Юридический Харьков плюс - ратифікація (закон від 10.06.2009 N 1492-VI /1492-17/) від 10.06.2009 N 434

враховуючи норми міжнародного права і бажаючи розвивати міждержавне співробітництво в галузі кримінального права,

вважаючи, що таке співробітництво є важливим і повинно сприяти цілям правосуддя та поширенню його дії з метою покращання виконання покарань, а також соціальній реабілітації засуджених осіб,

враховуючи, що такі цілі вимагають, щоб громадянам обох Сторін, які позбавлені волі унаслідок вчинення ними злочину, була надана можливість відбувати призначене їм покарання в їхньому власному суспільстві, і

керуючись принципами гуманізму і поваги прав людини,

домовились про наступне:

Стаття 1

Визначення термінів

1. Для цілей цієї Угоди:

a) "держава винесення вироку" означає державу, в якій було винесено вирок особі, яка може бути або вже була передана;

b) "держава виконання вироку" означає державу, в яку засуджений може бути або вже був переданий для відбування покарання;

c) "вирок" означає будь-яке покарання чи захід, який передбачає позбавлення волі, призначений рішенням суду на визначений або невизначений період часу в зв'язку із вчиненням злочину;

d) "засуджений" означає особу, засуджену судом однієї із Сторін за вчинення злочину до покарання у виді позбавлення волі;

e) "близькі родичі" означають:

для України: особи, які перебувають у спорідненості, тобто мати, батько, чоловік, дружина, діти, рідні брати і сестри, онуки, дід і бабка, усиновлювачі, усиновлені,

для Великої Соціалістичної Народної Лівійської Арабської Джамагирії: родичі до четвертого ступеню включно;

f) "законні представники" означають осіб, визнаних такими у порядку, встановленому законодавством кожної із Сторін;

g) "компетентні органи" означають органи Сторін, які виконують рішення про передачу засуджених;

h) "центральні органи" означають

для України: Міністерство юстиції України,

для Великої Соціалістичної Народної Лівійської Арабської Джамагирії: Головний народний комітет юстиції.

2. З питань виконання цієї Угоди компетентні органи Сторін зносяться один з одним через центральні органи.

Стаття 2

Загальні положення

1. Сторони зобов'язуються якнайширше співробітничати одна з одною у тому, що стосується передачі засуджених у відповідності до положень цієї Угоди.

2. Особу, засуджену на території однієї Сторони, може бути передано на територію іншої Сторони, відповідно до положень цієї Угоди, для відбування призначеного їй покарання на підставі заяви засудженого або його законного представника, або близького родича, або звернення Центрального органу однієї зі Сторін.

Стаття 3

Умови передачі

1. Засуджений може бути переданий згідно з цією Угодою за наявності наступних умов:

a) якщо ця особа є громадянином держави виконання вироку;

b) якщо вирок набув чинності і є остаточним;

c) якщо в момент отримання запиту про передачу засуджений повинен ще відбувати покарання протягом не менш як шість місяців;

d) якщо на передачу згоден засуджений або, якщо він нездатний зробити це з огляду на свій вік, фізичний чи психічний стан - законний представник засудженого;

e) якщо дія або бездіяльність, за яку був винесений вирок, є злочином згідно з законодавством держави виконання вироку незалежно від місця їх вчинення;

f) якщо відшкодовано матеріальні збитки, заподіяні злочином, та судові витрати;

g) якщо держава винесення вироку і держава виконання вироку згодні на передачу засудженого.

2. У виняткових випадках Сторони можуть погодитися на передачу засудженого, навіть якщо їй залишається відбувати міру покарання менш як шість місяців або якщо матеріальні збитки, заподіяні злочином, відшкодовані не в повному обсязі.

Стаття 4

Умови, за яких передача не здійснюється

Передача засудженого не здійснюється, якщо:

a) не додержано умов, перелічених у пункті 1 статті 3 цієї Угоди;

b) покарання не може бути виконано Стороною, громадянином якої є засуджений, внаслідок закінчення строку давності кримінального переслідування за законодавством цієї Сторони;

c) запитуючою Стороною належним чином не виконані вимоги статті 7 цієї Угоди.

Стаття 5

Надання інформації

1. Сторони беруть на себе зобов'язання:

a) через центральні органи письмово інформувати одна одну про засудження до позбавлення волі громадян другої Сторони, а також про їх місцезнаходження;

b) роз'яснювати засудженим або їх законним представникам можливість звертатися до компетентних органів будь-якої з Сторін із заявою про передачу у державу виконання вироку та про правові наслідки такої передачі згідно з цією Угодою.

2. Засуджену особу інформують у письмовій формі про будь-які заходи, вжиті державою винесення вироку або державою виконання вироку на підставі підпунктів a і b, в також про будь-які рішення, прийняті кожною державою у відповідь на запит про її передачу.

Стаття 6

Необхідні документи

1. З метою вирішення питання про передачу держава винесення вироку надає державі виконання вироку таку інформацію і документи:

a) прізвище, дату і місце народження засудженого;

b) її постійну адресу, якщо вона є, у державі виконання вироку;

c) тексти статей кримінального закону, на підставі якого особу засуджено;

d) письмову заяву засудженого або у випадках, передбачених підпунктом d пункту 1 статті 3 цієї Угоди, - його представника про згоду на передачу;

e) копію вироку, що набув законної сили, а у випадку, якщо вирок був змінений, - також відповідного судового рішення;

f) документ про тривалість вже відбутої частини строку покарання, включаючи інформацію про будь-яке попереднє ув'язнення, звільнення від покарання і про будь-які інші обставини, що стосуються виконання вироку;

g) у разі необхідності будь-які довідки про стан здоров'я і поведінку засудженого, інформацію про поводження з ним у державі винесення вироку і будь-які рекомендації щодо подальшого поводження з ним у державі виконання вироку;

h) відомості про наявність матеріальної шкоди та відповідні вжиті заходи.

2. Держава виконання вироку надає державі винесення вироку такі документи:

a) документи або відомості про те, що засуджений є громадянином Держави виконання вироку;

b) копію тексту відповідного закону держави виконання вироку, який передбачає, що дія або бездіяльність, на підставі якої було винесено вирок у державі винесення вироку, є злочином згідно із законодавством держави виконання вироку.

3. В разі потреби Сторони можуть запросити одна у одної додаткову інформацію.

4. Документи, зазначені у цій статті, повинні бути засвідчені відповідно до вимог законодавства Сторони, у якій вони оформлені.

Стаття 7

Згода та її перевірка

1. Держава винесення вироку забезпечує, щоби згоду на передачу відповідно до підпункту "d" пункту 1 статті 3 цієї Угоди, було надано добровільно і з повним усвідомленням особою правових наслідків такої згоди.

2. Держава винесення вироку надає державі виконання вироку можливість перевірити за допомогою консула або іншої офіційної особи, кандидатура якої погоджується із державою виконання вироку, чи була згода надана відповідно до пункту 1 цієї статті.

Стаття 8

Рішення за запитом про передачу

1. Рішення про згоду або відмову у запиті про передачу приймається центральним органом Сторони не пізніше сорока днів з дня отримання документів, перелічених у статті 6 цієї Угоди.

2. Відмова у передачі засудженого має бути мотивованою.

Стаття 9

Процедура передачі

Місце, час і порядок передачі засудженого погоджуються компетентними органами Сторін.

Стаття 10

Наслідки передачі для держави виконання вироку

1. Держава виконання вироку зобов'язана забезпечити виконання вироку у повному обсязі, керуючись при цьому своїм законодавством.

2. Держава виконання вироку забезпечує продовження відбування покарання відповідно до свого законодавства, не погіршуючи становища засудженого. Питання, пов'язані з виконанням вироку другою Стороною, визначаються за законодавством кожної із Сторін.

3. Якщо за законодавством держави виконання вироку за дане діяння граничний строк позбавлення волі менший, ніж призначений за вироком, суд держави виконання вироку визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений її законодавством.

4. Якщо вирок стосується двох чи більше діянь, з яких одне чи кілька не визнаються злочинами у державі виконання вироку, суд цієї держави визначає, яка частина покарання застосовується до діяння, що є злочином.

6. Рішення про виконання додаткового покарання приймається судом держави виконання вироку, якщо таке покарання за вчинене діяння передбачено законодавством цієї держави.

Стаття 11

Помилування і амністія

Кожна Сторона може прийняти рішення про помилування, амністію або пом'якшення вироку у відповідності до свого законодавства.

Стаття 12

Компетенція судів

1. Переглядати вирок у частині його обґрунтованості стосовно переданого засудженого правочинною є лише держава винесення вироку.

2. У випадку перегляду вироку держава його винесення негайно направляє державі виконання вироку завірену копію рішення суду, яким скасовано чи змінено вирок.

3. Якщо після передачі засудженого для відбування покарання вирок у державі винесення вироку скасований і передбачено нове розслідування чи судовий розгляд, копія рішення про це, матеріали кримінальної справи та інші матеріали за результатами проведення необхідних процесуальних дій, можливих у відсутність засудженого, разом з перекладом на англійську мову направляються державі виконання вироку для здійснення кримінального переслідування за законодавством цієї держави.

4. Якщо після передачі засудженого для відбування покарання вирок державою його винесення змінений, копія рішення про це та інші необхідні документи направляються центральному органу держави виконання вироку. Суд держави виконання вироку вирішує питання про виконання такого рішення в порядку, передбаченому статтею 10 цієї Угоди.

Стаття 13

Правові наслідки передачі

Для особи, переданої для відбування покарання державі виконання вироку, настають такі самі правові наслідки засудження, як і стосовно осіб, засуджених на території цієї держави за вчинення такого ж діяння.

Стаття 14

Інформація про виконання вироку

Держава виконання вироку надає Державі винесення вироку відповідні відомості про виконання вироку в таких випадках:

a) якщо держава виконання вироку вважає покарання виконаним остаточно;

b) якщо засуджений вчинив втечу до закінчення строку покарання;

c) у разі надходження запиту держави винесення вироку.

Стаття 15

Транзитне перевезення

1. Одна Сторона відповідно до свого законодавства може задовольнити прохання про транзитне перевезення засудженої особи по її території, якщо друга Сторона звертається до неї з таким проханням і якщо Сторона, що звертається, домовилась з третьою державою про передачу такої особи на її територію чи з її території. При цьому забезпечуються необхідні умови тримання засудженого під вартою.

2. Дозвіл на транзитне перевезення не запитується, якщо перевезення здійснюється повітряним транспортом над територією Сторони без запланованої посадки.

Стаття 16

Мови

1. При виконанні цієї Угоди Сторони користуються своїми державними мовами.

2. До документів, виконаних державною мовою Сторони, додаються завірені переклади англійською мовою.

Стаття 17

Дійсність документів

Для цілей цієї Угоди:

a) документи, підготовлені або засвідчені відповідними органами однієї Сторони, скріплені гербовою печаткою і підписом уповноваженої особи, мають таку саму юридичну силу на території іншої Сторони;

b) документи, що на території однієї Сторони визнаються офіційними, визнаються такими і на території іншої Сторони.

Стаття 18

Витрати

1. Пов'язані з передачею засудженого витрати, що виникли до його передачі державі виконання вироку, несе Сторона, у якої вони виникли. Витрати, пов'язані з виконанням передачі і продовженням виконання вироку після передачі засудженого, несе держава виконання вироку.

2. Витрати, пов'язані з транзитом, несе Сторона, яка направила прохання про транзитне перевезення.

Стаття 19

Врегулювання розбіжностей

Розбіжності, що виникають при застосуванні цієї Угоди, вирішують центральні органи Сторін.

Стаття 20

Дія у часі

Ця Угода застосовується для виконання вироків, винесених до та після набуття нею чинності.

Стаття 21

Набуття чинності

1. Ця Угода підлягає ратифікації відповідно до законодавства Сторін і набуває чинності через тридцять днів після обміну ратифікаційними грамотами.

2. Дія цієї Угоди припиняється після перебігу шести місяців з дати отримання однією із Сторін через дипломатичні канали письмового повідомлення другої Сторони про намір припинити його дію.

Укладено 8 квітня 2008 року у м. Тріполі у двох примірниках, кожний українською, арабською та англійською мовами, причому всі тексти є автентичними.

У разі виникнення розбіжностей при тлумаченні тексту цієї Угоди Сторони звертатимуться до тексту, викладеного англійською мовою.

Угода

між Україною та Великою Соціалістичною Народною Лівійською Арабською Джамагирією про передачу засуджених осіб