Господарські суди України

У порядку інформації доводиться до відома позиція Вищого господарського суду України з деяких питань, пов'язаних із застосуванням у вирішенні спорів норм чинного законодавства.

1. Спори за участю податкових органів.

1.1. Чи можуть бути віднесені до числа податкових агентів відділи Державної виконавчої служби управлінь юстиції?

Відповідно до статті 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 N 18-92 (18-92) "Про акцизний збір" (далі - Декрет) податковим агентом вважається уповноважений державний орган, що здійснює продаж підакцизних товарів, вилучених з вільного обігу або конфіскованих у випадках, передбачених законодавством.

Статтею 6 Декрету (18-92) передбачено, що податковий агент не є платником акцизного збору, але є особою, уповноваженою законодавством нараховувати, стягувати акцизний збір з його платників та вносити його до бюджету.

Оскільки Законами України "Про державну виконавчу службу" (202/98-ВР) та "Про виконавче провадження" (606-14) органам державної виконавчої служби таких повноважень не надано, вони не є податковими агентами у розумінні статті 1 Декрету (18-92) .

1.3. Чи підлягає стягненню пеня за порушення строків сплати збору до Державного інноваційного фонду?

Відповідно до пункту 18 частини першої статті 14 Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) збір до Державного інноваційного фонду належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

Водночас законодавством не визначено періоди і строки сплати цього збору. Отже вимоги щодо сплати платником податку пені за порушення строків сплати збору до Державного інноваційного фонду не можуть вважатися такими, що грунтуються на законі.

1.4. Чи застосовуються фінансові санкції за завищення суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, якщо податковий кредит платником належним чином не підтверджено?

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 названого Закону (168/97-ВР) у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді встановлених законом фінансових санкцій, нарахованих на непідтверджену суму податкового кредиту. Водночас Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить застосування фінансових санкцій у залежність від факту отримання платником податку суми бюджетного відшкодування.

1.5. Чи вправі органи державної податкової служби стягувати у безспірному порядку з суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України пеню за порушення ними строків ввезення товарів, що імпортуються за бартерним договором?

Згідно з пунктом 5 статті 3 Закону України "Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності" (351-14) органам державної податкової служби України надано право стягувати у безспірному порядку з суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України пеню за порушення ними строків ввезення товарів (виконання робіт, надання послуг), що імпортуються за бартерним договором.

1.6. Чи можуть застосовуватись органом державної податкової служби фінансові санкції за порушення законодавства про оподаткування, якщо ці порушення було встановлено у результаті додаткової перевірки?

Підставою для застосування органом державної податкової служби фінансових санкцій є сам факт порушення платником податку законодавства про оподаткування, незалежно від того, у результаті якої перевірки - основної чи додаткової - встановлено таке порушення.

1.7. Чи вправі органи державної податкової служби під час проведення перевірки вносити виправлення до декларації про прибуток підприємств?

Відповідно до підпункту 1.3 пункту 1 Порядку складання декларації про прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 08.07.97 N 214 (z0313-97) , декларація про прибуток підприємств складається платниками податку.

Підпунктом 1.4 пункту 1 цього Порядку (z0313-97) встановлено, що у декларації не повинно бути ніяких підчисток, помарок, непомітних виправлень. Виправлення помилок у декларації проводиться з дотриманням Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 N 88 (z0168-95) .

Що ж до органів державної податкової служби, то вони згідно із статтею 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) здійснюють контроль за додержанням законодавства про податки, інші платежі, проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків і інших платежів і забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства.

1.8. Чи включаються до складу валових витрат суми коштів, внесених до страхових резервів для відшкодування втрат за кредитними операціями банків?

Відповідно до підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) (далі - Закон) до складу валових витрат включаються суми коштів, внесених до страхових резервів у порядку, передбаченому статтею 12 Закону.

З підпункту 12.2.2 пункту 12.2 статті 12 Закону (334/94-ВР) вбачається, що створення страхового резерву за рахунок збільшення валових витрат здійснюється банками самостійно у розмірі, достатньому для повного покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами (іншими видами заборгованості), визнаними нестандартними за методикою, яка встановлюється Національним банком України. Відповідну методику визначено Положенням про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000 N 279 (z0474-00) .

1.9. Чи підлягає припиненню провадження зі справи, якщо під час розгляду справи надійшло повідомлення від органу Пенсійного фонду про списання податкового боргу зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування?

На виконання окремого доручення Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 N 2153/3 постановою правління Пенсійного фонду України від 12.03.2001 N 7 (z0282-01) затверджено Порядок проведення органами Пенсійного фонду України списання та розстрочення податкового боргу (недоїмки) зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з пунктом 9 названого Порядку (z0282-01) податковий борг зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, який на день набрання чинності статтею 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) є предметом судового розгляду, підлягає списанню та/або розстроченню відповідно до цього Порядку. У цьому випадку орган Пенсійного фонду обов'язково надсилає повідомлення господарському суду про списані та/або розстрочені суми.

Отже якщо до господарського суду під час розгляду відповідних справ надійшло повідомлення від органу Пенсійного фонду про списання такого податкового боргу, провадження зі справи підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

1.10. Чи поширюється дія підпункту 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) на заборгованість в іноземній валюті?

Дія підпункту 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 названого Закону (334/94-ВР) поширюється на будь-яку іноземну валюту або заборгованість в іноземній валюті, що перебуває на обліку платника податку на кінець звітного періоду.

1.11. Чи є платником податку на прибуток підприємств суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок?

Відповідно до статті 6 Указу Президента України від 28.06.99 N 746/99 (746/99) "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником, зокрема, податку на прибуток підприємств.

Отже пункт 6.1 статті 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) застосовується до правовідносин, що виникли у звітному (податковому) кварталі після переходу платника єдиного податку на загальну систему оподаткування.

1.12. Чи вправі органи Пенсійного Фонду здійснювати заходи з погашення недоїмки зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування?

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), узгоджене платником податків або встановлене судом, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Податкове зобов'язання, згідно з пунктом 1.2 статті 1 названого Закону (2181-14) , - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Частиною другою статті 1 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) передбачено, що державні органи мають право звертатися до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу (органами стягнення), є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.

1.13. Чи може господарський суд визначати або коригувати нормативи відрахувань від прибуткового податку з громадян до бюджетів, затверджені сесією міської ради?

Коригування нормативів відрахувань від прибуткового податку з громадян до бюджетів не віднесено до компетенції господарського суду.

2. Чи застосовуються приписи Закону України "Про Державний бюджет на 2001 рік" (2120-14) до складання місцевого бюджету?

Статтею 36 Закону України "Про Державний бюджет на 2001 рік" (2120-14) передбачено, що положення статей 1, 6 та частин другої і третьої статті 35 цього Закону застосовуються при складанні, затвердженні і виконанні бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів. Відповідно до пункту 3 статті 61 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (220/97-ВР) складання і виконання районних і обласних бюджетів здійснюється відповідними державними адміністраціями згідно з цим Законом та законом про бюджетну систему.

3. Чи підвідомчі господарському суду справи про стягнення заборгованості за взаємними міжбюджетними розрахунками?

Статтею 46 Закону України "Про Державний бюджет на 2001 рік" (2120-14) Державному казначейству України надано право у разі несвоєчасного погашення заборгованості за взаємними міжбюджетними розрахунками застосовувати безспірне її стягнення у порядку, визначеному нормативно-правовими актами України.

Отже зазначені справи не підлягають розгляду господарськими судами. Водночас цим судам підвідомчі на загальних підставах справи зі спорів, пов'язаних з визнанням недійсними відповідних актів Державного казначейства України та визнанням такими, що не підлягають виконанню розрахункових документів про безспірне стягнення названої заборгованості.

4. Чи можливе при укладенні угод вираження грошових зобов'язань в іноземній валюті?

Законодавчі акти України, у тому числі Декрет Кабінету Міністрів України від 19.03.93 N 15-93 (15-93) "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", не містять приписів щодо заборони на вираження грошових зобов'язань у іноземній валюті.

5. Які правові наслідки неподання або порушення строків подання підприємством даних про вивільнення працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці?

У вирішенні цього питання слід виходити з вимог пункту 5 статті 20 Закону України "Про зайнятість населення" (803-12) з урахуванням того, що правонаступником зазначеного у цій нормі державного фонду сприяння зайнятості є Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (пункт 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (1533-14) .

6. Чи необхідно зупиняти провадження зі справи про стягнення заборгованості за кредитною угодою з підприємства, щодо якого порушено справу про банкрутство, до закінчення провадження зі справи про банкрутство?

Відповідно до пункту 8 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) порушення господарським судом провадження зі справи про банкрутство боржника віднесено до обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження. Поряд з цим статтею 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) передбачено введення мораторію на задоволення вимог кредиторів за зобов'язаннями, строки виконання яких настали до подання заяви про порушення справи про банкрутство. Мораторій вводиться на задоволення всіх вимог кредиторів, крім випадків передбачених цим Законом.

Зазначені приписи припускають задоволення названих вимог кредиторів виключно у межах провадження зі справи про банкрутство боржника. Тому можливе зупинення провадження зі справи про стягнення заборгованості за кредитною угодою до закінчення провадження зі справи про банкрутство.

7. Чи підвідомчі господарським судам спори за позовом сторони угоди про визнання цієї угоди такою, що не підлягає виконанню?

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) господарським судам підвідомчі справи не лише зі спорів, що виникають при укладанні, зміні і виконанні господарських договорів та про визнання актів недійсними, а й з інших підстав (крім зазначених в абзацах другому-четвертому цього пункту).

8. Чи підвідомчі господарським судам спори про визнання недійсним рішення сільських рад в частині відмови в дачі згоди на розширення меж міста за рахунок прилеглих до міста земель сільських рад?

Спори про визнання недійсними рішень сільських та районних рад в частині відмови в дачі згоди на розширення меж міста за рахунок прилеглих до міста земель сільських рад, що призводить до змін меж району є фактично (по суті) спорами про розмежування земель населених пунктів. Такі спори вирішуються відповідно до статті 106 Земельного кодексу України (561-12) , і отже господарському суду не підвідомчі.

9. Чи підлягають задоволенню позови державної інспекції з контролю за цінами про стягнення санкцій за порушення державної дисципліни цін до орендодавців, які завищують розмір орендної плати за здачу в оренду майна, що є державною власністю?

З огляду на приписи статті 256 Цивільного кодексу України (1540-06) та статей 2 і 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) у господарського суду немає підстав вважати укладення договору оренди "наданням послуги", а орендну плату за названим договором - "ціною", що підпадає під ознаки Закону України "Про ціни і ціноутворення" (507-12) .

Методика розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 N 786 (786-95-п) (з наступними змінами і доповненнями), має застосовуватись господарським судом у вирішенні спорів виключно з урахуванням вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , зокрема, статті 19 цього законодавчого акта.

Що ж до повноважень державної інспекції з контролю за цінами, то вони стосуються виключно контролю за додержанням порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів (стаття 13 Закону України "Про ціни і ціноутворення" (507-12) ).

10. Який строк позовної давності встановлено для вимог про стягнення процентів річних?

Зазначені у статті 214 Цивільного кодексу України (1540-06) проценти річних за своєю правовою природою є неустойкою, і, отже, до них застосовуються правила про скорочені строки позовної давності (стаття 72 названого Кодексу).