь-яке положення, зазначене в підпунктах "d", "e", "f" або "g" пункту 1 імплементаційного протоколу, укладеного з однією державою-членом, у відносинах з будь-якою іншою державою-членом на запит останньої.

Стаття 17

Зв'язок з двосторонніми угодами держав-членів стосовно реадмісії осіб

1. З урахуванням положень пункту 2 цієї статті положення цієї Угоди мають перевагу над положеннями будь-якої двосторонньої угоди або іншого юридично обов'язкового документа стосовно реадмісії осіб, які були або можуть, згідно зі статтею 16, бути укладеними між Україною та окремими державами-членами, якщо положення останніх суперечать положенням цієї Угоди.

2. Положення стосовно реадмісії осіб без громадянства та громадян третіх країн, що містяться у двосторонніх угодах або інших юридично обов'язкових документах, які були укладені між Україною та окремими державами-членами, будуть застосовуватися протягом двох років, як зазначено в пункті 3 статті 20.

Розділ VII

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 18

Територіальне застосування

1. З урахуванням положень пункту 2 цієї статті ця Угода застосовується до території України та до територій, до яких застосовується Договір про заснування Європейського Співтовариства (994_017) .

2. Ця Угода не застосовується до території Королівства Данія.

Стаття 19

Унесення змін до Угоди

До цієї Угоди за взаємною згодою Договірних Сторін можуть уноситися зміни та доповнення. Зміни та доповнення оформлюються у вигляді окремих протоколів, які становлять невід'ємну частину цієї Угоди та набирають чинності в порядку, визначеному в статті 20 цієї Угоди.

Стаття 20

Набрання чинності, строк дії та припинення дії

1. Ця Угода підлягає ратифікації чи затвердженню Договірними Сторонами згідно з їхніми відповідними процедурами.

2. З урахуванням положень пункту 3 цієї статті ця Угода набирає чинності в перший день другого місяця після дати, коли Договірні Сторони повідомлять одна одній про виконання процедур, передбачених пунктом 1 цієї статті.

3. Зобов'язання, викладені в статті 3 цієї Угоди, будуть застосовуватися лише через два роки після дати, зазначеної в пункті 2 цієї статті. Протягом цього дворічного періоду вони будуть застосовуватися лише до осіб без громадянства та громадян третіх країн, з якими Україна уклала двосторонні договори або угоди стосовно реадмісії осіб. Як зазначено в пункті 2 статті 17, положення стосовно реадмісії осіб без громадянства та громадян третіх країн, що містяться у двосторонніх угодах або інших юридично обов'язкових документах, укладених Україною з окремими державами-членами, будуть застосовуватися протягом цього дворічного періоду.

4. Ця Угода укладається на невизначений строк.

5. Дія цієї Угоди може бути припинена кожною з Договірних Сторін шляхом офіційного повідомлення іншій Договірній Стороні. Угода втрачає чинність через шість місяців після дати такого повідомлення.

Стаття 21

Додатки

Додатки 1 - 8 є невід'ємною частиною цієї Угоди.

Вчинено у Люксембурзі у вісімнадцятий день червня дві тисячі сьомого року у двох примірниках, кожний українською, англійською, болгарською, голландською, грецькою, датською, естонською, іспанською, італійською, латиською, литовською, мальтійською, німецькою, польською, португальською, румунською, словацькою, словенською, угорською, фінською, французькою, чеською та шведською мовами, при цьому всі тексти є рівноавтентичними.

ЗАГАЛЬНИЙ СПИСОК ДОКУМЕНТІВ,

НАДАННЯ ЯКИХ УВАЖАЄТЬСЯ ДОКАЗОМ ГРОМАДЯНСТВА

- паспорти будь-якого виду (національні, дипломатичні, службові, колективні паспорти й документи, що їх замінюють, у тому числі дитячі паспорти);

- національні посвідчення особи (у тому числі тимчасові або попередні);

- військові квитки та військові посвідчення особи;

- посвідчення особи моряка, посвідчення капітана, паспорт моряка;

- документи, що посвідчують громадянство, та інші офіційні документи, в яких згадується або зазначається громадянство.

ЗАГАЛЬНИЙ СПИСОК ДОКУМЕНТІВ,

НА ПІДСТАВІ ЯКИХ МОЖЕ БУТИ ВСТАНОВЛЕНО ГРОМАДЯНСТВО

- фотокопії будь-яких документів, перелічених у додатку 1 до цієї Угоди;

- посвідчення водія або їхні фотокопії;

- свідоцтва про народження або їхні фотокопії;

- посвідчення співробітника компанії або їхні фотокопії;

- показання свідків;

- заяви, зроблені відповідною особою, та мова, якою він (вона) розмовляє, у тому числі результати будь-якого офіційного тесту, здійсненого з метою встановлення громадянства особи. Для цілей цього додатка термін "офіційний тест" означає тест, що замовляється або виконується органом влади та управління Запитуючої держави, а також визнається Запитуваною державою;

- будь-який інший документ, який може допомогти встановити громадянство відповідної особи.

ЗАГАЛЬНИЙ СПИСОК ДОКУМЕНТІВ,

ЯКІ СТОСУЮТЬСЯ ГРОМАДЯН ТРЕТІХ КРАЇН ТА ОСІБ БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА

- офіційні заяви, зроблені для прискореної процедури, зокрема заяви співробітників органу прикордонного контролю, які можуть підтвердити перетин кордону відповідною особою із Запитуваної держави безпосередньо на територію Запитуючої держави;

- іменні квитки пасажирів літака, поїзда, автобуса або судна, які свідчать про перебування та маршрут відповідної особи з території Запитуваної держави безпосередньо на територію Запитуючої держави (або країн-членів, якщо Запитуваною державою є Україна);

- списки пасажирів літака, поїзда, автобуса або судна, які свідчать про перебування та маршрут слідування відповідної особи з території Запитуваної держави безпосередньо на територію Запитуючої держави (або країн-членів, якщо Запитуваною державою є Україна).

- офіційні заяви, зокрема, заяви співробітників органу прикордонного контролю Запитуючої держави та інших свідків, які можуть підтвердити перетин кордону відповідною особою;

- документи, посвідчення та будь-які рахунки (наприклад, готельні рахунки, направлення до лікарів (дантистів), перепустки до державних (приватних) інституцій, договори про оренду автомобіля, квитанції кредитних карток тощо), які чітко вказують на те, що відповідна особа перебувала на території Запитуваної держави;

- дані, які свідчать, що відповідна особа користувалася послугами кур'єрського або туристичного агентства;

- офіційна заява відповідної особи під час судового або адміністративного розгляду.

ТА ОСІБ БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА

(пункт 2 статті 7)

- дійсні віза та (або) дозвіл на проживання, видані Запитуваною Стороною;

- штампи або подібні підтвердження про в'їзд (виїзд) в проїзному документі відповідної особи або інші докази в'їзду (виїзду);

- фотокопії будь-яких документів, зазначених у частині A.

ЗАПИТ СТОСОВНО ЗДІЙСНЕННЯ РЕАДМІСІЇ

відповідно до статті 5 Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про надання дозволу на реадмісію осіб

ЗАПИТ СТОСОВНО ЗДІЙСНЕННЯ ТРАНЗИТНОГО ПРОЇЗДУ

відповідно до статті 11 Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб

СТАНДАРТНИЙ ПРОЇЗДНИЙ ДОКУМЕНТ ЄС для ВИДВОРЕННЯ (відповідно до форми, установленої рекомендацією Ради ЄС від 30 листопада 1994 року)

УКРАЇНСЬКЕ ПОСВІДЧЕННЯ ОСОБИ НА ПОВЕРНЕННЯ

"Проїзний документ" означає документ, дійсний для виїзду за кордон, виданий Україною, однією з держав-членів або країною громадянства чи постійного проживання особи, яка підлягає реадмісії.

Договірні Сторони зазначають, що відповідно до законів про громадянство України (2235-14) та держав-членів громадянин України або ЄС не може бути позбавлений свого громадянства без отримання ним іншого громадянства.

Договірні Сторони погоджуються своєчасно інформувати одна одну про відповідні зміни.

Договірні Сторони беруть до уваги, що ця Угода не застосовується ні до території Королівства Данія, ні до громадян Королівства Данія. За таких обставин доцільно, щоб Україна та Данія уклали угоду про реадмісію на таких самих умовах, що й умови цієї Угоди.

Договірні Сторони беруть до уваги тісні відносини між Європейськими Співтовариствами та Ісландією й Норвегією, зокрема на підставі Угоди від 18 травня 1999 року стосовно співробітництва цих держав у виконанні, застосуванні та розвитку Шенгенського законодавства. За таких обставин доцільно, щоб Україна уклала з Норвегією та Ісландією угоди про реадмісію на таких самих умовах, що й умови цієї Угоди.

Обидві Сторони погоджуються виконувати цю Угоду на основі принципів спільної відповідальності, солідарності й рівноправного партнерства в управлінні міграційними потоками між Україною та ЄС.

У цьому контексті ЄС зобов'язується надавати фінансові ресурси з тим, щоб підтримати Україну у виконанні цієї Угоди. Із цією метою особлива увага приділятиметься розбудові інституційної здатності. Така підтримка здійснюватиметься в контексті загальних пріоритетів допомоги Україні як частина всього обсягу коштів, що надаються Україні, та з повним урахуванням відповідних правил та процедур реалізації закордонної допомоги ЄС.