Юридический Харьков плюс - прийняття від 25.03.2010 N v0187225-10 95c35e7b33632642eb928d810ed8df6e-1

Керуючись Законами України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) та наказом Державної податкової адміністрації України від 12.04.2003 N 176 (z0326-03) "Про затвердження Порядку надання роз'яснень окремих положень податкового законодавства", з метою виконання постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 2010 року N 86 (86-2010-п) "Про надання податкових та інших роз'яснень" та розпорядження Державної податкової адміністрації України від 02.03.2010 N 39-р "Про опрацювання податкових роз'яснень" НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Узагальнююче податкове роз'яснення щодо фіксованого сільськогосподарського податку, що додається.

2. Департаменту адміністрування податку на прибуток та інших податків і зборів (обов'язкових платежів) (Хоцянівська Н.В.) наказ у триденний термін від дня реєстрації передати до Департаменту масово-роз'яснювальної роботи та звернень громадян для оприлюднення.

3. Департаменту масово-роз'яснювальної роботи та звернень громадян (Косарчук В.П.) наказ у десятиденний термін від дня реєстрації довести через засоби масової інформації до відома платників податків та розмістити на офіційному веб-сайті Державної податкової адміністрації України у мережі Інтернет.

4. Головам державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі довести наказ до відома підпорядкованих державних податкових інспекцій.

5. Наказ набирає чинності від дня оприлюднення.

6. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Голови Любченка О.М.

УЗАГАЛЬНЮЮЧЕ ПОДАТКОВЕ РОЗ'ЯСНЕННЯ

щодо фіксованого сільськогосподарського податку

У роз'ясненні вживаються такі скорочення:

Закон України від 6 жовтня 1998 року N 161-XIV (161-14) "Про оренду землі" (у редакції Закону України від 2 жовтня 2003 року N 1211-IV (1211-15) ) - Закон N 161;

Закон України від 17 грудня 1998 року N 320-XIV (320-14) "Про фіксований сільськогосподарський податок" - Закон N 320;

Закон України від 19 червня 2003 року N 973-IV (973-15) "Про фермерське господарство" - Закон N 973;

Закон України від 14 лютого 1992 року N 2114-XII (2114-12) "Про колективне сільськогосподарське підприємство" - Закон N 2114;

Закон України від 21 грудня 2000 року N 2181-III (2181-14) "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" зі змінами та доповненнями - Закон N 2181;

Закон України від 15 травня 2003 року N 742 (742-15) "Про особисте селянське господарство" - Закон N 742;

постанова Кабінету Міністрів України від 10 червня 2009 року N 576 (576-2009-п) "Про внесення зміни до пункту 4 Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку" - постанова N 576;

постанова Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року N 658 (658-99-п) "Про затвердження Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку" - постанова N 658;

наказ Міністерства аграрної політики України від 29.01.2007 N 55 (z0230-07) "Про затвердження Переліку супутніх послуг, доходи від надання яких у разі утворення сільськогосподарського підприємства шляхом злиття, приєднання, перетворення, поділу або виділення включаються до суми, отриманої від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки (крім підакцизних товарів)", зареєстрований у Мін'юсті України 16.03.2002 за N 230/13497 - наказ N 55;

наказ Міністерства аграрної політики України від 22.10.2009 N 752 (v0752555-09) "Про затвердження Розрахунку питомої ваги доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу підприємства за попередній звітний (податковий) рік та Методичних рекомендацій щодо його складання" - наказ N 752.

1. Щодо включення сільськогосподарським підприємством (орендарем) до розрахунку сплати фіксованого сільськогосподарського податку площ земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які знаходяться в суборенді

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і у порядку, передбачених Земельним кодексом України (2768-14) , Цивільним кодексом України (435-15) , Господарським кодексом України (436-15) , Законом N 161 (161-14) та іншими законами України і договором оренди землі.

Орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.

Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється. Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації. За згодою сторін договір суборенди земельної ділянки посвідчується нотаріально.

Орендарі земельних ділянок сільськогосподарського призначення на період дії договору оренди можуть обмінюватися належними їм правами користування земельними ділянками шляхом укладання договорів суборенди відповідних ділянок, якщо це передбачено договором оренди, або за письмовою згодою орендодавця (ст. 8 Закону N 161 (161-14) ) .

Щодо платників фіксованого сільськогосподарського податку, то слід зазначити, що відповідно до вимог постанови N 658 (658-99-п) , якщо у звітному періоді змінюється площа земельної ділянки у зв'язку з набуттям на неї права власності або користування, землевласник чи землекористувач зобов'язаний провести уточнення суми податкових зобов'язань на період до закінчення податкового року і подати протягом місяця уточнені розрахунки щодо площі земельної ділянки до органів державної податкової служби за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки. Платник податку подає витяг з державного земельного кадастру про склад земель сільськогосподарських угідь та їх грошову оцінку.

Відповідно до п. 13 постанови N 658 (658-99-п) , у разі коли платник фіксованого сільськогосподарського податку здає сільськогосподарські угіддя та/або землі водного фонду в оренду іншому платнику фіксованого сільськогосподарського податку, орендовані площі земельних ділянок не можуть включатися до розрахунку сплати фіксованого сільськогосподарського податку орендаря, а враховуються у розрахунку такого податку орендодавця.

Якщо платник фіксованого сільськогосподарського податку орендує сільськогосподарські угіддя та/або землі водного фонду у підприємства, яке не є платником фіксованого сільськогосподарського податку, орендовані площі земельних ділянок включаються до розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку орендаря.

Таким чином, якщо підприємство - платник фіксованого сільськогосподарського податку уклало договір суборенди із неплатником фіксованого сільськогосподарського податку, який орендує сільськогосподарські угіддя також у неплатника фіксованого сільськогосподарського податку, то таке підприємство - платник фіксованого сільськогосподарського податку повинно вказані площі включати до розрахунку суми фіксованого сільськогосподарського податку.

2. Щодо набуття статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку сільськогосподарським підприємством за умови наявності у нього об'єкта оподаткування не за місцем реєстрації підприємства

Особи можуть бути зареєстровані як платники ФСП, якщо такі особи є сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а також рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства, які займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах), у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу (ст. 2 Закону N 320 (320-14) ) .

Об'єктом оподаткування для платників фіксованого сільськогосподарського податку є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, у тому числі на умовах оренди, а також земель водного фонду, які використовуються рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах).

З огляду на вимоги чинного законодавства, в умовах дії Закону N 320 (320-14) та законів, які визначають статус сільськогосподарських виробників, платниками ФСП можуть бути лише сільгосппідприємства-юридичні особи, які виконують умови Законів N 2114 (2114-12) , N 973 (973-15) , N 320 (320-14) , постанови N 658 (658-99-п) та інших нормативно-правових актів. Тобто, платниками ФСП є юридичні особи, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а також розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах).

Для отримання реєстрації як платника ФСП особа має подати відповідному податковому органу документи за переліком, який встановлюється за процедурою, визначеною законом для подання податкової звітності.

Тобто, сільськогосподарські підприємства для набуття і підтвердження статусу платників податку самостійно обчислюють суму такого податку за формою, встановленою Державною податковою адміністрацією, та до 1 лютого поточного року подають:

загальний розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з якої справляється податок, до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем реєстрації);

звітний розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку окремо за кожною земельною ділянкою до органу державної податкової служби за місцем розташування такої земельної ділянки;

розрахунок питомої ваги доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки у загальній сумі валового доходу підприємства за попередній звітний (податковий) рік до органів державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та за місцем розташування земельних ділянок за формою, встановленою Мінагрополітики разом з Державною податковою адміністрацією;

витяг з державного земельного кадастру про склад земель сільськогосподарських угідь та їх грошову оцінку до органів державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та за місцем розташування земельних ділянок.

Отже, якщо підприємством витримані всі вимоги законодавчих та нормативно-правих актів, то таке підприємство при підтвердженні статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку та за умови наявності у нього об'єкта оподаткування може бути платником фіксованого сільськогосподарського податку, незважаючи на те де знаходяться його земельні ділянки: за місцем реєстрації підприємства чи за його межами.

3. Щодо включення сільгосппідприємством до суми, отриманої від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, доходів, отриманих протягом останнього податкового періоду від надання супутніх послуг та визначення сільгосппідприємств, які можуть включати такі доходи

У пункті 4 Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку, затвердженого постановою N 658 (658-99-п) , визначено склад доходів, що включаються до суми, отриманої платником податку від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТЗЕД (2371а-14) 2204 29 - 2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції).

Зокрема, у разі коли сільськогосподарське підприємство утворюється шляхом злиття, приєднання, перетворення, поділу або виділення, у рік такого утворення до суми, отриманої від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТЗЕД 2204 29 - 2204 30 (2371а-14) ) , вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції), включаються також доходи, отримані протягом останнього податкового періоду від надання супутніх послуг, перелік яких затверджується Мінагрополітики за погодженням з Мінфіном і Державною податковою адміністрацією.

Відповідно до наказу N 55 (z0230-07) Перелік супутніх послуг включає:

послуги зі збирання врожаю, його брикетування, складування, пакування та підготовки продукції до збуту (сушіння, обрізування, сортування, очистка, розмелювання, дезінфекція (за наявності ліцензії), силосування, охолодження), які надаються покупцю такої продукції сільгосппідприємством-виробником (з моменту набуття права власності на таку продукцію за договором до дати фактичної передачі покупцю);

послуги з догляду за худобою і птицею, які надаються її покупцю сільгосппідприємством-виробником (з моменту набуття права власності на таку продукцію за договором до дати фактичної передачі покупцю);

послуги зі зберігання сільськогосподарської продукції, які надаються її покупцю сільгосппідприємством-виробником (з моменту набуття права власності на таку продукцію за договором до дати фактичної передачі покупцю);

послуги з відгодівлі та забою свійської худоби і птиці, які надаються її покупцю сільгосппідприємством-виробником (з моменту набуття права власності на таку продукцію до дати фактичної передачі покупцю).

Слід мати на увазі, що вказані супутні послуги, які надаються покупцю сільгосппідприємством-виробником, відносяться виключно до цього сільгосппідприємства-виробника і лише за період з дати передачі права власності на таку продукцію до дати фактичної передачі покупцю.

Отже, зважаючи на вимоги чинного законодавства, сільськогосподарські підприємства можуть включати до суми, отриманої від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, доходи, отримані протягом останнього податкового періоду від надання супутніх послуг, за умови якщо такі підприємства утворені шляхом злиття, приєднання, перетворення, поділу або виділення.

4. Щодо визначення фермерських господарств та інших суб'єктів господарювання платниками ФСП в умовах законів, які визначають статус сільськогосподарських виробників

Відповідно до статті 55 Господарського кодексу України (436-15) суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб'єктами господарювання є:

господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України (435-15) , державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу (436-15) , а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Суб'єкти господарювання - господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та Господарським кодексом (436-15) .

Відповідно до ст. 1 Закону N 2114 (2114-12) колективне сільськогосподарське підприємство є добровільним об'єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування та є юридичною особою.

Також, згідно із Законом N 973 (973-15) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Статтею 1 Закону N 742 (742-15) , зокрема встановлено, що особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства. Діяльність, пов'язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності.

Отже, такі селянські господарства відповідно до Закону N 320 (320-14) не є платниками ФСП.

Тобто, в умовах дії Закону N 320 (320-14) та законів, які визначають статус сільськогосподарських виробників, платниками ФСП, можуть бути лише сільгосппідприємства, а також рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства - юридичні особи, які виконують умови Законів N 2114 (2114-12) , N 973 (973-15) , N 320, постанови N 658 (658-99-п) та інших нормативно-правових актів.

Таким чином, платниками ФСП можуть бути виключно юридичні особи, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а також розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах), у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.

5. Щодо включення до складу доходів виноматеріалів виноградних, вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства

Пунктом 4 Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку, затвердженого постановою N 658 (658-99-п) (далі - Положення), визначено, що до доходів, отриманих платником податку від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, не включаються доходи від реалізації підакцизних товарів.

Постановою N 576 (576-2009-п) внесено зміни до постанови N 658 (658-99-п) у частині визначення суми доходів, отриманої платником фіксованого сільськогосподарського податку від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки підприємствами первинного виноробства, що реалізують виноматеріали підприємствам вторинного виноробства, шляхом доповнення абзаців першого та п'ятого пункту 4 Положення після слів у дужках: "(крім підакцизних товарів)" словами і цифрами "за винятком виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТЗЕД 2204 29 - 2204 30 (2371а-14) ) , вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції".

Отже, підприємства первинного виноробства при визначенні суми доходів, отриманої від реалізації продукції власного виробництва та продуктів її переробки, повинні врахувати, що до неї включаються доходи від реалізації виноградних виноматеріалів за кодами 2204 29 - 2204 30 згідно з УКТЗЕД (2371а-14) , вироблених ними для підприємств вторинного виноробства, які в свою чергу використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції.

При цьому звертаємо увагу, що відповідно до пункту 1 статті 2 Закону N 320 (320-14) особи можуть бути зареєстровані як платники ФСП, якщо такі особи є сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а також рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства, які займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах), у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.

Пунктом 8 статті 2 Закону N 320 (320-14) встановлено, що зміна порядку сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) протягом звітного (податкового) року не допускається.

Враховуючи наведене, при реєстрації підприємств первинного виноробства, що реалізують виноматеріали за кодами 2204 29 - 2204 30 підприємствам вторинного виноробства, які використовують ці виноматеріали для виробництва готової продукції, платниками ФСП починаючи з 2010 року слід врахувати вимоги вказаної постанови щодо правильності визначення такими підприємствами питомої ваги доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки у загальній сумі валового доходу.

6. Щодо засвідчення факту непереборної сили платником ФСП при поданні звітності

Оскільки сплата ФСП пов'язана зі специфікою сільськогосподарського виробництва, яка залежить від природно-кліматичних умов вирощування сільгосппродукції, то відповідно до положень Методичних рекомендацій щодо складання Розрахунку питомої ваги доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу підприємства за попередній звітний (податковий) рік, затверджених наказом N 752 (v0752555-09) , сільгосппідприємства у разі виникнення форс-мажорних обставин з незалежних від них причин (стихійне лихо, дія обставин непереборної сили тощо) даний Розрахунок подають разом із документом, що підтверджує наявність форс-мажорних обставин у попередньому звітному (податковому) році.

Факт непереборної сили для платників податків підтверджується:

висновком Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України;

рішеннями уповноважених органів іншої держави, які легалізовані консульськими установами України, про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території такої держави;

рішеннями Президента України про запровадження надзвичайної екологічної ситуації в окремих місцевостях України, затвердженими Верховною Радою України, або рішеннями Кабінету Міністрів України про визнання окремих місцевостей України потерпілими від повені, посухи, пожежі та інших видів стихійного лиха;

висновками інших органів, уповноважених згідно із законодавством засвідчувати обставини форс-мажору.

Для платників, які мають один із зазначених висновків (підтверджень) про наявність форс-мажорних обставин, встановлено в абзаці п'ятому частини першої статті 9 Закону N 320 (320-14) норму: у наступному податковому році при переході на сплату ФСП зазначена вимога щодо перевищення 75-відсоткового критерію питомої ваги доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальному обсязі валового доходу підприємства за попередній звітний (податковий) рік до таких платників не застосовується.

Про затвердження Узагальнюючого податкового роз'яснення щодо фіксованого сільськогосподарського податку

УЗАГАЛЬНЮЮЧЕ ПОДАТКОВЕ РОЗ'ЯСНЕННЯ

щодо фіксованого сільськогосподарського податку

5. Щодо включення до складу доходів виноматеріалів виноградних, вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства

6. Щодо засвідчення факту непереборної сили платником ФСП при поданні звітності