Юридический Харьков плюс - Втрата чинності (наказ від 25.02.2009 N 82 /z0247-09/) від 28.03.2009 N z0614-04 746180f55fcde72e92991d048c286e1f-2

На виконання вимог Закону України "Про підтвердження відповідності" (2406-14) , відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 року N 2022 (2022-2003-п) "Про делегування Державному комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики повноважень на затвердження нормативно-правових актів", для забезпечення належної безпеки для життя та здоров'я громадян, а також для захисту тварин та майна від небезпеки, пов'язаної із застосуванням приладів, що працюють на газоподібному паливі, і з метою заощадження енергії НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Технічний регламент з підтвердження відповідності приладів, що працюють на газоподібному паливі (далі - Технічний регламент), що додається.

2. Визначити ДП "Сертифікаційний випробувальний центр опалювального обладнання" (СВЦОО) Мінпромполітики України (Дудніков А.П.) відповідальним за розробку і перегляд національних стандартів, добровільне застосування яких може сприйматись як доказ відповідності продукції вимогам Технічного регламенту.

3. Управлінню стандартизації та якості (Нелепов А.А.) забезпечити щороку внесення до Плану державної стандартизації робіт з розробки та перегляду національних стандартів, добровільне застосування яких може сприйматись як доказ відповідності продукції вимогам Технічного регламенту.

4. Державному підприємству "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" (Жарков Ю.В.) забезпечити публікацію в "Бюлетені інформаційних матеріалів зі стандартизації, метрології та сертифікації" переліку уповноважених органів з підтвердження відповідності та національних стандартів, добровільне застосування яких може сприйматись як доказ відповідності продукції вимогам Технічного регламенту.

5. Департаменту стандартизації та міжнародного співробітництва (Онопрієнко В.В.):

- у п'ятиденний термін з дня затвердження цього наказу забезпечити його подання на державну реєстрацію до Міністерства юстиції;

- у місячний термін з дня затвердження цього наказу забезпечити розроблення плану поетапного впровадження Технічного регламенту з підтвердження відповідності приладів, що працюють на газоподібному паливі.

6. Відповідальність за виконання цього наказу покласти на заступника Голови Черепкова С.Т.

7. Контроль за виконанням цього наказу покласти на управління організаційно-аналітичного забезпечення діяльності Голови (Сіроткіна С.М.).

ТЕХНІЧНИЙ РЕГЛАМЕНТ

з підтвердження відповідності приладів, що працюють на газоподібному паливі

Технічний регламент з підтвердження відповідності приладів, що працюють на газоподібному паливі (далі - Технічний регламент) відповідає Директиві Ради Європейських Співтовариств 90/396/ЄЕС (994_355) від 29 червня 1990 року про зближення законів держав-членів щодо приладів, що працюють на газоподібному паливі.

Основні терміни та їх визначення вживаються у цьому Технічному регламенті у відповідних значеннях, визначених у Законах України "Про стандартизацію" (2408-14) , "Про підтвердження відповідності" (2406-14) , "Про акредитацію органів з оцінки відповідності" (2407-14) та ДСТУ 1.1-2001 "Стандартизація та суміжні види діяльності. Терміни та визначення основних понять".

Розділ 1. Загальні положення

1.1. Цей Технічний регламент поширюється на:

- прилади, що працюють на газоподібному паливі і використовуються для приготування їжі, обігрівання, одержання гарячої води, охолодження, освітлення чи прання, зі звичайною температурою води у допустимих випадках не вище 105 град. C, які далі іменуються приладом. Пальники з примусовою тягою і нагрівальна чи опалювальна апаратура, що оснащується такими пальниками, також віднесені до цих приладів;

- запобіжні пристрої, контрольні чи регулювальні пристрої і вузли (крім пальників з примусовою тягою і нагрівальної чи опалювальної апаратури, що ними оснащується), які реалізуються в торгівлі і призначені для використання в складі приладів, що працюють на газоподібному паливі, чи при їх складанні, і далі іменуються арматурою.

1.2. Вимоги цього Технічного регламенту не поширюються на прилади, призначені спеціально для застосування в промислових процесах, здійснюваних на промислових об'єктах, що не зазначені в пункті 1.1 цього Технічного регламенту.

1.3. У цьому Технічному регламенті під газоподібним паливом мається на увазі будь-яке паливо, яке при температурі 15 град. C і під тиском 1 бар перебуває в газоподібному стані.

1.4. У цьому Технічному регламенті під нормальною експлуатацією приладу слід розуміти:

- належний монтаж і регулярне обслуговування відповідно до інструкцій виробника;

- експлуатація в умовах нормальних коливань якості і тиску подачі газу;

- експлуатація за призначенням або в прийнятних передбачених виробниками умовах.

1.5. Центральні органи виконавчої влади, на які покладені функції технічного регулювання відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 N 288 (288-2002-п) (далі - центральні органи виконавчої влади), повинні вжити всіх необхідних заходів для забезпечення того, щоб поставка на ринок згаданих у пункті 1.2 цього Технічного регламенту приладів і їх уведення в експлуатацію були можливі лише в тому разі, якщо нормальна їх експлуатація не становить небезпеки для людей, домашніх тварин та майна.

1.6. Центральні органи виконавчої влади протягом року з дня прийняття цього Технічного регламенту повинні визначати, які види газу і тиски в лініях його подачі використовуються, а також своєчасно повідомляти про всі зміни. Ця інформація оприлюднюється в офіційних виданнях і офіційному виданні Держспоживстандарту України.

1.7. Згадані в пункті 1.1 цього Технічного регламенту прилади й арматура повинні відповідати застосовним до них вимогам, викладеним у розділі 2 цього Технічного регламенту.

1.8. Центральні органи виконавчої влади не вправі забороняти, обмежувати чи стримувати введення в обіг і експлуатацію приладів, які відповідають вимогам цього Технічного регламенту.

1.9. Центральні органи виконавчої влади не вправі забороняти, обмежувати чи стримувати введення в обіг згаданої в пункті 1.1 цього Технічного регламенту арматури за наявності згаданого в пункті 3.4 розділу 3 цього Технічного регламенту сертифіката.

1.10. Центральні органи виконавчої влади повинні враховувати, що згадані в розділі вимоги виконуються, якщо прилади й арматура відповідають:

а) застосованим до них національним стандартам, ідентичним (модифікованим) відповідним європейським стандартам;

б) застосованим до них національним стандартам, якщо в галузях, на які поширюються ці стандарти, не існує гармонізованих європейських стандартів.

Держспоживстандарт України повинен публікувати в своєму офіційному виданні "Бюлетені інформаційних матеріалів зі стандартизації, метрології та сертифікації" перелік таких національних стандартів.

1.11. У разі якщо центральні органи виконавчої влади дійдуть висновку про те, що стандарти, перелік яких опубліковано в "Бюлетені інформаційних матеріалів зі стандартизації, метрології та сертифікації" Держспоживстандарту України, не повністю задовольняють вимоги, згадані в розділі 2 цього Технічного регламенту, то вони повинні порушити питання про вилучення цих стандартів із зазначеного переліку перед Держспоживстандартом України, зазначивши свої аргументи. Останній повинен здійснити заходи щодо вилучення їх з переліку та організувати перегляд зазначених стандартів.

1.12. У разі якщо встановлено, що національний знак відповідності застосовується з порушенням вимог законодавства, виробник або уповноважена ним особа - резидент України чи особа, що відповідає за введення продукції в обіг, повинні вжити заходів до припинення порушення на умовах, визначених центральними органами виконавчої влади згідно із законодавством, довести продукцію до стану відповідності вимогам, зазначеним у цьому Технічному регламенті, підтвердити цю відповідність у встановленому порядку.

У разі тривалого порушення законодавства центральні органи виконавчої влади вживають відповідних заходів згідно із законами України до обмеження чи заборони введення в обіг продукції або вилучення її з обігу і сповістити Держспоживстандарт України про вжиті заходи, зазначивши підстави для прийняття такого рішення і зокрема причини невідповідності:

а) невиконання вимог, згаданих у розділі 2 цього Технічного регламенту, згідно з яким прилади не відповідають вимогам стандартів, перелік яких опубліковано в "Бюлетені інформаційних матеріалів зі стандартизації, метрології та сертифікації" Держспоживстандарту України;

б) неналежне застосування стандартів, перелік яких опубліковано в "Бюлетені інформаційних матеріалів зі стандартизації, метрології та сертифікації" Держспоживстандарту України;

в) недоліки самих стандартів, перелік яких опубліковано в "Бюлетені інформаційних матеріалів зі стандартизації, метрології та сертифікації" Держспоживстандарту України.

1.13. Держспоживстандарт України повинен в місячний термін провести консультацію із зацікавленими сторонами. Якщо після такої консультації Держспоживстандарт України визнає згадані в пункті 1.12 цього Технічного регламенту заходи виправданими, він повинен поінформувати центральний орган виконавчої влади, який встановив факт неправомірного застосування національного знака відповідності, з наданням відповідних висновків та пропозицій.

1.14. Якщо згадане рішення ґрунтується на недоліках стандартів, то необхідно застосувати процедури, згадані в пункті 1.11 цього Технічного регламенту.

Розділ 2. Вимоги

Зазначені в цьому розділі обов'язки у зв'язку з виконанням вимог до приладів поширюються й на арматуру, з використанням якої пов'язані відповідні види небезпеки.

2.1. Загальні вимоги

2.1.1. При проектуванні і конструюванні приладів має бути передбачене забезпечення їхньої надійності і безпечності для людини, домашніх тварин та майна в разі передбаченої пунктом 1.4 розділу 1 цього Технічного регламенту нормальної їх експлуатації.

2.1.2. При введенні в обіг приладів необхідно:

- додавати до них технічні інструкції, призначені для монтажника;

- додавати інструкції з експлуатації та технічного обслуговування, призначені для користувача;

- наносити на них попередження, які можна проставляти й на пакуванні.

Зазначені інструкції і попередження повинні бути складені українською мовою.

2.1.3. Призначена для монтажника технічна документація повинна містити всі інструкції з монтажу, регулювання і обслуговування, необхідні для забезпечення належного виконання цих операцій і надійного користування приладами. Зокрема в цих інструкціях повинні бути зазначені:

- тип використовуваного газу;

- тиск, під яким повинна здійснюватися подача газу;

- необхідний приплив свіжого повітря:

для подачі повітря для горіння;

для запобігання утворенню небезпечних неспалених газових сумішей в приладах, не оснащених пристроєм, згаданим у пункті 2.4.3 цього Технічного регламенту;

- умови розсіювання продуктів горіння;

- інформація про пальники з примусовою тягою і обігрівальні чи опалювальні прилади, розраховані на оснащення такими пальниками, їхні характеристики, вимоги до збирання, які дають змогу забезпечувати відповідність основним вимогам, що застосовуються до готових приладів, а також, у разі потреби, перелік рекомендованих виробником варіантів поєднання виробів.

2.1.4. Призначені для користувача інструкції з експлуатації та технічного обслуговування повинні містити всю необхідну для безпечної експлуатації інформацію і зокрема в них повинна звертатися увага користувача на всі обмеження щодо використання.

2.1.5. У попереджувальних позначеннях на приладах і їхньому пакуванні повинні бути чітко зазначені тип використовуваного газу, тиск, під яким газ подається, і всі обмеження на використання, зокрема те, що прилад має розміщуватись у місцях з достатньою вентиляцією.

2.1.6. При проектуванні та конструюванні арматури, призначеної для використання у складі приладів, повинна бути передбачена їхня відповідність призначенню при застосуванні у складі приладів згідно з інструкціями з монтажу.

До арматури повинна додаватися відповідна інструкція з монтажу, регулювання, експлуатації та обслуговування.

2.2. Вимоги до матеріалів

2.2.1. Матеріали повинні відповідати призначенню і бути здатними витримувати технічні, хімічні і теплові умови, у яких, як передбачається, вони можуть застосовуватися.

2.2.2. Важливі з погляду безпечності властивості матеріалів повинні гарантуватися виробником чи постачальником приладу.

2.3. Вимоги до конструкції приладів при їх проектуванні

2.3.1. При конструюванні приладів мають бути унеможливлені виникнення в нормальних умовах експлуатації нестабільності, деформації, поломки чи спрацьовування, що здатні зменшити рівень їх безпеки.

2.3.2. Конденсація, утворювана при першому включенні та (або) під час експлуатації, не повинна позначатися на безпеці приладів.

2.3.3. При проектуванні та конструюванні приладів повинна зводитися до мінімуму небезпека вибуху під дією вогню із зовнішнього джерела.

2.3.4. При конструюванні приладів має бути унеможливлене проникнення води і недопустимої кількості повітря в коло циркуляції газу.

2.3.5. У разі нормальних коливань допоміжної енергії прилади повинні продовжувати працювати безпечно.

2.3.6. Ненормальні коливання або зняття чи відновлення подачі допоміжної енергії не повинні призводити до небезпечних ситуацій.

2.3.7. При проектуванні та конструюванні приладів має бути передбачене недопущення небезпеки електричного походження. У місці можливого її виникнення дотримання вимог електробезпеки, викладених у Технічному регламенті з підтвердження відповідності безпеки низьконапружного обладнання (z0448-04) , розглядається як еквівалентне виконанню цієї вимоги.

2.3.8. Усі частини приладів, що працюють під тиском, повинні витримувати механічні та термічні навантаження, яким вони піддаються, без деформації, яка може позначитися на безпеці.

2.3.9. При проектуванні та конструюванні приладів повинно бути передбачено, щоб відмова запобіжного, контрольного чи регулювального пристрою не призвела до небезпечної ситуації.

2.3.10. У разі оснащення приладу запобіжними чи контрольними пристроями не допускається блокування функціонування запобіжних пристроїв контрольними пристроями.

2.3.11. Усі складові частини приладів, які встановлюються чи регулюються на стадії виробництва, доступ до яких користувача чи монтажника не допускається, повинні мати відповідний захист.

2.3.12. Важелі чи інші контрольні пристрої, чи пристрої, призначені для виставлення режиму, повинні бути промарковані і містити чіткі вказівки, які б не допускали помилок керування. Їхня конструкція повинна унеможливлювати випадкові (помилкові) маніпуляції ними.

2.4. Вимоги, пов'язані з витоком неспаленого газу

2.4.1. При конструюванні приладів повинен бути передбачений безпечний рівень витоку газу.

2.4.2. При конструюванні приладів повинно бути передбачене обмеження витоку газу під час запалення, повторного запалення та після зняття полум'я з тим, щоб не допускалося небезпечне накопичення неспаленого газу в приладі.

2.4.3. Прилади, призначені для використання в приміщеннях та кімнатах, повинні оснащуватися спеціальним пристроєм - датчиком небезпечного накопичення неспаленого газу в таких приміщеннях чи кімнатах.

Прилади, не оснащені такими пристроями, допускається застосовувати тільки в місцях з достатньою вентиляцією, яка б унеможливлювала небезпечне накопичення неспаленого газу.

Центральні органи виконавчої влади повинні встановити умови вентиляції приміщень, необхідні для монтажу таких приладів, з урахуванням їхніх особливостей.

Датчиками небезпечного накопичення неспаленого газу повинні бути оснащені великогабаритні кухонні прилади і прилади, що працюють на газі, який містить токсичні складники.

2.5. Вимоги до запалення

При конструюванні приладів має бути передбачено, щоб при нормальній експлуатації:

- запалення і повторне запалення виконувалися плавно;

- гарантувалося поперечно-перехресне запалювання.

2.6. Вимоги до горіння та продуктів згоряння

2.6.1. При конструюванні приладів повинно бути передбачено, щоб при нормальній експлуатації гарантувалася стійкість полум'я і продукти згоряння не містили неприпустимих концентрацій, шкідливих для здоров'я речовин.

2.6.2. При конструюванні приладів повинно бути передбачено, щоб при нормальній експлуатації не було випадкового випуску продуктів згоряння.

2.6.3. При конструюванні приладів з газоходами для відведення продуктів згоряння повинно унеможливлюватись попадання продуктів згоряння в приміщення у небезпечних кількостях за неналежної тяги.

2.6.4. Не обладнані витяжними трубами автономні побутові обігрівальні прилади і не обладнані витяжними трубами проточні водонагрівачі не повинні викликати накопичення в кімнаті чи приміщенні чадного газу в концентрації, здатній наражати на небезпеку здоров'я людей, з урахуванням передбаченої тривалості його дії на них.

2.7. Вимоги до раціонального використання енергії

При конструюванні приладів повинно бути передбачене забезпечення раціонального використання енергії, з урахуванням сучасного стану справ у цій галузі і аспектів безпеки.

2.8. Вимоги щодо допустимої температури нагрівання

2.8.1. Частини приладів, які мають розміщатися у безпосередній близькості від підлоги чи інших поверхонь, не повинні нагріватися до температур, небезпечних для навколишнього простору.

2.8.2. Температура поверхні важелів та рукояток приладів, які призначені для маніпулювання користувачем, повинні бути безпечною для нього.

2.8.3. Температури поверхні зовнішніх складових частин побутових приладів, за винятком поверхонь складових частин, пов'язаних з передачею тепла, у робочих умовах не повинні становити небезпеки для користувача і в першу чергу для дітей, з урахуванням їх можливої реакції.

2.9. Вимоги до матеріалів, що контактують з харчовими продуктами і питною водою

Застосовувані при виготовленні приладу матеріали і складові частини, які можуть перебувати в контакті з харчовими продуктами і питною водою, не повинні погіршувати їхньої якості. Важливі з погляду безпечності властивості матеріалів повинні гарантуватися виробником чи постачальником приладу.

Розділ 3. Процедури підтвердження (оцінювання) відповідності

3.1. Відповідність приладів, що виготовляються серійно, повинна бути підтверджена за результатами виконання таких процедур:

а) перевірки типу згідно з модулем В, описаним у пункті 3.1 розділу 3 цього Технічного регламенту;

б) перед уведенням в обіг приладів за вибором виробника здійснюються:

- оформлення декларації про відповідність (форма декларації про відповідність наведена в додатку до цього Технічного регламенту) перевіреному типу згідно з модулем С, описаним у пункті 4.2 розділу 4 цього Технічного регламенту;

- оформлення декларації про відповідність перевіреному типу згідно з модулем D, описаним у пункті 4.3 розділу 4 цього Технічного регламенту;

- оформлення декларації про відповідність перевіреному типу згідно з модулем E, описаним у пункті 4.4 розділу 4 цього Технічного регламенту;

- оформлення декларації про відповідність перевіреному типу згідно з модулем F, описаним у пункті 4.5 розділу 4 цього Технічного регламенту.

3.2. У разі одиничного виробництва приладів чи виробництва у малих кількостях виробник має право обрати процедуру перевірки одиниці продукції згідно з модулем G, описаним у пункті 4.6 розділу 4 цього Технічного регламенту.

3.3. Після виконання процедур, згаданих у підпункті "б" пункту 3.1 та пункті 3.2 цього Технічного регламенту, на прилади, що відповідають установленим вимогам згідно з вимогами розділу 3, повинен бути нанесений національний знак відповідності.

При цьому процедури, згадані в підпункті "б" пункту 3.1, застосовуються тільки в комбінації з процедурою, згаданою у підпункті "а" пункту 3.1 цього Технічного регламенту.

3.4. До згаданої у пункті 1.1 арматури застосовуються процедури, викладені в пункті 3.1 цього Технічного регламенту, але знак відповідності не наноситься, а у відповідних випадках не складається і декларація про відповідність. Видається сертифікат відповідності, у якому декларується відповідність арматури положенням цього Технічного регламенту, застосованим до неї, із зазначенням її характеристики та порядку монтажу чи збирання в приладах, що дає змогу забезпечити відповідність готових приладів вимогам, застосованим до них.

Сертифікат додається до арматури, що вводиться в обіг.

3.5. У разі, якщо на прилади поширюються й інші технічні регламенти, то:

- їхня відповідність основним вимогам цього Технічного регламенту підлягає перевірці згідно з процедурами, установленими в пунктах 3.1 і 3.2 цього Технічного регламенту;

- повинна гарантуватися їхня відповідність основним вимогам інших технічних регламентів згідно з установленими в цих технічних регламентах процедурами.

Згадане в пункті 3.3 цього Технічного регламенту нанесення національного знака відповідності технічним регламентам повинно засвідчувати дотримання положень усіх технічних регламентів, що застосовуються.

3.6. Реєстрація даних і листування з питань підтвердження відповідності повинні вестися українською мовою.

3.7. Держспоживстандарт України повинен сповіщати інші уповноважені центральні органи виконавчої влади про уповноважені органи із сертифікації (далі - уповноважені орган), що в установленому порядку занесені до державного реєстру уповноважених органів із сертифікації і відповідальні за виконання згаданих у пунктах 3.1-3.6 процедур.

Держспоживстандарт України повинен опублікувати для відома у своєму офіційному виданні перелік уповноважених органів разом з їхніми ідентифікаційними номерами і забезпечити його актуалізацію.

3.8. Для оцінювання уповноважених органів центральні органи виконавчої влади повинні застосовувати критерії, визначені розділом 6.

3.9. У разі виявлення того, що той чи інший уповноважений орган більше не відповідає згаданим у пункті 3.8 критеріям, Держспоживстандарт повинен негайно сповістити про це центральні органі виконавчої влади, що брали участь у наданні повноважень.

Розділ 4. Опис процедур підтвердження (оцінювання) відповідності

Процедури підтвердження (оцінювання) відповідності приладів, що працюють на газоподібному паливі, вимогам цього Технічного регламенту застосовуються з числа модулів, що встановлені Технічним регламентом про модулі процедур оцінювання відповідності та принципи маркування національним знаком відповідності, які повинні застосуватися в технічних регламентах з підтвердження відповідності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.10.2003 N 1585 (1585-2003-п) .

4.1. Перевірка типу (модуль В)

4.1.1. Процедура перевірки типу - це процедура, за допомогою якої уповноважений орган переконується і підтверджує, що зразок продукції конкретного виробника відповідає вимогам цього Технічного регламенту.

4.1.2. Заявка повинна містити назву й адресу виробника, а якщо заявку подає повноважний представник, то додатково також і його назву, адресу та до заявки повинен додаватись документ про надання повноважень.

Крім того, до заявки додаються:

- письмове підтвердження про те, що така сама заявка не була подана до будь-якого іншого уповноваженого органу;

- технічна документація, описана в пункті 4.1.3 цього Технічного регламенту.

Заявник повинен надати в розпорядження уповноваженого органу зразок продукції, що представляє дане виробництво, який надалі називається типовим зразком. Типовий зразок може охоплювати кілька модифікацій продукції за умови, що різниця між модифікаціями не впливає на рівень безпеки, та відповідати іншим вимогам щодо використання продукції. У разі потреби для проведення перевірки уповноваженим органом можуть залучатися додаткові типові зразки продукції.

4.1.3. Технічна документація повинна охоплювати всі стадії проектування, виробництва і застосування продукції та давати змогу оцінити її відповідність вимогам цього Технічного регламенту. Технічна документація повинна містити:

- загальний опис виробу;

- опис конструкції, виробничі креслення, схеми елементів, блоків, ланцюгів;

- описи і пояснення до креслень, схем, що стосуються функціонування виробу;

- список стандартів з переліку національних стандартів і опис рішень, прийнятих на виконання вимог регламенту, якщо згадані стандарти не були застосовані;

- результати проектних розрахунків, випробувань;

- звіти про випробування продукції.

У разі потреби до складу технічної документації можуть входити такі елементи:

- атестати на обладнання, застосоване у складі приладів;

- атестати і сертифікати на методи виготовлення та (або) контролю чи поточного контролю приладу.

4.1.4. Уповноважений орган:

- проводить експертизу технічної документації з метою підтвердження того, що типовий зразок виготовлено згідно з технічною документацією;

- визначає елементи зразка, які були спроектовані згідно з відповідними стандартами, перелік яких опубліковано в "Бюлетені інформаційних матеріалів зі стандартизації, метрології та сертифікації" Держспоживстандарту України, і вимогами цього Технічного регламенту, а також елементи, які були спроектовані без застосування відповідних положень цих стандартів;

- здійснює необхідні дослідження і випробування для перевірки застосування стандартів, перелік яких опубліковано в "Бюлетені інформаційних матеріалів зі стандартизації, метрології та сертифікації" Держспоживстандарту України, якщо виробник застосував ці стандарти;

- здійснює експертизу і випробування для перевірки відповідності прийнятих виробником рішень вимогам цього Технічного регламенту, якщо не були застосовані стандарти, перелік яких опубліковано в "Бюлетені інформаційних матеріалів зі стандартизації, метрології та сертифікації" Держспоживстандарту України;

- погоджує із заявником місце проведення досліджень і випробувань.

4.1.5. У разі якщо типовий зразок продукції відповідає вимогам цього Технічного регламенту, уповноважений орган видає заявнику сертифікат перевірки типу.

У сертифікаті зазначаються:

- назва й адреса виробника;

- висновки про проведену перевірку;

- умови дії сертифіката;

- необхідні дані для ідентифікації перевіреного типу та, у разі потреби, опис його функціонування.

До сертифіката додається перелік технічної документації. Оригінал сертифіката зберігається у виробника, а його копія - в уповноваженого органу.

У разі відмови у видачі сертифіката перевірки типу уповноважений орган надає детальне обґрунтування такої відмови.

При уповноваженому органі повинна бути утворена апеляційна комісія відповідно до вимог наказу Держстандарту України від 30.10.2001 N 526 (z1074-01) "Про затвердження Типового положення про апеляційні комісії при уповноважених органах із сертифікації та порядок розгляду ними скарг", зареєстрованого в Міністерстві юстиції 26.12.2001 за N 1074/6265.

4.1.6. Заявник повинен інформувати уповноважений орган, який видав сертифікат перевірки типу, про всі модифікації перевіреного типу, які повинні пройти додаткову перевірку, якщо такі зміни можуть вплинути на відповідність вимогам регламенту. Дані додаткової перевірки додаються у формі доповнень до оригіналу сертифіката перевірки типу.

4.1.7. Кожний уповноважений орган надає іншим уповноваженим органам інформацію про видані сертифікати перевірки типу, додатки до сертифікатів, а також інформацію щодо відмов у видачі сертифікатів.

4.1.8. Інші уповноважені органи можуть отримувати копії сертифікатів перевірки типу та/або додатків до них. Інші уповноважені органи повинні мати доступ до додатків до сертифікатів.

4.1.9. Виробник чи його повноважний представник, що є резидентом України, зберігає разом з технічною документацією копії сертифікатів перевірки типу і додатків до них не менше 10 років після виготовлення останнього виробу.

У разі відсутності виробника або його уповноваженого представника - резидента України зобов'язання щодо збереження технічної документації покладається на особу, яка ввела в обіг виріб на ринку України.

4.2. Відповідність типу (модуль С)

4.2.1. Відповідність типу - це процедура, за допомогою якої виробник або уповноважений ним представник - резидент України гарантує і декларує, що певна продукція відповідає типу, зазначеному в сертифікаті перевірки типу, та вимогам цього Технічного регламенту.

Виробник чи його уповноважений представник, що є резидентом України, проставляє національний знак відповідності на кожному виробі і складає письмову декларацію про відповідність. Національний знак відповідності повинен супроводжуватися ідентифікаційним номером уповноваженого органу. Виробник чи його уповноважений представник, що є резидентом України, зберігає копію декларації про відповідність протягом 10 років після виготовлення останнього зразка продукції.

Якщо відсутній виробник або його уповноважений представник, що є резидентами України, зобов'язання зберігати в наявності технічну документацію покладається на особу, яка ввела в обіг виріб на ринку України.

4.2.2. Виробник повинен ужити заходів для того, щоб виробничий процес забезпечував відповідність продукції типу, описаному в сертифікаті перевірки типу, та вимогам цього Технічного регламенту.

Обраний виробником уповноважений орган проводить перевірку продукції згідно з пунктом 4.2.3 цього Технічного регламенту.

4.2.3. З періодичністю раз на рік чи частіше уповноважений орган повинен здійснювати перевірку продукції на підприємстві без попередження виробника. Для перевірки уповноважений орган відбирає на місці виробництва зразок кінцевої продукції, досліджує та випробовує його згідно з стандартами, перелік яких опубліковано в "Бюлетені інформаційних матеріалів зі стандартизації, метрології та сертифікації" Держспоживстандарту України, або проводить рівноцінні випробування для перевірки відповідності зразка вимогам цього Технічного регламенту. У кожному конкретному випадку уповноважений орган повинен визначати, як мають проводитися ці випробування: у повному чи в частковому обсязі. У разі якщо один чи більше перевірених зразків не відповідають вимогам цього Технічного регламенту, уповноважений орган має здійснити заходи щодо приведення продукції у відповідність до зазначених вимог.

4.3. Забезпечення якості виробництва (модуль D)

4.3.1. Забезпечення якості виробництва - це процедура, за допомогою якої виробник, який виконує зобов'язання, викладені в пункті 4.3.2 цього Технічного регламенту, або уповноважена ним особа, що є резидентом України, гарантує і декларує, що продукція відповідає типу, описаному в сертифікаті перевірки типу, і вимогам цього Технічного регламенту.

Виробник чи його уповноважений представник, що є резидентом України, складає письмову декларацію про відповідність та проставляє національний знак відповідності на кожному виробі. Декларація повинна поширюватися на один чи кілька приладів і зберігатися виробником. Національний знак відповідності повинен супроводжуватись ідентифікаційним номером уповноваженого органу, відповідального за нагляд, як визначено в пункті 4.3.4 цього Технічного регламенту.

4.3.2. Виробник повинен мати сертифіковану уповноваженим органом систему якості виробництва, контролю та випробувань кінцевої продукції, яка підлягає нагляду, як це визначено в пункті 4.3.4.

4.3.3. Система якості

4.3.3.1. Виробник подає уповноваженому органу на власний вибір заявку щодо оцінки його системи якості для певної продукції.

Заявка повинна містити інформацію про продукцію, що заявляється.

До заявки додаються:

- документація системи якості,

- технічна документація на перевірений тип і копія сертифіката перевірки типу.

4.3.3.2. Система якості повинна гарантувати відповідність продукції типу, описаному в сертифікаті перевірки типу, і вимогам цього Технічного регламенту.

Вимоги та заходи забезпечення якості викладаються у методиках, описах процедур та інструкціях, передбачених пунктом 4.2 гармонізованого державного стандарту України - ДСТУ ISO 9001-2001.

Документація системи якості повинна давати змогу безперечного тлумачення програм забезпечення якості, планів, настанов і протоколів з питань якості та містити інформацію щодо:

- мети системи якості та її організаційної структури, відповідальності і повноважень керівництва стосовно якості продукції;

- виробництва, управління якістю та методів забезпечення якості, процесів і систематичних дій, що повинні застосовуватися на виробництві;

- досліджень і випробувань, які повинні проводитися на всіх стадіях виготовлення продукції (у тому числі перед і після її виготовлення), а також щодо їх періодичності;

- звітів про інспекційні перевірки і результати випробувань, даних про калібрування засобів вимірювальної техніки, кваліфікацію персоналу;

- засобів постійного контролю для досягнення встановленої якості продукції та ефективного функціонування системи якості.

4.3.3.3. Уповноважений орган проводить оцінку системи якості для визначення того, чи задовольняє вона вимоги, викладені в пункті 4.3.3.2 цього Технічного регламенту. Система якості вважається такою, що відповідає цим вимогам, у разі впровадження гармонізованого державного стандарту України - ДСТУ ISO 9001-2001 з вилученням з нього вимог пункту 7.3.

Комісія з перевірки, призначена уповноваженим органом для оцінки системи якості, повинна мати у своєму складі принаймні одного члена з досвідом оцінювання технології виробництва відповідної продукції.

Процедура оцінки системи якості передбачає перевірку підприємства-виробника.

Висновки перевірки й обґрунтоване рішення щодо видачі сертифіката відповідності на систему якості або відмови у видачі сертифіката відповідності на систему якості повідомляються виробнику.

4.3.3.4. Виробник повинен виконувати зобов'язання, що випливають із сертифікованої системи якості, і підтримувати її в ефективному стані.

Виробник або уповноважена ним особа - резидент України зобов'язаний інформувати уповноважений орган, який сертифікував систему якості, про будь-який намір щодо внесення до неї змін.

Уповноважений орган проводить оцінку запропонованих змін і приймає рішення про подальше задоволення системою якості вимог, зазначених в пункті 4.3.3.2 цього Технічного регламенту, або проведення переоцінки системи якості, а також повідомляє виробника про своє рішення з висновками і обґрунтуванням.

4.3.3.5. Уповноважений орган надає іншим уповноваженим органам інформацію про видані і вилучені рішення щодо сертифікації систем якості.

4.3.4. Нагляд уповноваженого органу

4.3.4.1. Уповноважений орган здійснює нагляд за функціонуванням системи якості з метою перевірки виконання виробником зобов'язань, які випливають із сертифікованої системи якості.

4.3.4.2. Виробник забезпечує доступ уповноваженому органу до місць виробництва, контролю, випробувань та зберігання продукції і надає необхідну інформацію, зокрема:

- документацію на систему якості;

- технічну документацію;

- звіти про інспекторські перевірки і результати випробувань, дані про калібрування засобів вимірювальної техніки, кваліфікацію персоналу.

4.3.4.3. Уповноважений орган щонайменше раз на два роки проводить перевірку підтримки виробництва в належному стані системи якості та надає виробнику звіти про перевірку.

4.3.4.4. Уповноважений орган може проводити, крім періодичних, перевірки без попередження виробника, під час яких у разі потреби проводить або вимагає від виробника проведення випробувань продукції за наявності обґрунтованих підстав. Звіт про перевірку і протокол випробувань надаються виробнику.

4.3.5. Виробник протягом 10 років після виготовлення останнього зразка продукції зберігає його та надає в установленому законодавством порядку органам виконавчої влади на їх запит:

- документацію системи якості, зазначену в пункті 4.3.3.1 цього Технічного регламенту;

- документацію про внесення до системи якості змін, зазначених у пункті 4.3.3.4 цього Технічного регламенту;

- рішення, висновки і звіти уповноваженого органу, зазначені в передостанньому абзаці пункту 4.3.3.4 та пункту 4.3.4.4 цього Технічного регламенту.

4.3.6. Кожний уповноважений орган надає іншим уповноваженим органам інформацію про видані і вилучені рішення щодо сертифікації систем якості.

4.4. Забезпечення якості продукції (модуль Е)

4.4.1. Забезпечення якості продукції - це процедура оцінки відповідності, за допомогою якої виробник, який виконує зобов'язання, викладені в пункті 4.4.2 цього Технічного регламенту, або уповноважена ним особа - резидент України гарантує і декларує, що продукція відповідає типу, який описано в сертифікаті перевірки типу, і задовольняє вимоги цього Технічного регламенту.

Виробник або уповноважена ним особа - резидент України складає декларацію про відповідність та проставляє на кожному виробі національний знак відповідності. Національний знак відповідності повинен супроводжуватись ідентифікаційним номером уповноваженого органу, відповідального за нагляд, як визначено в пункті 4.4.4 цього Технічного регламенту.

4.4.2. Виробник повинен мати сертифіковану уповноваженим органом систему якості контролю та випробувань готової продукції.

4.4.3. Система якості

4.4.3.1. Виробник подає уповноваженому органу на свій вибір заявку щодо оцінки його системи якості для певної продукції.

Заявка повинна містити інформацію про продукцію, що заявляється.

До заявки мають додаватись:

- документація системи якості;

- технічна документація на перевірений тип і копія сертифіката перевірки типу;

- зобов'язання виконувати обов'язки у зв'язку із сертифікацією системи якості;

- зобов'язання забезпечувати функціонування сертифікованої системи якості задля підтримання її придатності й ефективності.

4.4.3.2. Згідно з сертифікованою системою якості кожний виріб повинен бути досліджений і випробуваний, як це визначено відповідними стандартами, перелік яких опубліковано в "Бюлетені інформаційних матеріалів зі стандартизації, метрології та сертифікації" Держспоживстандарту України, або повинні бути проведені рівноцінні випробування для перевірки відповідності кожного виробу вимогам цього Технічного регламенту.

Вимоги та заходи забезпечення якості викладаються у методиках, описах процедур і інструкціях, передбачених пунктом 4.2 гармонізованого державного стандарту України - ДСТУ ISO 9001-2001.

Документація системи якості повинна давати змогу безперечного тлумачення програм забезпечення якості, планів, настанов, протоколів з питань якості та містити інформацію щодо:

- мети системи якості та її організаційної структури, відповідальності і повноважень керівництва щодо якості продукції;

- досліджень та випробувань, які повинні проводитися після виготовлення продукції;

4.4.3.3. Уповноважений орган повинен оцінити систему якості для визначення того, чи відповідає вона вимогам, викладеним у пункті 4.4.3.2 цього Технічного регламенту. Система якості вважається такою, що відповідає цим вимогам, у разі впровадження гармонізованого державного стандарту України - ДСТУ ISO 9001-2001 з вилученням з нього вимог пунктів 7.1, 7.2.3, 7.3, 7.4, 7.5.1, 7.5.2, 7.5.3.

Процедура оцінки системи якості передбачає перевірку підприємства-виробника.

4.4.3.4. Виробник повинен виконувати зобов'язання, що випливають із сертифікованої системи якості, і підтримувати її в ефективному стані.

Виробник або уповноважена ним особа - резидент України зобов'язаний інформувати уповноважений орган, який сертифікував систему якості, про будь-який намір унесення до неї змін.

Уповноважений орган проводить оцінку запропонованих змін і приймає рішення про подальше задоволення системою якості вимог, визначених у пункті 4.4.3.2 цього Технічного регламенту, або про проведення її переоцінки, а також повідомляє виробника про рішення з висновками і обґрунтуванням.

4.4.4. Нагляд уповноваженого органу

4.4.4.1 Уповноважений орган здійснює нагляд за функціонуванням системи якості з метою перевірки виконання виробником зобов'язань, які випливають із сертифікованої системи якості.

4.4.4.2. Виробник забезпечує доступ уповноваженому органу до місць виробництва, контролю, випробувань та зберігання продукції і надає необхідну інформацію, зокрема:

- документацію системи якості;

- технічну документацію;

- звіти про інспекторські перевірки і результати випробувань, дані про калібрування засобів вимірювальної техніки, відомості про кваліфікацію персоналу.

4.4.4.3. Уповноважений орган щонайменше раз на два роки проводить перевірки підтримки виробником у належному стані системи якості та подає виробнику звіти про перевірки.

4.4.4.4. Уповноважений орган може проводити, крім періодичних, перевірки без попередження виробника, під час яких у разі потреби проводить або вимагає від виробника проведення випробувань продукції за наявності обґрунтованих підстав. Звіт про перевірку та протокол випробувань надаються виробнику.

4.4.4.5. Виробник протягом 10 років після виготовлення останнього зразка продукції зберігає та надає в установленому законодавством порядку органам виконавчої влади на їх запит:

- документацію системи якості, зазначену в пункті 4.4.3.2 цього Технічного регламенту, у т. ч. сертифікат відповідності;

- документацію про внесення до системи якості змін, зазначених у пункті 4.4.3.4 цього Технічного регламенту;

- рішення, висновки і звіти уповноваженого органу, зазначені в останньому абзаці пунктів 4.4.3.4, 4.4.4.3, 4.4.4.4 цього Технічного регламенту.

4.4.4.6. Кожний уповноважений орган надає іншим уповноваженим органам інформацію про видані і вилучені рішення щодо сертифікації систем якості.

4.5. Перевірка продукції (модуль F)

4.5.1. Перевірка продукції - це процедура, за допомогою якої виробник або уповноважена ним особа - резидент України перевіряє і засвідчує відповідність продукції типу, описаному в сертифікаті про перевірки типу, і вимогам цього Технічного регламенту.

Виробник повинен ужити заходів для того, щоб виробничий процес забезпечував відповідність продукції типу, описаному в сертифікаті про перевірки типу, і вимогам цього Технічного регламенту.

Виробник або уповноважена ним особа - резидент України складає декларацію про відповідність та проставляє на кожному виробі національний знак відповідності.

Виробник або уповноважена ним особа - резидент України зберігає копію декларації про відповідність протягом 10 років після виготовлення останнього виробу.

4.5.2. Уповноважений орган проводить на вибір виробника дослідження і випробування кожного виробу або дослідження і випробування продукції із застосуванням статистичних методів.

4.5.3. Перевірка продукції шляхом дослідження і випробувань кожного виробу

4.5.3.1. Кожний виріб повинен бути досліджений і випробуваний, як це визначено відповідними стандартами, перелік яких опубліковано в "Бюлетені інформаційних матеріалів зі стандартизації, метрології та сертифікації" Держспоживстандарту України, або повинні бути проведені рівноцінні випробування для перевірки відповідності кожного виробу вимогам цього Технічного регламенту і типу, описаному в сертифікаті перевірки типу.

4.5.3.2. Уповноважений орган проставляє або дає розпорядження щодо нанесення свого ідентифікаційного номера на кожний перевірений виріб і видає сертифікат відповідності на підставі проведених випробувань. Сертифікат відповідності може поширюватися на один чи кілька наявних у виробника приладів.

Виробник або уповноважена ним особа - резидент України надає в установленому законодавством порядку органам виконавчої влади або зацікавленим сторонам сертифікати відповідності.

4.5.4. Статистична перевірка продукції проводиться у такому порядку:

4.5.4.1. Виробник надає уповноваженому органу для перевірки продукцію у вигляді однорідних партій і вживає заходів для забезпечення однорідності кожної виробленої партії.

4.5.4.2. У відповідних випадках виробник зобов'язаний наносити національний знак відповідності на кожний прилад у процесі виготовлення. Національний знак відповідності повинен супроводжуватися ідентифікаційним номером уповноваженого органу.

4.5.4.3. Уповноважений орган робить випадкову вибірку виробів з кожної партії, досліджує і випробовує кожний відібраний виріб згідно з відповідними стандартами, перелік яких опубліковано в "Бюлетені інформаційних матеріалів зі стандартизації, метрології та сертифікації" Держспоживстандарту України, або проводить рівноцінні випробування для перевірки відповідності кожного виробу вимогам цього Технічного регламенту і типу, описаному в сертифікаті перевірки типу, та приймає рішення щодо відповідності партії продукції, з якої було зроблено вибірку, вимогам цього Технічного регламенту.

Застосовується план вибірки з такими робочими характеристиками:

- стандартним рівнем якості, що відповідає 95% імовірності приймання при коливаннях рівня невідповідності між 0,5 і 1,5%;

- граничною якістю, що відповідає 5% імовірності приймання при коливаннях рівня невідповідності від 5 до 10%.

4.5.4.4. У разі якщо партія продукції відповідає встановленим вимогам, уповноважений орган видає сертифікат відповідності на підставі проведених випробувань, проставляє або дає розпорядження виробнику щодо нанесення національного знака відповідності та свого ідентифікаційного номера на кожний виріб з цієї партії. Усі вироби з такої партії можуть бути розміщені на ринку, крім тих відібраних виробів, що не відповідають установленим вимогам.

Якщо партія продукції не відповідає встановленим вимогам, уповноважений орган або центральний орган виконавчої влади, на який покладено функції технічного регулювання у визначеній сфері діяльності, уживає заходів згідно із законодавством для запобігання розміщенню цієї продукції на ринку. У разі неодноразового виявлення невідповідності партій встановленим вимогам уповноважений орган може припинити статистичну перевірку і здійснювати перевірку кожного виробу.

Виробник або уповноважена ним особа - резидент України надає в установленому законодавством порядку органам виконавчої влади або заінтересованим сторонам сертифікати відповідності.

4.6. Перевірка одиниці продукції (модуль G)

4.6.1. Перевірка одиниці продукції - це процедура, за допомогою якої виробник або уповноважена ним особа - резидент України гарантує і декларує, що виріб, на який було видано сертифікат відповідності, зазначений у підпункті "б" пункту 4.6.2, відповідає вимогам цього Технічного регламенту.

Виробник або уповноважена ним особа - резидент України проставляє на перевіреному виробі національний знак відповідності та складає декларацію про відповідність.

Сертифікат відповідності зберігається у виробника.

4.6.2. Уповноважений орган:

а) досліджує кожний окремий виріб і проводить випробування згідно з відповідними стандартами, перелік яких опубліковано в "Бюлетені інформаційних матеріалів зі стандартизації, метрології та сертифікації" Держспоживстандарту України, або проводить рівноцінні випробування для перевірки відповідності кожного виробу вимогам цього Технічного регламенту;

б) видає сертифікат відповідності на підставі проведених випробувань і проставляє або дає розпорядження виробнику щодо нанесення свого ідентифікаційного номера на кожний перевірений виріб.

4.6.3. Виробник або уповноважена ним особа - резидент України повинен мати технічну документацію, зазначену в пункті 4.3 цього Технічного регламенту, що забезпечує можливість перевірки відповідності виробу вимогам цього Технічного регламенту, а також розуміння конструкції, виготовлення і функціонування виробу.

4.6.4. Для підтвердження відповідності основним вимогам цього Технічного регламенту прилад підлягає контролю і з урахуванням конструкторської документації - необхідним випробуванням.

Якщо уповноважений орган вважає це за необхідне, контроль і необхідні випробування можуть проводитися після монтажу приладу.

Розділ 5. Застосування національного знака

5.1. Форма національного знака відповідності й основні правила його застосування встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2001 N 1599 (1599-2001-п) "Про затвердження опису та правил застосування національного знака відповідності".

5.2. Забороняється наносити на прилади знаки, які можуть бути помилково прийняті за національний знак відповідності.

5.3. У разі якщо встановлено, що національний знак відповідності застосовується з порушенням вимог законодавства, виробник або уповноважена ним особа - резидент України чи особа, що відповідає за введення продукції в обіг, повинні вжити заходів до припинення порушення на умовах, визначених центральними органами виконавчої влади згідно із законодавством, довести продукцію до стану відповідності вимогам, зазначеним у цьому Технічному регламенті, підтвердити цю відповідність у встановленому порядку.

5.4. Табличка з технічним даними приладу повинна мати національний знак відповідності і такі написи:

- найменування виробника чи його ідентифікаційний знак;

- фірмову назву та умовне позначення приладу;

- у разі потреби тип джерела електричної енергії;

- клас приладу.

Залежно від характеру приладу можуть додаватися відомості, необхідні для його монтажу.

Розділ 6. Критерії, що беруться до уваги при оцінюванні уповноважених органів

Уповноваження органів із сертифікації здійснюється відповідно до вимог, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2002 N 376 (376-2002-п) "Про затвердження Порядку надання органам із сертифікації повноважень на проведення робіт з підтвердження відповідності у законодавчо регульованій сфері".

Уповноважені органи повинні відповідати таким мінімальним критеріям:

- наявність персоналу і необхідних засобів та обладнання;

- технічна компетентність і професійна бездоганність персоналу;

- незалежність при проведенні випробувань, оформленні протоколів, видачі сертифікатів і здійсненні передбаченого цим Технічним регламентом нагляду; незалежність керівного складу і технічного персоналу від будь-яких кіл, груп чи осіб, які мають пряме чи непряме відношення до пов'язаної з цими приладами галузі;

- дотримання персоналом професійної таємниці.

Виконання умов, передбачених першими двома пунктами переліку, підлягає періодичній перевірці.

Розділ 7. Прикінцеві положення

7.1. Усі прийняті на виконання цього Технічного регламенту рішення, які передбачають обмеження уведення в обіг та (або) експлуатацію того чи іншого приладу, повинні бути чітко обґрунтовані. Ці рішення повинні без затримок доводитися до відома сторони, що вводить згадані прилади в обіг та (або) експлуатацію.

7.2. До 1 липня 2007 року мають бути здійснені заходи до поетапного впровадження цього Технічного регламенту.

З 1 січня 2008 року всі положення цього Технічного регламенту вводяться в дію.

7.3. До 31 грудня 2011 року, відступаючи від вимог пункту 1.5 цього Технічного регламенту, допускаються поставка на ринок і введення в експлуатацію приладів і арматури, які відповідають обов'язковим вимогам нормативних документів, чинних в Україні на 1 квітня 2004 року.

Про затвердження Технічного регламенту з підтвердження відповідності приладів, що працюють на газоподібному паливі