На виконання статті 1 Указу Президента України від 12 липня 2001 р. N 512 (512/2001) "Про заходи щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні" Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити Програму розвитку інвестиційної діяльності на 2002-2010 роки (далі - Програма).

2. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади - відповідальним виконавцям Програми передбачати кошти на її реалізацію в межах видатків, що визначаються цим органам у державному бюджеті на відповідний рік.

3. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям щороку до 15 січня і 15 липня подавати Міністерству економіки та з питань європейської інтеграції інформацію про хід виконання Програми.

4. Міністерству економіки:

разом з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади, установами, організаціями, представниками об'єднань підприємців та інвесторів розробити і подати до 15 квітня 2002 р. Кабінетові Міністрів України проект плану заходів щодо виконання Програми;

здійснювати контроль за виконанням Програми і кожні півроку протягом місяця, що настає за звітним періодом, інформувати Кабінет Міністрів України про стан справ.

ЗАТВЕРДЖЕНО

постановою Кабінету Міністрів України

від 28 грудня 2001 р. N 1801

Актуальним завданням держави є активізація інвестиційної діяльності та значне нарощування обсягів інвестицій. Збільшення притоку інвестицій є пріоритетним напрямом діяльності центральних органів виконавчої влади.

Ця Програма грунтується на положеннях Послань Президента України до Верховної Ради України "Україна: поступ у XXI століття. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000-2004 роки" (276а/2000) і "Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2000 році", Указів Президента України від 22 лютого 2001 р. N 108 (108/2001) "Про додаткові заходи щодо збільшення надходжень інвестицій в економіку України" і від 12 липня 2001 р. N 512 (512/2001) "Про заходи щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні", Концепції регулювання інвестиційної діяльності в умовах ринкової трансформації економіки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 1995 р. N 384 (384-95-п) .

Результатом економічних перетворень стало пожвавлення інвестиційної діяльності. З 1998 року темпи зростання інвестицій почали випереджати темпи зростання валового внутрішнього продукту та промислового виробництва.

Позитивну роль у розширенні обсягів інвестицій в українську економіку відіграли перехід з 1999 року до грошової приватизації та створення системи стимулювання розвитку малого підприємництва; зниження податкового навантаження на товаровиробника, запровадження фіксованого сільськогосподарського податку; створення мережі спеціальних економічних зон і територій із спеціальним режимом інвестиційної діяльності; скорочення немонетарних розрахунків і платежів.

У результаті в 2000 році обсяг інвестицій в основний капітал досяг 23630 млн гривень, що у 1,9 раза більше, ніж у 1997 році (у порівнянних цінах - на 18,5 відсотка).

Іноземні інвестиції надходять в Україну поки що в недостатньому обсязі.

Загальний обсяг надходження прямих іноземних інвестицій у країну незначний - на 1 жовтня 2001 р. він становив 4194 млн доларів США, або лише 85 доларів США на одного жителя України. У цілому іноземні інвестиції надійшли з 112 країн світу. Найвагоміший внесок зробили такі країни, як США (16,8 відсотка), Кіпр (9,5 відсотка), Нідерланди (8,8 відсотка), Великобританія (8,7 відсотка), Росія (7 відсотків), Німеччина (6,3 відсотка).

Інвестиційно привабливими стали такі види економічної діяльності, як харчова промисловість та переробка сільськогосподарських продуктів, оптова торгівля і посередництво в торгівлі, фінансова діяльність, машинобудування, хімічна та нафтохімічна промисловість, металургія та обробка металу, виробництво коксу, продуктів нафтопереробки та ядерного палива, науково-технологічна та інноваційна діяльність, туризм (розвиток готельної інфраструктури).

Криза 1998 року, яка охопила фінансові та фондові ринки світу, позначилася й на українському ринку цінних паперів, унаслідок чого уповільнилися темпи розвитку інфраструктури ринку.

Для активізації інвестиційної діяльності слід:

знизити рівень державного регулювання підприємницької діяльності та забезпечити стабільність відповідного законодавства;

усунути неоднозначність трактування нормативно-правових актів та завершити судову реформу;

удосконалити нормативну базу з питань реалізації прав власності;

завершити адміністративну реформу, забезпечити публічність та прозорість у прийнятті рішень органами влади і в результаті подолати бюрократизм та прояви корупції;

запровадити ефективні методи корпоративного управління;

сприяти розвиненості ринків капіталу, в першу чергу банківського сектору, фондового та страхового ринків;

знизити податкове навантаження;

скоротити перелік пріоритетних напрямів інноваційної діяльності в Україні, забезпечивши таким чином концентрацію ресурсів державної підтримки на актуальних напрямах розвитку науки і техніки;

забезпечити стабільність політичного середовища;

активізувати діяльність із створення позитивного іміджу держави.

Метою Програми є створення привабливого інвестиційного клімату та розвиток інфраструктури інвестиційної діяльності для забезпечення сталого економічного зростання та підвищення життєвого рівня населення.

Основними завданнями Програми є:

у сфері створення привабливого інвестиційного середовища для приватного непозичкового капіталу:

дерегулювання підприємницької діяльності та лібералізація ділової активності;

завершення формування стабільної нормативно-правової бази, яка б грунтувалася на принципах рівності всіх інвесторів;

забезпечення прозорості процедур прийняття рішень центральними та місцевими органами виконавчої влади;

удосконалення механізмів управління корпоративними правами, в тому числі тими, що належать державі, посилення захисту прав дрібних акціонерів;

підвищення ефективності процедур банкрутства;

забезпечення подальшого реформування податкової системи, в тому числі шляхом зниження податкового навантаження, оптимізації та підвищення прозорості процедури адміністрування податків, безумовного додержання прав платників податків;

підвищення інвестиційної привабливості об'єктів приватизації;

подальше проведення адміністративної реформи з метою вдосконалення та підвищення ефективності державного управління, усунення бюрократизму та проявів корупції;

зміцнення банківської системи України, сприяння концентрації банківського капіталу, практичне запровадження іпотечних механізмів;

пожвавлення інвестиційної діяльності у спеціальних економічних зонах;

сприяння судовій реформі та безумовному виконанню судових рішень;

створення додаткових стимулів для залучення інвестицій у пріоритетні галузі української економіки;

у сфері розвитку інвестиційної діяльності держави:

усунення структурних деформацій в економіці України шляхом випереджаючого нарощування темпів розвитку споживчих галузей та сфери послуг;

розширення і модернізація транспортної інфраструктури, зокрема газотранспортної системи, створення умов для зростання обсягів транзитних перевезень, створення національної мережі міжнародних транспортних коридорів на основі залучення інвестицій у розвиток транспортної інфраструктури, дорожнього господарства, з використанням механізмів концесії та лізингу;

сприяння збільшенню обсягу інвестицій у галузі зв'язку та телекомунікаційних послуг;

стимулювання залучення інвестицій у наукову, науково-технічну та інноваційну діяльність.

Визначальним завданням державної політики в інвестиційній діяльності є створення рівних умов для ведення бізнесу та інвестування економіки України суб'єктами господарювання різної форми власності, здійснення процесу інвестування на прозорих та цивілізованих засадах, поліпшення структури інвестиційних джерел.

Політика держави буде сконцентрована на:

прискоренні темпів економічного зростання на власній відтворювальній (інвестиційній) базі та на достатній ринковій основі;

запровадженні відкритих консультацій органів виконавчої влади з представниками суб'єктів господарювання, поширенні інформації про реальну економічну ситуацію, внутрішні та зовнішні ринки, кон'юнктурні процеси, нормативну базу;

значному зниженні рівня тінізації вітчизняної економіки;

створенні рівних умов для діяльності суб'єктів господарювання незалежно від форми власності та походження капіталу;

формуванні ефективного конкурентного середовища;

зміцненні фондового ринку, розвитку інститутів спільного інвестування, страхових та пенсійних фондів, ринку корпоративних цінних паперів, його інтегруванні у міжнародні ринки капіталу;

створення додаткових економічних стимулів для залучення інвестицій в пріоритетні галузі економіки;

утворенні ефективної системи захисту інтелектуальної власності.

Економічна політика держави спрямовується на створення сприятливого середовища для розвитку підприємництва, усунення бюрократизму та проявів корупції, звуження тіньового сектору економіки з метою створення умов для:

проведення єдиної державної регулятивної політики у сфері підприємництва, спрямованої на досягнення оптимального рівня регулювання державою підприємницької діяльності, визначення правових засад державної підтримки малого підприємництва, регулювання процедури ліцензування;

перегляду нормативно-правових актів з регулювання підприємницької діяльності в окремих секторах економіки з метою підвищення ефективності та конкурентоспроможності суб'єктів господарської діяльності;

удосконалення та спрощення системи реєстрації підприємств;

удосконалення процедури реалізації інвестиційних проектів;

створення системи регламентації перевірок підприємницької діяльності;

запровадження механізму реалізації майнової відповідальності за порушення умов договору підряду (контракту) при виконанні інвестиційних проектів;

узгодження зовнішньої торговельної і конкурентної політики з метою забезпечення для вітчизняних суб'єктів господарської діяльності рівних умов конкуренції на зовнішніх ринках;

розширення участі в міжнародному співробітництві у сфері конкурентної політики з метою запобігання обмеженню конкуренції внаслідок дій, учинених за межами території держави.

Одним з найважливіших чинників поліпшення інвестиційного клімату в Україні є створення адекватного ринковій економіці правового поля.

З цією метою:

проводитиметься робота, пов'язана з укладенням міждержавних угод про заохочення і захист інвестицій та уникнення подвійного оподаткування, обміном інформацією про нормативно-правові акти в сфері інвестиційної діяльності, формуванням стабільної законодавчої бази та умов провадження підприємницької діяльності;

розширюватиметься співробітництво з Міжнародним валютним фондом, Світовим банком, Європейським інвестиційним банком і Європейським банком реконструкції та розвитку в питаннях надання фінансової допомоги Україні, здійснюватимуться заходи для прискорення процесу вступу України до СОТ.

Для поступової адаптації національного законодавства до законодавства Європейського Союзу та до вимог СОТ повинні бути прийняті нормативно-правові акти, що регулюватимуть питання:

подальшого реформування податкової системи;

формування нормативно-правової бази, що сприятиме функціонуванню фондового ринку;

захисту внесків громадян із страхування їх життя, здоров'я, на недержавне пенсійне забезпечення.

Стратегічною метою податкової політики є створення стабільної податкової системи, яка забезпечувала б достатній обсяг надходжень до бюджетів усіх рівнів, ефективне функціонування економіки, створення умов для подальшого інтегрування України до світової економіки.

Основним завданням податкової реформи є:

зниження податкового навантаження шляхом скорочення переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), зменшення податкового навантаження на фонд оплати праці для формування солідарних соціальних фондів та перехід до формування персоніфікованих фондів;

розширення бази оподаткування шляхом скасування пільг, які безпосередньо не пов'язані з інноваційною та інвестиційною діяльністю; запровадження механізму декларування податкових пільг суб'єктами - платниками податків; запровадження оподаткування нерухомості;

стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності підприємств з удосконаленням умов оподаткування, що стимулюють поновлення основних виробничих фондів та розвиток малого бізнесу;

підвищення рівня сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

недопущення подвійного оподаткування нерезидентів.

Створення прозорої процедури прийняття рішень щодо реалізації інвестиційних проектів, які фінансуються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, а також тих, що істотно впливають на життєдіяльність населення, передбачає:

прийняття рішень щодо проведення публічного обговорення проектів регулятивних актів, спрямованих на розвиток підприємницької діяльності, утворення громадських колегій та рад підприємців при органах виконавчої влади, проведення консультацій із суб'єктами підприємницької діяльності, громадськими організаціями, науковцями, іншими фахівцями щодо оцінки ефективності регулятивних актів;

участь у міжнародних заходах з метою розкриття інвестиційних можливостей України; презентацію через засоби масової інформації зарубіжних країн та Інтернет пріоритетних інвестиційних проектів; активізацію проведення виставкових заходів.

Розвиток корпоративного управління здійснюватиметься з метою поліпшення інвестиційного клімату, забезпечення ефективної діяльності акціонерних товариств і спрямовуватиметься на:

поступове наближення нормативно-правової бази з питань корпоративного управління до законодавства Європейського Союзу;

удосконалення стандартів корпоративного управління;

визначення та розмежування повноважень органів виконавчої влади у сфері корпоративних відносин;

розроблення та запровадження правил корпоративного управління на основі загальноприйнятих принципів ефективного корпоративного управління.

У сфері управління державними корпоративними правами проводитиметься робота з:

визначення оптимального розміру і структури державного корпоративного сектору;

вдосконалення державної політики щодо підприємств з державними частками власності;

забезпечення ефективного менеджменту.

Державна політика у сфері приватизації спрямовуватиметься на:

заміну фіскальної моделі приватизації інвестиційною та інноваційною; приватизацію великих підприємств та підприємств-монополістів за окремими планами шляхом продажу контрольних пакетів акцій промисловим інвесторам;

технічне та технологічне поновлення підприємств за рахунок частини коштів, що надійдуть від приватизації.

Удосконалення приватизаційного процесу передбачає:

розширення кола підприємств, що підлягають приватизації, скорочення переліку заборонених до приватизації підприємств;

підвищення інвестиційної привабливості та конкурентоспроможності підприємств у процесі їх передприватизаційної підготовки, забезпечення реструктуризації підприємств, відокремлення об'єктів соціальної інфраструктури;

упровадження сучасного механізму проведення оцінки майна;

підвищення прозорості продажу об'єктів приватизації на конкурентних засадах;

недопущення внесення необгрунтованих змін у переліки об'єктів, графіки та умови їх продажу після офіційного затвердження і оприлюднення відповідної інформації, диверсифікації повноважень державних органів виконавчої влади з продажу об'єктів приватизації;

визначення принципів стимулювання ефективної інвестиційної діяльності на приватизованих підприємствах.

Проведення адміністративної реформи передбачає удосконалення структури органів виконавчої влади, розмежування і збалансування повноважень та відповідальності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Однією з найважливіших складових адміністративної реформи є реформування державної служби, яке передбачає підвищення вимог до кадрового складу; становлення професійної, політично нейтральної та авторитетної державної служби.

З цією метою необхідно:

розробити більш досконалі і прозорі процедури прийняття на державну службу;

запровадити єдиний порядок проведення відкритого конкурсу та стажування із складенням іспиту;

утворити незалежну комісію з відбору кадрів на посади державних службовців I-III категорії;

зменшити невиробничі витрати на державні послуги;

активізувати роботу, спрямовану на запобігання проявам корупції та іншим правопорушенням;

запровадити періодичну ротацію кадрів на окремих посадах.

Поліпшення інвестиційного клімату в державі залежить від розв'язання проблеми діяльності банківської системи, зокрема від забезпечення підвищення рівня концентрації банківського капіталу, збільшення обсягів довготермінового кредитування реального сектору економіки, залучення коштів населення.

Основними причинами, що стримують надання банками довготермінових кредитів суб'єктам господарської діяльності, є високий рівень кредитних ризиків, неплатоспроможність більшості позичальників, відсутність реальної гарантії повернення ними кредитів та ліквідної застави, а також неефективна система оподаткування.

Для стимулювання процесу інвестиційної діяльності із довготерміновим банківським кредитуванням слід:

запровадити механізм ефективного захисту прав кредиторів, прозорий порядок реалізації заставного майна;

забезпечити підвищення рівня концентрації банківського капіталу шляхом підвищення капіталізації та платоспроможності банків, запровадження процедури реорганізації та ліквідації фінансове нестійких банків;

стимулювати залучення грошових вкладів населення;

створити спеціалізовану фінансову установу для здійснення довго- та середньотермінового фінансування і кредитування пріоритетних інвестиційних проектів;

запровадити механізм іпотечного кредитування;

стимулювати надходження іноземного капіталу в банківську сферу.

Основними завданнями у сфері розвитку фондового ринку є:

проведення сприятливої політики оподаткування на фондовому ринку України;

створення умов для підвищення рівня капіталізації та ліквідності фондового ринку;

розширення співробітництва з Організацією економічного співробітництва і розвитку, Міжнародною організацією комісій з цінних паперів та іншими міжнародними організаціями з питань запровадження міжнародних стандартів розкриття інформації;

спрощення процедури проведення розрахунків за угодами з цінними паперами за участю нерезидентів;

удосконалення системи обліку, розрахунків та звітності учасників фондового ринку;

забезпечення прозорості діяльності інститутів спільного інвестування;

здійснення заходів щодо концентрації торгівлі на організованих ринках, діяльність яких відповідає міжнародним стандартам;

підвищення ефективності діяльності Національної депозитарної системи в напрямі забезпечення захисту прав власників цінних паперів та упорядкування розрахунків за операціями з цінними паперами;

розроблення механізму страхування учасників ринку цінних паперів.

Створення ефективної системи інвестування пенсійних коштів має за мету:

визначення напрямів інвестування пенсійних коштів;

забезпечення пріоритетності економічних інтересів вкладників пенсійних фондів у процесі інвестування пенсійних коштів;

створення системи інвестування пенсійних коштів з гарантованим доходом;

визначення критеріїв відбору банків та небанківських фінансових установ для інвестування пенсійних коштів.

Метою запровадження спеціального режиму інвестування на територіях з несприятливими соціально-економічними та екологічними умовами є залучення інвестицій у пріоритетні галузі виробництва для збереження існуючих та створення нових робочих місць, упровадження нових технологій, розвиток зовнішньоекономічних зв'язків, збільшення обсягу високоякісних товарів та послуг, створення сучасної виробничої, транспортної та ринкової інфраструктури.

Важливим напрямом державної інвестиційної політики є сприяння створенню індустріальних парків для розвитку високотехнологічних виробництв.

Для подальшої активізації інвестиційних процесів у спеціальних (вільних) економічних зонах і на територіях із спеціальним режимом інвестиційної діяльності необхідно забезпечити:

розроблення і виконання стратегічних та поточних програм розвитку кожної спеціальної (вільної) економічної зони і території, де запроваджено спеціальний режим інвестиційної діяльності;

надання державної підтримки насамперед для виконання інноваційних проектів з метою підвищення рівня конкурентоспроможності та технологічності вітчизняного виробництва в рамках діяльності суб'єктів вільних економічних зон;

стимулювання інвестицій у пріоритетні галузі економіки, сприяння впровадженню новітніх технологій та виробництву конкурентоспроможної на зовнішньому ринку продукції шляхом оптимізації пріоритетних видів економічної діяльності.

Державна підтримка в подоланні депресивного стану окремих територій повинна забезпечуватися на основі реалізації комплексу заходів, що передбачають:

сприяння створенню нових виробництв, упровадженню нових технологічних процесів і створенню екологічно безпечних умов для життєдіяльності населення, збереженню пам'яток культурної спадщини;

забезпечення структурної перебудови національної економіки та розвитку регіонів, залучення інвестицій у пріоритетні види економічної діяльності;

розвиток виробничої та соціальної інфраструктури;

залучення інвестицій у сферу виробництва із створенням нових робочих місць;

вжиття органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування заходів для розвитку малого бізнесу, підвищення зайнятості населення;

цільове фінансування виконання програм перекваліфікації та професійної освіти населення;

залучення міжнародної технічної допомоги для розв'язання соціально-економічних проблем депресивних територій, підготовки та перепідготовки фахівців з питань інвестиційної діяльності та розвитку підприємництва;

розроблення пропозицій щодо запровадження пільгового режиму оподаткування прибутку, отриманого від реалізації інвестиційного проекту.

Ключовим питанням розвитку країни є збереження темпів її економічного зростання. Інвестиційна політика спрямовується на формування раціональної структури економіки.

У процесі структурних перетворень у галузях економіки відбуватимуться:

зміни у напрямах спрямування капітальних вкладень шляхом переорієнтації інвестицій у високотехнологічні, наукоємні галузі, забезпечення державної підтримки виробництва високотехнологічної продукції та розвитку малого і середнього бізнесу за рахунок відшкодування з державного бюджету частини ставок за банківськими кредитами;

розширення прав суб'єктів господарської діяльності з формування та використання власних амортизаційних коштів;

спрямування державних інвестицій на поновлення основних фондів пріоритетних галузей економіки;

інноваційне інвестування підприємств за рахунок коштів, одержуваних від приватизації об'єктів державної власності;

впровадження ресурсо- та енергозберігаючих техніки і технологій;

поглиблення ринкових перетворень, формування конкурентного середовища та зміцнення приватної власності, реформування аграрних відносин;

розширення внутрішнього ринку, зміцнення ринкової інфраструктури, виконання регіональних програм забезпечення ефективного функціонування ринків, здійснення заходів, спрямованих на розвиток сфери побутового обслуговування населення, надання широкого спектру туристичних послуг;

обгрунтований захист вітчизняного виробника;

пропагування через засоби масової інформації позитивного досвіду залучення інвестицій в економіку країни та ефективних результатів використання інвестиційного капіталу.

Усунення перешкод та запровадження стимулювання інвесторів на внутрішньому ринку розширить коло джерел формування інвестиційних ресурсів, спростить доступ до них і забезпечить зростання національної економіки.

Основною метою розвитку транспортної інфраструктури є практична реалізація можливостей вигідного транспортно-географічного положення країни, активізація роботи із створення національної мережі міжнародних транспортних коридорів та її інтегрування у транспортні системи країн Європи і Азії, Балтійського та Чорноморського регіонів, участь України в реалізації проектів з транспортування енергоресурсів на внутрішні та міжнародні ринки.

До пріоритетних напрямів розширення і модернізації транспортної інфраструктури належить:

залучення приватного капіталу і кредитів вітчизняних та іноземних фінансових організацій;

запровадження будівництва та реконструкції автомобільних доріг на концесійних засадах;

широке використання конкурсного відбору інвестиційних проектів за критеріями окупності та визначення їх виконавців на тендерній основі;

створення мережі лізингових компаній для оновлення рухомого складу морського і річкового флоту, вітчизняної авіаційної техніки, залізничного та морського транспорту.

Удосконалення національної мережі зв'язку та телекомунікацій передбачає проведення структурних перетворень з метою розширення послуг зв'язку і підвищення їх якості; створення технічної бази інформатизації на основі новітніх технологій, інтеграції національної системи зв'язку в європейську та глобальну інформаційні інфраструктури; розвиток та модернізацію зональних і місцевих мереж на базі сучасних технологій.

Активізації інвестиційної діяльності у галузі зв'язку сприятиме реалізація таких пріоритетних напрямів:

продовження процесу реформування сектору телекомунікацій;

забезпечення ефективного використання інвестицій, прискореного розвитку найбільш прибуткових сегментів ринку послуг зв'язку, впровадження нових мережевих технологій;

формування правових засад регулятивної політики;

упорядкування розрахунків за послуги електрозв'язку, надані бюджетним установам;

удосконалення тарифного регулювання;

реорганізація галузевих систем стандартизації та сертифікації, їх адаптація до міжнародних стандартів.

Особлива увага приділятиметься розвитку готельного господарства і туризму.

Для стимулювання залучення вітчизняних та іноземних інвестицій у наукову, науково-технічну та інноваційну сфери слід забезпечити:

створення системи пільгового рефінансування комерційних банків у разі надання ними пільгових кредитів для реалізації інвестиційних проектів з розроблення і впровадження високотехнологічного устаткування та іншої інноваційної продукції;

розширення практики пільгового кредитування під заставу майна суб'єктів господарської діяльності;

створення пайових інвестиційних, фондів для реалізації великих інноваційних проектів;

розширення форм кредитування інноваційних підприємств шляхом здійснення лізингових, факторингових та інших операцій;

здешевлення кредитних ресурсів для впровадження інновацій;

розвиток інноваційної інфраструктури;

запровадження державного замовлення на інноваційну продукцію;

врегулювання питань, що стосуються набуття та використання права власності на результати наукової і науково-технічної діяльності, яка провадиться повністю або частково за рахунок державних коштів;

започаткування державної підтримки діяльності технопарків та інших інноваційних структур.

Складовою частиною політики інвестиційної діяльності є прискорення темпів створення нових робочих місць, особливо на ринках праці монофункціональних міст, шахтарських регіонів, забезпечення зайнятості сільського населення.

Для розв'язання проблем зайнятості передбачається:

продовження роботи з реструктуризації державних підприємств шляхом залучення інвестицій для розвитку підприємництва у виробничій сфері за умови забезпечення модернізації застарілих і створення нових високопродуктивних робочих місць, а також забезпечення ефективного функціонування підприємств у післяприватизаційний період;

запровадження сприятливого інвестиційного режиму для підприємств, які створюють нові робочі місця, у тому числі для неконкурентоспроможних на ринку праці категорій населення;

надання державної підтримки районам, в яких склалася критична ситуація на ринку праці, шляхом запровадження особливих режимів приватизації, інвестування та кредитування, а також розроблення і впровадження механізму залучення коштів іноземних кредитних ліній та міжнародної технічної допомоги.

Держава як суб'єкт інвестиційної діяльності забезпечуватиме:

концентрацію і спрямування державних інвестиційних ресурсів на розвиток інфраструктури ринку, підтримку науково-технологічної та інноваційної політики;

підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції, подолання ресурсовитратного характеру виробництва та його поновлення;

проведення фундаментальних і прикладних досліджень, які можуть забезпечити вихід вітчизняної продукції на світовий ринок;

створення та впровадження новітніх інформаційних технологій;

запровадження змішаного фінансування високоефективних інвестиційних та інноваційних проектів;

надання цільових кредитів для реалізації інвестиційних проектів, часткову компенсацію ставок за кредитами комерційних банків за рахунок відшкодування частини коштів з державного бюджету;

розширення участі держави в реалізації міжнародних інвестиційних проектів.

Фінансування Програми з державного та місцевих бюджетів здійснюватиметься у межах видатків на капітальні вкладення та капітальні видатки на проведення структурної перебудови економіки за пріоритетними напрямами.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади забезпечуватимуть виконання Програми за рахунок і в межах бюджетних видатків на відповідний рік.

Підприємства та організації виконуватимуть Програму за рахунок власних коштів, кредитів банків, коштів іноземних інвесторів і населення, інших джерел фінансування.

На першому етапі (2002-2004 роки) основна увага приділятиметься лібералізації підприємницької діяльності, створенню оптимального правового середовища, гармонізації національного законодавства з європейським та світовим законодавством, забезпеченню політичної стабільності і консолідованих дій усіх гілок влади, розширенню внутрішнього купівельно-споживчого попиту, активізації інвестиційно-інноваційного впливу на вітчизняне виробництво, послабленню податкового тиску, переорієнтації з суто фіскальних цілей на стимулювання економічного зростання, збільшенню припливу іноземного приватного капіталу, інформуванню ділових кіл України та іноземних держав про конкретні можливості залучення інвестицій та найбільш привабливі можливості їх вкладення.

На другому етапі (2005-2010 роки) передбачається продовжити виконання завдань з оптимізації структури економіки та промислового виробництва, ефективного використання енергетичних та матеріальних ресурсів, оздоровлення економічного середовища, розвитку експорту наукоємної, високотехнологічної, з високим ступенем переробки продукції, забезпечення зміцнення фондового ринку, розвитку інститутів спільного інвестування, страхових, пенсійних фондів, ринку корпоративних цінних паперів, його інтегрування у міжнародні ринки капіталів, реалізації конкурентних переваг галузей національної економіки, презентації інвестиційних проектів, вітчизняних товарів та послуг на міжнародних виставках і ярмарках.

Виконання Програми забезпечить створення сприятливого інвестиційного клімату в Україні, поліпшить її привабливість для іноземних інвесторів.

Створення інститутів спільного інвестування забезпечить належні умови для діяльності інвесторів. Буде створено прозору систему реалізації прав усіх інвесторів шляхом удосконалення системи корпоративного управління.

Збільшення інвестиційних ресурсів передбачається досягти, зокрема, шляхом ефективного використання державних інвестицій, збільшення обсягів довготермінового кредитування реального сектору економіки, іноземних інвестицій.

Надходження прямих іноземних інвестицій за період до 2010 року очікується у розмірі майже 31 млрд доларів США.

Реалізація механізму концесії сприятиме залученню інвесторів до модернізації об'єктів інфраструктури, а використання інвестицій у науково-технічній та інноваційній сфери - створенню нових робочих місць.

Забезпечення комплексного підходу до формування сприятливого інвестиційного клімату в Україні, активізація інвестиційної діяльності дадуть змогу досягти у 2010 році прогнозного обсягу інвестицій в національну економіку в сумі близько 300 млрд. гривень (30 відсотків валового внутрішнього продукту).

Розвиток небанківських фінансових установ, системи страхування вкладів, запровадження механізмів іпотечного кредитування спрямовано на збільшення обсягів залучення коштів населення в інвестиції в основний капітал у 7 разів порівняно з 2001 роком.

Унаслідок реалізації стратегії довготермінового економічного розвитку держави прогнозується збільшення видатків державного і місцевих бюджетів на інвестиції у виробничу та соціальну сферу, обсяг яких визначатиметься бюджетами відповідного рівня.

Координація роботи, спрямованої на здійснення заходів щодо виконання Програми, проведення моніторингу, аналізу стану їх виконання та популяризація через засоби масової інформації досвіду залучення інвестицій в економіку країни, покладається на постійно діючу робочу групу з представників міністерств, інших заінтересованих центральних органів виконавчої влади, установ та організацій.

Контроль за виконанням Програми здійснюється Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції, яке кожного півріччя інформує Кабінет Міністрів України про стан справ з внесенням у разі потреби пропозицій щодо її коригування.