Схвалити Стратегію розвитку суднобудування на період до 2020 року, що додається.

СХВАЛЕНО

розпорядженням Кабінету Міністрів України

від 6 травня 2009 р. N 581-р

Суднобудування як багатопрофільна галузь здатне задовольнити потреби вітчизняних компаній у мало-, середньо- і великотоннажних суднах практично всіх класів. Разом з тим процеси, що сьогодні відбуваються в економіці, негативно вплинули на фінансовий стан підприємств суднобудівної галузі. Відсутність замовлень на будування цивільних суден, порушення господарських зв'язків з постачальниками і споживачами продукції призвели до різкого погіршення фінансово-економічного становища суднобудівних підприємств та зменшення обсягу виробництва у 10 разів.

За останні роки суднобудівна галузь зазнала збитків, розмір яких у 2005 році становив 17,9 млн. гривень, у першому півріччі 2006 р. - 82,7 млн. гривень.

Основною проблемою, на розв'язання якої спрямована Стратегія, є запобігання занепаду вітчизняного суднобудування, виникненню загрози економічній незалежності, втрати Україною статусу морської держави.

Не зважаючи на наявні виробничі потужності і науково-технічний потенціал, які можуть забезпечити збільшення обсягів виробництва, розвиткові галузі перешкоджає ряд негативних чинників, зокрема:

низька ефективність суднобудівного виробництва, зумовлена:

- значною зношеністю (майже на 70 відсотків) виробничих фондів основних підприємств - виробників кінцевої продукції та підприємств, що постачають комплектувальні вироби;

- низьким рівнем розвитку технологій та організації суднобудівних робіт. Так, трудомісткість виробництва вітчизняної продукції у 3 - 5 разів вище, а тривалість будування суден у 2 - 2,5 раза довше, порівняно з провідними закордонними виробниками;

- недосконалою системою оподаткування;

- нестачею кваліфікованих робочих кадрів. Низькі заробітна плата і рівень зайнятості призвели до відпливу молодих фахівців віком 30 - 40 років;

низький рівень координації взаємодії підприємств суднобудівної та інших галузей вітчизняної промисловості, що виробляють суднове обладнання і матеріали, необхідні для будування суден (чорна і кольорова металургія, електротехнічна та кабельна промисловість, машинобудування, електроніка тощо).

На внутрішньому ринку існує значний попит на продукцію суднобудування, зокрема на різні види морських суден для транспортного і рибопромислового флоту, морську техніку для вивчення та освоєння нафтогазових родовищ континентального шельфу, морські пороми, буксири, рятувальні судна, великотоннажні судна, а також науково-дослідні судна для проведення гідрометеорологічних досліджень і моніторингу стану навколишнього середовища.

Вітчизняні компанії не мають можливості придбавати продукцію українського суднобудування, 86 відсотків якої виробляється для експорту. Традиційним ринком збуту продукції суднобудування є, зокрема, Нідерланди, Норвегія, Іспанія і Росія;

недосконалість вітчизняної кредитної системи. В Україні кредит на будування суден надається в розмірі 50 відсотків вартості судна під 17 - 20 відсотків річних строком до 6 років, а в іноземних державах - в розмірі 80 відсотків такої вартості під 6 - 8 відсотків річних строком на 10 - 15 років.

Метою Стратегії є розвиток вітчизняного суднобудування шляхом:

державного стимулювання діяльності науково-технічних і проектно-конструкторських установ та організацій, ефективного впровадження результатів фундаментальних і прикладних досліджень;

проведення модернізації, технічного переоснащення та забезпечення ефективного використання виробничих потужностей галузі;

удосконалення нормативно-правової бази з питань стимулювання розвитку суднобудування;

запровадження пільгового кредитування для вітчизняних компаній, заінтересованих у придбанні продукції суднобудування;

просування нових видів вітчизняної продукції суднобудування на зовнішній ринок;

залучення стратегічних інвесторів.

Основними напрямами реалізації Стратегії є:

реформування галузі суднобудування шляхом утворення державних господарських науково-виробничих об'єднань (концернів, корпорацій тощо) із залученням науково-дослідних і дослідно-конструкторських установ та організацій;

розвиток науково-технічного і виробничого потенціалу, проведення комплексної модернізації та технічного переоснащення підприємств галузі (оновлення основних фондів, упровадження високих технологій у таких підгалузях суднобудування, як суднове машинобудування та морське приладобудування);

адаптація українського законодавства до законодавства Європейського Союзу в частині міжнародних стандартів, технічних і екологічних вимог з метою забезпечення інтеграції вітчизняного суднобудування до європейського і світового;

удосконалення нормативно-правової бази з питань стимулювання розвитку суднобудування;

забезпечення ефективного використання кадрового потенціалу галузі і залучення висококваліфікованих фахівців.

Фінансове забезпечення реалізації Стратегії здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, суб'єктів підприємницької діяльності усіх форм власності, цільових кредитів банків, інвестиційних коштів та інших джерел.

Реалізація Стратегії забезпечить:

збереження існуючих, розвиток та впровадження нових виробничих технологій у суднобудуванні;

технічне переоснащення і створення виробничих потужностей, необхідних для розроблення і виробництва конкурентоспроможної продукції, проведення експериментальних робіт у галузі суднобудування;

підвищення якості і конкурентоспроможності продукції;

збереження і розвиток кадрового потенціалу галузі;

додаткові надходження до державного бюджету, в тому числі за рахунок збільшення обсягів експорту продукції суднобудування;

збільшення обсягів галузевого виробництва до 2011 року - більш як в 1,5 раза, до 2015 року - у 2, до 2030 року - у 3 - 4 рази.