Меморандум
            про взаєморозуміння з питань консульських
          відносин між Україною і Російською Федерацією
     Дата підписання:       03.08.1992
     Дата набуття чинності: 03.08.1992

     Україна   і   Російська   Федерація,  що  надалі   іменуються
Договірні Сторони,
     керуючись Договором  між  УРСР і  РРФСР  (  643_011  ) від 19
листопада 1990 року і Угодою між Україною і Російською  Федерацією
про  подальший  розвиток  міждержавних відносин від 23 червня 1992
року ( 643_018 ),
     бажаючи      сприяти    всебічному    розвитку    політичних,
економічних,  торговельних,   науково-технічних,   культурних   та
гуманітарних відносин,
     прагнучи розвинути   положення   Віденської   Конвенції   про
консульські   зносини  від  24  квітня  1963  року  (  995_047  ),
учасниками якої вони є,
     домовилися про таке:

     1. Консульські    відносини    між    Договірними   Сторонами
здійснюються  на  основі   положень   Віденської   Конвенції   про
консульські зносини від 24 квітня 1963 року та цього Меморандуму.
     2. У відповідності з пунктом 2 статті 73 Віденської Конвенції
про  консульські зносини від 24 квітня 1963 року Договірні Сторони
погодилися також додержуватися таких положень:
     2.1. Консульські посадові особи, а також члени їх сімей,  які
проживають  разом  з  ними,  будуть користуватися   дипломатичними
привілеями  і імунітетами у повному обсязі;
     2.2. Будівлі  або  частини  будівель,   що   використовуються
виключно   для  цілей  консульської  установи,  а  також  земельна
ділянка,  що  обслуговує  ці  будівлі  або  частини  будівель,   є
недоторканними і не можуть бути реквізовані у будь-якій формі;
     2.3. Офіційна кореспонденція,  архіви  та  консульська  пошта
консульської   установи   є  недоторканними  і  не  підлягають  ні
розпакуванню, ні затриманню у будь-якій формі;
     2.4. Консульська    посадова    особа    може   безперешкодно
зустрічатися і зноситися  з  будь-яким  громадянином  акредитуючої
держави,  а  власті  держави  перебування  ніяким  чином не будуть
перешкоджати зносинам  громадянина  цієї  держави  з  консульською
установою або його доступу до цієї консульської установи;
     2.5. Консульська посадова особа може періодично відвідувати і
зноситися з громадянином акредитуючої  держави,  який    перебуває
під арештом, затриманий або позбавлений волі у  іншій  формі,  або
відбуває строк ув'язнення.
     3. Питання   про   місцезнаходження   і   кількісний    склад
консульських   установ,  їх  клас  та  консульські  округи  будуть
узгоджуватися Договірними Сторонами дипломатичним шляхом.
     4. Кожна Договірна Сторона вільна вирішувати,  чи  буде  вона
призначати або  приймати  почесних  консульських  посадових  осіб.
Питання  про  призначення  почесних  консульських  посадових  осіб
вирішуються на основі відповідних угод з метою визначення  режиму,
що буде застосовуватися до почесних консульських посадових осіб.
     5. Цей Меморандум набуває чинності з моменту підписання.

     Здійснено в м.Ялті 3 серпня 1992  року  у  двох  примірниках,
кожний  українською  та  російською мовами,  причому обидва тексти
мають однакову силу.

 За Україну                                 За Російську Федерацію

  (підпис)                                          (підпис)