1. Схвалити Концепцію Державної цільової програми модернізації комунальної теплоенергетики, що додається.

Визначити Мінжитлокомунгосп державним замовником Програми.

2. Мінжитлокомунгоспу разом з Національною академією наук, Мінекономіки, Мінфіном і Мін'юстом розробити та подати у тримісячний строк Кабінетові Міністрів України проект Державної цільової програми модернізації комунальної теплоенергетики.

СХВАЛЕНО

розпорядженням Кабінету Міністрів України

від 2 квітня 2009 р. N 440-р

Комунальна теплоенергетика є технічно відсталою галуззю економіки, що характеризується низькою енергоефективністю. Відсутність інвестицій призвела до значного погіршення технічного стану основних фондів галузі, підвищення рівня їх аварійності, збільшення питомих і непродуктивних витрат матеріальних та енергетичних ресурсів.

На підприємствах комунальної теплоенергетики налічується понад 29 тис. котелень, технічний стан яких є критичним. Більш як 23 відсотки котлів експлуатуються понад 20 років. Значна кількість котлів (38 відсотків) малоефективна - коефіцієнт корисної дії становить 65-75 відсотків.

Не відповідає вимогам експлуатації технічний стан теплових мереж і пунктів. До ветхих та аварійних належать близько 15 відсотків теплових мереж і понад 29 відсотків теплових пунктів, унаслідок чого щорічні втрати теплової енергії перевищують 10 відсотків.

Фінансове становище підприємств комунальної теплоенергетики є незадовільним, що спричинено низьким рівнем відшкодування виробничих витрат у тарифах на послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води і недостатнім рівнем оплати зазначених послуг споживачами. У зв'язку з цим порушуються строки початку і закінчення опалювального сезону, послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води надаються з порушенням нормативних вимог. В окремих регіонах і населених пунктах гаряча вода подається лише в зимовий період або взагалі не подається.

Державна цільова програма модернізації комунальної теплоенергетики спрямована на подолання системної кризи в галузі шляхом підвищення ефективності використання традиційних видів палива, забезпечення використання альтернативних джерел енергії та нетрадиційних видів палива, заміни застарілого і фізично зношеного обладнання, впровадження енергозберігаючих технологій та зменшення обсягів споживання газу.

Тривалий час надається перевага розвиткові енергоємних галузей промисловості - гірничовидобувної, металургійної, хімічної, важкого машинобудування, енергетики, що забезпечує розвиток так званої великої енергетики (атомні, теплові, гідроакумулюючі електростанції, гідроелектростанції). Фінансування комунальної теплоенергетики (теплоелектроцентралі, котельні, промислові печі тощо) здійснювалося, як правило, за залишковим принципом. При цьому в умовах низьких цін на вуглеводневе паливо (близько 13 доларів США за 1 тис.куб. метрів природного газу) підприємства комунальної теплоенергетики переводились на відносно дешеві і екологічно чисті, порівняно з вугіллям, мазут і природний газ.

Постійне підвищення вартості нафти і природного газу призвело до того, що система централізованого теплопостачання перетворилася на дотаційну і таку, що фінансується за рахунок коштів державного бюджету. Підприємства комунальної теплоенергетики надають послуги з постачання теплової енергії населенню та споживачам соціальної сфери незалежно від проведення розрахунків за них, що призвело до значного збільшення обсягів заборгованості. Наявність постійної заборгованості за спожиту теплову енергію є однією з найбільш актуальних проблем галузі.

Вирішення питання щодо погашення зазначеної заборгованості ускладнюється через технічну недосконалість системи енергоспоживання, зокрема нестачу або відсутність індивідуальних засобів обліку та регулювальних пристроїв.

Метою Програми є комплексна модернізація комунальної теплоенергетики для забезпечення її надійного функціонування.

Можливі два варіанти розв'язання проблеми.

Перший варіант передбачає демонтаж усього застарілого обладнання, спорудження і введення в експлуатацію нових об'єктів комунальної теплоенергетики. Зазначений варіант потребує залучення великих за обсягами інвестицій для закупівлі і встановлення значної кількості імпортного обладнання.

Другий, оптимальний варіант - це розроблення та забезпечення виконання Державної цільової програми модернізації комунальної теплоенергетики, яка передбачає:

створення умов для комплексної модернізації та технічного переоснащення підприємств галузі;

розроблення і впровадження енергоефективних технологій та обладнання;

підвищення рівня ефективності використання енергоресурсів;

здійснення заходів, спрямованих на ро'звиток виробництва енергетичного обладнання;

зменшення обсягів викидів забруднювальних речовин.

Для розв'язання проблеми необхідно:

провести системний аналіз технічних і організаційних рішень щодо модернізації комунальної теплоенергетики;

розробити нормативну базу з питань реформування галузі;

забезпечити використання альтернативних джерел енергії та нетрадиційних видів палива;

створити та освоїти серійне виробництво сучасного енергетичного обладнання.

Програму передбачається виконати протягом 2009-2013 років.

Виконання Програми дасть змогу провести комплексну модернізацію комунальної теплоенергетики, результатами якої повинні стати:

забезпечення оптимального співвідношення системи централізованого та системи автономного теплопостачання з урахуванням умов і перспектив розвитку регіонів;

пріоритетний розвиток технології комбінованого виробництва теплової та електричної енергії, використання вторинних ресурсів і альтернативних джерел енергії;

оснащення житлового фонду засобами обліку і регулювання споживання теплової енергії;

розвиток конкурентних відносин на ринку теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води;

створення умов для функціонування підприємств комунальної теплоенергетики на принципах самоокупності;

зменшення техногенного впливу на довкілля і підвищення рівня екологічної безпеки систем теплопостачання;

значне зниження енергоємності виробництва теплової та електричної енергії, зменшення обсягу втрат енергоресурсів під час її виробництва, транспортування та споживання;

підвищення енергоефективності галузі на 10-12 відсотків;

зменшення обсягів споживання природного газу на 30 відсотків.

Джерела фінансування Програми визначаються під час її розроблення.