КОМІТЕТ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ФІНАНСІВ І
                      БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

                             Л И С Т

 N 06-10/451 від 07.07.2000
     м.Київ

 vd20000707 vn06-10/451


                 Про підтвердження резидентності


     Положенням Кабінету  Міністрів  України   (пунктом   5)   від
25.05.98 року N 740 ( 740-98-п ) передбачено, що іноземна юридична
особа відповідним документом засвідчує свою  реєстрацію  у  країні
місцезнаходження   (витяг   із   торговельного,  банківського  або
судового реєстру тощо).  Цей  документ  повинен  бути  засвідчений
згідно   із   законодавством   країни  його  видачі,  перекладений
українською  мовою  та  легалізований  у   консульській   установі
України, якщо міжнародними договорами, у яких бере участь Україна,
не  передбачено  інше.  Зазначений  документ   може   бути   також
засвідчено   у   посольстві   відповідної  держави  в  Україні  та
легалізовано в МЗС.
     Для підтвердження резидентності іноземна юридична особа також
може пред'явити установчі документи,  легалізовані в установленому
законом порядку.
     Відповідно  до  статті 54  Указу Президента від  02.04.94  р.
N 127/94  консул  легалізує  документи і акти,  складені за участю
властей консульського  округу,  або  такі,  що  виходять  від  цих
властей.
     Органи України приймають такі документи  і  акти  на  розгляд
лише   за   наявності   консульської  легалізації,  якщо  інше  не
передбачено  законодавством  України  або  міжнародним  договором,
учасниками якого є Україна і держава перебування.
     Консульська легалізація полягає у встановленні і  засвідченні
справжності підписів на цих документах та актах і відповідності їх
законам держави перебування.
     Порядок консульської легалізації встановлюється Міністерством
закордонних справ України.
     Згідно із п.6 статті 5 Конвенції між Урядом України та Урядом
Сполучених Штатів Америки про уникнення  подвійного  оподаткування
та  попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та
капітал ( 840_576 ), ратифікованої Законом України від 26.05.95 р.
N 180/95-ВР,  резидент  договірної держави розглядається як такий,
що не має представництва в іншій Договірній Державі, лише якщо він
здійснює  комерційну  діяльність  у  цій  Державі  через  брокера,
звичайного комісіонера чи будь-якого іншого  агента  з  незалежним
статусом  за  умови,  що  ці  особи  діють у межах своєї звичайної
діяльності.
     Положення про  порядок   реєстрації   та   обліку   постійних
представництв  нерезидентів  в  Україні  як  платників  податку на
прибуток,  затверджене наказом Державної податкової  адміністрації
України від 12.08.97 р.  N  293  (  z0331-97  ),  визначає  єдиний
порядок  реєстрації та обліку постійних представництв нерезидентів
в Україні як платників податку на прибуток в податковому органі за
своїм місцезнаходженням.
     Відповідно до    п.1.2    зазначеного    Положення   постійне
представництво  нерезидента  в  Україні  -   це   постійне   місце
діяльності,   через   яке   повністю   або  частково  здійснюється
господарська діяльність нерезидента на території України.
     Відповідно до  п.1.4  постійне  представництво нерезидента до
початку своєї господарської діяльності стає на  облік  як  платник
податку    на    прибуток    в   податковому   органі   за   своїм
місцезнаходженням.
     На підставі викладеного вважаємо,  що витяг із торговельного,
банківського або судового реєстру,  а  також  установчі  документи
нерезидента,   легалізовані   в   установленому  законом  порядку,
вважаються підтвердженням розповсюдження юрисдикції на нерезидента
згідно з Конвенцією між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів
Америки про уникнення  подвійного  оподаткування  та  попередження
податкових   ухилень   стосовно  податків  на  доходи  та  капітал
( 840_576 ).
     Зазначене роз'яснення  відповідно  до   Конституції   України
( 254к/96-ВР ) не є офіційним тлумаченням Закону.

 "Вісник законодавства України", N 28, 7-13 липня 2000 р.