Договір
між Україною і Грузією про передачу осіб,
засуджених до позбавлення волі, для подальшого
відбування покарання
( Договір ратифіковано Законом N 670/97-ВР від 21.11.97 )
Дата підписання: 14.02.1997
Дата ратифікації: 21.11.1997
Дата набуття чинності: 10.05.1998
Україна і Грузія, далі іменовані Договірними Сторонами,
- виходячи з принципів державного суверенітету,
рівноправ'я та взаємної поваги,
- базуючись на нормах міжнародного права і бажаючи розвивати
міждержавне співробітництво в сфері кримінального права,
- враховуючи, що відбування засудженими покарання в державі,
громадянами якої вони є, сприяє більш ефективному досягненню мети
виконання покарання, поверненню правопорушників до нормального
життя в суспільстві,
- керуючись принципами гуманізму та поважання прав людини,
домовились про таке:
Стаття 1
1. Для досягнення цілей цього Договору нижчезазначені терміни
означають:
а) "Держава винесення вироку" - Договірна Сторона, судом якої
винесено вирок про засудження особи до покарання у вигляді
позбавлення волі;
b) "Держава виконання вироку" - Договірна Сторона, якій
передається для відбування покарання особа, яку засуджено до
позбавлення волі і є її громадянином;
с) "Засуджений" - особа, яку засуджено судом однієї з
Договірних Сторін за скоєння злочину до покарання у вигляді
позбавлення волі;
d) "Близькі родичі" - особи, що є родичами
для України: мати, батько, чоловік, дружина, діти, рідні
брати і сестри, онуки, дід і бабка, усиновлювачі, усиновлені;
для Грузії: мати, батько, батьки подружжя, чоловік, дружина,
діти, брати і сестри, онуки, дідусь, бабуся, дядько, тітка;
е) "Компетентні органи" - органи Договірних Сторін, що
виконують рішення про передачу засуджених;
f) "Центральні органи" - Міністерства юстиції Договірних
Сторін.
2. З питань виконання цього Договору компетентні органи
Договірних Сторін взаємодіють через центральні органи.
Стаття 2
Договірні Сторони зобов'язуються згідно з умовами цього
Договору передавати за запитом один одному засуджених, які
відбувають покарання в місцях позбавлення волі за скоєння злочинів
на території держави винесення вироку та мають громадянство іншої
Договірної Сторони, для відбування покарання в державі виконання
вироку.
Стаття 3
1. Засуджену особу може бути передано відповідно до цього
Договору лише за умов:
а) що ця особа є громадянином держави виконання вироку;
b) що вирок набув законної сили;
с) що на час отримання запиту про передачу засуджений повинен
ще відбувати покарання протягом не менше шістьох місяців;
d) що на передачу згодна засуджена особа, або коли,
враховуючи її вік або фізичний чи психічний стан, одна з двох
Договірних Сторін, або близькі родичі, або законний представник
засудженої особи вважають це за необхідне;
е) що дія або бездіяльність, за які було винесено вирок, є
злочинами згідно із законодавством держави виконання вироку;
f) що відшкодовано матеріальні збитки, які нанесено злочином;
g) що держава винесення вироку та держава виконання вироку
згодні на передачу засудженої особи.
2. Про можливість передачі та її юридичні наслідки
засудженому або його законному представнику має бути роз'яснено
посадовими особами центральних або територіальних органів
управління кримінально-виконавчої системи держави винесення
вироку.
3. У виняткових випадках Договірні Сторони можуть погодитися
на передачу засудженої особи навіть якщо йому залишається
відбувати строк покарання менше шести місяців, або якщо
матеріальні збитки, яких заподіяно злочином, відшкодовано не в
повному обсязі.
Стаття 4
Передача засудженого не виконується, якщо:
а) вирок не може бути виконаний Договірною Стороною,
громадянином якої є засуджений внаслідок закінчення строку
давності кримінального переслідування згідно з законодавством цієї
Договірної Сторони;
b) Стороною, що запитує, належним чином не виконано вимог
статті 7 цього Договору.
Стаття 5
Договірні Сторони беруть на себе зобов'язання:
а) через центральні органи у письмовій формі інформувати один
одного про засудження до позбавлення волі громадян іншої
Договірної Сторони, а також про їхнє місцеперебування;
b) роз'яснювати та реально забезпечувати засудженим, їхнім
законним представникам або близьким родичам можливість звертатися
до компетентних органів будь-якої з Договірних Сторін із заявами
про передачу в державу, громадянами якої вони є.
Стаття 6
1. Передача засудженого для відбування покарання здійснюється
за пропозицією Договірної Сторони, судом якої винесено вирок, якщо
Договірна Сторона, громадянином якої є засуджений, згодна прийняти
його для виконання вироку з дотриманням умов цього Договору.
2. Договірна Сторона, громадянином якої є засуджений, може
звернутися до Договірної Сторони, судом якої винесено вирок, з
проханням розглянути питання про можливість передачі засудженого.
Стаття 7
1. Запит про передачу засудженого складається у письмовій
формі та до нього компетентним органом держави винесення вироку
додаються:
а) відомості про особу засудженого (прізвище, ім'я, по
батькові, дата та місце народження);
b) документ, що підтверджує громадянство засудженого;
с) текст статей кримінального закону, на підставі якого
засуджено особу;
d) письмова заява засудженого або у випадках, які передбачено
підпунктом d пункту 1 статті 3 цього Договору, його близькими
родичами, або його законного представника про згоду на передачу;
е) копії вироку та рішень вищих судових органів щодо справи,
документів про набуття вироком чинності;
f) документ про частину покарання, яку вже відбуто, та тієї
частини покарання, що підлягає подальшому відбуванню;
g) документ про виконання додаткового покарання, якщо його
було призначено;
h) медичний висновок про стан здоров'я та відомості про
особливості поведінки засудженого;
і) відомості про наявність матеріальних збитків та порядок
їхнього відшкодування;
j) копії інших документів можуть бути додані тільки за
взаємною згодою компетентних органів.
2. Всі перелічені документи мають бути підписані та завірені
гербовою печаткою.
Стаття 8
1. Держава винесення вироку забезпечує, щоб особа, яка дає
згоду на передачу відповідно до підпункту d пункту 1 статті 3
цього Договору, здійснювала це добровільно та з повним розумінням
правових наслідків такої згоди.
2. Держава винесення вироку надає державі виконання вироку
можливість перевірити за допомогою офіційної особи, що згоду на
передачу засудженої особи було отримано відповідно до пункту 1
цієї статті.
Стаття 9
1. Рішення щодо отриманого запиту про згоду або відмову у
передачі приймається Договірною Стороною не пізніше місячного
терміну з дня отримання документів, зазначених в пункті 1 статті 7
цього Договору. Про прийняте рішення в письмовій формі
повідомляється особу, яка звернулася з заявою про передачу.
2. Рішення про відмову в передачі засудженого має бути
вмотивованим.
Стаття 10
Місце та порядок передачі встановлюються органами Договірних
Сторін, які виконують покарання.
Стаття 11
Всі витрати, що пов'язані з передачею засудженого, за
винятком тих, що виникли виключно на території держави винесення
вироку, несе держава виконання вироку.
Стаття 12
1. Держава виконання вироку повинна забезпечити виконання
вироку в повному обсязі, керуючись при цьому своїм національним
законодавством.
2. Держава виконання вироку забезпечує продовження відбування
покарання відповідно до свого законодавства, не погіршуючи
становища засудженого. Питання, що пов'язані із виконанням вироку
іншої Договірної Сторони, визначаються згідно із законодавством
кожної з Договірних Сторін.
3. Призначене засудженому покарання відбувається на підставі
вироку суду держави винесення вироку. Суд держави виконання
вироку, виходячи з винесеного вироку, приймає рішення щодо його
виконання, визнаючи строк позбавлення волі за законом своєї
держави.
4. Якщо згідно із законодавством держави виконання вироку за
це діяння граничний строк позбавлення волі є меншим призначеного
за вироком, суд держави виконання вироку визначає максимальний
строк позбавлення волі, передбачений законодавством цієї держави.
5. Якщо вирок належить до двох або більше діянь, з яких одне
або кілька не визнаються злочинами в державі виконання вироку, суд
цієї держави визначає, яка частина покарання застосовується щодо
діяння, яке є злочином.
6. Рішення про виконання додаткового покарання приймається
судом держави виконання вироку, якщо таке покарання за скоєне
діяння передбачене законодавством цієї держави.
Стаття 13
Кожна Договірна Сторона має право застосовувати щодо
переданого засудженого помилування чи амністію.
Стаття 14
Переглядати вирок в частині його обґрунтованості щодо
переданого засудженого має право лише держава винесення вироку.
Стаття 15
1. У випадку перегляду вироку держава його винесення негайно
направляє державі виконання вироку завірену копію рішення суду,
яким вирок відмінено чи змінено.
2. Якщо після передачі засудженого для відбуття покарання
вирок в державі винесення вироку відмінено та передбачено нове
розслідування чи судовий розгляд, копія рішення про це, матеріали
кримінальної справи та інші матеріали за результатами проведення
необхідних процесуальних дій, що можливі за відсутності
засудженого, з перекладом усіх матеріалів кримінальної справи
російською мовою, направляються державі виконання вироку для
здійснення кримінального переслідування за законодавством цієї
держави.
3. У випадку припинення кримінальної справи за результатами
додаткового розслідування на реабілітуючих підставах або винесення
судом виправдувального вироку, збиток, що заподіяно особі
безпідставним притягненням до кримінальної відповідальності,
відшкодовується державою, на території якої скоєно злочин.
4. Якщо після передачі засудженого для відбування покарання
вирок державою його винесення було змінено, копію рішення про це
та інші необхідні документи мають бути направлені до компетентного
органу держави виконання вироку. Суд держави виконання вироку
вирішує питання про виконання такого рішення у порядку, що
передбачено статтею 12 цього Договору.
Стаття 16
1. Щодо особи, яку передано для відбування покарання державі
виконання вироку, настають такі самі правові наслідки засудження,
як і щодо осіб, яких засуджено на території цієї держави за
скоєння такого самого діяння.
2. Особа, яку передано для виконання вироку, що винесено
компетентним судом іншої Договірної Сторони, не може бути знову
притягнуто до кримінальної відповідальності на території держави
виконання вироку за те саме діяння, у зв'язку з яким було винесено
вирок, що набув чинності.
Стаття 17
1. Одна Договірна Сторона у відповідності до свого
законодавства може задовольняти прохання про транзитне перевезення
засудженої особи її територією, якщо інша Договірна Сторона
звертається до неї з таким проханням і якщо Договірна Сторона, яка
звернулася, домовилася з третьою державою про передачу такої особи
на її територію або з її території.
2. Витрати, які пов'язані зі здійсненням транзитного
перевезення, несе Договірна Сторона, яка звернулася з проханням
про таке перевезення.
Стаття 18
Питання, що виникають про застосуванні цього Договору,
вирішують центральні органи Договірних Сторін.
Стаття 19
1. При виконанні цього Договору Договірні Сторони
користуються своїми державними мовами.
2. До документів, що виконані державними мовами Договірних
Сторін, додають завірені переклади на російську мову.
Стаття 20
1. Цей Договір підлягає ратифікації і набуває чинності через
тридцять днів після обміну Договірними Сторонами ратифікаційними
грамотами.
2. Договір укладається на невизначений термін.
3. Дія цього Договору припиняється по закінченні шести
місяців з моменту отримання однією з Договірних Сторін письмового
повідомлення другої Договірної Сторони про намір припинити його
дію.
Стаття 21
Дія цього Договору поширюється також на осіб, що засуджені
судами Договірних Сторін, до набуття Договором чинності.
Стаття 22
Положення цього Договору не зачіпають прав та обов'язків
Договірних Сторін, що випливають з інших міжнародних договорів,
учасниками яких вони є.
Складено 14 лютого 1997 року у м.Києві у двох примірниках,
кожний українською, грузинською та російською мовами, причому всі
тексти є автентичними.
У випадку виникнення розходжень під час тлумачення тексту
цього Договору Договірні Сторони будуть звертатися до тексту,
викладеного російською мовою.
За Україну За Грузію
(підпис) (підпис)