Верховна Рада України постановляє:

1. Схвалити Основні положення податкової політики в Україні (додаються).

2. Основні положення податкової політики в Україні покласти в основу Закону України "Про систему оподаткування" та інших законів з питань оподаткування.

3. Визнати роботу Кабінету Міністрів України щодо виконання Постанови Верховної Ради України від 13 грудня 1995 року "Про Основні положення податкової політики і податкову реформу в Україні" (466/95-ВР) незадовільною.

СХВАЛЕНІ

Постановою Верховної Ради України

від 4 грудня 1996 року

N 561/96-ВР

Ці положення визначають принципи побудови та реформування податкової системи.

Основною метою реформування системи оподаткування є сприяння стабілізації матеріального виробництва, підвищення його ефективності і на цій основі задоволення державних та соціальних потреб. Система оподаткування повинна забезпечити оптимізацію структури розподілу і перерозподілу національного доходу. Граничний рівень перерозподілу валового внутрішнього продукту через зведений бюджет України, включаючи відрахування до Пенсійного фонду України, не повинен перевищувати 40-45 відсотків. Реформуванню підлягають правові норми, що визначають форми, методи, механізми регулювання і встановлення величини та порядку справляння податків, зборів, інших обов'язкових платежів до бюджетів, внесків до державних цільових фондів (далі - податки, інші обов'язкові платежі), необхідних державі для виконання її функцій.

Перебудова податкової системи провадиться з урахуванням вимог щодо надання більш широких і стабільних джерел для формування місцевих бюджетів. Нормативи і порядок зарахування податків та інших обов'язкових платежів до бюджетів різних рівнів регулюються законодавством України про податки та бюджетну систему.

Впровадження порядку децентралізації податків та інших обов'язкових платежів проводиться з урахуванням посилення ролі бюджету в реалізації радикальних реформ по стабілізації фінансово-грошової системи.

Передбачається забезпечити розробку податкових законів прямої дії, створення умов для прийняття Податкового кодексу України.

З метою зниження розмірів ставок податків та інших обов'язкових платежів передбачити розширення бази для нарахування податків та інших обов'язкових платежів за рахунок скорочення і скасування пільг при визначенні об'єктів оподаткування, забезпечивши при цьому справедливий підхід держави до суб'єктів підприємницької діяльності.

Законопроекти з питань оподаткування повинні подаватися до Верховної Ради України разом з проектами інших нормативно-правових актів (правил, інформацій, положень тощо).

У процесі розробки проектів нових законодавчих актів про оподаткування, в тому числі про внесення змін і доповнень до чинного законодавства, повинні враховуватися такі засади побудови системи оподаткування:

стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності - введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;

обов'язковість - впровадження норм щодо сплати податків та інших обов'язкових платежів, визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;

рівнозначність і пропорційність - справляння податків з юридичних осіб здійснюється у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків та інших обов'язкових платежів на рівні прибутки і пропорційно більших податків та інших обов'язкових платежів на більші доходи;

рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов'язків щодо сплати податків та інших обов'язкових платежів;

соціальна справедливість - забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обгрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи;

стабільність - забезпечення незмінності податків та інших обов'язкових платежів і їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;

економічна обгрунтованість - встановлення податків та інших обов'язкових платежів на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей, враховуючи необхідність досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;

рівномірність сплати - встановлення строків сплати податків та інших обов'язкових платежів виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат;

компетенція - встановлення і скасування податків та інших обов'язкових платежів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до чинного законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і місцевими радами;

єдиний підхід - забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку та іншого обов'язкового платежу, об'єкта оподаткування, джерела сплати податку та іншого обов'язкового платежу, податкового періоду, ставок податку та іншого обов'язкового платежу, строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг;

доступність - забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків та інших обов'язкових платежів.

При встановленні податку або іншого обов'язкового платежу мають бути законодавчо визначені платник, об'єкт оподаткування, розмір ставки, податковий період та строк сплати податку.

При цьому об'єкти оподаткування, ставки податків та інших обов'язкових платежів і строки їх сплати встановлюються або змінюються лише законами про оподаткування.

2.1. Платники податку

Платниками податку або іншого обов'язкового платежу є юридичні та фізичні особи, на яких згідно із законодавчими актами покладено обов'язок сплачувати податки та інші обов'язкові платежі, а саме:

суб'єкти підприємницької діяльності, бюджетні організації в частині здійснення госпрозрахункової діяльності, банки (крім Національного банку України та його установ, за винятком госпрозрахункових), а також підприємства пенітенціарних установ, які є юридичними особами згідно з законодавством України, міжнародні організації, що не мають імунітету та дипломатичних привілеїв і здійснюють підприємницьку діяльність в Україні;

філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначені в абзаці другому цього пункту, що складають окремий баланс та мають розрахунковий (поточний) рахунок;

нерезиденти, які здійснюють підприємницьку діяльність через постійні представництва, розташовані на території України;

нерезиденти, які здійснюють репатріацію прибутків, отриманих із джерел на території України;

громадяни.

2.2. Об'єкти оподаткування

Об'єктами оподаткування є прибуток, майно, додана вартість продукції (робіт, послуг), спеціальне використання природних ресурсів, заробітна плата, доходи громадян та інші об'єкти, визначені законодавчими актами України.

2.3. Ставки податків та інших обов'язкових платежів

Ставки податків та інших обов'язкових платежів встановлюються Верховною Радою України і не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

В Україні справляються:

а) загальнодержавні податки та інші обов'язкові платежі;

б) місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

3.1. Загальнодержавні податки та інші обов'язкові платежі:

податок на додану вартість;

акцизний збір;

податок на прибуток підприємств і організацій;

прибутковий податок з громадян;

мито;

державне мито;

плата за землю;

податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

плата на відшкодування витрат на геологорозвідувальні роботи;

плата за спеціальне використання природних ресурсів;

плата за забруднення навколишнього природного середовища;

відрахування та збори на будівництво, ремонт і утримання автомобільних шляхів;

внески до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

внески до Фонду сприяння зайнятості населення;

внески на державне соціальне страхування;

внески до Пенсійного фонду України;

внески до Державного інноваційного фонду;

рентні платежі;

плата за патент на окремі види торговельної діяльності.

3.2. Місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі:

готельний збір;

збір за паркування автомобілів;

ринковий збір;

збір за видачу ордера на квартиру;

курортний збір;

збір за участь у бігах на іподромі;

збір за виграш у бігах на іподромі;

збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;

податок на рекламу;

збір за право використання місцевої символіки;

збір за право проведення кіно- і телезйомок;

збір за право проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей;

комунальний податок;

збір за проїзд автотранспорту, що прямує за кордон по території прикордонних областей;

збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі;

збір за видачу дозволу на відведення земельної ділянки під індивідуальне будівництво;

збір на благоустрій сільських та селищних населених пунктів;

збір за видачу дозволу на відведення земельної ділянки під будівництво гаражів у міській зоні;

збір за використання іноземної мови у назвах суб'єктів підприємницької діяльності.

Місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними та міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законодавством України, крім збору за проїзд автотранспорту, що прямує за кордон по території прикордонних областей, який встановлюється обласними радами.

Система податкових пільг повинна регулюватися спеціальним Законом України про пільги платникам податків, в якому будуть визначені пільги, що надаються фізичним і юридичним особам на території України щодо сплати податків.

Необхідно здійснювати впорядкування системи податкових пільг, враховуючи, що звільнення від сплати податків або зменшення їх розмірів є однією з форм бюджетного фінансування і дотування суб'єктів господарювання та громадян, надавати податкові пільги виходячи із загальнодержавних інтересів.

За допомогою пільг створювати умови для активізації інвестиційних процесів, насамперед у пріоритетних сферах матеріального виробництва, що відповідає основним напрямам структурної перебудови за конкретними програмами і проектами, збільшення випуску і здешевлення соціально необхідних товарів.

Встановити порядок звітності та контролю за використанням фінансових ресурсів, наданих у вигляді пільг, з правом стягнення їх до бюджету в разі неефективного використання або використання не за призначенням.

Надання податкових пільг для окремих суб'єктів підприємницької діяльності не допускається.

Не оподатковуються доходи та майно громадян за умови, що їх розмір не перевищує соціально обгрунтованих та визначених державою рівнів забезпеченості.